Борис Годунов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борис Годунов
Борис Годунов
Борис Годунов
Russian coa 1604.png
Герб царства в період правління Бориса Годунова

Час на посаді:
лютий 1598 — 23 квітня 1605
ПопередникФедір I Іванович
НаступникФедір II Годунов

Народився1551(1551)
Вязьма, Велике князівство Московське
Помер23 квітня 1605(1605-04-23)
Москва, Московське царство

Династія Годунови

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Бори́с Годуно́в (рос. Борис Годунов; 1551 — 23 квітня 1605) — московський царлютого 1598), боярин. Був чоловіком Марії Скуратової-Бєльської, зятем Малюти Скуратова.

Життєпис[ред. | ред. код]

З історичних джерел відомо, що князь Чингісид Чет прибув до Мещери на постійне мешкання в 1330 році[1] і став родоначальником родів: Годунових, Сабурових і Вельямінових. Із роду князя-оглана Чета походить Московський цар Борис Годунов.

Ще з перших років існування Золотої Орди на терени Мещерського улусу почали переселятись князі-оглани тих родів, які вже мешкали в Мещері. Міграція нащадків роду Чингісхана з улусу в улус могла відбуватись вільно, хоча, звичайно, за згодою хана (князя), куди збирався переселятись Чингісид. Особливо князів-огланів приваблювали прикордонні землі, які можна було отримати у володіння та швидше досягти успіхів у військовій кар’єрі. Саме такими землями і стали Мещерські, як це видно з поведінки роду мурзи (князя) Чета. Слід тільки пам’ятати, що у 1330 році Мещера ще не належала до Московського князівства, тож рід Чингісидів Четів прибув на службу не до Московського князя, а до Мещерського. Тобто на службу до сина Михайла Тверського — Олександра, який володів улусом у ті роки.[2]

Як державний діяч визначився в роки царювання Івана IV Грозного. За Федора Івановича (15831598), одруженого з Іриною, сестрою Годунова, був фактичним правителем Московського царства. Годунов дотримувався політики централізації держави і посилення княжої влади, яку проводили його попередники. Спираючись на дворянство, продовжував боротьбу з боярством. Звільнив поміщицькі землі від податків, видав укази про розшук і повернення поміщикам селян-втікачів, про закріпачення кабальних холопів. Роздавав дворянам конфісковані боярські та церковні землі.

За Годунова були укріплені південні кордони, споруджені нові та відбудовані старі фортеці, закладені в степу (Воронеж, Лівни, Бєлгород та інші).

У війні зі Швецією 1595 року були повернуті втрачені під час Лівонської війни 1558—1583 років міста на узбережжі Фінської затоки — Ям, Івангород, Копор'є і на Карельському перешийку — Корела. Посилення закріпачення і феодального гніту за Годунова викликало ряд селянських повстань, які на початку XVII століття призвели до вибуху селянської війни, очоленої Іваном Болотниковим.

Під час боротьби з Дмитрієм І Борис Годунов раптово помер.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Борис Годунов // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  2. Білінський В. Країна Моксель, або Московія: Роман-дослідження. — 2-ге видання, виправлене. — К. : Видавництво імені Олени Теліги, 2010. — С. 299. — ISBN 978-966-355-045-9.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]