Слобожанський проспект

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Слобожанський проспект
Дніпро
Слобожанський проспект у районі тролейбусного шляхопроводу
Слобожанський проспект у районі тролейбусного шляхопроводу
Слобожанський проспект у районі тролейбусного шляхопроводу
Район Амур-Нижньодніпровський, Індустріальний
Колишні назви
Новомосковське шосе
радянського періоду (українською) проспект імені газети «Правда»
Транспорт
Тролейбуси Тр: 3, 7, 15, 17, 20
Рух двосторонній
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Слобожанський проспект у Вікісховищі

Слобожанський проспект — одна з головних вулиць міста Дніпро, у лівобережних Амур-Нижньодніпровському та Індустріальному районах. Слобожанський проспект розділяє з півдня на північ лівий берег міста Дніпро навпіл.

Опис[ред. | ред. код]

Протяжність проспекту 6300 метрів. Початок проспекту на півдні визначає мостоперехід Нового мосту. Заквнчується проспект на півночі біля парку «Дружби» у Самарівці.

На початку слугує межею Мануйлівки й її східних висілків — Сахалину.

Після залізничної лінії Дніпро-Головний — Синельникове I пролягає робітниче селище Султанівка, що за радянських часів мало ім'я революціонера Клочко, а через забудову — житловий масив «Нове Клочко»2015 року — Калинове) отримало назву «Старе Клочко».

На північному й східному краї Султанівки в районі перехрестя з вулицею Калинова забудова представлена переважно двоповерховими будинками робітничого селища Червоний Металіст.

Кучугури забудовані житловим масивом вздовж вулиці Косіора й розширенням Нижньодніпровського трубопрокатного заводу.

Наприкінці проспекту у виселок Султанівки — Калинового, західного краю Самарівки та селища міського типу Слобожанське разом з його новим районом «Золоті ключі».

Історія[ред. | ред. код]

Заснування Катеринослава у слободі Половиця зумовило будівництво у ХІХ столітті прямого поштового тракту до Московщини. Була влаштована переправа з Мануйлівки до Половиці у місці сучасного Нового мосту. Поштовий тракт був прорубаний через Кучугури — місцевість на лівому березі сучасного Дніпра, вкриту піщаними кучугурами. Тракт називався Новомосковським шосе.

Декілька перших сталінок зведено у районі вулиці Калинової, де 9 травня 1949 року встановлено пам'ятник військовому льотчику Анатолію Брандису.

Впродовж 19401950-х років забудовувалося переважно двоповерховими будинками робітниче селище Червоний металіст. Визначною будівлею селища став Будинок культури.

Наприкінці 1950-х років, коли місто Нижньодніпровськ було приєднано до Дніпропетровська вздовж Новомосковського шосе розвернулося масове будівництво. 1957 року проспектом прокладена тролейбусна лінія.

У 1962 році Новомосковське шосе перейменоване в проспект імені газети «Правда». У 1966 році введений в експлуатацію Новий міст через річку Дніпро, який був початком осі проспекту з центральною частиною міста на правому березі.

У 2015 році, на виконання Закону України про декомунізацію, проспект перейменований в Слобожанський, як головний шлях сполучення зі Слобідською Україною.

Перехресні вулиці[ред. | ред. код]

Будівлі[ред. | ред. код]

Транспорт[ред. | ред. код]

З 1957 року діє тролейбусная лінія, яка обслуговує маршрути № 3, 7, 15, 17, 20.

У 1966 році зведений Новий міст, що зробив Новомосковське шосе головною транспортною артерією лівого берега міста.

У перспективі планується будівництво другої черги Дніпровського метрополітену, яка має пройти під Слобожанським проспектом, що буде пролягати під проспектом Олександра Поля на правому березі міста.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]