Томіріс
Томиріс (грец. Τόμυρίς, [Tahm-Rayiš] помилка: {{lang-xx}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога)[1], приблизно 570—520 роки до н е.) — цариця саків- масагетів[2][3][4] — скіфського кочового скотарського народу. Томиріс була нащадком вождя скіфів Ішпакая, правнучкою Мадія, дочкою легендарного царя Сипира (Спаргапіса).
Пітер Пауль Рубенс
Біографія
Дитинство
Томиріс народилася на початку VI століття до н. е. в родині легендарного царя масагетів Спаргаліса і прекрасної дочки вождя племені абіїв. Її батько славився гострим розумом, блискучою тактикою ведення воєн і здатністю вирішувати міжусобні конфлікти між вождями сусідніх племен.
Мати Томиріс померла при пологах і дитина стала єдиним спадкоємцем трону. Дівчинку виховували як воїна, що було традиційним у скіфських племен. В п'ять років вона вміла їздити верхи на коні, у шість років її привчили до меча, в тринадцять- вона вправно володіла луком та списом.
Шлюб
Зі своїм майбутнім чоловіком Томиріс познайомилась на святі. Його організував батько на честь прибуття своїх союзників — тиграхаудів для спільного походу. Серед гостей був син вождя тиграхаудів Рустам. Він був відомий своєю силою та військовою звитягою. У бойових іграх, що були організовані на святі, йому не було рівних і принцеса Томиріс захотіла поборотись з ним на мечах. Рустам був сильнішим, але у відповідальний момент він піддався принцесі та схилився перед нею. Після походу вони відсвяткували весілля.
Рустам не брав участі в керуванні державою, він надавав перевагу військовій справі. Після смерті батька Томиріс сама управляла країною. В цей час в неї народився син. Його назвали Спаргалісом — на честь померлого батька цариці.
Томиріс була гнучким стратегом, користувалася великим авторитетом серед населення, про що можна судити по тому, що після її смерті сакська держава керувалася не одним, а трьома правителями.
Перемога над Кіром
Приблизно в 530—529 роках до н. е. цар Мідії — Кір, підкоривши безліч країн і отримавши титул «володар Азії», відправився в похід у Великий степ. Наступ почав з Сирдар'ї, приблизно між Туркестаном і Отраром. Саками в той час вже правила Томиріс. ЇЇ чоловік Рустам загинув в бою від рук Кіра. Кір відправив посла до цариці з пропозицією вийти за нього заміж і об'єднати два народи в одну державу без всякого бою. На що сакская цариця відповіла відмовою.
Перший бій завершився перемогою саків, яких очолив син Томиріс — Спаргапіс. За сакским звичаям, перемогу завжди обмивають. Скориставшись цим, перси підкинули вночі сакским військам сильне вино, в результаті чого сакські воїни оп'яніли. Кір захопив в полон одну третю частину війська саків і сина цариці — Спаргапіса.[5]. У полоні він наклав на себе руки.
У вирішальній битві брали участь і жінки, які кинулися з царицею в битву в останній вирішальний момент. Цей бій Геродот назвав «найжорстокішим і великим». Кривавий бій завершився перемогою саків, перси не очікували побачити на полі битви мужніх жінок. За Геродотом, всі перси загинули на полі бою, серед них був і Кір.[6] Це було сильним ударом для Персії, військовий авторитет держави серед сусідів впав.[7]
Перемога була досягнута за рахунок втрати великої частини населення саків з родів массагетів, тиграхаудів і хаомаваргів. За легендою, відрубавши голову Кіра, і наповнивши шкіряний мішок його кров'ю разом з кров'ю двох зрадників, Томиріс при всіх вигукнула: «Ти хотів крові, так пий її до дна!» — і кинула його голову в цей мішок.[6][8]
Відображення в культурі
Історія Томиріс була відображена в традиції західного мистецтва. Художники Рубенс[9], Аллегрини, Лука Феррари[10], Маттіа Преті, Гюстав Моро і скульптор Северо Кальзетта да Равенні відносяться до числа тих, хто зображував Томирис і події в її житті.
-
Томиріс занурює голову Кіра в посудину з кров'ю -
Портрет Томиріс Андреа дель Кастаньо, XV ст. -
Картина Маттіа Претті
В астрономії
На честь Томиріс названий астероїд (590) Томиріс, відкритий в 1906 році.
Примітки
- ↑ F. theim und R. Stiehl. Geschichte Mittelasiens im Altertum. Berlin, 1970.
- ↑ Геродот. История (I, 205). // Доватур А. И., Каллистов Д. П.,И. А. Народы нашей страны в «Истории» Геродота. — М., 1982. — C. 87.
- ↑ Иордан. О происхождении и деяниях гетов (61). Перевод Е. Ч. Скржинской.
- ↑ Филострат. Рассказ о героях (V, 3).
- ↑ Геродот. История (I, 211). Доватур А. И., Каллистов Д. П., Шишова И. А. Народы нашей страны в «Истории» Геродота. — М., 1982. — С. 91.
- ↑ а б Геродот. История (I, 214). Доватур А. И., Каллистов Д. П., Шишова И. А. Народы нашей страны в «Истории» Геродота. — М., 1982. — С. 91.
- ↑ Доватур А. И., Каллистов Д. П., Шишова И. А. Народы нашей страны в «Истории» Геродота. — М., 1982. Комментарий 68, — С. 188.
- ↑ More Women Rulers. // Women in World History Curriculum.
- ↑ Peter Paul Rubens. Queen Tomyris before the Head of Cyrus. // The Museum of Fine Arts, Boston, MA, USA.
- ↑ Luca (1605-1654). Queen Tomyris with the head of Cyrus the Great by Ferrari. // Bridgeman Art Library.