Пе-2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пе-2
Pe2-2.jpg
Пе-2
Призначення: пікіруючий бомбардувальник 
Перший політ: травень 1940 (ПБ-100) 
Прийнятий на озброєння: червень 1940 
Знятий з озброєння: січень 1946 
Виробник: ЦКБ-29 
Всього збудовано: 11427 
Модифікації: Пе-2ВІ, Пе-2Д, Пе-2І, Пе-2K, Пе-2М, Пе-2 М-1, Пе-2 М-82, Пе-2МВ, Пе-2Р, Пе-2РД, Пе-2С, Пе-2УТ/У, Пе-2Ф, Пе-2ФТ, Пе-2ФЗ, Пе-2Ш, Пе-3, Пе-6, Пе-27 
Конструктор: Петляков 
Екіпаж: 3 особи
Крейсерська швидкість: 412 км/год
МШ біля землі: 432 км/год
МШ на висоті: 540 км/год
Дальність польоту: 1500 км
Практична стеля: 9000 м
Довжина: 12,6 м
Висота: 3,42 м
Розмах крила: 17,11 м
Площа крила: 40,50 м²
Споряджений: 7775 кг
Двигуни: 2×ПД М-105 (ВК-105ПФ) 
Тяга (потужність): 2×1100 (2×1260) 
Гарматне озброєння: три 20-мм гармати Б-20 
Внутрішнє бомбове навантаження: 500 (максимальне 1000 кг) кг
Кулеметне озброєння два носових 12,7-мм УБК, до чотирьох 7,62-мм ШКАС 

Пе-2 — радянський двомоторний пікіруючий бомбардувальник періоду Другої світової війни. Розроблений ЦКБ-29 під керуванням Володимира Михайловича Петлякова. Основний літак радянської бомбардувальної авіації — наймасовіший фронтовий бомбардувальник СРСР. Всього в СРСР було побудовано 11427 літаків.

Історія створення[ред.ред. код]

У другій половині 1930-х років ВПС провідних країн почали застосовувати нову тактику бомбометання — з пікірування. Першими застосовувати цю тактику почали льотчики американського флоту — в США було створено спеціалізований літак-пікірувальник палубної авіації Curtiss P-6 Hawk, який став прообразом німецького пікірувальника Henschel Hs 123. У Німеччині пікірувальні бомбардувальники були визнані найкращими для авіаційного супроводу масованого удару наземних моторизованих військ — висока точність бомбометання з пікірування дозволяла бомбардувальникам уражати порівняно невеликі цілі на полі бою: танки, бронемашини, доти тощо. Перед початком Другої світової війни в Німеччині налагоджено масовий випуск пікірувальника Junkers Ju 87, пізніше Junkers Ju 88. У 1940 році представник радянського ВПК і військового керівництва змогли ознайомитися із зразками літаків Junkers Ju.88 A-1, купленими у Німеччині.

У світлі цих подій Петлякову дали наказ терміново переробити винищувач ВІ-100, який знаходився на завершальній стадії розробки, на пікірувальний бомбардувальник ПБ-100. На перероблювання відводилося півтора місяця. Новий літак мав мати дві кабіни — передня для пілота і задня для штурмана і стрільця-радиста. У штурмана передбачалося друге управління і основні прилади на випадок загибелі або важкого поранення льотчика. Нормальне бомбове навантаження планувалося мати 600 кг в бомбовідсіку центроплану і ще 400 кг бомб на зовнішній підвісці при ближніх польотах (всього до 1000 кг). Нерухоме спрямоване вперед озброєння повинно було складатися або з чотирьох кулеметів ШКАС, або з двох гармат ШВАК і двох кулеметів ШКАС.

Дослідний прототип демонструвався на першотравневому параді 1940 року. Державні випробування були завершені 10 травня 1940 року. А 23 червня літак був прийнятий до серійного виробництва. Перший серійний літак, який отримав позначення Пе-2, був випущений наприкінці 1940 року.

Всього було побудовано 11247 Пе-2 різних модифікацій — більше, ніж будь-яких інших радянських бомбардувальників. Випуск Пе-2 припинився взимку 1945–1946 років.

Експлуатація в бойових умовах[ред.ред. код]

Пе-2 почав надходити у військові частини в 1941 році, активно застосовувався у частинах фронтової та морської авіації з перших днів німецько-радянської війни і до її кінця, а також у боях з Японією. Бойове застосування цього бомбардувальника було достатньо успішним за мірками того часу. Велика швидкість дозволяла Пе-2 активно діяти в денний час доби. Однак, перші серійні машини мали слабке оборонне озброєння — кулемети ШКАС — вкрай примхливу і малопотужну зброю, скорострільність якого почасти компенсувала інші недоліки[1].

У поєднанні з неправильною тактикою застосування, відсутністю винищувального прикриття, недолугим тактичним опрацюванням бойових операцій на рівні командування, всі ці проблеми, на початку війни, не дали реалізувати усі можливості, які надавав Пе-2[2].

Треба зазначити, що попервах Пе-2 рідко застосовувався як власне пікіруючий бомбардувальник, для атаки точкових цілей, — звичайною практикою було групове неприцільне бомбометання з горизонтального польоту, «по ведучому», тобто по команді з ведучого літака, або з пологого пікірування. У ВПС навіть періодично виходили накази, які забороняють використання атаки з пікірування[3]. Це було пов'язано з гострою нестачею досвідчених екіпажів, в першу чергу льотчиків, складністю літака в пілотуванні і бажанням командування хоч якось зменшити бойові втрати.

Лише починаючи з 1943 року Пе-2 став використовуватися досвідченими екіпажами «за профілем», як пікірувальний бомбардувальник. Бойове застосування Пе-2 з пікірування цілком успішно освоїли льотчики під керівництвом І. С. Полбіна, надалі командира 6 авіаційного корпусу.

Після встановлення більш потужних двигунів, заміни кулемета ШКАС у штурмана кулеметом Березіна ефективність Пе-2 значно зросла. У деяких випадках, наприклад при низькій хмарності, Пе-2 могли виходити на штурмовку автоколон противника[3].

Тим не менше, в більшості випадків, протягом усієї війни застосування Пе-2 зводилося до площинних ударів з горизонтального польоту або з пологого пікірування. Тільки після закінчення Другої світової війни на Пе-2 стали проводитися повномасштабні дослідження з бомбометанням із глибокого пікірування, при тому, що літак не мав для цього ніякого спеціального обладнання і велика частина парку машин вже була сильно зношена і мала обмеження по маневровості.

Радянські і американські льотчики біля Пе-2. Авіабаза Полтава. 1944 рік

Основними цілями Пе-2 були[3]:

Крім того бомбардувальники часто застосовувався в розвідувальних цілях. Оснащений РЛС «Гнейс-2» літак міг використовуватися, як нічний винищувач.

Частини, озброєні Пе-2, в загальній своїй масі, цілком успішно справлялися з поставленими перед ними завданнями.

У бою з винищувачами Пе-2 був далеко не найлегшою мішенню. У разі правильної побудови ланки екіпажі бомбардувальників могли вести ефективний оборонний вогонь. Завдяки вдалому компонуванню подвійних стабілізаторів стало можливим розміщення кулемета у хвостовій частині, що дозволяло вести оборону проти винищувачів противника. Однак сам літак не відрізнявся особливою живучістю. І у випадку якщо ворожому винищувачу вдавалося вийти на дистанцію атаки, Пе-2 міг врятувати тільки досвід льотчика і активне маневрування.

Для боротьби з винищувачами противника могли застосовуватися, крім кулеметного озброєння, реактивні снаряди (на ранніх машинах) і авіаційні гранати АГ-2 (з'явилися з 1943 року, штатно встановлювалося 10 штук). Судячи з описів льотчиків, збити такою гранатою винищувач практично неможливо, однак, «лячний» ефект виявлявся достатнім для зриву атаки винищувача. Були зафіксовані випадки застосування АГ по скупченнях піхоти противника[3].

Слід зазначити, що бойовою тактичною одиницею до кінця війни в з'єднаннях Пе-2 залишалася «трійка», в той час, як вся інша авіація перейшла на «пари»[3].

Ставлення до літака серед льотного і технічного складу полків було вельми двояке. З одного боку, це була сучасна машина для того часу, з відмінними льотними характеристиками, непоганим обладнанням та автоматикою. З іншого боку — літак був складний у пілотуванні, особливо при зльоті та посадці — профіль крила вимагав підвищених швидкостей, і в разі помилок пілотування були випадки звалювання при низьких швидкостях, що приводили до аварій. На розбігу літак мав тенденцію до розвороту, на посадці часто «козлив», через конструктивні особливості амортизаторів шасі. При необережному гальмуванні літак виявляв схильність до капотування під час пробігу, через специфіку розташування основних стійок шасі. Широке застосування електроприводів вимагало грамотного технічного обслуговування, що було не завжди можливо в умовах ведення бойових дій.

Модифікації[ред.ред. код]

Схема Пе-2 базової моделі

Пе-2 1-а серія

  • Довжина: 12,241 м
  • Розмах крила: 17,15 м
  • Висота: 3,42 м
  • Площа крила: 40,5 м²
  • Маса порожнього: 5863 кг
  • Злітна маса: 7536 кг
  • Силова установка: два 12-циліндрових двигуни рідинного охолодження М-105Р потужністю по 1100 к.с., номінальна потужність на рівні моря — 1020 к.с.
  • Повітряний гвинт: трилопатеві гвинти змінюваного кроку ВПШ-61П
  • Паливні баки: п'ять внутрішніх паливних баків на 1086 л
  • Максимальна швидкість: 452 км/год.
  • Стеля: 8800 м
  • Дальність польоту: 1200 км
  • Екіпаж: 3 чол.

Пе-2 13-а серія Правий передній ШКАС замінили кулеметом УБ калібру 12,7 мм. Те ж саме зробили з підфюзеляжною кулеметною точкою

Пе-2 22-я серія Встановили вдосконалені двигуни М-105РА

Пе-2 31-я серія Перша велика переробка конструкції Пе-2 (літо 1941 року), які будувалися до весни 1942 року. Перші літаки мали п'ять вікон по правому борту носової частини фюзеляжу. На Пе-2 31-й серії були ліквідовані два останніх вікна, а замість них з'явилося одне вікно трикутної форми. Скління лівого борту й засклення полу носовій частині фюзеляжу не змінилося. На літаках 31-ї серії можна відзначити і ряд інших зовнішніх змін.

  • Довжина: 12,78 м
  • Розмах крила: 17,16 м
  • Висота: 3,42 м
  • Маса порожнього: 5950 кг
  • Злітна маса: 7536 кг
  • Силова установка: два 12-циліндрових двигуни рідинного охолодження М-105РА потужністю по 1100 к.с.
  • Максимальна швидкість на висоті 5000 м: 530 км/год.
  • Озброєння: 1×7,62-мм кулемет ШКАС, 3×12.7-мм кулемети УБ; 600 кг бомб на внутрішній підвісці, 400 кг на зовнішній підвісці
  • Стеля: 8800 м
  • Дальність польоту: 1200 км

Пе-2 64-я серія На цій модифікації кількість паливних баків було зменшено з 11 (десять в крилах, один у фюзеляжі) до дев'яти (вісім в крилах, один у фюзеляжі), при цьому сумарна ємність баків не змінилася — 1086 л

Пе-2 78-я серія Випускався на ГАЗ № 22 у Казані в травні 1942 року

  • Максимальна швидкість на висоті 5000 м: 503 км/год.
Схема Пе-2ФТ

Пе-2 83-а серія (Пе-2ФТ)

  • Озброєння: Замість кулеметів ШКАС ставилися 12,7-мм кулемети ТСС-1; доопрацьований під установку важкого кулемета в задній кабіні. Кулемет Березіна мав довжину 136,5 см, у той час як довжина ШКАСа становила 128 см. УБТ в старій кабіні під зсувним ліхтарем не поміщався. Більш потужний відбій при стрільбі з великокаліберного кулемета змусила конструкторів підсилити конструкцію фюзеляжу в місці установки турелі. Крім турелі Пе-2 83-й серії відрізнялися від машин більш ранніх модифікацій зміненим склінням носової частини фюзеляжу. Перед туреллю встановлювалася щогла радіоантени. На повітряних гвинтах ВПШ-61П літаків Пе-2 83-й виробничої серії стояли коки більш округленої, ніж на гвинтах ВПШ-61 форми. На верхній частині мотогондол з'явилися додаткові вентиляційні щілини. У задній частині фюзеляжу, по бортах, замість круглих ілюмінаторів зробили турельні установки кулеметів ШКАС.
  • Максимальна швидкість: 488 км/год.

Пе-2 105-я серія З'явилася рамкова антена радіонапівкомпасу РПК-110 розташована під носовою частиною фюзеляжу.

Пе-2 110-я серія Встановлена ​​закрита турель ВУБ-1 з кулеметом УБТ калібру 12,7 мм (боєкомплект до нього становив 200 патронів). Нова турель забезпечувала значно більший сектор обстрілу. На даху турелі монтувалися дві вертикальні поверхні, що грали роль аеродинамічного компенсатора масивного ствола кулемета УБТ. Негативним наслідком установки турелі ВУБ-1 стало подальше зниження максимальної швидкості літака на 8-12 км/год через зростання лобового опору. На літаках 110-ї серії змінилася форма ілюмінаторів, в яких монтувалися бортовий ШКАС: кулемет перекидав стрілець з борту на борт залежно від зовнішньої загрози.

Пе-2 115-я серія Брак алюмінію призвів до заміни металевої хвостовій частини фюзеляжу на дерев'яну. За формою дерев'яний фюзеляж відрізнявся від металевого тільки закінцівкою. Стрільця-радиста прикрили бронеплитою товщиною 4 мм, місткість паливних баків була збільшена до 1484 л; всього баків стало п'ять — один фюзеляжний і чотири крилових. Зростання маси знову привів до зниження льотних характеристик.

  • Максимальна швидкість: 494 км/год.

Пе-2 179-я серія Встановлені двигуни М-105ПФ потужністю 1210 к.с. кожний.  

Пе-2 205-я серія. З метою зниження лобового опору в значній мірі була змінена форма носових частин мотогондол. Зокрема ліквідовані повітрозабірники по бортах мотогондол, а замість них зроблений один центральний повітрозабірник нижче повітряного гвинта. У задній частині мотогондол ліквідували повітрозабірники і лючки. Тяги приводів гальмівних решіток уклали в профільовані обтічники. Два аеродинамічних компенсатори на даху турелі ВУБ-1 замінили одним. Покращення в аеродинаміці і установка двигунів М-105ПФ дозволили підняти максимальну швидкість.

  • Розмах крила: 17,11 м
  • Довжина: 12,78 м
  • Висота: 3,42 м
  • Маса порожнього: 6200 кг
  • Маса максимальна: 8250 кг
  • Силова установка: два 12-циліндрових двигуна рідинного охолодження М-105ПФ потужністю по 1210 к.с.
  • Озброєння: 1×7.62-ми кулемет ШКАС, 3×12.7-мм кулемета УБ; 600 кг бомб на внутрішній підвісці, 400 кг на зовнішній підвісці
  • Швидкість максимальна на висоті 5000 м: 521 км/год.
  • Стеля практичний: 8800 м
  • Дальність польоту: 1400 км
Схема навчально-тренувального Пе-2УТ

Пе-2 211-я серія Усередині крила розмістили балки зовнішніх бомботримачів, що раніше розташовувалися в каплеподібних виступах під крилом, а також почали використовувати гвинти ВПШ-61П.

Пе-2 249-я серія Внесено зміни у масло-і бензосистему, зокрема взимку стали розріджувати масло бензином.

Пе-2 265-я серія Встановлена ​​радіостанція РСБ-3біс, яка мала більший радіус дії.

Пе-2 271-я серія Стали монтуватися обтічники зовнішніх бомботримачів.

Пе-2 275-я серія Посилили оборону літака з хвоста, встановивши гранатомет ДАГ-10 на 10 гранат АГ-2 (гранатомети ставили не на всі машини). Гранати розміщувалися в кабіні стрільця-радиста (дві касети по п'ять штук). Викинута з літака граната спочатку гальмувалася невеликим парашутом, а потім через 3-5 секунд розривалася на шляху винищувача.

Пе-2 301-я серія Доопрацьований люк стрільця-радиста (вітровий щиток монтувався на фюзеляжі перед люком, в той час як на більш ранніх моделях він становив одне ціле з люком стрільця-радиста).

Пе-2 354-я серія Вихлопні патрубки циліндрів двигунів були виконані індивідуальними.

Пе-2 359-я серія Вихлопні патрубки циліндрів двигунів були виконані індивідуальними (як на 354-й серії, але на всі машини). Нова модифікація також відрізнялася вдосконаленими двигунами і кисневою системою.

Пе-2 382-я серія Комплектувалася системою зимового запуску двигунів.

Пе-2 410-я серія Для поліпшення аеродинаміки закрили кришечками гнізда для установки перекидного кулемета ШКАС.

Пе-2 411-я серія. Для поліпшення аеродинаміки закрили стрічками щілини зализів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Драбкин А. В. Я дрался на бомбардировщике. — М. : «Яуза», 2007. — 505 с. — 4000 прим. — ISBN 978-5-699-15419-7. (рос.)
  2. Смирнов А. Боевая работа советской и немецкой авиации в Великой Отечественной войне. — М. : «Транзиткнига», 2005. — С. 369-446. — 8100 прим. — ISBN 978-5-699-32216-9. (рос.)
  3. а б в г д Драбкин А. В. Я дрался на Пе-2. — М. : «Яуза», 2009. — 312 с. — 8100 прим. — ISBN 978-5-699-32216-9. (рос.)

Див. також[ред.ред. код]

  • Пе-3 — радянський двомоторний важкий винищувач на базі Пе-2

Джерела[ред.ред. код]