Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Архієре́й , архиєрей (від дав.-гр. ἀρχι- «старший», «головний» та дав.-гр. ἱερεύς «жрець»; грецька приставка «архі-» до слова ієрей служить для позначення вищих посад у церковній ієрархії, наприклад: архіпапа , архієпископ , архідиякон , архімандрит тощо. Цебто дав.-гр. ἀρχιερεύς — це «верховний жрець», «первосвященник» ):
в українській мові існує як термін, що у правосл. церк. ієрархії означає заг. назву для вищих чинів (єпископа, архієпископа, митрополита, патріарха) з числа т. з. чорного, тобто чернецького, духівництва. Функції і повноваження А. визначаються внутр. церк. правилами.
за Старим Завітом , архієрей — вищий жрець , первосвященник . Новий Завіт так іменує Ісуса Христа ;
це титул старшого над ієреями (пресвітерами ), тобто священника сану єпископа .[джерело? ] У цьому випадку виєднана функція священнодійства у вівтарі храму від влади єпископа ;[що? ]
синонімічно використовується поруч з такими поняттями, як «архіпастир»[1] та «ієрарх» ;
відповідно до теологічної науки (догматика ) в християнстві вживається щодо священнослужителів третього вищого ступеня (єпископ , архієпископ , митрополит , патріарх , кардинал , Папа Римський тощо);
повновладний глава духівництва церковно-адміністративного округу — єпархії . Він висвячує пресвітерів (ієреїв ), дияконів , призначає священнослужителів на парафії , вирішує незгоди між мирянами та ієреями тощо, відповідно до канонічного права.
Л. Н. Митрохин (д-р філософських наук) др. (загальна редакція). «Христианство» (словарь), изд. «Республика», г. Москва, 1994 г., стр. 37 (рос.)
О. С. Мельничук (академік АН УРС, редактор). «Словник іншомовних слів». — Київ, 1985 р., c. 84
Василь Яременко, Оксана Сліпушко (укладачі). «Тлумачний словник української мови». — Київ: Аконіт, 2000 р. ISBN 966-7173-02-X , том 1 (А-Є), с. 58.