Слобожанський проспект

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Слобожанський проспект
Дніпро
Слобожанський проспект у районі тролейбусного шляхопроводу
Слобожанський проспект у районі тролейбусного шляхопроводу
Район Амур-Нижньодніпровський, Індустріальний
Колишні назви
Новомосковське шосе
радянського періоду (українською) проспект імені газети «Правда»
Транспорт
Тролейбуси Тр 3, 7, 15, 17, 20
Рух двосторонній
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Слобожанський проспект на Вікісховищі

Слобожанський проспект — одна з головних вулиць міста Дніпро, у лівобережних Амур-Нижньодніпровському та Індустріальному районах. Слобожанський проспект розділяє з півдня на північ лівий берег міста Дніпра навпіл.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина проспекту 6300 метрів. Початок проспекту на півдні визначає мостоперехід Нового мосту. Кінець проспекту на півночі визначається кінцем парка Дружби у Самарівці.

На початку слугує межею Мануйлівки й її східних виселок — Сахалину.

Після Придніпровської залізниці лежить робітниче селище Султанівка, що за радянської влади носило ім'я революціонера Клочко, а з забудовою Нового Клочко2015 року — Калинове) почало називатися Старим Клочко.

На північному й східному краї Султанівки у районі перехрестя з вулицею Калинова забудували двоповерховими будинками робітничого селища Червоний Металіст.

Кучугури забудували житловим районом вздовж вулиці Косіора й розширенням Нижньодніпровського трубопрокатного заводу.

Наприкінці проспекту у виселок Султанівки — Калинового, західного краю Самарівки та селища міського типу Слобожанське разом з його новим районом Золоті ключі.

Історія[ред. | ред. код]

Заснування Катеринослава у слободі Половиця зумовило будівництво у ХІХ столітті прямого поштового тракту у Московщину. Була влаштована переправа з Мануйлівки до Половиці у місці сучасного Нового мосту. Поштовий тракт був прорубаний через Кучугури — місцевість на лівому березі сучасного Дніпра вкриту піщаними кучугурами. Тракт називався Новомосковським шосе.

Декілька перших сталінок зведено у районі вулиці Калинової, де 9 травня 1949 року встановлено пам'ятник військовому льотчику Анатолію Брандису.

Магазин «Океан»

Впродовж 1940 — 1950-х забудовувалося переважно 2-поверховими будинками робітниче селище Червоний металіст. Визначною будівлею селища став Будинок культури.

Наприкінці 1950-х років, коли місто Нижньодніпровськ було приєднано до Дніпропетровська вздовж Новомосковського шосе розвернулося масове будівництво. 1957 року проспектом запущено тролейбуси.

У 1962 році Новомосковське шосе перейменували на проспект імені газети «Правда». У 1966 році введений в експлуатацію Новий міст через Дніпро, який був початком вісі проспекту з центральною частиною міста на правому березі.

У зв'язку з декомунізацією України проспект перейменований 2015 року на Слобожанський проспект як головний шлях сполучення зі Слобідською Україною.

Перехресні вулиці[ред. | ред. код]

Будівлі[ред. | ред. код]

Транспорт[ред. | ред. код]

Тролейбусний шляхопровід

З 1957 року пущені тролейбуси. Тролейбусні маршрути № 3, 7, 15, 17, 20.

1966 року зведений Новий міст, що зробив Новомосковське шосе головною транспортною артерією лівого берегу міста.

У перспективі планується будівництво другої черги Дніпровського метрополітену, яка має пройти під Слобожанським проспектом з лінії під проспектом Поля на правому березі міста.

Джерела[ред. | ред. код]