Митра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Східна митра
Західна митра

Ми́тра (грец. μίτρα — «пов'язка на голову», «тюрбан»)[1] — богослужбовий головний убір єпископа та ієреїв, нагороджених архієреєм за особливі заслуги перед церквою. Митра являє собою розширену й заокруглену вгорі корону, оздоблену іконами; архієрейська митра вдодатку оздоблена дорогоцінними каменями.

Опис[ред. | ред. код]

Митра-корона — архиєрейська митра (іноді ієрейська), в якій над нижнім пояском зроблено, як правило, вінець з 12 пелюсток — це єдина принципова відмінність митри-корони від звичайної православної митри. Якщо на митрі є дорогоцінні камені, вони символізують терновий вінок, накладений під час страстей на голову Ісуса Христа.

У «Настольной книге священнослужителя»[2] такий опис митри: «Сучасна митра — багато прикрашена парчовим шиттям, оксамитом, бісером, дорогоцінним камінням та іконами висока тверда шапка, що плавно звужується до обідка навкруг голови. Таку форму митра набула в XVIII—XIX ст. До того православні митри на Русі були схожі на корони візантійських царів пізнього періоду імперії. Іноді обідок митри являв собою зубчатий вінець».

В Україні збереглась митра першого католицького галицького архієпископа бл. Якуба Стрепи (†1409) та митра перемиських владик, за легендою перероблена з корони Данила Галицького (зникла в час Другої світової війни).

За свідоцтвами Феодора Вольсамона, патріарха Антиохійського (XII ст.) та блаженого Симеона, архиєпископа Солунського (XV ст.), «митру у вигляді корони — багатого царського головного убору — вперше стали носити в IV ст. у нерозділеній Церкві римські папи. Потім на ІІІ Вселенському соборі (431 р.) святий Кирил Олександрійський одягнув митру-корону як представник Папи Римського Целестіна; до XII ст. подібні митри носили на Сході лише олександрійські патріархи, а потім — константинопольські. Інші представникі церкви, митрополити чи єпископи носили митри-пов'язки (вінці) простого древнього зразку, клобуки та шапки. Російські архиєреї також носили митри-шапки подібні до князівських, облямовані хутром та прикрашені шиттям та іконами. Такі шапки-митри з'явилися у Московському князівстві в XV ст. — до того святителі не знали іншого головного убору, окрім клобука. У середині XVII ст. митри-корони з'явилися і в російській церкві, а з 1705 р. митра стає головним убором не тільки архиєреїв, але й усіх архимандритів. Указом імператора Павла І від 18 грудня 1797 р. митру як винагороду призначалося давати протоієреям за особливі заслуги.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  2. Настольная книга священнослужителя», Т. 4, Издательство Московской Патриархии, 2001. С. 146—147

Джерела[ред. | ред. код]

  • Настольная книга священнослужителя», Т. 4, Издательство Московской Патриархии, 2001. С. 146—147
  • Журнал Московськой патриархии, 1989, № 3. с.7

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Митра