Соціологія інтернету

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Соціологія Інтернету охоплює застосування соціологічних теорій та методів в Інтернеті, як джерела інформації та комунікації. Соціологи занепокоєні соціальними наслідками технологічного прогресу, новими соціальними мережами, віртуальними спільнотами і способами взаємодії та впливу один на одного, які появились, а також питаннями, що пов'язані з кібер-злочинністю.

Інтернет — новітній прорив в інформаційній сфері- є об'єктом зацікавлення для соціологів у аспектах, таких як: сфера дослідження, наприклад, за допомогою онлайн-опитувань, на противагу паперовим анкетам, а також, як дискусійний майданчик та, власне, тема дослідження. Соціологія Інтернету в буквальному розумінні, стосується аналізу інтернет-спільнот (наприклад, груп новин), віртуальних спільнот та світів, змін, що виникли у результаті використання нових засобів масової інформації, таких як Інтернет, а також соціальних змін в цілому під час переходу від індустріального до інформаційного суспільства. Інтернет-спільноти можна досліджувати статистично, за допомогою аналізу мережі, і в той же час якісно пояснювати, наприклад, використовуючи віртуальну етнографію. Соціальні зміни можна вивчати за допомогою статистичної демографії або через тлумачення змін у сфері повідомлень та символів в інтернет-дослідженнях засобів масової інформації.

Поява дисципліни[ред. | ред. код]

Інтернет є відносно новим явищем. Як писав Роберт Дарнтон, це революційна зміна, що «відбулась вчора, чи позавчора, в залежності від того, як Ви вимірюєте її.»[1] Інтернет удосконалився з ARPANETy, що появився у 1969 року; сам термін «Інтернет» було запропоновано в 1974 році. Всесвітня павутина, якою ми знаємо її сьогодні, сформувалась у середині 1990-х років, коли появився графічний інтерфейс і послуги, такі як електронна пошта, стали популярними і доступними людям, непов'язаним із наукою, військовою справою чи комерційною діяльністю.[1][2] Internet Explorer вперше появився в 1995 році; Netscape випустили через рік. Корпорацію Google було засновано в 1998 році[1][2] Вікіпедію створили в 2001 році. Facebook, MySpace, YouTube з'явились на ринку в середині 2000-х. Кількість інформації, доступна в мережі та кількість користувачів Інтернету в усьому світі продовжує стрімко зростати.[2] Термін «цифрова соціологія» сьогодні стає все більш і більш популярним для позначення нових напрямків у соціологічних дослідженнях сфері цифрових технологій, що появились з виникненням Web 2.0.

Основні напрямки досліджень[ред. | ред. код]

За словами Ді Маджо (2001),[2] дослідження, як правило, зосереджені на використанні Інтернету в п'яти сферах:

  1. нерівність (питання цифрового розколу)
  2. співтовариств і соціального капіталу (питання зміщення часу)
  3. участі в політичному житті (питання суспільної сфери, дорадчої демократії та громадянського суспільства)
  4. організацій та інших економічних інститутів
  5. участі у культурному житті та культурному розмаїтті

Раніше передбачали, що Інтернет змінить все (або ж нічого); однак, з плином часу, виник консенсус і, принаймні, на нинішньому етапі розвитку, Інтернет доповнює, а не витісняє інші засоби масової інформації.[2] Це спонукає до переосмислення ідеї «конвергенції старих і нових засобів масової інформації», що панувала в 1990-х роках. Крім того, Інтернет дає нам рідкісну можливість вивчати зміни, спричинені появою та розвитком Інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ)[2]

Вплив Інтернету на суспільство[ред. | ред. код]

Інтернет створив нові форми соціальної взаємодії та впливу, серед яких вебсайти, соціальні мережі, наприклад, Facebook і MySpace та сайти, такі як meetup.com і Couchsurfing, що полегшують спілкування людей.

Хоча раніше вважалось, що віртуальні спільноти, охоплюватимуть лише віртуальні соціальні зв'язки, дослідники зазначають, що навіть ті зв'язки, які виникли на віртуальному просторі часто підтримуються і поза ним(офлайн)[3][4]

Існують постійні дискусії щодо впливу Інтернету на сильні і слабкі соціальні зв'язки, створення соціального капіталу,[5][6] місце Інтернету в тенденції соціальної ізоляції,[7] а також, формування різноманітного соціального середовища.

Часто говорять, що Інтернет є новим кордоном, і є низка доказів того, що соціальна взаємодія, співпраця і конфлікти серед користувачів мережі нагадують анархічний і насильницький американський кордон початку 19-го століття.[8]

У березні 2014 року, вчені з Університету Бенедиктин у Месі штат Аризона вивчали вплив онлайн-спілкування на зустрічі в реальному житті. Вони досліджували реакції організму 26 студенток з електродами для вимірювання тривожності. Перед зустріччю з людьми в реальному житті, студентам було показано фотографії. Дослідники виявили, що після перегляду фото при зустрічі з людиною в реальності, збільшувалось збудження, яке пов'язане з підсиленням тривожності організму. Ці дані підтверджують результати попередніх досліджень, що виявили схильність соціально заклопотаних людей до онлайн спілкування. Дослідження також показали, що збудження може бути пов'язаним з позитивними емоціями і може призвести до позитивних відчуттів.[9]

Політика і цензура[ред. | ред. код]

Інтернет став актуальним засобом здійснення політичної діяльності. Американська президентська кампанія Говарда Діна в 2004 році прославилася своєю здатністю генерувати пожертвування через Інтернет, а в 2008 році кампанія Барака Обами досягла ще вищого рівня організації.

Уряди країн також впливають на Інтернет. Деякі країни, такі, як Куба, Іран, Північна Корея, М'янма, Народна Республіка Китаю і Саудівська Аравія застосовують спеціальне програмне забезпечення фільтрації і цензури, щоб обмежити доступ до інформації в Інтернеті. В інших країнах, включаючи США, були прийняті закони, що роблять зберігання чи поширення певних матеріалів, таких як дитяча порнографія незаконною, але при цьому не використовують програмне забезпечення для фільтрації контенту.

Економіка[ред. | ред. код]

Хоча багато було написано про економічні переваги інтернет-торгівлі, є також свідчення того, що деякі аспекти в Інтернеті, наприклад, карти і сервіси, що надають інформацію про розташування послуг можуть посилювати економічну нерівність і провокувати розкол в цифрових технологіях.[10]

Філантропія[ред. | ред. код]

Поширення недорогого доступу до Інтернету в країнах, що розвиваються, відкрило нові можливості для однорангової мережі благодійних організацій, що дозволяють окремим особам робити внески у невеликих кількостях в благодійні проекти для інших осіб.

Дозвілля[ред. | ред. код]

Інтернет став основним джерелом дозвілля ще до появи Всесвітньої павутини, і був представлений розважальними соціальними експериментами, як MUDs та MOOs, які містились на університетських серверах. Сьогодні багато інтернет-форумів мають окремі розділи, присвячені іграм і смішним відео; Також популярними є короткі мультфільми у вигляді Flash-фільмів. Понад 6000000 людей використовують блоги як засіб спілкування та обміну ідеями.

Порнографія та азартні ігри повною мірою скористалися всесвітньою павутиною, і часто є значним джерелом доходів для інших сайтів. Хоча уряди країн робили спроби запровадити цензуру на інтернет-порно, інтернет-провайдери стверджують, що ці плани неможливі.[11]

Багато людей використовують Інтернет, щоб скачати музику, фільми чи книги і мати можливість розслабитись.

Інші використовують Всесвітню павутину, щоб мати доступ до новин, погоди та спортивних подій, планувати та бронювати відпочинок і дізнаватись більше інформації про свої інтереси та захоплення.

Люди також обмінюються повідомленнями та електронними листами, щоб познайомитись з новими людьми і залишатися на зв'язку з друзями по всьому світу.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Robert Darnton, The Library in the New Age, The New York Review of Books, Volume 55, Number 10. June 12, 2008. Retrieved on 22 December 2009.
  2. а б в г д е Paul DiMaggio, Eszter Hargittai, W. Russell Neuman, and John P. Robinson, Social Implications of the Internet, Annual Review of Sociology, Vol. 27: 307—336 (Volume publication date August 2001), DOI:10.1146/annurev.soc.27.1.307 [1] [Архівовано 2020-05-11 у Wayback Machine.]
  3. Lauren F. Sessions, «How offline gatherings affect online community members: when virtual community members ‘meetup’.»"Information, Communication, and Society"13,3(April, 2010):375-395
  4. Bo Xie, B. ‘The mutual shaping of online and offline social relationships."Information Research, 1,3(2008): n.p.
  5. Lee Rainie, John Horrigan, Barry Wellman, and Jeffrey Boase. (2006)"The Strength of Internet Ties" Pew Internet and American Life Project. Washington, D.C.
  6. Ellison, N. B., Steinfield, C., & Lampe, C. (2007). The benefits of Facebook "friends: " Social capital and college students' use of online social network sites. Journal of Computer-Mediated Communication, 12(4).
  7. Social Isolation and New Technology Pew Internet and American Life Report. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 1 листопада 2015. 
  8. Richard Jensen. «Military History on the Electronic Frontier: Wikipedia Fights the War of 1812,» The Journal of Military History (October 2012) 76#4 pp 1165-82 online
  9. Woollaston, Victoria (6 березня 2014). Is Facebook making us socially AWKWARD? Meeting face-to-face is more difficult after meeting people online. Daily Mail. Процитовано 7 березня 2014. 
  10. «How the Internet Reinforces Inequality in the Real World» [Архівовано 2013-02-11 у Wayback Machine.] The Atlantic February 6, 2013
  11. Chivers, Tom (21 грудня 2010). Internet pornography block plans: other attempts to control the internet. The Telegraph. Процитовано 24 лютого 2012. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]