Жовті Води

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Жовті Води (значення).

Жовті Води
Герб Жовтих Вод Прапор Жовтих Вод
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Дніпропетровська область
Район	Кам'янський район
Тер. громада	Жовтоводська міська громада
Код КАТОТТГ	UA12040110010051141
Засноване	1895 (131 рік)
Статус міста	від 1957 року
Населення	▼ 35 712 (30.04.2025)
Агломерація	Криворізька агломерація
Площа	33,25 км²
Густота населення	1399 осіб/км²
Поштові індекси	52201, 52204, 52205, 52210
Телефонний код	+380-5652
Координати	48°21′59″ пн. ш. 33°30′9″ сх. д.
Висота над рівнем моря	150 м
Водойма	р. Жовта
Назва мешканців	жовтово́дець, жовтово́дка, жовтово́дці
День міста	остання неділя серпня
Відстань
Найближча залізнична станція	Жовті Води II
До обл./респ. центру
- фізична	111 км
- залізницею	135 км
- автошляхами	136 км
До Києва
- фізична	312 км
- автошляхами	380 км
Міська влада
Рада	Жовтоводська міська рада
Адреса	м. Жовті Води, бульвар Свободи, 33
Вебсторінка	zhv.gov.ua.
Жовті Води у Вікісховищі  Мапа Жовті Води Жовті Води

Жо́вті Во́ди (до 1957 року — Жовта Ріка) — місто в Україні, адміністративний центр Жовтоводської міської громади Кам'янського району Дніпропетровської області. Сьоме за чисельністю населення місто області, центр уранової промисловості України.

Географія

Жовті Води розташовані на заході Дніпропетровської області на межі з Кіровоградською областю. Через місто протікає річка Жовта, вище за течією на відстані 0,5 км розташоване село Миролюбівка, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване село Мар'янівка.

Фізико-географічна зона — Придніпровська височина. Висота над рівнем моря від 120 до 150 метрів. Біля берегів Жовтої знижується до 90-100 метрів, біля колишнього сірчанокислотного заводу є підвищення, відоме під назвою гора Казакова (176 м над рівнем моря).

Відстань до Дніпра становить 136 км автошляхами М30E50 та Р74.

Клімат

Клімат міста помірно-континентальний

Температура повітря по місяцях

Температура	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Jahr
Ø — Середня °C	−5,5	−4,1	0,8	9,4	16,0	19,6	21,3	20,6	15,4	8,4	2,5	−2,1	8,5
Ø — Денна максимальна °C	−2	−1	4	13	21	24	25	25	20	12	4	0	12
Ø — Нічна мінімальна °C	−7	−6	−1	5	11	15	16	15	11	5	1	−3	5
Ø — Середня кількість опадів mm	45	36	34	38	46	59	56	37	36	32	42	52	513
Відносна вологість повітря %	86	84	81	68	62	64	64	61	66	76	86	89	74

Історія

Передісторія

В місті знаходиться курган скитського часу.

Долину річки Жовтої з її притоками, вербами, чагарниками очерету в старовину називали урочищем Жовті Води. Оскільки в деяких місцях річка омивала виходи залізної руди, і яскраво-жовта фарба — продукт окислення залізняку — потрапляла до річки, запорізькі козаки назвали річку Жовтою, а долину біля неї — Жовтими Водами. Ця місцевість відносилася до так званого Дикого поля.

Переправа на річці Жовтій називалася Жовтим Бродом. Тут стояли козацькі зимівники, укріплені для захисту від татар.

Вважається, що поблизу міста в урочищі Жовті Води 16 травня 1648 року відбулася битва українсько-татарського війська під керівництвом Богдана Хмельницького з військами Речі Посполитої під керівництвом Стефана Потоцького. Ця битва стала початком Українсько-польської війни 1648-57.

Селище Жовта Ріка

Наприкінці XIX століття у басейні Жовтої були виявлені багаті поклади залізних руд. У 1895 році починається розробка рудника поблизу села Весело-Іванівка. Підприємець Львов та інженер Боруцький орендували у жителів цього села 870 десятин землі. Згодом цей рудник став власністю гірничопромислового товариства «Жовта Ріка». У 1898 році видобуток руди почався на Краснокутському кар'єрі, власником якого був катеринославський купець Копилов.

Поряд із цими рудниками виникло селище Жовта Ріка. На Весело-Іванівському руднику щороку видобували по 3,5 млн пудів залізної руди, на Краснокутському та Коломойцевському рудниках — по 2,5 млн пудів. Після завершення будівництва Катерининської залізниці від селища до залізничної станції Жовті Води (нині — станція Жовті Води І) прокладено залізничну колію довжиною 10 верст. До того часу видобуту на рудниках руду гужовим транспортом доставляли на станцію Пічугіно поблизу Кривого Рогу.

Кількість працюючих робітників на рудниках змінювалась у залежності від періоду зростання чи кризи у залізорудній промисловості загалом. Так, на руднику «Жовта Ріка» спочатку налічувалось близько 200 робітників, у 1901 році — 60, але вже у 1904 році — близько 1 000. У 1912 році через скорочення попиту на руду кількість працюючих зменшилась до 600, проте у 1913 році знову зросла і становила понад 1 000 працюючих. Переважно тут працювали сезонні робітники, які приїжджали сюди з навколишніх губерній та довколишніх сіл.

Палац культури у Жовтих Водах (1966)

Робітники проживали у земляних бараках, для кваліфікованих робітників та їх сімей було збудовано декілька кам'яних будинків. На рудниках був низький рівень безпеки праці, що спричиняло часті травми робітників.

Через погані житлові умови, небезпечні умови праці на рудниках «Жовта Ріка» загинув Маркус А.

У 1905 році відкрито рудничну початкову школу, у якій навчались діти службовців та деяких робітників заводу, а також заможних селян довколишніх сіл — Жовтого, Боголюбівки, Весело-Іванівки.

Під час подій 1918—1920 років, рудники Жовтої Ріки не працювали. У 1920 році в селищі встановлено радянську владу. Відновлення роботи рудників розпочалося у 1924 році. Кар'єри усіх колишніх рудників були об'єднані в одне рудоуправління «Жовта Ріка».

Чисельність населення

Музей. Битва під Жовтими Водами

Під час процесу індустріалізації у СРСР на руднику було збудовано механічну майстерню, паровозне депо, градирню, високовольтну лінію, дві електропідстанції, компресорну установку. У 1934 здана в експлуатацію нова шахта «Капітальна», одна з найбільших на той час у Кривбасі. Видобування руди зросло до 726 тисяч тонн у 1940 році.

У селищі було збудовано перші багатоповерхові будинки, у 1929 і 1932 роках відкрито дві лікарні. Діяло дві школи, клуб, бібліотека.

Під час Другої світової війни 13 серпня 1941 року Жовта Ріка окупована німецькими військами, реокупована радянськими військами 20 жовтня 1943 року.

У 1950 році на двох невеликих рудниках у покладах магнітного залізняка були знайдені промислові запаси уранових руд. У 1951 році для видобування уранової сировини у Жовтій Ріці створено Східний гірничо-збагачувальний комбінат.

Місто Жовті Води

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 22 травня 1957 року № 140/3 селище міського типу Жовта Ріка було перейменоване в місто Жовті Води з наданням статусу міста обласного підпорядкування Дніпропетровської області, а саме місто отримало статус закритого.

Населення 41,8 тисячі осіб (1967 рік), 55 тисяч осіб (1978). 11 загальноосвітніх шкіл, лікарня, поліклініка.

У 1957 році було збудовано Палац культури за проєктом архітектора Александрова. Він не був масовим: у 1957—1967 роках за ним спорудили всього пʼять будівель, дві з яких — в Україні (друга — палац Хіміків у Сіверськодонецьку 1967 року побудови). Будівля має багатий фасад: центральна частина оформлена восьмиколонним портиком з фронтоном, бічні крила — пілястрами, колонами маленького ордера та карнизом. Перед будівлею встановлені монументальні ліхтарі.

Варта уваги й будівля історичного музею ім. Пригожина (вул. Свободи, 23). З моменту побудови у 1950-х роках тут розміщувалась вечірня школа, а з 1985 року — історичний музей, експозиція якого охоплює як історію міста, так і події битви під Жовтими Водами 1648 року. Двоповерхова будівля виконана в стилістиці неокласицизму.

У 1988 році, до 440-ї річниці битви під Жовтими Водами, встановлено пам'ятник присвячений героям визвольної війни українського народу. Його встановлено в центральному парку міста, на вісі палацу культури.

Пам'ятник заввишки 11,5 метра зображає трьох вершників: Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса та Івана Богуна. Автори пам'ятника — київські скульптори Анатолій Білостоцький, Оксана Супрун, архітектор Василь Гнєзділов.

З 1963 року філіал Криворізького гірничорудного інституту.

Населення

Зірочками позначені дані переписів населення, без зірочок відомості Державного комітету статистики України.

Таблиця зміни чисельності населення

1959*	1970	1979*	1989*	2001*	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014	2016	2017	2022
32 406	40 334	51 653	61 690	53 582	49 814	49 338	48 792	48 427	48 032	47 689	47 509	47 284	46 200	46 192	42 052

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року:

Національність	Відсоток
українці	80,14 %
росіяни	16,66 %
білоруси	0,58 %
вірмени	0,23 %
молдовани	0,11 %
татари	0,11 %
інші/не вказали	2,17 %

Мовний склад

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:

Мова	Чисельність, осіб	Відсоток
Українська	43 477	76,89 %
Російська	11 906	21,06 %
Вірменська	71	0,13 %
Білоруська	70	0,12 %
Румунська	17	0,03 %
Ромська	4	0,01 %
Інші/Не вказали	997	1,76 %
Разом	56 542	100 %

Економіка

• Східний гірничо-збагачувальний комбінат — найбільший виробник природного урану в Європі.
• ВАТ «Південний радіозавод» ДАХК «Дніпропетровський машинобудівний завод» — спеціалізується на виготовленні радіоелектронної апаратури на базі однобічних багатошарових печатних плат. Тепер ліквідований та демонтований(знесені виробничі майданчики).
• ВАТ «Фабрика штучного хутра» — виробник штучного хутра та виробів з нього.
• ТОВ НПП «Тетра» — займається виробництвом приладів радіаційного контролю.
• ВАТ «Жовтоводський хлібозавод».
• ТОВ «Восток-руда» — добування залізної руди.
• ТОВ «Позитрон GmbH» — розробки і виробництва приладів і систем радіаційного й радіоекологічного контролю.
• ТОВ «КЕНЕРДЖІ ЕНТЕРПРАЙЗ ХОЛДІНГ» — автоматизація виробничих процесів, робототехніки та інженерія. Підприємство з найбільшим статутним капіталом в місті.

Інфраструктура

Алея у парку Слави

«Ощадбанк» на вулиці Незалежній, 11

Для обслуговування населення в Жовтих Водах діє ряд комунальних підприємств: «Жовтоводськтепломережа», «Жовтоводський водоканал», Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання, Жовтоводська міська лікарня.

Відкрито відділення 5 банків, а саме: «ПриватБанк», «Ощадбанк», «Райффайзен Банк», «Укргазбанк», «Акордбанк».

В місті також працює близько 500 закладів торгівлі та сфери послуг.

В місті існує тільки один вид транспорту — автомобільний.

Залізничну станцію Жовті Води (нині — Жовті Води I) було відкрито ще у 1898 році. Але розташована вона не в самому місті, а в селі Мирне, яке розташоване за 10 км від міста. Ця станція, як і раніше, використовується суто для промислових вантажних перевезень, проте станом на 2025 рік там зупиняється серія приміських електропоїздів, які курсують до Кривого Рогу (Рокувата, Кривий Ріг-Головний) та нічні швидкі пасажирські поїзди: № 75/76 «Криворіжжя» сполученням Кривий Ріг — Київ та № 127/128 Запоріжжя — Львів

Згодом на території промзони, тобто вже в межах міста, відкрита вантажна станція Жовті Води II. Пасажирського сполучення вона немає.

Як громадський транспорт активно використовуються автобуси (існує сполучення з містами П'ятихатки, Кривий Ріг, Дніпро, Кременчук, Олександрія), мікроавтобуси (приватні рейси до Києва та за кордоном) та таксі.

Жовті Води — дуже зелене місто. Більша частина міста буквально розташована в лісі. Крім того, у місті є два парки — парк Слави та Дитячий парк. Наразі закладається ще один парк у новому районі міста (поблизу нового лікарняного містечка, по вулиці Героїв Чорнобиля).

Освіта та наука

У Жовтих Водах міститься Український науково-дослідний та проєктно-пошуковий інститут промислової технології. Метою цього закладу є генеральне проєктування та проєктне супроводження об'єктів ядерно-паливного циклу, науково-дослідна та конструкторська діяльність у галузі проблем поводження з радіоактивними відходами атомної енергетики.

У Жовтих Водах діє вищий навчальний заклад III рівня акредитації — інститут підприємництва «Стратегія», який створено в лютому 1992 року на базі Південної філії Центрального інституту підвищення кваліфікації керуючих кадрів Міністерства середнього машинобудування. В даний момент не працює.

Також діють ВНЗ І рівня акредитації:

• Жовтоводське училище Криворізького державного педагогічного університету — готує вчителів початкових класів та вихователів дитячих садків;
• Жовтоводський промисловий коледж Дніпропетровського національного університету.
• Вище професійне училище № 70. З листопада 2011 р. ВПУ № 70 увійшло до складу «Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти»  як корпус № 3.

До мережі загальноосвітніх навчальних закладів Жовтих Вод входять природничо-науковий ліцей, гуманітарна гімназія з поглибленим вивченням іноземних мов, 7 середніх загальноосвітніх шкіл.

Також є центр дитячої творчості, дитячо-юнацька спортивна школа. 13 дитсадків.

У місті розташована Жовтоводська виправна колонія № 26 (закрита).

Культура

Головний культурний заклад Жовтих Вод — Центр народної творчості, культури й дозвілля (інша назва — Жовтоводський палац культури; колишня назва — палац культури ім. Леніна). Заклад відкритий у 1957 році. В ньому діє 7 колективів художньої самодіяльності, що мають звання народних. Будівля центру споруджена за проєктом московського архітектора О. М. Александрова. У 1985 році віднесено до переліку архітектурних пам'ятників Дніпропетровської області.

У Жовтих Водах існує міський музей ім. Юхима Пригожина, будинок культури «Родина», мережа бібліотек, музична школа, міський стадіон «Авангард».

Для відпочинку населення є два парки: Парк Слави та Дитячий парк.

• 
  Палац культури
• 
  Дорога поруч з озером
• 
  Дорога у приватному секторі

Громадські ініціативи

У місті Жовті Води достатньо розвинені місцеві громадські організації та неформальні ініціативи, серед яких є:

• ГО "Всі квіти повинні рости";
• Громадська ініціатива "Зробимо ЖВ чистими";
• Геологічний клуб імені академіка Павла Тутковського.
• ГО "Колізей"
• ГО "Жовтоводська міська організація "Бджола"

А також відокремлені підрозділи наступних організацій:

• ГО "Спілка Громадського Роялізму" (СГР);
• ГО "ВПО Україна"
• ГО "Будуємо Україну Разом"
• ГО «Союз Чорнобиль Україна»
• ГО «Українська громадська організація дослідження розвитку “ВоланЦентр”»

Релігія

У місті Жовті Води розташовані наступні сакральні споруди релігійних громад:

• Храм Різдва Іоанна Хрестителя ПЦУ (вул. Незалежна, 2-А);
• Храм Святого великомученика і цілителя Пантелеймона ПЦУ (вул. Лісова, 37);
• Свято-Троїцький храм УПЦ (бульвар Свободи, 20);
• Храм святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії УПЦ.
• Храм собору 70 апостолів УПЦ.
• Церква Адвентистів сьомого дня (вул. Авангардна, 117);
• Церква «Живі Води» (вул. Івана Франка, 10);
• Зал Царства Свідків Єгови (вул. Івана Франка, 45).

Засоби масової інформації

• Газета «Трудовая слава»
• Газета та телекомпанія «Жовті Води»
• Інтернет-газета «Имеется мнение»
• Телекомпанія «Жовта Річка»
• Новинний сайт "Жовті Води City"

Планування та райони міста

Місто Жовті Води має прямокутне планування. Протяжність міста з півночі на південь — 2,4 км, із заходу на схід — 3,5 км (з передмістями 7,7 км з півночі на південь і 5,3 км із заходу на схід).

Фактично місто поділяється на три частини:

• Східна частина міста (Старе місто) — найстаріша. Вона збудована у 1950—1960-х роках. Тут розташовані палац культури, міський історичний музей, педагогічне училище, парк Слави, частина Дитячого парку.
• Середня частина — побудована у 1970—1980-ті роки. Тут знаходиться центр міста. У середній частині міста розташовані будинок міської ради, інститут підприємництва «Стратегія», Жовтоводський промисловий коледж, Український науково-дослідний і проєктно-вишукувальний інститут промислової технології, дитяча музична школа, частина Дитячого парку.
• Західна частина — побудована наприкінці 80-х — 90-ті роки. Являє собою спальний район.

Біля міста розташовані:

• Промислова зона примикає до міста з півночі. У промисловій зоні розташовано більшість промислових підприємств міста.
• Приміська зона примикає до міста зі сходу. У приміській зоні переважає приватний сектор. На території приміської зони протікає річка Жовта.

Регіон-партнер

• Регіон Гохтаунус, Німеччина

Особистості

Відомі уродженці

• Біреш Ілона Олександрівна — чемпіонка світу з сумо, майстер спорту міжнародного класу.
• Журавко Олексій Валерійович — народний депутат України 5-го і 6-го скликань.
• Кириченко Ілля Олександрович (1988—2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Кокіна Владилена Яківна (1926—2017) — українська бігунка-ветеран.
• Матлак Олег Сергійович (1987—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Микитась Віктор Григорович (1946—2016) — почесний енергетик України, ліквідатор.
• Огнівець Інна Василівна — посол України в Словаччині (2005—2010).
• Соляр Катерина Валеріївна — українська журналістка, телеведуча, відеоблогер та радіоведуча.
• Федорченко Сергій Сергійович (1981—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Шилов Сергій Васильович (1972—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Циганок Інна Олегівна — українська тріатлоністка, майстер спорту міжнародного класу.
• Юхимець Ігор Миколайович (1959—2014) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Пошедін Максим Віталійович (1990—2014)  — рядовий міліції, Міністерство внутрішніх справ України, батальйон «Дніпро», учасник учасник російсько-української війни. Лицар Ордена «За мужність».

Почесні громадяни

• Коломоєць Василь Миколайович (1918—1986) — радянський військовик.
• Ламін Михайло Львович — радянський військовик.
• Мастаков Федір Микитович — гірник.
• Пригожин Юхим Ілліч —науковець, інженер, суспільний діяч.
• Сухий Володимир Гнатович — гірник.
• Трапенок Микола Михайлович (1929—2010) — гірник.

Галерея

• 
  Пам'ятник «Героям визвольної війни українського народу 1648—1654 років»
• 
  Музей імені Юхима Пригожина
• 
  Кінотеатр «Мир» (типовий проєкт 2-06-05
• 
  Стадіон «Авангард»
• 
  Парк Слави
• 
  Храм Святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії
• 
  ІП «Стратегія»
• 
  Середня школа І—ІІІ ступенів № 10

Джерела

• Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. С. — 269—284
• Офіційний сайт територіальної громади міста Жовті Води. [Архівовано 7 травня 2016 у Wayback Machine.]
• Жовті Води / Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Довідник громадських ініціатив Жовтих Вод: дізнавайся, з ким можна змінювати місто

Література

• Варгатюк П. Л., Ігнатьєв І. Ф., Морозов В. А. Жо́вті Во́ди // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969: 959 с. — С.269—284

Посилання

• Сайт Дніпропетровської ОДА.
• Газета «Жовтоводські вісті». [Архівовано 13 вересня 2019 у Wayback Machine.]
• Інернет-газета «Имеется мнение». [Архівовано 1 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Жовті Води. Історія за часів УРСР. [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.]
• Погода в місті Жовті Води. [Архівовано 27 січня 2018 у Wayback Machine.]