Автокефальна церква: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування Мітка: перше редагування |
м Відкинуто редагування Denis Iv (обговорення) до зробленого Shynkar |
||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
Спочатку під ''Автокефальною церквою'' розуміли місцеву церкву, безпосередньо підпорядковану візантійському імператорові і [[вселенський собор|вселенському соборові]]. З розпадом [[Візантійська імперія|Візантійської імперії]] і втратою значення вселенських соборів під ''Автокефальною церквою'' почали розуміти помісні церкви, незалежні від влади [[Константинопольська Православна Церква|Константинопольської патріархії]]. |
Спочатку під ''Автокефальною церквою'' розуміли місцеву церкву, безпосередньо підпорядковану візантійському імператорові і [[вселенський собор|вселенському соборові]]. З розпадом [[Візантійська імперія|Візантійської імперії]] і втратою значення вселенських соборів під ''Автокефальною церквою'' почали розуміти помісні церкви, незалежні від влади [[Константинопольська Православна Церква|Константинопольської патріархії]]. |
||
[[File:Церква Святого Архистратига Михаїла ( Бучач ).jpg|thumb|Церква Святого Архистратига Михаїла ( місто Бучач ). Заснована в 1910 році.]] |
|||
== Історія Автокефальної української церкви == |
== Історія Автокефальної української церкви == |
Версія за 15:04, 25 березня 2017
Автокефальна церква — православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв'язанні організаційних і культових питань.
Спочатку під Автокефальною церквою розуміли місцеву церкву, безпосередньо підпорядковану візантійському імператорові і вселенському соборові. З розпадом Візантійської імперії і втратою значення вселенських соборів під Автокефальною церквою почали розуміти помісні церкви, незалежні від влади Константинопольської патріархії.
Історія Автокефальної української церкви
Після перемоги Жовтневого перевороту в Росії, коли українська держава за допомогою німецьких і австрійських союзників намагалася відстояти в Україні державність, в державі Павла Скоропадського виникла ідея створення Автокефальної української церкви, якій відводилась важлива роль в стриманні людей від антидержавного більшовизму. Тому 12 листопада 1918 року міністр віросповідань о. Лотоцький оголосив декларацію, де було сказано: «В самостійній державі має бути і самостійна церква… Це не лише церковна, але й національна наша необхідність… Від імені уряду Української держави маю за честь оголосити його тверду і непохитну думку, що українська церква має бути автокефальною». Таким чином, є всі підстави стверджувати, що саме гетьманський уряд поклав початок автокефалії української церкви. Пізніше ідею розвивав уряд Симона Петлюри. Так перші громади Автокефальної церкви, що виникли в 1919—20 роках, активно виступали на підтримку української держави. Після поразки української армії від російських більшовиків українське духівництво Автокефальної церкви провадило своє служіння у підпіллі. В проповідях поширювалась право українців на самобутність і право селян на землю, результати їх праці на землі.
Радянська влада оголосила Автокефальну церкву відгалуженням контрреволюційної організації «Спілки визволення України», і звинуватила Автокефальну церкву в підготовці збройного повалення радянського режиму. У 1929 році на сфальсифікованому судовому процесі в справі СВУ діяльність церкви була повністю обмовлена і засуджена, її осередки ліквідовані, а духівництво страчено як злочинці. Автокефальна церква в Україні пішла у глибоке підпілля.
В роки Другої Світової війни Автокефальна церква знову відродилася на окупованій німецькими військами території України. Вигнання німців з України призвело до того, що Автокефальна церква продовжувала свою діяльність за кордонами СРСР.
Див. також
Література
- М. М. Закович. Автокефалія // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання
- П. Л. Яроцький. Українська автокефальна православна церква // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА // Енциклопедія історії України (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАНУ