Спортлото-82

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Спортлото-82 M:
рос. Спортлото-82
Жанр комедія
Режисер Леонід Гайдай
Сценарист Владлен Бахнов
Леонід Гайдай
У головних
ролях
Альгіс Арлаускас
Світлана Аманова
Михайло Пуговкін
Михайло Кокшенов
Оператор Q27300074?
Композитор Зацепін Олександр Сергійович
Кінокомпанія Мосфільм
Тривалість 89 хв.
Мова російська
Країна СРСР
Рік 1982
IMDb ID 0084716

«Спортлото́-82» (рос. «Спортлото-82») — російський радянський художній фільм, який зняв 1982 року режисер Леонід Гайдай. Лідер радянського кінопрокату в 1982 році — більше ніж 55 мільйонів глядачів[1].

Сюжет[ред. | ред. код]

Влітку 1982 року один із головних героїв, Костя Луков, їде в поїзді у Южногірськ (вигадане місто). В купе, крім Кості, ще три людини. Перший — спекулянт Олександр Олександрович Мурашко, який вічно напускає на себе важливість і вдає з себе «державну людину». Другий — молодий турист Міша Голубєв. Третя — дівчина Таня Пегова, яка їде на відпочинок і на зустріч зі своїм нареченим, який її чекає. Всі четверо читають один і той же модний детективний роман — «Смертельне вбивство» письменника Геніана Зеленого і всі четверо, таким чином, володіють абсолютно однаковими книжками з одного тиражу.

Відбувається знайомство, а потім дрібний конфуз Кості, який «завинив» перед попутницею. Запоєм читаючи книгу Геніана Зеленого, Костя з'їдає всю провізію Тані. Він намагається загладити провину, надаючи їй дрібні послуги і купуючи символічний подарунок — квиток лото, а також злегка залицяючись до неї. Таня, анітрохи не сподіваючись на виграш, закреслює перші шість цифр у квитку, після чого віддає талон Кості «на зберігання», стверджуючи, що сама вона талон обов'язково втратить. Не вірячи у виграш Тані, Костя недбало поклав талон між сторінками своєї книги «Смертельне вбивство», але виходячи з поїзда, взяв не свою книгу.

По прибуттю до Южногірська купейні попутники розлучаються. Костя відправляється жити в будинок своєї тітки, туди ж волею випадку потрапляють і спекулянти — «Сан Санич» Мурашко разом зі своїм спільником Степаном. Однак до пори до часу Костя і спекулянти не знають, що живуть в одному будинку і один з одним не зустрічаються, так як входи до їх житлових приміщень виявляються з різних сторін (у спекулянтів — з вулиці, у Кості — з провулку). Костя відпочиває, а спекулянти займаються збутом апельсинів на ринку. Таня Пегова їде на «32-й кілометр», на «стоянку автодикунів», де її чекає Павло, її наречений, і надалі займається відпочинком. Міша Голубєв їде на турбазу «Орлиний притулок».

Засмагаючи на пляжі, Костя випадково наштовхується на шматок газети з результатами лотереї і з чималим подивом бачить, що комбінація цифр Тані виграла головний приз — 20 тисяч карбованців. Він мчить додому і перевіряє свою книгу «Смертельне вбивство», але талона там не виявляє. За написом на титульному аркуші книги — «А. А. Мурашко» — він розуміє, що через неуважність, виходячи з вагона, захопив не свою книгу, а Сан Санича. Прикрості Кості немає меж, проте він не втрачає надії. Пам'ятаючи про те, що Сан Санич, за його власними словами, працює в цьому ж місті, Костя вирішує наступного ранку відправитися на пошуки Олександра Олександровича Мурашка.

В цей же час Олександр Олександрович, що проживає в цьому ж будинку, також виявляє за інформацією в газеті, що його попутниця в поїзді Таня виграла 20 тисяч. Сан Санич знає про те, що талон зберігається у Кості — він був присутній у купе, коли Таня віддавала Кості свій талон. Після обговорення даної ситуації зі своїм спільником Степаном, Сан Санич врешті-решт вирішує знайти Костю, щоб шантажувати його. Сан Санич сподівається розділити виграш з Костею, а Таню — законну переможницю лотереї — залишити «не при справах». Костя і Сан Санич майже одночасно вирушають шукати один одного.

Однак першим Костю виявляє Степан, який в цей час стояв на ринку, торгуючи цитрусовими. Кинувши свою торгівлю, він «сів на хвіст» Кості й простежив весь його шлях до будинку, про що потім доповідає Сан Саничу. Разом вони повторюють весь шлях Кості до будинку. Оскільки вхід до комори, де живе Костя, знаходиться з іншого боку, шахраї все ще не розуміють, що мешкають в одному будинку з Костею. Помітивши, що Костя вийшов, Сан Санич наказує Степану без шуму потрапити в його комору, знайти книгу і забрати талон. Степан знаходить там книгу, але без талона. В цей час повертається Костя, помічає Сан Санича, і радості Кості немає меж — адже він сам його шукав! Тільки тут, нарешті, виявляється, що вони мешкають в одному будинку. Костя тут же розповідає Сан Саничу про те, що трапилося і пропонує йому пошукати талон в його книзі. Сан Санич погоджується, однак наскільки можливо тягне час і робить натяки Степану, який в цей час все ще знаходиться в коморі Кості. Кружним шляхом, Сан Санич приводить Костю в свою кімнату. Разом вони перевіряють книгу Сан Санича, але талона й там немає. Сан Санич сподівається на те, що талон там все-таки був, але Степан встиг його вилучити. Кості ж він роз'яснює, що книга з виграним талоном зараз знаходиться або у самої Тані, або у четвертого пасажира купе — Міші Голубєва. Костя погоджується з цим і з ентузіазмом заявляє, що негайно вирушить на їх пошуки. Після цього Костя і Сан Санич прощаються і більше ніколи не побачаться.

Степан доповідає Сан Саничу, що талона не було в обох книгах — і в тій, що знаходилась в коморі у Кості, і в тій, що лежала у валізі Сан Санича. Останній, не цілком довіряючи своєму помічникові, піддає його «тортурам апельсинами», змушуючи його зізнатися в тому, що саме він присвоїв талон. Однак Степан наполягає на своєму, і Сан Санич врешті-решт змушений припинити тортури і виходити з того, що Степан талона не привласнював.

Практично одночасно Костя і шахраї вирушають на пошуки зниклого талона. Спершу вони вирішують знайти Таню, як більш доступну (вона знаходиться від міста ближче, ніж Міша Голубєв). Костя їде на автостоянку дикунів по землі, а спекулянти — морем, на моторному човні. Підпливши до табору, Сан Санич наказує Степану потайки піднятися на берег, потрапити до намету Тані і викрасти талон. Степан намагається це зробити, але йому довго не вдається навіть підійти до намету. В цей час до табору приїжджає Костя. Відбувається його пояснення з Танею та її нареченим. Талона в книзі Тані не виявляється, і разом молоді люди складають план подальших дій. Методом виключення тепер можна безпомилково вважати, що книгу з виграним талоном захопив з собою Міша Голубєв — четвертий пасажир купе. Костя з Танею знають, куди попрямував Міша — на турбазу «Орлиний притулок». Туди вони й вирішують податися, тим більше що транспорт є — у Павла своя машина.

Степан у цей час підслухав їхню розмову, про що пізніше доповів Сан Саничу. При цьому Сан Санич, бачачи, що тут нема чого ловити, вирушає у місто сам, не чекаючи Степана. Останньому доводиться повертатися до міста пішки. Наступного ранку шахраї також вирушають на турбазу «Орлиний притулок», по слідах Кості, Тані і Павла.

У останніх не все в порядку з машиною, і їм доводиться зупинитися в дорозі і витратити багато часу на ремонт. Костя сам водій і впорався з цим завданням. Павло не приховує свого неприязного відношення до Кості — і тому, що він втратив її талон, і тому, що ревнує Таню. Завдяки їх затримці у дорозі, шахраям вдається не відстати від них і тримати їх у полі зору. Хоча й вони самі втратили багато часу, відмовившись від продовження поїздки на попутному мотоциклі з його надзвичайно лихим водієм-джигітом.

Прибувши на турбазу «Орлиний притулок», молоді люди, з допомогою роз'яснень директора бази та його секретарки, з'ясовують, що Михайло Голубєв зараз знаходиться в дорозі, на маршруті № 7, по закінченні якого повинен вийти на станцію Мангал і залізницею відправитися додому. Є лише один спосіб його наздогнати, — самим вирушити за більш коротким маршрутом № 4. У цьому випадку, якщо не буде затримок, Костя і компанія повинні будуть вийти раніше групи Міші на станцію Мангал і там чекати його.

Молоді люди йдуть за маршрутом № 4, а шахраї йдуть по їх слідах. В дорозі наростає конфліктне напруження, пов'язане з неприязню Павла до Кості, а також зріє розлад між Павлом і Танею. На одній зі стоянок, коли молоді люди відпочивали, а шахраї знаходилися поблизу, останнім вдається підслухати їхню розмову. Тепер Сан Санич зі Степаном знають все — і кінцевий пункт, і час відходу поїзда Міші Голубєва. Чекати ніякого сенсу немає, і шахраї вирішують вирватися вперед. Однак в подальшому вони перестаралися. Бажаючи збити з пантелику молодих людей, шахраї збивають зі стовпа покажчики, але в результаті дурниці Степана, який не запам'ятав напрямок потрібного маршруту, тепер і самі точно не знають, куди йти. Справа закінчується тим, що вони повертаються до вихідного пункту, знову опинившись позаду групи Кості. Тим часом Костя відновив таблички на стовпі і веде свою групу правильним маршрутом. Надалі шахраї підпалюють міст через ущелину, але через несподівану появу дикого ведмедя змушені повернутися назад і знову не досягають ніяких вигод — тепер і вони, і група Кості змушені податися в обхід, за більш довгим маршрутом. Сан Санич придумує новий план. Він залишає Степана, нібито хворого, на дорозі, з тим щоб затримати рух групи Кості, а сам швидко направляється на станцію Мангал. Степану, якого ніхто з трійці раніше не бачив в обличчя, вдається значно затримати рух групи Кості. В цей час між молодими людьми відбувається новий конфлікт. Костя пропонує Тані і Павлу залишитися з пораненим, а сам він, мовляв, самотужки швидко досягне Мангала і встигне перехопити Мішу Голубєва. Павло з цим не згоден, так як не довіряє Кості. Його нескінченні плоскі жарти і недовіра до людей злить Таню, і врешті-решт вона заявляє Павлові, що він їй набрид. Вона каже, що відправиться разом з Костею на станцію Мангал, а Павлу каже, щоб він залишився разом з пораненим. Павлу не залишається нічого іншого, як погодитися. В цей час по дорозі їде лихий мотоцикліст-грузин, який раніше вже зустрічався Сан Саничу і Степану. Розуміючи, що Павло зараз попросить мотоцикліста відвезти пораненого в Мангал, Степан тікає, так як другої поїздки з цим мотоциклістом-лихачем він би не витримав. Павло просить мотоцикліста відвезти його в Мангал і вони туди їдуть.

Тим часом Сан Санич вже на підході до Мангала. Він виходить на залізничний переїзд, звідки до Мангалу по шпалах всього 3 км (по шосе — на кілометр більше). Справа закінчується тим, що Сан Санич (на своїх двох) і Павло (на мотоциклі) одночасно встигають до поїзда і заходять у потрібний вагон з різних сторін. Обидва шукають купе, де їде Міша. Одночасно знайшовши купе і зазирнувши туди, вони бачать на столику книгу «Смертельне вбивство». У цей момент задуває порив вітру з вікна і талон вилітає з розкритої книги. Сан Санич і Павло одночасно намагаються піймати його на льоту. Відбувається їх своєрідна сутичка за талон, озвучена чи то левовим, чи то тигрячим риком. Але їм це не вдається: талон вилітає із вагона через прочинене вікно.

Таня з Костею благополучно запізнюються на поїзд. Вони виходять на вищезгаданий переїзд в той час, коли поїзд вже підходить до нього, причому поїзд тут не зупиняється. Розчарування від втрати багатства матеріального скрашується для них придбанням багатства духовного — щастя і кохання. Саме в цей момент молоді люди зізнаються один одному і цілуються. Поїзд уже летить повз, і талон з 20 тисячами, який вилетів з купе Міші Голубєва, тихо опускається в казанок, який тримає у руці Таня.

В головних ролях[ред. | ред. код]

У ролях[ред. | ред. код]

Озвучення[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]