Ситник Клавдія Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ситник Клавдія Володимирівна
 Сержант
Загальна інформація
Народження 25 лютого 1986(1986-02-25)
Зачепилівка, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 1 лютого 2020(2020-02-01) (33 роки)
Новотошківське, Попаснянський район, Луганська область, Україна
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2017—2020
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ситник.

Кла́вдія Володи́мирівна Си́тник, уроджена Король, (25 лютого 1986(19860225), смт Зачепилівка, Харківська область  — 1 лютого 2020, смт Новотошківське, Луганська область) — сержант, старший бойовий медик механізованої роти 93-ї механізованої бригади «Холодний Яр» Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Закінчила Красноградський медичний коледж за фахом «фельдшер», практикувалась на швидкій допомозі. Постійно проживала в рідній Зачепилівці.

В лютому 2017 року, через Зачепилівський військомат, уклала трирічний контракт зі Збройними Силами України. Служила в 54-й бригаді, в жовтні 2019 року, під час тренувань на Яворівському полігоні, перейшла до холодноярців.

Загинула, виконуючи службові обов'язки в районі смт Новотошківське Луганської області, під час доставки медикаментів на позиції ЗСУ для хворого бійця. Померла від наскрізного уламкового ураження грудини під час масованого ворожого обстрілу з мінометів, станкових та ручних гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї[1].

В Клавдії залишилась донька Юлія 2008 р.н., батько, мати та сестра з інвалідністю[2].

Похована 4 лютого 2020 року в рідній Зачепилівці[3].

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 93/2020 від 18 березня 2020 року за «особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу» нагороджена орденом За мужність III ступеня (посмертно)[4]
  • У Львові на алеї героїнь у парку Богдана Хмельницького висаджено дерево в її пам'ять[джерело?].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Несла ліки військовому: побратими розповіли про бойового медика, яка загинула при обстрілі (фото)
  2. ↑ Під час доставки медикаментів на позиції ЗСУ загинула військова з Харківщини
  3. ↑ На Харківщині прощаються із загиблою на сході військовою
  4. ↑ Указ Президента України від 18 березня 2020 року № 93/2020 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ситник_Клавдія_Володимирівна&oldid=40619745