Семенов Юліан Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Семенов Юліан Семенович
Юлиан Семенов.jpg
Народився 8 жовтня 1931(1931-10-08)[1][2]
Москва, СРСР
Помер 15 вересня 1993(1993-09-15) (61 рік)
Москва, Росія
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia (1991–1993).svg Росія
Діяльність сценарист, драматург, письменник, журналіст, поет, публіцист
Alma mater Московський інститут сходознавства[d] і Московський державний університет імені Ломоносова
Мова творів російська[2]
Роки активності з 1955
Жанр публіцистика і детектив
Magnum opus Сімнадцять миттєвостей весни (телесеріал)
Членство Спілка письменників СРСР
Батько Ляндрес Семен Олександрович[d]
Діти Семенова Ольга Юліанівна[d]
Автограф Семенов Юлиан автограф 1988.svg
Нагороди
орден Жовтневої Революції орден Дружби народів медаль «Ветеран праці»

Заслужений діяч мистецтв РРФСР[d]

Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих
Сайт: юлиан-семенов.рус

CMNS: Семенов Юліан Семенович на Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Юліа́н Семе́нович Семе́нов (справжнє прізвище Ляндрес; 8 жовтня 1931, Москва, РРФСР — 15 вересня 1993, Москва, Росія) — російський радянський письменник, сценарист, поет, журналіст[3]. Будинок-музей Юліана Семенова знаходиться у Криму, у селищі Олива.

Навчання та початок творчої діяльності[ред. | ред. код]

У 1948 році вступив до Московського інституту сходознавства. Під час навчання дружив з Євгеном Примаковим. У 1953-му закінчив близькосхідний факультет Московського інституту сходознавства, потім займався в Московському державному університеті науковою роботою, викладав мову пушту, одночасно навчався там же на історичному факультеті. З 1955 року почав пробувати себе в журналістиці: друкувався в журналі «Огонек», газетах «Правда», «Литературная газета», «Комсомольская правда».

Творчість[ред. | ред. код]

Писав сценарії для кіно — переважно за мотивами своїх творів. Повна фільмографія налічує понад 20 екранізованих творів, деякі з яких («Майор „Вихор“» (1967), «Сімнадцять миттєвостей весни» (1973), «Петрівка, 38» (1980), «ТАРС уповноважений заявити...» (1984), «Протистояння» (1985)) продовжують залишатися хітами російського кінематографа.

Виступив як режисер фільму «Ніч на 14-й паралелі» (1971) і актор у фільмах «Будні і свята» (1961) і «Соляріс» (1972, реж. Андрій Тарковський).

В 1960 став членом Спілки письменників СРСР.

Смерть[ред. | ред. код]

Кенотаф Юліана Семенова на Новодівичому кладовищі Москви

В 1990 пережив раптовий інсульт, після якого виявився прикутим до ліжка, і повернутися до роботи вже не зміг. Хвороба і смерть письменника призвели до поширення версій щодо його «усунення»: «він надто багато знав…», "тоді протягом дуже короткого часу загинуло кілька членів редколегїї «Совершенно секретно»[ru][4][5][6][7][8] Молодша донька Ольга Семенова у фільмі «Розповіді про батька. Юліан Семенов очима дочки» сказала, що її батька «усунули».[9]

Помер Семенов 15 вересня 1993 року у Москві[10]. Його попіл, згідно заповіту, було розвіяно над Чорним морем[11][12]. На Новодівичому кладовищі встановлено кенотаф.

Сім'я[ред. | ред. код]

Юліан Семенов з батьком
  • Батько: Семен Олександрович Ляндрес — організатор видавничої справи, редактор, репресований в 1952 за звинуваченням в пособництві «троцькістському диверсанту» Миколі Бухаріну.
  • Мати: Галина Миколаївна Ляндрес (уроджена Ноздрина), вчителька історії.
  • Дружина: Катерина Сергіївна, донька Наталі Петрівни Кончаловської.
  • Діти: Дарина — журналістка; Ольга — журналістка, актириса[13].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Yulian Semyonov //IMDb
  4. «Он слишком много знал…» // «Пермская государственная ордена „Знак Почёта“ краевая универсальная библиотека им. А. М. Горького», 8 октября 2016 года
  5. Евгений Додолев. Пошли-ка все на Хэм // «Однако[ru]» #23 (87)
  6. Евгений Додолев. «Юлиан Семёнов vs Эдик Лимонов» // «Однако[ru]» #34 (98)
  7. Отца Штирлица убили из-за поисков «золота партии»?
  8. Режиссёр Борис Григорьев[ru]: «Со смертью Юлиана Семёнова дело нечисто — мне кажется, ему помогли уйти» // Людмила Грабенко, «Бульвар Гордона», № 40 (336) 2011, 4 жовтня 2011
  9. Вести. Ru: Рассказы об отце. Юлиан Семёнов глазами дочери
  10. Ольга Семёнова: «Мой отец, Юлиан Семёнов, был несломленным человеком», «Вечерняя Москва[ru]», 10 октября 2011 года (рос.)
  11. Прах Юлиана Семенова, создавшего Штирлица и «Майора Вихря», развеян над Черным морем. К 85-летию со дня рождения знаменитого писателя. Культура и искусство · ИСККРА - Информационный сайт «Кольский край». 8 жовтня 2016 19:49. 
  12. Юлиан Семенович Семёнов. Краткая биография. Сочинения, биографии, краткие содержания и готовые домашние задания - allsoch.ru.  (рос.)
  13. Ольга Семёнова (II) (рос.)