Сливка Антон Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антон Романович Сливка
Народження 9 серпня 1918(1918-08-09)
Підвисоке
Смерть 1 листопада 1992(1992-11-01) (74 роки)
Москва
Поховання Троєкуровське кладовище
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ розвідувальна авіація
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
Роки служби 1938–1975
Звання  Генерал-майор авіації
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За оборону Радянського Заполяр'я»
Медаль «За оборону Радянського Заполяр'я»

Анто́н Рома́нович Сли́вка (нар. 9 серпня 1918(19180809) — пом. 1 листопада 1992) — радянський авіаційний воєначальник, генерал-майор авіації, військовий льотчик 1-го класу. Герой Радянського Союзу (1944).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 9 серпня 1918 року в селі Підвисокому (нині Новоархангельський район Кіровоградської області) в бідній селянській родині. Українець. У дворічному віці залишився без батька. В 1931 році переїхав до Ворошиловграда, де закінчив школу ФЗН. 1936 року закінчив педагогічний робітфак.

До лав РСЧА призваний Остроганським РВК міста Ворошиловграда в листопаді 1938 року. В 1940 році закінчив 11-ту Ворошиловградську військову авіаційну школу льотчиків імені Пролетаріату Донбасу. Військову службу лейтенант А. Р. Сливка проходив пілотом літака СБ 137-го швидкісного бомбардувального авіаційного полку ВПС Ленінградського ВО.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Карельському фронті у складі 137-го ббап, з листопада 1941 року — 608-го ббап. З травня 1942 року — пілот, а з початку 1943 року — командир авіаційної ланки в 118-й окремій далекорозвідувальній авіаційній ескадрильї. Літав на літаках Пе-2. Член ВКП(б) з серпня 1942 року.

До листопада 1944 року командир авіаційної ланки 118-ї окремої далекорозвідувальної авіаційної Червонопрапорної ескадрильї капітан А. Р. Сливка здійснив 196 успішних бойових вильотів на ближню і далеку розвідку військових об'єктів і скупчень військ супротивника.

Війну закінчив на посаді заступника командира ескадрильї 80-го бомбардувального авіаційного полку 7-ї повітряної армії. Всього здійснив близько 240 бойових вильотів.

По закінченні війни продовжив військову службу в ВПС СРСР. 1949 року закінчив Військово-повітряну академію, 1959 року — Військову академію Генерального штабу. Командував авіаційною дивізією АДД. З 1966 року — начальник штабу — заступник командувача оперативною групою АДД в Арктиці. З 1969 року — начальник Центрального командного пункту управління польотами АДД.

5 червня 1975 року генерал-майор авіації А. Р. Сливка вийшов у запас. З 1979 року — начальник відділу Центральної аерологічної обсерваторії в місті Долгопрудному Московської області, згодом працював у Главмосшляхоуправлінні. Мешкав у Москві, де й помер 1 листопада 1992 року. Похований на Троєкурівському цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 лютого 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, старшому лейтенантові Сливкі Антону Романовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3128)[1].

Був нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни 1-го і одним 2-го ступенів, двома орденами Червоної Зірки, орденом «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня і медалями.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза офицерскому составу военно-воздушных сил Красной Армии» от 4 февраля 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — № 10 (270) (17 лютого). — С. 1.

Література[ред. | ред. код]

  • Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 279–280.

Посилання[ред. | ред. код]