Сокілець (Вінницький район)
| село Сокілець | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька область |
| Район | Вінницький район |
| Громада | Немирівська міська громада |
| Облікова картка | Сокілець |
| Основні дані | |
| Населення | 853 |
| Площа | 1,7 км² |
| Густота населення | 501,76 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 22846 |
| Телефонний код | +380 4331 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°52′19″ пн. ш. 28°43′17″ сх. д. / 48.87194° пн. ш. 28.72139° сх. д.Координати: 48°52′19″ пн. ш. 28°43′17″ сх. д. / 48.87194° пн. ш. 28.72139° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
251 м |
| Водойми | р. Південний Буг |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 22800, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Немирів, вул. Соборна, буд. 26 |
| Карта | |
  Сокілець | |
 Сокілець | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Сокіле́ць — село в Україні, у Немирівській міській громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 853 особи.
У селі знаходиться парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення Сокілецький парк.
Історія[ред. | ред. код]
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Печарської волості Брацлавського повіту Подільської губернії мешкало 782 особи, налічувалось 140 дворових господарств, православна церква й школа[1].
1892 існувало 143 дворових господарства, проживало 1027 мешканців[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1177 осіб (589 чоловічої статі та 588 — жіночої), з яких 1146 — православної віри[3].
1905 року у селі, що належало К. К. Потоцькому, існувало 200 дворових господарства, проживало 1271 мешканець, існувала православна церква, церковно-приходська школа й 2 водяних млини[4].
З 1917 — у складі УНР. З 1921 — стабільний більшовицький режим. З 1941 по 1943 село перебувало у складі цивільної адміністрації Райхскомісаріату Україна.
У селі проводилися натурні зйомки кінострічки Петра Марусика «Женихи» (1985), під час яких у Сокільці перебували Федір Стригун, Остап Ступка, Валерія Заклунна.
Гринько Сокілецький — прообраз легендарного Грегора Вороновича («Грегора з Вороновиці»)[ред. | ред. код]
Батьком Олександра Кміти і, ймовірно, батьком Петра Немирі Бакотського, дідом Немирі, Казарина, Митка, їх сетри N. Резановичів і Абрама Звенигородського, міг бути реальний історичний персонаж, Гринько Сокілецький, адже деякі його нащадки називалися Вороновицькі: Бик Олександрович названий Бик (по Папроцькому і Кояловичу, Юрій) Вороновицький, а в іншому місці — Кмітин брат, який отримав 10 коп с корчом Вруцьких[5]. Відомо, що до Сокілецької волості додавав Гриньку Федір Коріатович Вороновицю: « …А к тои к Соколецьскои волости придала ѥму наша старь|шаѧ братьѧ и мы… Вороновицю…» (це сучасна Вороновиця — селище міського типу у Вінницькому районі Вінницької області України), яка, напевно, отримала назву від річки Воронка.[6] Тут відома і діброва «Воронна», яка згадується, наприклад, в поділі Ободенських і Вороновицьких ґрунтів від 7 квітня 1617 року.[7] Вже сучасний білоруський історик А. Груша знайшов в Національному історичному архіві Білорусі це унікальне джерело з історії Поділля кінця XIV століття — підтвердну грамоту 1391 року господаря Подільської землі Федора Коріатовича привілею, наданого Костянтином і Федором Коріатовичами воєводі Гриньку на право володіння містом Сокілець, Сокілецькою волостю, а також окресленими в грамоті прилеглими землями. А. Груша опублікував текст грамоти, ґрунтовні та детальні коментарі щодо тексту, згадуваних осіб та історичних обставин, зокрема, ідентифікував більшість із вказаних у грамоті населених пунктів[8]. На сайті НІАБ знаходиться фотокопія оригіналу грамоти на пергаменті[9]. Соколецька волость з центром в місті Сокілець, дана пану Гриньку — це, без сумніву, сучасний Сокілець (укр. Сокілець) — село в Україні, знаходиться в Немирівському районі Вінницької області[10]. Місто Немирів, можливо, і заклали Немиричі (швидше за все «панъ Немирѧ Бакотьскии»[11]). Адже, в ярлику Кримського хана Менглі-Гірея Литовському великому князю Сигізмунду 1506—1507 рр., який на думку деяких дослідників дублював ярлик ще самого Мамая[12], зокрема, серед інших, є і місто Немир: «Ябу городокъ, Балыклы, Карасунъ, городокъ Дашовъ, городищо Тушинь, Немиръ, Мушачъ, Ходоровъ, со всими ихъ выходы и зъ данми, и зъ землями и водами»[13]. Унікальність знахідки і в тому, що в грамоті Федора Коріатовича згадана теща Гринька — княгиня Андріянова Вінницька, яка передала йому і своїй дочці землі:
«А также теща ѥго кнѧгини Андриѧнова ѧ Вѣиницьска ѧ оуздала пану | Гринькови и своимъ дѣтем своѧ села перед нами и передо всею нашею радою и с нашею волею на имѧf: село Микулиньцѣ, Лѣтыню, Во|нѧчинъ, Дешковцѣ, Стрѣжевку, и со всѣмъ с тымъ, што к тому прислушаѥть — то также ѥму вѣчно ѥсть и ѥго послѣдко м. А то все | дали ѥсмы пану Гринькови и ѥго дѣтем и с тым жь правомъ, как и Соколецьскую волость».
«Мы, кнѧз Федоръ Корьѧтович, Б(о)жьею м(и)л(о)стью дѣдичь и господарь Подольскои земли, чинимы свѣдочно симъ листомъ всѧкому доброму, кто жь на сесь листъ посмотрит или оуслышит его чтучы. Ажъ оузрѣвши и познавши наша старѣишаѧ братьѧ, кнѧз Костѧнтинъ, и мы, кнѧзь Федоръ, пана Гринькову вѣрною службу, нашего вѣрног(о) слугы, ажъ вѣрно послужилъ и нашои братьи, и намъ и дали ѥсмы ѥму с нашимъ братом со кнѧзем с Костѧнтиномъ за ѥго вѣрную службу городъ Соколець оу дѣднину и въ вотнину и дѣѣтем ѥго, и ѥго послѣдкомъ и съ селы, и съ данью, и съ винами, и съ суды, и съ пересуды, и съ мыты, и со всѣмъ, и с тымъ правомъ, как братья наша и мы имѣли. А то свѣдчимы симъ листом, што жь панъ Гринько привильѧ имѣлъ ѿ нашеи старшеѣ братьи на тотъ город на Соколець и на татъ е села, што оу семъ листѣ написано стоить, ажь пакъ по грѣху городъ ѥму с тыми привильи сгорѣлъ, а мы пак ѥму того потвердили и покрѣпили симъ нашим привильѥмъ и дали ѥсмы ѥму на то своѧ такаѧ жь привильѧ, как и ѿ нашеи старшеи братьи имѣлъ. А дали ѥсмы ѥму границю к тому городу к Сокольцю ѿ Чжюнькова доловъ Росью по ѧ, а ѿ Плискова доловъ Роскою ажь до оустьѧ, а ѿ верха Кропивноѣ ажь до оустьѧ, а ѿ оустьѧ Кропивѿноѣ доловъ Богомъ ажь до оусть Собу, а ѿ Дашевцовъ доловъ Собомъ ажь до оустьѧ Собу, а ѿ Звинигорода дали ѥсмы ѥму границю ажь по Конелыи. И со всѣми и с тыми потокы, што в тые рѣкы текуть, и со всѣмиѣ и с тыми селы, што по тымъ рѣкам сѣдѣть и по тыхъ потокохъ, и съ лѣсы, и с поли, и съ дубровами, и со всѣми с тыми вжиткы, што к тому прислушаеть».
У даному фрагменті згадано Соколець та окреслено Соколецьку волость. Це – найдавніша документально зафіксована інформація про адміністративно-територіальну структуру Поділля. Соколець XIV ст., який дав назву Соколецькій волості, в історичній літературі ідентифікується неоднозначно. Позначивши на карті три подібні до Сокільця топоніми, що знаходяться у межах карти, автор дотримується думки, що згадане у грамоті місто Соколець – це нинішнє с. Сокілець Немирівського р-ну Вінницької обл[10]. с. Сокілець (Немирівський р-н Вінницької обл.); c. Сокільці (Гайсинський р-н Вінницької обл.); с. Соколівка (Жашківський р-н Черкаської обл.).
А. Груша висловив бажання порівняти дату грамоти – 1391 рік – із датами заснування населених пунктів, наведених в “Історії міст та сіл Української РСР”, але том ІМІС “Вінницька область” був йому недоступний. Згідно з ІМІС с. Сокілець Немирівського р-ну відоме з XV ст. Соколець – адміністративний центр – знаходиться не посередині, а на периметрі Соколецької волості. Майже всі межі території (окрім межі по Бугу) окреслені як басейни річок. Враховуючи слова “и с тыми потокы, што в тые рѣкы текуть…”, можна вважати, що до Соколецької волості належали:[14]. – землі навколо р. Рось від витоків з усіма притоками до р. Торч (включно); – землі навколо р. Соб з усіма витоками та притоками та землі у басейні р. Кропивна. – на початку 90-х років XIV ст. на землях, підвладних Коріатовичам, існувала адміністративна одиниця із назвою Соколецька волость; – східною межею Соколецької волості була р. Конела.
Соколець згадано: у “Списке русских городов дальних и ближних”: “Браслаль. Соколечь. Звенигород. Черкасы…” (Тихомиров М.. Список русских городов дальних и ближних// Исторические записки., М., 1952. – Т. 40. –С. 218) та у “Списку міст Свидригайла”: “Czirkassy, Zwinihrod, Sakolecz…” (Список міст Свидригайла). М. Грушевський локалізував "Соколець на Браславщині (Грушевський М. Історія України-Руси. .– К., 1993.– Т. 6. – С. 86). О. Мальченко згадує такі Сокільці”: 1) с. Сокілець Немирівського р-ну Вінницької обл.; 2) с. Сокілець на р. Ушиці (Дунаєвецький р-н Хмельницької області). Дослідник вважає, що саме цей населений пункт згадано у списку міст Свидригайла; 3) с. Соколівка Жашківського р-ну Черкаської обл. (щоправда, його історію він починає з кінця XVI ст.) (Мальченко О. Укріплені поселення Брацлавського, Київського і Подільського воєводств (XV – XVII ст.). – К., 2001, – C. 258–259).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» село Монастирок увійшло до складу Немирівської міської громади.[15]
19 липня 2020 року, внаслідок адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Немирівського району, село увійшло до складу Вінницького району[16].
Видатні уродженці[ред. | ред. код]
- Сметанський Микола Іванович — доктор педагогічних наук, професор.
Галерея[ред. | ред. код]
|
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Гульдманъ В. Населенные мѣста Подольской губерніи: Алфавитный перечень населенныхъ мѣстъ губерніи с указаніемъ нѣкоторыхъ справочных о нихъ свѣдѣній / Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1893. — С. 434.(рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-167. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Крыловъ А. Населенныя мѣста Подольской губерніи / Изданіе Подольского губернскаго статистического комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1905. — С. 252.(рос. дореф.)
- ↑ Русская историческая библиотека, издаваемая Археографической комиссией. Том 27-й, СПб., 1910. стр. 276
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. С. 172.
- ↑ Zrodła Dziejowe, T. XXI, Warszawa, 1894, S. 588
- ↑ Аляксандр Груша. Невядомая грамата Фёдара Кариятавіча 1391 р // Беларускі гістарични агляди. — 2001. — Т. 8. СШ. 1-2
- ↑ НІАБ. Ф. 147, оп. 2, спр. 178, арк. 581
- ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюmyslenedrevo.com.uaне вказано текст - ↑ Baliński, Michał. Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana. T. 2 Cz. 2, Warszawa, 1845; S. 1376—1377
- ↑ Фелікс Шабульдо (Київ) Чи існував ярлик Мамая на українські землі? (до постановки проблеми)
- ↑ Akty, otnosi͡ashchiesi͡a k istorii Zapadnoĭ Rossii: sobrannye i …, Том 2
- ↑ Тетяна Гедзь. Соколецька волость та навколишні землі у 1391 році
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Література[ред. | ред. код]
- Сокіле́ць // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.504
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Сокілець
- Sokolec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 17. (пол.)
- На Вінниччині рейдер відлупцював захисника пам'ятки архітектури
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |