Єпископ: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м робот додав: bat-smg, cy, lt, vec змінив: sr |
м "нормалізація", Replaced: архиєп → архієп з допомогою AWB |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Єпископ''' ([[грецька мова|грец]]. επίσκοπος — ''наглядач'') — найвищий керівник церковного життя кожної [[єпархія|єпархії]] у більшості хритиянських церквах. Назва «єпископ» походить з [[апостол |
'''Єпископ''' ([[грецька мова|грец]]. επίσκοπος — ''наглядач'') — найвищий керівник церковного життя кожної [[єпархія|єпархії]] у більшості хритиянських церквах. Назва «єпископ» походить з [[апостол]]ьських часів і означає «наглядач»: апостоли ставили єпископів, як своїх заступників, і тому їхня церковна влада вважається ні від кого незалежною, обмеженою тільки територією своєї єпархії, поза яку вона не може виходити, щоб не порушувати компетенцій інших єпископів. З часом деякі єпископи почали прибирати, в залежності від адміністративної ваги їх єпархій, [[титул]]и [[митрополит]]а, [[архієпископ]]а, [[патріарх]]а, але всі єпископи, незалежно від різної ваги їх адміністративних функцій, вважаються рівними по [[благодать|благодаті]]. Вони [[рукопокладання|рукопокладають]] [[священик]]ів і [[диякон]]ів, призначають [[настоятель|настоятелів]] та інших духовників і зміщають їх. Їм належить право нагороджувати за пильну службу і судити підлегле їм духовенство за протиканонічні та неморальні вчинки, єпископам належиться виключне право освячувати [[миро]] й [[антимінс]]и. Як зовнішню ознаку, єпископи, крім [[хрест]]а, носять [[панагія|панагію]] на грудях, [[саккос]], [[омофор]] і [[митра|митру]]. Судити єпископа може тільки [[собор]] єпископів. |
||
В [[Україна|Україні]] довгий час були тільки «правлячі» єпископи, чи [[архиєрей|архиєреї]], що самі правили єпархією, але в XVII ст. на допомогу [[Греко-Католицька Церква|греко-католицьким]] правлячим епископам прийшли «вікарні» єпископи, чи [[вікарій|вікарії]]. В Наддніпрянській Україні вікарії відомі з XVIII ст., а з кінцем XIX століття їх число сильно зростає: київська єпархія мала чотирьох вікаріїв, а херсонська трьох. З [[1917]] р. на [[Наддніпрянщина|Наддніпрянщині]] було 10 правлячих єпископів і 22 вікарних. |
В [[Україна|Україні]] довгий час були тільки «правлячі» єпископи, чи [[архиєрей|архиєреї]], що самі правили єпархією, але в XVII ст. на допомогу [[Греко-Католицька Церква|греко-католицьким]] правлячим епископам прийшли «вікарні» єпископи, чи [[вікарій|вікарії]]. В Наддніпрянській Україні вікарії відомі з XVIII ст., а з кінцем XIX століття їх число сильно зростає: київська єпархія мала чотирьох вікаріїв, а херсонська трьох. З [[1917]] р. на [[Наддніпрянщина|Наддніпрянщині]] було 10 правлячих єпископів і 22 вікарних. |
||
Версія за 09:38, 12 листопада 2007
Єпископ (грец. επίσκοπος — наглядач) — найвищий керівник церковного життя кожної єпархії у більшості хритиянських церквах. Назва «єпископ» походить з апостольських часів і означає «наглядач»: апостоли ставили єпископів, як своїх заступників, і тому їхня церковна влада вважається ні від кого незалежною, обмеженою тільки територією своєї єпархії, поза яку вона не може виходити, щоб не порушувати компетенцій інших єпископів. З часом деякі єпископи почали прибирати, в залежності від адміністративної ваги їх єпархій, титули митрополита, архієпископа, патріарха, але всі єпископи, незалежно від різної ваги їх адміністративних функцій, вважаються рівними по благодаті. Вони рукопокладають священиків і дияконів, призначають настоятелів та інших духовників і зміщають їх. Їм належить право нагороджувати за пильну службу і судити підлегле їм духовенство за протиканонічні та неморальні вчинки, єпископам належиться виключне право освячувати миро й антимінси. Як зовнішню ознаку, єпископи, крім хреста, носять панагію на грудях, саккос, омофор і митру. Судити єпископа може тільки собор єпископів.
В Україні довгий час були тільки «правлячі» єпископи, чи архиєреї, що самі правили єпархією, але в XVII ст. на допомогу греко-католицьким правлячим епископам прийшли «вікарні» єпископи, чи вікарії. В Наддніпрянській Україні вікарії відомі з XVIII ст., а з кінцем XIX століття їх число сильно зростає: київська єпархія мала чотирьох вікаріїв, а херсонська трьох. З 1917 р. на Наддніпрянщині було 10 правлячих єпископів і 22 вікарних.