Ситник Клавдія Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ситник Клавдія Володимирівна
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png Сержант
Ситник К.В.jpg
Загальна інформація
Народження 25 лютого 1986(1986-02-25)
Зачепилівка, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 1 лютого 2020(2020-02-01) (33 роки)
Новотошківське, Попаснянський район, Луганська область, Україна
Військова служба
Роки служби 2017—2020
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Кла́вдія Володи́мирівна Си́тник, уроджена Король, (25 лютого 1986(19860225), смт Зачепилівка, Харківська область  — 1 лютого 2020, смт Новотошківське, Луганська область) — сержант, старший бойовий медик механізованої роти 93-ї механізованої бригади «Холодний Яр» Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Закінчила Красноградський медичний коледж за фахом «фельдшер», практикувалась на швидкій допомозі. Постійно проживала в рідній Зачепилівці.

В лютому 2017 року, через Зачепилівський військомат, уклала трирічний контракт зі Збройними Силами України. Служила в 54-й бригаді, в жовтні 2019 року, під час тренувань на Яворівському полігоні, перейшла до холодноярців.

Загинула, виконуючи службові обов'язки в районі смт Новотошківське Луганської області, під час доставки медикаментів на позиції ЗСУ для хворого бійця. Померла від наскрізного уламкового ураження грудини під час масованого ворожого обстрілу з мінометів, станкових та ручних гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї[1].

В Клавдії залишилась донька Юлія 2008 р.н., батько, мати та сестра з інвалідністю[2].

Похована 4 лютого 2020 року в рідній Зачепилівці[3].

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 93/2020 від 18 березня 2020 року за «особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу» нагороджена орденом За мужність III ступеня (посмертно)[4]
  • У Львові на алеї героїнь у парку Богдана Хмельницького висаджено дерево в її пам'ять[джерело?].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]