Перейти до вмісту

Золочів

Координати: 49°48′22″ пн. ш. 24°53′47″ сх. д. / 49.80611° пн. ш. 24.89639° сх. д. / 49.80611; 24.89639
Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Золочів (місто))
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Золочів (значення).
Золочів
Герб Золочева Прапор Золочева
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Золочівський район
Тер. громада Золочівська міська громада
Код КАТОТТГ UA46040070010068975
Засноване —
Перша згадка 1423 (603 роки)
Облікова картка Золочів
Магдебурзьке право 1523
Населення ▼ 23 912 (01.01.2022)[1]
Площа 11.64 км²
Поштові індекси 80700
Телефонний код +380-3265
Координати 49°48′22″ пн. ш. 24°53′47″ сх. д. / 49.80611° пн. ш. 24.89639° сх. д. / 49.80611; 24.89639
Водойма р. Золочівка
Назва мешканців золочів'я́нин, золочів'я́нка, золочів'я́ни
Міста-побратими Польща Олава
Німеччина Шенінґен
Україна Скадовськ
День міста остання неділя травня
Відстань
Найближча залізнична станція Злочів
До обл./респ. центру
 - фізична 64 км
Міська влада
Адреса 80700, Львівська обл., Золочівський р-н, м. Золочів, вул. Шашкевича, 22
Вебсторінка zlmr.gov.ua.
Міський голова Гриньків Ігор Михайлович

Золочів у Вікісховищі

Карта
Золочів. Карта розташування: Україна
Золочів
Золочів
Золочів. Карта розташування: Львівська область
Золочів
Золочів
Мапа

Зо́лочів — місто на заході України, адміністративний центр Золочівської міської громади та Золочівського району Львівської області.

Географія

[ред. | ред. код]

Місто Золочів розташоване на автошляху міжнародного значення М09 (Тернопіль — Рава-Руська)[2], за 64 км від обласного центру та 56 км від Тернополя. Північно-західною околицею пролягає автошлях територіального значення Т 1413[2].

Згідно зі схемою геоморфологічного районування України територія міста Золочів знаходиться на стику геоморфологічних провінцій: північна і частково центральна частина міста розташовані в межах Золочівської улоговини, яка входить до складу Бугостирської денудаційної рівнини, південна та східна частина міста відносяться до горбогірного рельєфу платформи.

Золочівська улоговина має довжину 15-18 км і орієнтована з південного сходу на північний захід. Центральну частину улоговини займає широка стародавня долина річки Золочівки. Рельєф поверхні практично рівний, абсолютні відмітки коливаються в межах 251—256 м. Забудована частина міста знаходиться в межах абсолютних відміток 260—280 м. Найбільш високі відмітки знаходяться в південно-західній частині території в межах села Вороняк та сягають 355 м.

Гідрографічна мережа в районі представлена річкою Золочівкою, двома струмками і декількома озерами. Річка Золочівка тече з південного сходу на північний захід і є лівою притокою річки Західний Буг. Наразі русло річки на більшій частині його довжини забрано у магістральний канал. В північно-західній частині міста розташоване Золочівське водосховище, утворене у 1960—1961 роках в руслі річки Золочівки.

Клімат

[ред. | ред. код]

У Золочеві вологий континентальний клімат. Максимальна та мінімальна температури повітря досягають відповідно +37˚С та -33˚С. Середньорічна температура у Золочеві становить +8.5 °C. Найхолодніший місяць року — січень, із середньою температурою -3.4 °C. Найтепліший місяць року — липень, з середньою температурою +19.5 °C.

Кліматограма Золочева
СЛБКТЧЛСВЖЛГ
 
 
50
 
 
−1
−6
 
 
49
 
 
1
−5
 
 
58
 
 
6
−2
 
 
61
 
 
14
4
 
 
86
 
 
19
9
 
 
96
 
 
22
13
 
 
112
 
 
24
15
 
 
85
 
 
23
15
 
 
76
 
 
18
10
 
 
56
 
 
12
6
 
 
53
 
 
6
2
 
 
57
 
 
1
−3
Середня макс. і мін. температури повітря (°C)
Атмосферні опади (мм), за рік : 839 мм.

Джерело: «Climate-Data.org» (англ.) [3]

У Золочеві переважають західні та південно-західні вітри; взимку бувають східні. Місто знаходиться в зоні помірного зволоження. Середньорічна норма опадів — 839 мм. Найбільший посушливий місяць — лютий з опадами у 49 мм. Більшість опадів випадає у липень, в середньому 112 мм.

Висота снігового покрову ― 15-20 см. Як правило, сніг випадає у кінці жовтня і сходить у березні. Проте, часті відлиги призводять протягом зими до кількаразового танення снігу.

Золочів розташований у вологій, помірно теплій агрокліматичній зоні з добре вираженими чотирма порами року. Зими переважно теплі, м'які з частими відлигами, нестійким сніговим покривом. Весна часто настає із запізненням, з переважанням холодних вітрів та систематичними дощами. Літо помірно тепле, характеризується нестійкою погодою через можливість прохолодних дощів, посух. Осінь характеризується періодами з теплою та холодною дощовою погодою.

Історія

[ред. | ред. код]

Точний час заснування Золочева і походження назви невідомі.

Походження назви міста

[ред. | ред. код]

Одна з найновіших версій пов'язує ім'я міста з власною назвою особи. Топоніми з суфіксом –ів (–ов) вказують на присвійний характер назви (Київ, Львів, Жуків, Сасів) і найчастіше походять від імені, прізвища, герба чи інших характеристик власної назви засновників або ж власників поселення. У такому разі це міг бути Злат (Злот, Золот), точніше, похідні від нього варіанти по-батькові Златич — Злотич — Золотич. Початкова назва поселення Злотича — «Злотичів» — згодом, під впливом традиції спрощувати ускладнені називні форми, трансформувалася у «Злотчів» — «Злочів»[4].

Галицько-Волинське князівство

[ред. | ред. код]
Кароль Ауер. Вигляд міста й замку в Золочеві

У часи давньоруського Пліснеська (15 км від Золочева) на місці Золочева існувало легендарне Радече, яке було зруйновано внаслідок ворожих набігів на початку XIII століття. Мешканці, які залишилися живими, поховалися у навколишніх болотах. Там вони будували житло, пересувалися ж, прокладаючи шлях за допомогою вбитих у болото дубових паль. Так починався нинішній Золочів. На початку XX століття у місті прокладали водогін і виявили такі давні «стежки», законсервовані у торфовищі.

Часи Королівства Польського

[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка про місто, знайдена у архівних документах — 1423 рік. Тоді Золочів перейшов від Кердеїв (відомий у Галичині рід) до Яна Менжика з Дуброви. У 1427 році, у часи боярського правління, за Золочів велась судова суперечка у родині Щечонів. З тих часів залишився у місті так званий Золочівський двір — будинок власника міста, вимуруваний з каменю, котрий більше відомий як будинок убогих XVII століття. Саме тоді двір був переданий парафіяльному костелові для опіки над убогими.

1443 року король Польщі Владислав III Варненчик у Варадині видав грамоту придворному Міхалу «з Бучача» (Бучацькому) гербу Абданк, у якій йому призначалися 100 гривень, забезпечених на королівщині Золочів[5][6].

У XV—XVI століттях Золочів живе традиційним міським життям. Впродовж цього історичного періоду місто успішно розвивається, незважаючи на численні татарські набіги. Золочів був оточений валом, ровом, додатково захищений фортецею на пагорбі. Дідичами Золочева підписувалися сини львівського каштеляна Яна з Сенна і Олеська: Ян з Олеська, Сенна, Золочева (†між 1510/1513, його дружиною була Барбара з Ходецьких[7]) — каштелян малогоський, підкоморій сандомирський 1500, Павел з Олеська, Сенна, Золочева — підкоморій львівський у 1478—1493 роках[8]. 17 червня 1522 року король Сигізмунд І Старий у Вільнюсі видав розпорядження, за яким львівський староста Станіслав Ходецький мав посісти маєтки відлученого від РКЦ Станіслава Малогоського (Сененського). У 1523 році місто отримує Магдебурзьке право за спряння власника — Станіслава Сененського. Зручне розташування сприяє розвитку торгівлі і ремесел.

Цей ж Станіслав Сененський викликав на себе гнів католицької церкви, вступивши в конфлікт з львівським архієпископ Бернардом. Цілком ймовірно, що такі конфлікти з церквою і змусили його продати у 1532 році Золочів разом із замком та навколишніми селами Анджею Гурці, що був кастеляном у Познані.[9]

Замок та місто, які часто зазнавали татарських набігів, були укріплені за наказом нового дідича. До міста було запрошено декілька вірменських родин. Ця община займалась тим, що торгувала солониною, фруктами, овочами, рибою. За їх підтримки було закладено в околицях багато садів. Вірмени мали в Золочеві й свій власний магістрат. Першим вірменським війтом був Д. Дзагурович.[9]

У XVI—XVII ст. в Золочеві починається розвиток численних ремісничих цехів. А у 1553 році король Сигізмунд II Август надав місту привілеї на проведення щорічних ярмарків на початку січня (на свято Трьох Королів).[9]

З часом родина Гурків продала Золочівські угіддя люблінському воєводі Мареку Собеському, який підтвердив усі привілеї, що отримало місто за часів його попередників. Син Собеського — Якуб закінчив у 1634 році перебудову Золочівського замку. За часів Якуба Собеського Золочів був укріплений валами. Сьогодні залишки цих валів проходять вздовж вулиць Валової, Сковороди та Бандери. До системи золочівських укріплень також входили церква святого Миколая, парафіяльний костел (тепер це церква Воскресіння Господнього) та Золочівський двір.[9]

За часів Національно-визвольної війни Богдана Хмельницького, через Золочів неодноразово проходили козацькі війська.[9]

Згодом територію Золочева успадкував син Якуба Ян, якому в 1674 році судилось стати королем Польщі. Ян Собеський дуже часто відвідував Золочівський замок під час воєнних походів проти турків і татар. В 1672 році турецькі війська взяли замок в облогу і, після шести днів оборони, Золочівський замок було здобуто і зруйновано турками. Згодом Золочівський замок відбудовали полонені за наказом короля.[9]

Місто було майже повністю зруйновано в 1691 році через пожежу, а в 1705 році, знищене шведськими військами під час Північної війни. Сином Яна ІІІ Собеського, Якубом, були підтверджені усі привілеї Золочева, надані його попередниками. В 1730 році Якуб Собеський закладає в Золочеві монастир та колегію піярів.[9]

В XVIII столітті в Золочеві було побудовано тартак, цегельню, скляну гуту та кар'єр для видобутку мармуру. В 1737 році територію Золочева, після смерті свого батька Якуба, успадкувала Марія Кароліна Собеська, яка невдовзі продала місто своєму родичу князю Міхалу Казимиру Радзивілу.[9]

У складі Австрії

[ред. | ред. код]

З 1772 року Золочів — у складі імперії Габсбургів (з 1804 року Австрійської імперії). Австрійський уряд закрив 2 монастирі латинського обряду (піярський віддали під церкву українській громаді). Відбувається обмін між українською і польською громадами (дійсний донині). Колишній парафіяльний костел став українською церквою, монастирський — парафіяльним костелом. Ці дві сакральні споруди, зведені майже поруч, з різницею у часі майже в століття, з яскравими ознаками ренесансу — церква і бароковий костел, додають особливого шарму обличчю міста, що посилюється боєм годинника на вежі костелу.

За австрійських часів на місці колишніх оборонних валів закладаються так звані «спацери» — прогулянкові сквери.

Зручне розташування Золочева — на трасі між Львовом і Тернополем, залізниця з 1871 року, мальовнича околиця, містечко Сасів за 10 км від Золочева з відомими на всю Австро-Угорщину водолікарнями, де зупинявся навіть цісар Франц Йозеф І, сприяли розвитку новочасного міста. Золочів набув рис міста емеритів, на постійне проживання їдуть заможні люди з великих міст.

Період ЗУНР

[ред. | ред. код]

У місті було сформовано єврейський батальйон УГА. Командант — Н. Шапіро[10].

Радянсько-польська війна: «червона» окупація

[ред. | ред. код]
Вулиця Собеського. 1916 рік

17 серпня 1920 року після жорстоких боїв з поляками російсько-більшовицькі частини 14-ї армії І. Уборевича, зокрема 47-ї стрілецької дивізії Червоного козацтва, зайняли місто. Наступного дня у місті був створений повітовий ревком, який очолив Василь Гоца. За радянських часів на фасаді будинку Золочівської міської ради була встановлена меморіальна таблиця, що сповіщала про цю подію[11].

«Перші совєти»

[ред. | ред. код]

Вранці 19 вересня 1939 року радянський 2-й кавалерійський корпус зайняв місто (за пактом Молотова-Ріббентропа СРСР окупував східні землі Польщі) і розпочав розстріли без суду і слідства.[12].

За часів СРСР

[ред. | ред. код]

З 11 листопада 1940[13][14][15] (в тому числі з 1962) по 1965 роки місто обласного підпорядкування.

У Незалежній Україні

[ред. | ред. код]

28 березня 2014 року, перед адмінбудинком Золочівської районної ради з'явилася жива алея пам'яті «Небесної сотні»[16].

9 червня 2015 року у Золочеві було прийнято рішення про перейменування вулиці П.Чайковського на вулицю Героїв Небесної Cотні. За відповідне рішення проголосували 23 депутати міської ради. Вулиця П.Чайковського, проходить повз Золочівську ЗОШ № 1 і впирається в липову алею, висаджену перед райдержадміністрацією на честь Героїв Небесної Сотні. До речі, вулиця Героїв Небесної Cотні розташована поруч із Золочівським Майданом на якому відбувалися Віче під час Революції Гідності[17].

14 червня 2022 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, по Золочеву було завдано ракетний удар. Ракету (ймовірно «Калібр») вдалось збити завдяки засобам ППО, однак уламки впали на територію міста, внаслідок чого було зруйновано підприємство з виготовлення цегли, а також завдано збитків будинкам, що знаходилися поблизу. Також ушкоджень зазнали шестеро осіб, в тому числі, однорічна дитина[18].

Населення

[ред. | ред. код]

Єврейська громада

[ред. | ред. код]

Перша згадка про присутність євреїв (юдеїв, староукраїнською — жидів) в Золочеві сходить до 1565 року. Громада міцно утвердилась на початку XVII століття. До другої світової війни євреї проживали на всій території міста, відіграли важливу роль в його політичному, економічному, соціальному розвитку.

У 1939 році сотні біженців з Польщі прибули в Золочів, рятуючись від німців. Від 2 липня 1941 року німецькі війська окупували Золочів. 4 липня німці разом з добровольцями з числа місцевого населення[19] здійснили погром, у результаті якого за 3 дні загинуло близько 4000 осіб, 2000 з яких були вбиті перед замком. У серпні 1941 року 2700 євреїв були відправлені в табір смерті Белжець. Друга масова висилка в листопаді призвела до загибелі більше 2500 осіб. У грудні німці створили гетто, у якому перебувало близько 9000 юдеїв. До квітня 1943 року більшість з них були розстріляні за містом і поховані в братських могилах.

Станом на 1 січня 2021 року чисельність населення Золочева становила 23 986 осіб[20].

Національний склад

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[21]:

Національність Відсоток
українці 97,07 %
росіяни 1,96 %
поляки 0,52 %
білоруси 0,34 %
інші/не вказали 0,11 %

Мовний склад

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[22][23]:

Мова Кількість Відсоток
українська 22867 97,70 %
російська 476 2,03 %
польська 18 0,08 %
білоруська 14 0,06 %
інші/не вказали 31 0,13 %
Всього 23406 100 %

Визначні місця

[ред. | ред. код]
Дерев'яна церква Блаженного Миколая Чарнецького
Церква Воскресіння Господнього ПЦУ
Замок, кемпа і прилеглий наріжник фортифікацій міста Золочів (реконструкція Качора І. В.)

Храми

[ред. | ред. код]

Золочівський замок

[ред. | ред. код]
Докладніше: Золочівський замок

Збудований на початку XVII століття за проєктом невідомого італійського архітектора, замок поєднує оборонне та житлове призначення. Фортеця збереглася майже повністю (за винятком озброєння). Великий житловий палац Золочівського замку зберіг внутрішні комунікації — каналізацію (6 внутрішніх туалетів початку XVII століття), залишки мережі теплопостачання — печі, каміни. Під усією зайнятою житловим палацом площею (майже 1000 м²) розташовані льохи-підземелля. Окрасою Золочівського замку є Китайський палац — єдиний в Україні й один з трьох у Європі зразків «східної» архітектури. Китайський палац є музеєм східних культур у складі Львівської галереї мистецтв.

У замковому парку привертає увагу сучасна капличка-пам'ятник жертвам НКВС, закатованим у замку-в'язниці у червні 1941 року (Золочівський замок з 1872 по 1954 роки був в'язницею). Авторами каплички-пам'ятника є львівські митці: скульптор — Теодозія Бриж, художники — Євген та Ярема Безніски, архітектор — Василь Каменщик.

Некрополь

[ред. | ред. код]

Старий міський цвинтар, де, можна знайти поховання кінця XVIII — початку XIX ст.

Тут поруч знаходяться комплекс поховань Січових стрільців (22 могили), мавзолей польських військовиків — учасників бойових дій 1918—1920 років, поховання радянських воїнів, 78 могил німецьких військовополонених. Є поховання вояків УПА, пам'ятник на могилі понад 600 чоловік, замучених НКВС у червні 1941 року у замку-в'язниці[33][34][35].

Пам'ятки монументального мистецтва

[ред. | ред. код]
  • Пам'ятник Маркіянові Шашкевичу.
  • Пам'ятник Тарасові Шевченку.
  • Пам'ятник В'ячеславові Чорноволу.
  • Меморіал Василю Вишиваному, відкритий 14 листопада 2020 року на вулиці Січових Стрільців, при вході у Навчальний Центр Національної Гвардії України, який розташований на теренах колишніх австрійських казарм. Меморіал присвячено до 125-ї річниці з дня народження Вільгельма Габсбурґа — Василя Вишиваного (1895—1948) та 105-ій річниці прибуття Ерцгерцоґа Австрійського на військову службу у місто Золочів в 13 полк уланів. 18 серпня 2021 року відбулась урочиста передача та відкриття погруддя Василя Вишиваного на території цього ж навчального центру з нагоди присвоєння підрозділу НГУ імені Василя Вишиваного та роковини загибелі Ерцгерцоґа[36].

Парки

[ред. | ред. код]
  • Зелений Яр (вул. Романа Шухевича). Різьбяр з міста Дубно Микола Бондарчук вже не однією дерев'яною скульптурою прикрасив парк біля церкви святого Миколая. Однією з останніх є скульптура гетьмана Богдана Хмельницького[37].
  • Парк імені Гетьмана України Самуїла Зборовського (вул. Валова).
  • Парк імені Тараса Шевченка (вул. Степана Бандери).
  • Сквер імені Івана Франка (вул. Маркіяна Шашкевича).

Спорт

[ред. | ред. код]

Футбол

[ред. | ред. код]

Першою футбольною командою була польська «Яніна», що існувала в місті у міжвоєнний період[38]. У наш час місто відоме футбольною командою «Сокіл».

Відомі особи

[ред. | ред. код]
Уродженці міста:
Перебували:

Навчальні заклади

[ред. | ред. код]

За часу Австро-Угорщини в місті діяла гімназія, у якій навчались відомі українці.

У місті працює чотири загальноосвітні школи, економічний ліцей, професійний ліцей, дитяча юнацько-спортивна школа, музична школа, дошкільні навчальні заклади № 1, 2, 3, 4, 6, 7.

Дошкільні навчальні заклади:

  • дошкільний навчальний заклад № 2 «Вишенька» (бульвар Сковороди Г,2), 1954 року заснування, потужністю 5 груп/ 100 дітей;
  • дошкільний навчальний заклад № 3 «Сонечко» (вул. Львівська, 9а2), 1970 року заснування, потужністю 4 груп/ 85 дітей;
  • дошкільний навчальний заклад № 4 «Малятко» (вул. Мазепи І., 6), 1972 року заснування, потужністю 6 груп/ 115 дітей;
  • дошкільний навчальний заклад № 6 «Вербиченька» (вул. Б. Хмельницького, 3), 1977 року заснування, потужністю 11 груп/ 205 дітей;
  • дошкільний навчальний заклад № 7 «Веселка» (вул. Огієнка, 9), 1988 року заснування, потужністю 13 груп/ 240 дітей: Навчально — виховні комплекси:
  • Золочівський НВК «Школа радості» — «ДНЗ»: загальна кількість класів — 11, груп довкілля. Загальна кількість педагогічного колективу — 32, допоміжний персонал — 17, Загальна кількість дітей — 338, дошкільнят — 70,школярів — 268

Школи:

  • Золочівська загальноосвітня школа I—III ступенів № 1 імені Ст. Тудора
  • Золочівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 імені Маркіяна Шашкевича
  • Золочівська загальноосвітня школа I—III ступенів № 3
  • Золочівська загальноосвітня школа I—III ступенів № 4
  • Золочівський економічний ліцей

Коледжі, ліцеї, інші заклади освіти:

  • Золочівський коледж Національного університету Львівська політехніка
  • Золочівський професійний ліцей
  • Станція юних техніків
  • Дитячий будинок сімейного типу
  • Золочівська музична школа
  • Центр дитячої та юнацької творчості

Заклади культури:

- Золочівський районний народний дім

Заклади спорту і молоді:

- Стадіон «Сокіл», Міський стадіон (радіозаводу), універсальні спортивні майданчики для занять комбінованими видами спорту (5 майданчиків), дитячі ігрові майданчики (22 шт.), майданчики з площинними тренажерами (2 шт.), Міський центр розвитку фізичної культури «Спорт для всіх», тощо.

Підприємства

[ред. | ред. код]

Нині в місті працює 20 промислових підприємств, з них 5 харчової промисловості, 4 електронної (Золочівський радіозавод), легкої тощо. Крім цього, функціонує 300 господарств з недержавною формою власності.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Статистичні дані чисельності населення за 2022 рік (PDF).
  2. ↑ а б В Україні сформовано нові автомобільні коридори. Державне агентство автомобільних доріг України. 01.09.2017. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 21 жовтня 2018.
  3. ↑ Золочів «Climate-Data.org» (англ.)
  4. ↑ Давні згадки про Жуличі, 2016.
  5. ↑ Buczacz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 254. (пол.)
  6. ↑ Złoczów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 629. (пол.)
  7. ↑ Waldemar Bukowski Sienieński (Oleski) Jan z Sienna i Oleska h. Dębno (zm. między 1510 a 1513) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków, 1996. — t. XXXVII/2, zeszyt 153. — S. 180. (пол.)
  8. ↑ Oleśniccy (01) [Архівовано 11 листопада 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  9. ↑ а б в г д е ж и Золочівська міська рада — Історія Міста. zlmr.gov.ua. Процитовано 4 березня 2021.
  10. ↑ Український Львів
  11. ↑ Драк М. Революції безсмертя. Місцями революційної слави на Львівщині… — С. 31.
  12. ↑ В. Бешанов Красный блицкриг // Издатель Быстров, 2006. — 424 с. — ISBN 5-9764-0046-9. (рос.)
  13. ↑ Відомості Верховної Ради СРСР. — 1940. — № 51 (114). — 21 грудня. — С. 4.
  14. ↑ СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1941 года) / П. В. Туманов (ред.). — 3-е изд. — М. : Изд. «Ведомости Верховного Совета РСФСР», 1941. — С. 187.(рос.)
  15. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 322, 323.
  16. ↑ У Золочеві з’явилася жива алея пам'яті «Небесної сотні» (відео). zolochiv.net. Процитовано 3 серпня 2016.
  17. ↑ У Золочеві тепер є вулиця Героїв Небесної Cотні. zolochiv.net. Процитовано 3 серпня 2016.
  18. ↑ Падіння уламків ракети у Золочеві: пошкоджені 26 житлових будинків — ОВА (відео). Золочів.нет (укр.). 15 червня 2022. Процитовано 17 червня 2022.
  19. ↑ Золочів — Золочів мовчить. zl.lviv.ua. Процитовано 24 вересня 2016.
  20. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
  21. ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  22. ↑ Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  23. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  24. ↑ Blaschke K. Kościół parafialny w Tajkurach jako przykład długiego trwania archaicznych schematów przestrzennych w architekturze sakralnej Wołynia // Fides ars scientia. Studia dedykowane pamięci księdza Kanonika Augustyna Mednisa / redakcja: Andrzej Betlej, Józef Skrabski. — Tarnów, 2008. — S. 228. (пол.)
  25. ↑ Золочів. Синагога (1782 р.)/(2015). Львівська обл.
  26. ↑ Монастир і церква Вознесіння Господнього
  27. ↑ Церква Блаженного Священномученика Миколая Чарнецького
  28. ↑ Церква блаженного Миколая Чарнецького
  29. ↑ Церква Різдва Святого Івана Христителя
  30. ↑ Церква Різдва Пресвятої Богородиці
  31. ↑ Церква Вознесіння ГНІХ
  32. ↑ Монастирі Братів Менших у Золочеві
  33. ↑ Кореспонденція «Товариш директор виконує плян» газета «Українські щоденні вісті» (Львів) № 38 за 19 серпня 1941 року
  34. ↑ Кореспонденція «Нелюдські звірства енкаведистів, 800 трупів у Золочівщині» газета «Українські щоденні вісті» (Львів) № 10 за 17 липня 1941 року
  35. ↑ Кореспонденція «Жертви большевицьких звірств у золочівській в'язниці» газета «Українські щоденні вісті» (Львів) № 11 за 18 липня 1941 року
  36. ↑ Відкриття пам'ятника Василю Вишиваному у Золочеві. porokhivnytsya.com.ua. 20 серпня 2021. Процитовано 6 листопада 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  37. ↑ Тутватшин В. У парку «Зелений Яр» э'явилася нова скульптура // Народне слово. — № 31 (9524) — 2016. — 4 серпня. — С. 8.
  38. ↑ Левко Легкий. Футбол Тернопілля. — Тернопіль : Лілея, 2002. — С. 5—7. — ISBN 966-656-002-X.
  39. ↑ Літопис УПА. Нова серія. Т. 23: Золочівська округа ОУН: Документи і матеріали референтури СБ. 1944—1951 / упоряд. Михайло Романюк. — Київ; Торонто, 2013. — С. 1139; Романюк М. Золочівська округа ОУН у національно-визвольному русі (1937—1953): монографія / Михайло Романюк; Інститут українознавства імені І. Крип'якевича; Центр незалежних історичних студій. — Львів, 2016. — С. 418
  40. ↑ Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1973. — Т. 7. — С. 2678—2692. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 12 червня 2019.
  41. ↑ На фронті загинув військовий із Золочева (відео). Zolochiv.net. Процитовано 20 серпня 2022.
  42. ↑ П. Гуцал Цебровський Віктор Василович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 675
  43. ↑ Ігор Чорновол. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — С. 110. — (Львівська сотня)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Золочів&oldid=47481049