Слідство ведуть ЗнаТоКі. Пішов і не повернувся

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Слідство ведуть ЗнаТоКі. Пішов і не повернувся
рос. Следствие ведут ЗнаТоКи. Ушёл и не вернулся
Жанр детектив
Режисер В'ячеслав Бровкін
Сценарист Олександр Лавров
Ольга Лаврова
У головних
ролях
Георгій Мартинюк
Леонід Каневський
Ельза Леждей
Оператор Владислав Єфімов
Композитор Марк Мінков
Художник Володимир Ликов
Кінокомпанія ЦТ СРСР
Тривалість 105 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1980
IMDb ID 0230924
Попередній Слідство ведуть ЗнаТоКі. Підпасок з огірком
Наступний Слідство ведуть ЗнаТоКі. З життя фруктів

«Слідство ведуть ЗнаТоКі. Пішов і не повернувся» — радянський детективний телевізійний художній фільм 1980 року, справа п'ятнадцята із циклу фільмів «Слідство ведуть ЗнаТоКі».

Сюжет[ред. | ред. код]

Знаменський і Кібріт розслідують справу про розкрадання на фарбувальній фабриці в провінційному містечку. До міліції приходить дружина начальника сушильного цеху Миловидова і заявляє, що її чоловік, який напередодні публічно звинуватив начальника складу готової продукції Горобця в причетності до розкрадань, ввечері вирушив додому до Горобця і не повернувся. Горобець раніше судимий, запальний, у нього в сараї знаходять закривавлену сорочку, яку Миловидова впізнає як таку, що належить її чоловікові. Сусіди розповідають, що чули крик про допомогу. Горобця заарештовують за підозрою у вбивстві Миловидова, хоча тіло і не знайдено.

Кібріт вдається виявити, куди саме збували надлишки продукції фабрики. Вивчення зразків дозволяє встановити механізм розкрадання: при фарбуванні та сушінні тканин працівники навмисно вибирали режими, що призводить до підвищеного відбракування, а брак, що підлягає утилізації, йшов на завод з виробництва іграшок, де з нього виготовляли одяг для «лівих» ляльок. Тепер у слідства є всі підстави підозрювати в організації злочину зниклого Миловидова. Горобець же в грабунку не замішаний, а значить і мотиву для вбивства у нього немає. На допитах він заперечує вбивство, але визнає, що отримував по п'ятдесят рублів на місяць за те, щоб не звертати уваги на дива з продукцією. Найретельніший обшук в його будинку не знаходить жодних слідів злочину, який нібито там стався. Стає ясно, що «зникнення» Миловидова підлаштовано ним самим. У маленькому містечку важко щось приховати; дуже швидко міліція отримує відомості, що Миловидова періодично відлучається кудись з дому.

З Горобця знімають підозру у вбивстві й звільняють. Він згадує, що наступного дня після зникнення Миловидова бачив, як його дружина ходила в прилегле село; там живуть її родичі, але зараз вони у від'їзді. Горобець передбачає, що вона ходила на побачення. Томін відразу ж відправляється туди й знаходить нібито «убитого» інженера, який дійсно є організатором розкрадань.

Версія слідства виявляється вірною: Миловидов організував розкрадання, а після початку слідства за допомогою дружини імітував своє вбивство, щоб, перечекавши, сховатися з грошима, вирученими злочинним шляхом. Цілком очевидно, що дружина була в курсі справ чоловіка та активно допомагала йому, але Миловидов бере все на себе, так що залучити Миловидову до відповідальності неможливо. Чоловік і дружина прощаються в кабінеті у Знаменського. Миловидов не розраховує, що його будуть чекати.

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]