Альбрехт Австрійський, герцог Тешенський
Альбрехт Фрідріх Рудольф Австрійський, герцог фон Тешен - (нім. Erzherzog Albrecht Friedrich Rudolf von Österreich-Teschen; 1817-1895) єрцгерцог Австрійський, герцог Тешенський, фельдмаршал (1863), військовий діяч Австрійської імперії, обіймав посади головнокомандувача та генерал-інспектора Австрійської армії. Багатий землевласник та колекціонер мистецтва.
Біографія
Ерцгерцог Альбрехт народився у Відні 3 серпня 1817 р. в родині видатного австрійського військовика епохи наполеонівський війн ерцгерцога Карла та принцеси Гнріети Нассау-Вейльбурзької, яка померла, коли дитині було 13 років. Ерцгерцог Альбрехт був онуком імператора Леопольда ІІ.
-
Батько Альбрехта - ерцгерцог Карл Тешенський (1771-1847). Портрет роботи Георга Декера. -
Мати ерцгерцога - Генріета Нассау-Вейльбурзька (1797-1829). -
Ерцгерцог Карл Тешенський з дружиною та дітьми. Іоган Ендер, 1832.
Альбрехт не мав фахової військової освіти. Теорію військової науки йому викладав особисто батько вдома. Шляхетне походження дозволило ерцгерцогу рано розпочати військову службу. У 1836 р., коли Альбрехту було 19 років його призначили командувати батальйоном Ц. і К. піхотного полку № 13 в Граці. У 1839 р. імператорським указом підвищено до підполковника і призначено в 4-й кірасирський барона Менгдена полк, який дислокувався в Угорщині[1].. У 1844 р. отримує звання фельдмаршал-лейтенанта (у віці 27 років) та посаду командувача військової залоги Відня. У 1848 р. покидає цей пост через загострення політичної ситуації в монархії. Після тривалого відсторонення від військової справи йде добровольцем до італійської армії фельдмаршала Радецького. В грудні цього ж року Альбрехт отримує посаду командира дивізії в ІІ армійському корпусі. З нею приймає участь в битвах під Мортарою (21 березня 1849 р.) та Новарою (23 березня 1849 р.) та взятті Ліворно, що поклало край Тосканському повстанню[2]. У 1850 р. призначений командувати ІІІ армійським корпусом в Богемії, на випадок військової агресії з боку Пруссії. Під час Східної війни 1853-1856 рр. командував обсерваційною армією. З 1851 по 1860 був цивільним та військовим губернатором Угорщини. Оскільки політичні справи ерцгерцогу не були до вподоби, то він не зрадів цій посаді. У 1859 р., коли розпочалась війна з Сардинією, був відправлений з дипломатичними повноваженнями до Берліна, але місія не зазнала успіху. З 1860 р. із задоволенням стає до лав війська, очолює VIII армійський корпус. У 1863 р. отримує найвищий чин у австрійському війську - фельдмаршала.
У 1866 р. з початком бойових дій проти Пруссії та Італії отримує в своє командування Південну армію. Рекомендує імператору Францу Йосифу І на пост очільника Північної армії Людвіга Бендека. Останній не погоджувався на це призначення, але ерцгерцог Альбрехт його переконав. 24 червня 1866 р. армія під керівництвом ерцгерцога Альбрехта отримала блискучу перемогу під Кустоцою. Ця подія підняла авторитет ерцгерцога серед австрійської громади. Але на богемському театрі військових дій Австрію спіткала невдача. Північна армія була розбита в битві під Садовою. Після цього ерцгерцог Альбрехт став очільником обох армій, та воювати вже не довелось, так як було досягнуто мирних домовленостей в Нікольсбурзі[3]. Після війни Альбрехт був призначений армійським генерал-інспектором. На цій посаді він стане одним з визначних теоретиків та організаторів Австро-Угорської армії. Ерцгерцог писав теоретичні праці, спираючись на досвід кампаній проти Італії та Пруссії. Піклувався практичною підготовкою офіцерського складу, зокрема організацією військових маневрів (зокрема весняних маневрів 1893 р. в Угорщині[4]). Помер 18 лютого 1895 р. в м. Арко в Тіролі. Похований в Імператорському склепі у Відні.
-
Ерцгерцог Альбрехт у 1870 р. -
Фото ерцгерцога Альбрехта, виконане придворним фотографом у 1895 р.
Сім'я та захоплення
В 26 років 19 квітня 1844 р. одружився на баварській принцесі Гільдегарді Луїзі Шарлотті Терезії Фредериці (1825-1865). Мав трьох дітей: Карл (1847-1848); Марія Терезія Анна (1845-1927); Матільда Марія Аденгулььда (1849-1867). Смерть сина, дружини та доньки важео відбилась на характері ерцгерцога. Був багатим землевласником, мав віллу в Арко. Любив писати твори військової тематики. В своїй віденській резиденції мав збірку творів мистецтва[5].
-
Дружина ерцгерцога з доньками. -
Резиденція Альбрехта у Відні, де розміщується його мистецька збірка Альбертіна. -
Вілла Альбрехта в Арко, фото 1880 р.
Нагороди
Ерцгерцог Альбрехт, як член монаршої родини, часто бував в столицях сусідніх держав, зокрема Берліні та Санкт-Петребурзі. Таким чином отримав найвищі нагороди Російської імперії (орден Св. Андрія Первозванного отримав від Миколи І у 1839 р. [6].) та Прусського королівства. Також мав військове звання генерал-фельдмаршала обох зазначених держав.
| Стрічка | Назва |
|
Орден Золотого руна |
|
Військовий орден Марії Терезії |
|
Королівський угорський орден Святого Стефана |
|
Хрест Військових Заслуг |
|
Військова Медаль |
|
Орден Андрія Первозванного |
|
Орден святого Георгія І ступеня |
|
Орден святого Георгія ІІІ ступеня |
|
Орден святого Георгія ІV ступеня |
|
Вищий орден Святого Благовіщення |
|
Орден Чорного орла |
|
Орден Червоного орла |
|
Орден Святого Фердинанда за заслуги |
-
Особиста зброя та знаки Військового Ордена Марії Терезії, які належали ерцгерцогу Альбрехту. Віденський військовий музей -
Німецький маршальський жезл від імператора Вільгельма ІІ ерцгерцогу Альбрехту. -
Ерцгерцог Альбрехт в мундирі прусського генерал-фельдмаршала. Фото 1895 р.
Пам'ять
Ерцгерцог Альбрехт запам'ятався, як автор однієї з найбільших перемог австрійської армії в ХІХ ст. Його твори з військової теорії видавались у Франції, Бельгії та Російській імперії[7].. У 1899 р. імператор Франц Йосиф І затвердив Почесну Відзнаку Фельдмаршала Ерцгерцога Альбрехта для офіцерів генерального штабу[8]. В цьому ж році у Відні йому було поставлено пам'ятник, автором якого є Каспар фон Цумбаш[9].
-
Монумент ерцгерцогу Альбрехту у Відні на площі Альбрехта. -
Почесна Відзнака Фельдмаршала Ерцгерцога Альбрехта.
Ерцгерцог Альбрехт Тешенський був шефом Ц. і. К. угорського піхотного полку № 44 та 5-го уланського Литовського і 86-го піхотного Вільманстрандського полків Російської імператорської армії[10]..
Дивіться також
Австро-італійська війна 1848-1849
Австро-італо-французька війна
Австро-італійська війна 1866
Австро-прусська війна
Альбертіна
Посилання та інформаційні джерела
- ↑ http://www.otechestvo.org.ua/main/20068/504.htm
- ↑ Альбрехт, Фридрих-Рудольф // Военная энциклопедия Сытина / Под ред. В. Ф. Новицкого и др.. — СПб.: товарищество И. В. Сытина, 1911—1915. — Т. 2. — С. 352
- ↑ Там само - С. 353
- ↑ Там само - С. 353
- ↑ http://www.otechestvo.org.ua/main/20068/504.htm
- ↑ http://www.otechestvo.org.ua/main/20068/504.htm
- ↑ Альбрехт, Фридрих-Рудольф // Военная энциклопедия Сытина / Под ред. В. Ф. Новицкого и др.. — СПб.: товарищество И. В. Сытина, 1911—1915. — Т. 2. — С. 353
- ↑ http://ah.milua.org/pamyatnoe-otlichie-feldmarshala-ercgercoga-albrexta
- ↑ https://www.wien.gv.at/wiki/index.php/Albrecht_von_Österreich-Teschen
- ↑ http://www.otechestvo.org.ua/main/20068/504.htm