Спесивцева Ольга Олександрівна

Спесивцева Ольга Олександрівна
Народилася	18 липня 1895(1895-07-18) Ростов-на-Дону, Російська імперія
Померла	16 вересня 1991(1991-09-16)[…] (96 років) Нью-Йорк, США
Поховання	Російський цвинтар в Новодівеївському монастиріd
Країна	Російська імперія  СРСР  США
Діяльність	хореографка, балерина, балерина, танцюристка, учителька танців
Галузь	балет, танець, хореографія і педагогіка
Alma mater	Академія російського балету імені А. Я. Ваганової
Знання мов	англійська
Медіафайли у Вікісховищі

Ольга Олександрівна Спесивцева (6 [18] липня 1895 Ростов-на-Дону, Російська імперія — 16 вересень 1991 року, Нью-Йорк, США) — російська прима-балерина.

Ольга Спесивцева — Одетта, «Лебедине озеро», 1934 р.

Біографія

Ольга Спесивцева народилася в Ростові-на-Дону 6 (18) липня 1895.

Батько був провінційним театральним актором. У сім'ї, крім Ольги, було ще четверо дітей. Коли Ользі виповнилося шість років, батько помер від туберкульозу, залишивши без засобів до існування велику сім'ю. Мати Устина Марківна, не в силах прогодувати всіх, змушена була віддати в дитячий притулок при будинку ветеранів сцени трьох старших дітей: Анатолія, Зінаїду і Ольгу. Туди брали дітей — акторських сиріт на повне утримання. Всі троє пізніше були прийняті в Санкт-Петербурзьке театральне училище.

У Петербурзькому театральному училищі Ольга навчалася в балетному класі К. М. Кулічевської. Вже на випускному спектаклі Спесивцева показала себе талановитою класичною балериною. "Найбільш здатної з молодих дочок Терпсіхори вважають Спесивцеву, яку відзначили на екзаменаційному спектаклі в балеті " Казка Білої ночі "", — повідомляла «Петербурзька газета». Закінчивши училище в 1913 році, вона тут же була прийнята на петербурзьку сцену імператорської балетної трупи, дебютувавши на сцені Маріїнського театру в балеті «Раймонда», виконувавши одну з невеликих партій. Надалі своє мистецтво удосконалювала у Катерини Вазем і Агрипини Ваганової.

Бачачи безумовний дар юної балерини, Фокін запросив її працювати з ним в Америці. Однак до цього часу вона знайомиться з літературним і балетним критиком-модерністом А. Л. Волинським, який мав на балерину величезний творчий вплив, а незабаром став її цивільним чоловіком. Волинський був прихильником класичного балету і відкидав нововведення та балетні реформи, і Ольга Спесивцева під його впливом відмовилася від співпраці з Фокіним. Але через рік після відмови Фокіну і через три роки після початку балетної кар'єри вже гастролювала з «Російським балетом Дягілєва» в США. Вона стала партнеркою Ніжинського в «Сильфіда» та «Привиді троянди». Слава про цей балетний дует перетнула всі межі і намітила абсолютно нові рубежі для зовсім ще юної виконавиці.

З 1918 року вона вже ведуча танцівниця, а з 1920 — прима-балерина Маріїнського театру. З 1919 року Ольга Спесивцева почала займатися у Ваганової, і ці заняття та передача досвіду старшої балерини справили величезний вплив. У 1919 році, коли країні було зовсім не до балету, Ольга Спесивцева під керівництвом Ваганової підготувала головні партії в балетах «Жизель» і «Лебедине озеро». У тому ж році до її репертуару додаються «Корсар», «Баядерка» і улюблена нею, одна з найкращих ролей — Есмеральда. Велике навантаження призводить до хвороби — починається туберкульоз. Повертається на сцену вона в травні 1921 року.

Розлучившись з Якимом Волинським незабаром після приходу більшовиків до влади, вона стала дружиною працівника Петросовета Бориса Каплуна, який допоміг їй емігрувати разом з матір'ю в 1923 році до Франції, де протягом 1924—1932 років виступала в паризькому «Гранд-Опера», ставши ведучою запрошеною балериною Паризької Опери. Одночасно з роботою в Парижі вона знаходить час для гастролей. На гастролях 1927 року в Італії вона танцює «Жар-птицю», «Лебедине озеро», «Весілля Аврори». У тому ж році Джордж Баланчин спеціально для неї поставив балет «Кішка» на музику Анрі Соге. Повернувшись до Гранд Опера, Ольга Спесивцева взяла участь в балеті «Трагедія Соломії» на музику Ф. Шмітта і Н. Гуеро. Після того, як пост головного балетмейстера зайняв Серж Лифар, вона виконувала партії в його балетах «Творіння Прометея», «Вакх і Аріадна». Її французькими партнерами були російські артисти Вацлав Ніжинський і Серж Лифар, а також прихований за російським псевдонімом Антон Долін англійський артист Сідні Френсіс Патрік Чіппендалл Хілі-Кей (Healey-Kay); через багато років Лифар і Долін написали мемуарні книги про її трагічну долю. Там же вона вийшла заміж ще раз — за російсько-французького танцівника і педагога Бориса Князєва.

З 1932 року Спесивцева працює з трупою Фокіна в Буенос-Айресі, а в 1934 році, як зірка, вона відвідує Австралію в складі колишньої трупи Анни Павлової, якою на той час керує Віктор Дандре. А в цей час її мати в Парижі, не дочекавшись повернення дочки з далекої гастрольної поїздки, їде в Росію .

Напружене життя і невизначеність призводять балерину в розпач і підривають її психічне здоров'я. Вона з Борисом Князєвим відкриває невелику студію, пробує свої сили в педагогіці, намагається поставити спектакль силами учнів. Однак балетної педагогікою займається в першу чергу не вона, а чоловік. Через деякий час вони розлучаються.

Останній її виступ в Парижі відбувся в 1939 році і після цього вона переїжджає до США.

У неї вже давно стали проявлятися симптоми психічного захворювання. У 1943 році ознаки хвороби проявилися особливо важко, вона все більше втрачала пам'ять. Балерина змушена була припинити балетну кар'єру. 20 років життя (з 1943 до 1963) вона провела в психіатричній лікарні, пам'ять поступово відновилася і видатна балерина одужала. Однак повернутися до сцени вона вже не могла за віком.

Останні роки вона жила в пансіоні на фермі Толстовського фонду (Tolstoy Foundation, Inc.), створеного молодшою дочкою письменника Льва Толстого Олександрою Львівною Толстой, в маленькому провінційному місті Веллі Котедж (англ. Valley Cottage) в штаті Нью-Йорк графства Рочестер, поблизу міста Нью-Йорка.

Маріс Лієпа, який відвідав Ольгу Спесивцева в США, залишив спогад про цю зустріч:

"Маленька кімнатка з майже спартанською обстановкою: кушетка, стіл, шафа та умивальник становили все її оздоблення. Нарешті до нас вийшла дуже витончена, з класичної, тобто гладкою, балетною зачіскою жінка, з широко розкритими збудженими очима. Вона привіталася, розцілувала нас усіх по черзі, сказала, що весь ранок страшенно хвилювалася, коли дізналася, що в гості до неї їдуть Уланова і Долин … Вона сказала, що погано себе почуває, тому що наближається Великдень, а великий пост надзвичайно послабив її, і, коли ми піднесли їй троянди, вона розчулилася і розплакалася невтішно, і ми мимоволі відчули себе так, немов зробили нетактовність … ми поїхали повні жалю і співчуття до долі відомої свого часу балерини. Справа була навіть не в хвороби, справа була в безвиході і самоті, якими віяло від її притулку і від усієї її маленької, що зберегла витонченість фігурки ".

Померла 16 вересня 1991. Похована на російському кладовищі в Ново-Дівєєві.

Обраний репертуар

Спесивцева 1917

• «Жізель» А. Адана — Жизель
• «Лебедине озеро» П. І. Чайковського — Одетта-Оділлія
• «Корсар» на музику А. Адана, Л. Деліба, Р. Дриго, Ц. Пуні
• 1919 — « Баядерка» Л. Мінкуса — Никия
• « Есмеральда» на музику Ц. Пуні, Р. Глієра, С. Василенко — Есмеральда
• «Лускунчик» П. І. Чайковського
• « Шопеніана» («Сильфіди») на музику Ф. Шопена в хореографії М. М. Фокіна — Солістка
• « Бачення троянди» («Привид троянди») — Дівчина
• «Пахіта» Л. Мінкуса
• « Дочка фараона» Ц. Пуні — Аспіччія (Рамзея)
• 1919 — « Спляча красуня» П. І. Чайковського — Аврора, Фея діамантів, Принцеса Флоріна
• « Евнікії» на музику А. В. Щербачева в хореографії М. М. Фокіна — Подруга Евнікії
• 1917 — «Ерос» на музику Серенади для струнного оркестру до мажор П. І. Чайковського в хореографії М. М. Фокіна — Дівчина
• 1927 — «Жар-птиця»
• «Коник-Горбоконик» Ц. Пуні — Цар-дівиця
• «Кішка» на музику А. Соге, балетмейстер Дж. Баланчин
• «Трагедія Соломії» Н. Гуерра, балетмейстер Дж. Баланчин — Соломія
• «Святковий вечір» Л. Стаатс
• «Творіння Прометея»
• «Бахус і Аріадна», балетмейстер Серж Лифар, в балетах Лифаря вона особливо проявила свою «безтілесну екзальтацію»
• 1913 — концертний номер «Іспанський танець»
• «Вмираючий лебідь» До. Сен-Санса в хореографії М. М. Фокіна
• «Весілля Аврори»
• «Ромео і Джульєтта»
• «Раймонда»
• «Дон Кіхот»
• «Марна обережність»
• «Коппелія»
• «Шехеразада»
• «Петрушка»
• «Зефір і Флора»
• «Сільвія»
• «Талісман»
• «Ненюфар»
• «Єгипетські ночі»
• «Павільйон Арміда»
• «Каприз метелики»
• «Карнавал»
• «Арлекінада»
• «Арагонська хота»
• «Метелик»
• «Блудний син»
• «Вій»
• «Весняні мрії»
• «Менует Бетховена»
• «Вальс Штрауса»
• «Павана»
• «Птах-пророк»
• «Психея»
• «Трільбі»
• «Фея ляльок»
• «Фіаметта»
• «Трістан і Ізольда»
• «Синя птиця»
• «Сталевий крок»
• «Лицар і фея», та ін.

Цікаві факти

Ольга Спесивцева в балете «Есмеральда» (?), біля 1915

• Дягілєв любив повторювати слова великого Енріко Чекеті: «У світі народилося яблуко, його розрізали надвоє, одна половина стала Анною Павловою, друга — Ольгою Спесивцевою». При цьому він додавав: «Для мене Спесивцева — та сторона яблука, яка звернена до сонця»
• «Коли я побачив Павлову, то подумав, що вона — моя Тальоні. Але Спесивцева була тонше і чистіше Павлової», — згадував Дягілєв. А Лифар відзначав, що вона завжди жила «між мрією і дійсністю».
• Ольга Спесивцева є героїнею балету сучасного балетмейстера Б. Я. Ейфмана «Червона Жизель».
• У 1995 році кінорежисер Олексій Учитель зняв фільм «Манія Жизелі», присвячений долі Ольги Спесивцевої. Її роль виконала актриса Галина Тюніна.
• «Божественна Жизель» (1997), документальний фільм режисера Майї Меркель.