Каневський Леонід Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каневський Леонід Семенович
У спектаклі «Пізнє кохання»
У спектаклі «Пізнє кохання»
Народився 2 травня 1939(1939-05-02) (82 роки)
Київ, УРСР
Національність український єврей
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Ізраїль Ізраїль
Діяльність актор
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності 1961 — дотепер
Дружина Анна Березіна
Діти Наталя
Брати / сестри Каневський Олександр Семенович
IMDb nm0437591
Нагороди та премії
орден Дружби (Російська Федерація)
Заслужений артист РРФСР

CMNS: Каневський Леонід Семенович у Вікісховищі

Каневський Леонід Семенович (нар. 2 травня 1939, Київ, Українська РСР) — радянський, ізраїльський і російський актор театру і кіно, телевізійний ведучий. Заслужений артист РРФСР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Леонід Каневський народився в Києві в єврейській родині. 1956 року закінчив київську середню загальноосвітню школу № 78. По закінченні школи поїхав до Москви, де вступив до Щукінського училища, на курс Віри Львової. З 1961 року грав у московському театрі імені Ленінського комсомолу, головним режисером театру на той час був Анатолій Ефрос. Згодом грав на сцені Московського драматичного театру на Малій Бронній.

Популярність прийшла після ролі майора Олександра Томіна в телесеріалі «Слідство ведуть Знатоки». 1991 року емігрував до Ізраїлю, де спільно з режисером Євгеном Ар'є в Тель-Авіві створив драматичний театр «Гешер» (у перекладі з івриту — «міст»), основу його трупи складають російські актори, які грали на сценах московських і ленінградських театрів.

Із січня 2006 року до цього часу Леонід Каневський — ведучий документального серіалу «Слідство вели...» на телевізійному каналі «НТВ». Водночас актор продовжує грати в театрі «Гешер». 2009 року знявся в серіалі «Сьомін». Каневський зіграв ролі в більш ніж сімдесяти фільмах і безліч ролей у театральних виставах.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Анна, донька артиста естради Юхима Березіна (Штепселя). Діти — донька Наталія (нар. 1977), стала театральним дизайнером і працює на телебаченні в Ізраїлі.

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • 1963 — Сорок хвилин до світанку — завмаг у сільпо
  • 1965 — Місто майстрів — начальник таємної поліції
  • 1966 — Коли грає клавесин (короткометражний) — спекулянт
  • 1967 — Весна на Одері — Оганесян, розвідник
  • 1967 — Житіє і вознесіння Юрася Братчика — житель, який впіймав Юрася Братчика
  • 1967 — Митя (фільм-спектакль) — Незлобін, письменник
  • 1967 — На дві години раніше — адміністратор
  • 1968 — Діамантова рука — контрабандист у Стамбулі
  • 1968 — Каратель — пан Андреас
  • 1968 — Посміхнися сусідові — управдом
  • 1969 — Золоті ворота — епізод
  • 1969 — Щовечора об одинадцятій — саксофоніст в оркестрі
  • 1969 — Комендант Лаутербурга (фільм-спектакль)
  • 1969 — Червоний намет — радист
  • 1969 — Викрадення -режисер
  • 1970 — Дивовижний хлопчик — боксер Аперкот
  • 1971 — Фізика о пів на десяту (короткометражний) — відпочиваючий
  • 1971—1989 — Слідство ведуть ЗнаТоКі — Олександр Миколайович Томін
  • 1972 — Будденброки (фільм-спектакль) — Кессельмейер, банкір
  • 1972 — Ось і літо минуло… — дядько Гарік
  • 1972 — Записки Піквікського клубу (фільм-спектакль) — Перкер, повірений
  • 1972 — Земля, до запитання — Мауріціо, докер
  • 1972 — Мобі Дік (фільм-спектакль) — Стабб
  • 1972 — Стоянка поїзда — дві хвилини — конферансьє Красовської
  • 1973 — У номерах (фільм-спектакль) — Булягін, чиновник
  • 1973 — Усього декілька слів на честь пана де Мольєра (фільм-спектакль) — П'єро
  • 1973 — Нейлон 100 % — Арчібальдик
  • 1973 — Свій хлопець — Роберт Іванович, учитель танців
  • 1974 — Ніч помилок (фільм-спектакль) — Джордж Гастінгс
  • 1974 — Відповідна міра — Дмитро Смирнов
  • 1974 — Пригоди в місті, якого немає — капітан Бонавентура
  • 1975 — Смак халви — Худайкул, начальник варти еміра
  • 1975 — Приголомшливий Берендєєв — начальник міліції
  • 1975 — Шагренева шкіра (фільм-спектакль) — епізод
  • 1977 — Кільця Альманзора — капітан Мухаміель — головний пірат
  • 1977 — Ризик — благородна справа — артист
  • 1977 — Фантазії Веснухіна — продавець велосипедів і пеліканів
  • 1979 — Д'Артаньян та три мушкетери — Бонасьє
  • 1979 — Здрастуйте, я приїхав! — Аркадій Христофорович Ангел
  • 1981 — Східний дантист — Маркос
  • 1982 — Там, на невідомих доріжках… — десятник Мілліонський
  • 1983 — Мері Поппінс, до побачення — боб Гудетті
  • 1983 — Месьє Ленуар, який ... (фільм-спектакль) — Жозеф
  • 1984 — Пеппі Довгапанчоха — Карл
  • 1986 — Потерпілі претензій не мають — Ігіазаров Сурен Саркисович
  • 1986 — Гніт (короткометражний)
  • 1987 — Претендент
  • 1990 — Смерть у кіно — артист
  • 1994 — Майстер і Маргарита — епізод
  • 1999 — Єврейська помста
  • 2001 — Пізній шлюб — Отарі
  • 2002 — Слідство ведуть Знавці. Десять років потому — полковник Томін Олександр Миколайович
  • 2003 — Рутенберг — Земеч
  • 2005 — Бідні родичі — Барух
  • 2005 — Слідство вели... — ведучий
  • 2008 — Фотограф — Рогань
  • 2009 — Між рядків — Фіма Мельник
  • 2009 — Сьомін — полковник Борис Петрович Сьомін
  • 2011 — Сьомін. Відплата — полковник Борис Петрович Сьомін
  • 2014 — Ревізор (телеспектакль) — городничий
  • 2018 — Про що говорять чоловіки. Продовження — батько Олексія

Джерела[ред. | ред. код]