Сокілець (Немирівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сокілець
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Немирівський район
Рада/громада Сокілецька сільська рада
Код КОАТУУ 0523087801
Облікова картка Сокілець 
Основні дані
Населення 853
Площа 1,7 км²
Густота населення 501,76 осіб/км²
Поштовий індекс 22846
Телефонний код +380 4331
Географічні дані
Географічні координати 48°52′19″ пн. ш. 28°43′17″ сх. д. / 48.87194° пн. ш. 28.72139° сх. д. / 48.87194; 28.72139Координати: 48°52′19″ пн. ш. 28°43′17″ сх. д. / 48.87194° пн. ш. 28.72139° сх. д. / 48.87194; 28.72139
Середня висота
над рівнем моря
251 м
Водойми р. Південний Буг
Місцева влада
Адреса ради 22846, с. Сокілець; тел. 3-21-42
Карта
Сокілець. Карта розташування: Україна
Сокілець
Сокілець
Сокілець. Карта розташування: Вінницька область
Сокілець
Сокілець

Сокілець у Вікісховищі?

Сокіле́ць — село в Україні, в Немирівському районі Вінницької області. Населення становить 853 особи.

У селі знаходиться парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення Сокілецький парк.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Печарської волості Брацлавського повіту Подільської губернії мешкало 782 особи, налічувалось 140 дворових господарств, православна церква й школа[1].

1892 існувало 143 дворових господарства, проживало 1027 мешканців[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1177 осіб (589 чоловічої статі та 588 — жіночої), з яких 1146 — православної віри[3].

1905 року у селі, що належало К. К. Потоцькому, існувало 200 дворових господарства, проживало 1271 мешканець, існувала православна церква, церковно-приходська школа й 2 водяних млини[4].

З 1917 — у складі УНР. З 1921 — стабільний більшовицький режим. З 1941 по 1943 село перебувало у складі цивільної адміністрації Райхскомісаріату Україна.

У селі проводилися натурні зйомки кінострічки Петра Марусика «Женихи» (1985), під час яких у Сокільці перебували Федір Стригун, Остап Ступка, Валерія Заклунна.

Гринько Сокілецький — прообраз легендарного Грегора Вороновича («Грегора з Вороновиці»)[ред. | ред. код]

Батьком Олександра Кміти і, ймовірно, батьком Петра Немирі Бакотського, дідом Немирі, Казарина, Митка, їх сетри N. Резановичів і Абрама Звенигородського, міг бути реальний історичний персонаж, Гринько Сокілецький, адже деякі його нащадки називалися Вороновицькі: Бик Олександрович названий Бик (по Папроцькому і Кояловичу, Юрій) Вороновицький, а в іншому місці — Кмітин брат, який отримав 10 коп с корчом Вруцьких[5]. Відомо, що до Сокілецької волості додавав Гриньку Федір Коріатович Вороновицю: « …А к тои к Соколецьскои волости придала ѥму наша старь|шаѧ братьѧ и мы… Вороновицю…» (це сучасна Вороновиця — селище міського типу у Вінницькому районі Вінницької області України), яка, напевно, отримала назву від річки Воронка.[6] Тут відома і діброва «Воронна», яка згадується, наприклад, в поділі Ободенських і Вороновицьких ґрунтів від 7 квітня 1617 року.[7] Вже сучасний білоруський історик А. Груша знайшов в Національному історичному архіві Білорусі це унікальне джерело з історії Поділля кінця XIV століття — підтвердну грамоту 1391 року господаря Подільської землі Федора Коріатовича привілею, наданого Костянтином і Федором Коріатовичами воєводі Гриньку на право володіння містом Сокілець, Сокілецькою волостю, а також окресленими в грамоті прилеглими землями. А. Груша опублікував текст грамоти, ґрунтовні та детальні коментарі щодо тексту, згадуваних осіб та історичних обставин, зокрема, ідентифікував більшість із вказаних у грамоті населених пунктів[8]. На сайті НІАБ знаходиться фотокопія оригіналу грамоти на пергаменті[9]. Соколецька волость з центром в місті Сокілець, дана пану Гриньку — це, без сумніву, сучасний Сокілець (укр. Сокілець) — село в Україні, знаходиться в Немирівському районі Вінницької області[10]. Місто Немирів, можливо, і заклали Немиричі (швидше за все «панъ Немирѧ Бакотьскии»[11]). Адже, в ярлику Кримського хана Менглі-Гірея Литовському великому князю Сигізмунду 1506—1507 рр., який на думку деяких дослідників дублював ярлик ще самого Мамая[12], зокрема, серед інших, є і місто Немир: «Ябу городокъ, Балыклы, Карасунъ, городокъ Дашовъ, городищо Тушинь, Немиръ, Мушачъ, Ходоровъ, со всими ихъ выходы и зъ данми, и зъ землями и водами»[13]. Унікальність знахідки і в тому, що в грамоті Федора Коріатовича згадана теща Гринька — княгиня Андріянова Вінницька, яка передала йому і своїй дочці землі:

«А также теща ѥго кнѧгини Андриѧнова ѧ Вѣиницьска ѧ оуздала пану | Гринькови и своимъ дѣтем своѧ села перед нами и передо всею нашею радою и с нашею волею на имѧf: село Микулиньцѣ, Лѣтыню, Во|нѧчинъ, Дешковцѣ, Стрѣжевку, и со всѣмъ с тымъ, што к тому прислушаѥть — то также ѥму вѣчно ѥсть и ѥго послѣдко м. А то все | дали ѥсмы пану Гринькови и ѥго дѣтем и с тым жь правомъ, как и Соколецьскую волость».


«Мы, кнѧз Федоръ Корьѧтович, Б(о)жьею м(и)л(о)стью дѣдичь и господарь Подольскои земли, чинимы свѣдочно симъ листомъ всѧкому доброму, кто жь на сесь листъ посмотрит или оуслышит его чтучы. Ажъ оузрѣвши и познавши наша старѣишаѧ братьѧ, кнѧз Костѧнтинъ, и мы, кнѧзь Федоръ, пана Гринькову вѣрною службу, нашего вѣрног(о) слугы, ажъ вѣрно послужилъ и нашои братьи, и намъ и дали ѥсмы ѥму с нашимъ братом со кнѧзем с Костѧнтиномъ за ѥго вѣрную службу городъ Соколець оу дѣднину и въ вотнину и дѣѣтем ѥго, и ѥго послѣдкомъ и съ селы, и съ данью, и съ винами, и съ суды, и съ пересуды, и съ мыты, и со всѣмъ, и с тымъ правомъ, как братья наша и мы имѣли. А то свѣдчимы симъ листом, што жь панъ Гринько привильѧ имѣлъ ѿ нашеи старшеѣ братьи на тотъ город на Соколець и на татъ е села, што оу семъ листѣ написано стоить, ажь пакъ по грѣху городъ ѥму с тыми привильи сгорѣлъ, а мы пак ѥму того потвердили и покрѣпили симъ нашим привильѥмъ и дали ѥсмы ѥму на то своѧ такаѧ жь привильѧ, как и ѿ нашеи старшеи братьи имѣлъ. А дали ѥсмы ѥму границю к тому городу к Сокольцю ѿ Чжюнькова доловъ Росью по ѧ, а ѿ Плискова доловъ Роскою ажь до оустьѧ, а ѿ верха Кропивноѣ ажь до оустьѧ, а ѿ оустьѧ Кропивѿноѣ доловъ Богомъ ажь до оусть Cобу, а ѿ Дашевцовъ доловъ Собомъ ажь до оустьѧ Собу, а ѿ Звинигорода дали ѥсмы ѥму границю ажь по Конелыи. И со всѣми и с тыми потокы, што в тыe рѣкы текуть, и со всѣмиѣ и с тыми селы, што по тымъ рѣкам сѣдѣть и по тыхъ потокохъ, и съ лѣсы, и с поли, и съ дубровами, и со всѣми с тыми вжиткы, што к тому прислушаеть».

У даному фрагменті згадано Соколець та окреслено Соколецьку волость. Це – найдавніша документально зафіксована інформація про адміністративно-територіальну структуру Поділля. Соколець XIV ст., який дав назву Соколецькій волості, в історичній літературі ідентифікується неоднозначно. Позначивши на карті три подібні до Сокільця топоніми, що знаходяться у межах карти, автор дотримується думки, що згадане у грамоті місто Соколець – це нинішнє с. Сокілець Немирівського р-ну Вінницької обл[10]. с. Сокілець (Немирівський р-н Вінницької обл.); c. Сокільці (Гайсинський р-н Вінницької обл.); с. Соколівка (Жашківський р-н Черкаської обл.).

А. Груша висловив бажання порівняти дату грамоти – 1391 рік – із датами заснування населених пунктів, наведених в “Історії міст та сіл Української РСР”, але том ІМІС “Вінницька область” був йому недоступний. Згідно з ІМІС с. Сокілець Немирівського р-ну відоме з XV ст. Cоколець – адміністративний центр – знаходиться не посередині, а на периметрі Соколецької волості. Майже всі межі території (окрім межі по Бугу) окреслені як басейни річок. Враховуючи слова “и с тыми потокы, што в тыe рѣкы текуть…”, можна вважати, що до Соколецької волості належали: [14]. – землі навколо р. Рось від витоків з усіма притоками до р. Торч (включно); – землі навколо р. Соб з усіма витоками та притоками та землі у басейні р. Кропивна. – на початку 90-х років XIV ст. на землях, підвладних Коріатовичам, існувала адміністративна одиниця із назвою Соколецька волость; – східною межею Соколецької волості була р. Конела.

Соколець згадано: у “Списке русских городов дальних и ближних”: “Браслаль. Соколечь. Звенигород. Черкасы…” (Тихомиров М.. Список русских городов дальних и ближних// Исторические записки., М., 1952. – Т. 40. –С. 218) та у “Списку міст Свидригайла”: “Czirkassy, Zwinihrod, Sakolecz…” (Список міст Свидригайла). М. Грушевський локалізував "Соколець на Браславщині (Грушевський М. Історія України-Руси. .– К., 1993.– Т. 6. – С. 86). О. Мальченко згадує такі Сокільці”: 1) с. Сокілець Немирівського р-ну Вінницької обл.; 2) с. Сокілець на р. Ушиці (Дунаєвецький р-н Хмельницької області). Дослідник вважає, що саме цей населений пункт згадано у списку міст Свидригайла; 3) с. Соколівка Жашківського р-ну Черкаської обл. (щоправда, його історію він починає з кінця XVI ст.) (Мальченко О. Укріплені поселення Брацлавського, Київського і Подільського воєводств (XV – XVII ст.). – К., 2001, – C. 258–259).

Галерея[ред. | ред. код]

Вигляд на млин вниз за течією 
Вигляд на руїни головної будівлі млина вгору за течією 
Залишки транспортної стрічки, якою здійснювалося переміщення зерна та борошна між млином та складом. На задньому плані будівля складу 
Фрагмент фасаду головної будівлі млина 

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. рос. дореф. Гульдманъ, В. Населенные мѣста Подольской губерніи (Алфавитный перечень населенныхъ мѣстъ губерніи с указаніемъ нѣкоторыхъ справочных о нихъ свѣдѣній). Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета. - Каменецъ-Подольскій, 1893. - IV + 636 с., (стор. 434)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-167)
  4. рос. дореф. Крыловъ, А. Населенныя мѣста Подольской губерніи. Изданіе Подольского губернскаго статистического комитета. - Каменецъ-Подольскій, 1905. - IV + 563 с., (стор. 252)
  5. Русская историческая библиотека, издаваемая Археографической комиссией. Том 27-й, СПб., 1910. стр. 276
  6. Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. С. 172.
  7. Zrodła Dziejowe, T. XXI, Warszawa, 1894, S. 588
  8. Аляксандр Груша. Невядомая грамата Фёдара Кариятавіча 1391 р // Беларускі гістарични агляди. — 2001. — Т. 8. СШ. 1-2
  9. НІАБ. Ф. 147, оп. 2, спр. 178, арк. 581
  10. а б Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок myslenedrevo.com.ua не вказаний текст
  11. Baliński, Michał. Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana. T. 2 Cz. 2, Warszawa, 1845; S. 1376—1377
  12. Фелікс Шабульдо (Київ) Чи існував ярлик Мамая на українські землі? (до постановки проблеми)
  13. Аkty, otnosi͡ashchiesi͡a k istorii Zapadnoĭ Rossii: sobrannye i …, Том 2
  14. Тетяна Гедзь. Соколецька волость та навколишні землі у 1391 році

Посилання[ред. | ред. код]