Всехсвятське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю статтю перекладають з іншої мови.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця стаття не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Oleksandr Tahayev (внесок, журнали) о 14:19 UTC (4247052 хвилини тому).

Всехсвя́тське (Всесвя́тское) — колишнє село Московської губернії та повіту,[1] адміністративний центр Всехсвятської волості.[1] Від 1917 року в межах міста Москви.[2] Нині територію села займають московські райони Аеропорт і Сокол. Культурний шар села належить до цінних об'єктів культурної спадщини регіонального значення.[3]

Село відоме від XIV—XV століть. Назва села — від храму Усіх Святих.[4] У XVIII століття тут існувала грузинська типографія. До відкриття Петровського парку Всехсвятське було одним із улюблених місць гулянь москвичів.[5] 1915 року поблизу Всехсвятського відкрито Братський цвинтар.[4]

Назва

Назву Всехсвятське (або Всесвятське) село дістало від церкви на честь Всіх Святих, побудованої 1683 року (нині на місці цієї церкви стоїть новий храм Всіх Святих, побудований у 1733—1736 роках). Попередня назва села — Святі Отці. Про походження цієї назви немає єдиної думки. За однією з версій, раніше на місці села був монастир з храмом, освяченим на честь VII Вселенського Собору святих отців.[4] Згідно з іншою версією, в цьому монастирі жили старці-відлюдники, що й пояснює назву села.[6] Розмовна назва села — Лужа Отцовська — пояснюється тим, що тут протікали річки Ходинка і Тараканівка, які періодично підтоплювали місцевість.[4] Деякі джерела наводять назву Тресвятське.[7]

Фізико-географічна характеристика

Північно-західні околиці Москви на мапі 1766 року. У центрі відзначене село Всехсвятське і храм Всіх Святих біля ставка на річці Таракановці.

Село Всехсвятське було розташоване за 5 верст (трохи більш як 5 км) від Тверської застави. Воно лежало по обидва боки від Петербурзького шосе. Межами села були: Ходинське поле, Москва-ріка, Покровське-Стрешньово, Коптєво , Петровсько-Розумовське і Петровське-Зиково [1].

Розташоване було Всехсвятське на невеликому підвищенні біля межі басейнів двох річок: Москви і Яузи. Висота над рівнем моря - близько 158 метрів [8]. У ґрунті села Всесвятського переважає пісок. У зв'язку з цим багато вулиць і провулків села дістали назву Піщані (див. Піщана вулиця) [9].

На заході й південному сході від села лежали два лісових масиви: Великий Всехсвятський гай і Малий Всехсвятський гай [10][11]. Через село протікали річки Тараканівка і Ходинка [4]. У Всехсвятському була велика кількість колодязів з чистою питною водою [12].

Населення

Динаміка населення села Всехсвятського:

Рік 1686[13] 1704[14] 1748[15] 1852[16] 1859[17] 1869[18] 1884[19] 1890[20] 1897[21] 1899[22] 1912[22]
Жителів 44 119 460 325 418 431 331 671 1394 1376
Чоловіків 153 187 186 144 790
Жінок 172 231 245 187 604
Дворів 31 32 40 75 73 100

Релігія і національний склад

За даними перепису 1868 року в селі Всехсвятському був 431 посесійний житель і 406 приписних [18]. За даними загального перепису населення 1897 року, з 1394 жителів Всесвятського 1346 були православного віросповідання[21] (96,6 %). Більшість жителів села були прихожанами храму Всіх Святих [23]. У XVIII столітті в селі Всехсвятському існувало грузинське поселення. Тут проживали представники грузинських царських родів зі своєю свитою [4]. У XIX і на початку XX століття у Всехсвятському проживали євреї [24][25]. Деякий час вони навіть мали свою синагогу, розташовану на Барській стороні Всехсвятського[26] (на захід від Петербурзького шосе[27]).

Історія

Перші згадки в літопису

Спочатку село Всехсвятське мало назву Святі Отці. Про те, коли село було засноване, немає єдиної думки [28]. Головним джерелом інформації про історію села Всесвятського вважають книгу Івана Токмакова, до вийшла наприкінці XIX століття до 500-річчя села. У цій книзі автор пише, що роком заснування села можна вважати 1398 рік. Нібито на цей рік припадає згадка про стародавній монастир «в ім'я Святих Отців», який дав назву утвореному біля нього селищу, - «село Святі Отці на річці Ходинці» [1]. З Токмаковим згодні й деякі сучасні історики (Н. М. Молєва, Е. В. Лебедєва), які в своїх роботах вказують 1398 рік як рік заснування села [29][4]. Однак, у книзі про село Всехсвятське Токмаков не дав посилання на першоджерело [28]. Про монастир, що дав назву селу, відомо дуже небагато. До кінця не зрозуміло, коли і з якої причини його скасували [28][4]. Будь-яких документальних або археологічних підтверджень існування монастиря не збереглося [28].

Низка сучасних джерел (енциклопедія «Москва», К. А. Авер'янов, С. К. Романюк) вважає, що село Святі Отці було вперше згадано 1498 року в духовній грамоті князя Івана Юрійовича Патрікеева [30][31][32]. Відповідно до третьої версії, яку висунув Н. Баландинський, першу згадку можна віднести до 1389 року, коли Дмитро Донський у другій духовній грамоті заповідав «Ходынскою мельницу» княгині своїй. Імовірно, цей млин належав до села Святі Отці [28].

Село в XV — першій половині XVII століття

1498 року князь Іван Юрійович Патрикеєв заповідав село Святі Отці разом з іншими своїми угіддями своєму синові Івану [30][31]. У 1499 році рід Патрикеєвих опинився в опалі, і село перейшло в казну. 1587 року цар Федір подарував село протопопу кремлівського Архангельського собору [24]. Від 1599 по 1615 року село Святі Отці було віддане «на прогодування» єпископу Арсенію Еласонському, який приїхав до Москви з Греції [33].

Ще одна згадка в літописі припадає на 1599 рік, коли Борис Годунов посилав ясельничого і думного дворянина Михайла Татіщева в село Святі Отці для зустрічі шведського принца Густава. Цар припускав видати за нього заміж царівну Ксенію [1].

1608 року під час війни з Лжедмитром II у селі стояли табором війська царського воєводи Скопіна-Шуйського. У районі сучасного Піщаного провулка князь Скопін-Шуйський заснував Княжий двір. Після раптового нападу Лжедмитра II урядова армія відступила, і самозванець ненадовго зайняв село. За переказами, перед втечею він зарив на Княжому дворі свої скарби [1].

Події Смутного часу призвели до того, що село зазнало майже повного розорення. Писцева книга 1624 року описувала цю місцевість як пустку, «яка була селом Святі Отці на річці Ходинці» [24]. Пустка Святі Отці продовжувала перебувати у володіннях Архангельського собору. За рішенням Земського собору 1648-1649 років про передачу церковних земель державі пустка надійшла в палацове відомство [33].

Всехсвятське в другій половині XVII — першій третині XIX століття

Після 1678 року ці землі отримав Іван Михайлович Милославський, один з головних ініціаторів першого стрілецького бунту [34]. Село стали знову заселяи. З ініціативи Милославського в 1683 році побудовано невелику кам'яну церкву в ім'я Всіх Святих, після чого село дістало офіційну назву Всехсвятського. 1685 року Іван Михайлович помер, і село дісталося у спадок його єдиній доньці, Федосії Іванівні Милославській [4].

За описом 1686 року, в селі стояв «двір боярський, а в ньому живе прикажчик, та двір стаєнний, і скотарня з усілякими дворовими будівлями, та біля села Всесвятського на річці Ходинці побудований знову млин, меле в 4 колеса. Загалом у селі і на млині дворових, і кабальних, і задвірних людей і кухарів 44 особи» [24].

Александр Арчилович

1688 року Федосія Іванівна вийшла заміж за імеретінського царевича Олександра Арчиловича, який разом з батьком, Арчілом II, і братами переїхав з Грузії в Росію в 1681 році. У Москві він заприятелював з молодим Петром I [1].

Після смерті Федосії Іванівни 1695 року село Всехсвятське за іменним указом Петра I перейшло до царевича Олександра Арчіловича. Відтоді Всехсвятське стало одним з двох центрів грузинської колонії в Москві (другий - в районі Грузинських вулиць). Серед грузин, які оселилися у Всехсвятському, були просвітитель Сулхан-Саба Орбеліані і поет Мамука Бараташвілі [35].

У 1700 році під час Північної війни у битві під Нарвою Олександр Арчілович потрапив у полон (де й помер 1711 року) [4]. Управління селом перейшло до його батька, Арчіла II. При ньому у Всіхсвятському засновано першу грузинську друкарню, де друкувалися церковні та богослужбові книги грузинською мовою. Після смерті Арчіла II в 1713 році Всехсвятське успадкувала його донька, Дарина Арчілівна [36].

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж Токмаков, 1898.
  2. ↑ З історії адміністративно-територіального поділу Москви. Центральні архіви Москви. Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 20 липня 2010.(рос.)
  3. ↑ Село Всехсвятское (место древнего поселения с зоной культурного слоя). reestr.answerpro.ru. Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 29 января 2011.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л Олена Лебедєва. Храм Усіх Святих у селі Всехсвятському. Православие.Ru. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 25 липня 2010.(рос.)
  5. ↑ Географічно-статистичний словник Російської імперії / Укл. П. Сємьонов. — СПб., 1863.
  6. ↑ Район Сокол, 2008.
  7. ↑ В. О. Нащокін. Записки Василя Олександровича Нащокіна. — 1842.(рос.)
  8. ↑ Мапа Москви 1968 року. retromap.ru. Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 25 липня 2010.(рос.)
  9. ↑ Піщані вулиці // Енциклопедія «Москва» / Під ред. С. О. Шмідта. — М. : Велика російська енциклопедія, 1997. — 976 с.
  10. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою land-x не вказано текст
  11. ↑ Аверьянов, 2005, с. 309.
  12. ↑ Сучасний літопис. — 1868.
  13. ↑ Токмаков, 1898, с. 11.
  14. ↑ Токмаков, 1898, с. 13.
  15. ↑ Аверьянов, 2005, с. 307.
  16. ↑ Токмаков, 1898, с. 3.
  17. ↑ Списки населених місць Російської імперії, які складає і видає Центральний статистичний комітет Міністерства внутрішніх справ. — Санкт-Петербург, 1862. — С. 11.
  18. ↑ а б Зібрання статистичних відомостей щодо Московської губернії. Т. 1. Московський повіт. — М., 1877.
  19. ↑ Аверьянов, 2005, с. 308.
  20. ↑ А. П. Шрамченко. Довідкова книжка Московської губернії: (опис повітів) / уклад. за офіц. відомостями керівником канцелярії московського губернатора А. П. Шрамченко. — М., 1890. — С. 39.
  21. ↑ а б Населені місця Російської імперії в 500 і більше жителів із зазначенням всього наявного в них населення і кількості жителів переважаючих віросповідань, за даними першого загального перепису населення 1897 року. — Санкт-Петербург, 1905. — С. 116.
  22. ↑ а б Трохи дореволюційної статистики. tushinec.ru. Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 10 липня 2010.
  23. ↑ Вайнтрауб, Карпова, Скопин, 1997.
  24. ↑ а б в г Аверьянов, 2005.
  25. ↑ Москва. Електронна єврейська енциклопедія. Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 10 липня 2010.
  26. ↑ Токмаков, 1898, с. 28.
  27. ↑ Романюк, 1999, с. 177.
  28. ↑ а б в г д Баландинский, 1992.
  29. ↑ Молева, 1980.
  30. ↑ а б Романюк, 1999.
  31. ↑ а б Аверьянов, 2005, с. 303—304.
  32. ↑ Всехсвятське // Енциклопедія «Москва» / Під ред. С. О. Шмідта. — М. : Большая Российская энциклопедия, 1997. — 976 с.
  33. ↑ а б Арсеньев, Морозова, 2005.
  34. ↑ Павлова, 1999.
  35. ↑ Романюк, 2007.
  36. ↑ Молева, 982.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Всехсвятське&oldid=17903347