Старе місто (Рига)
Історичний центр Риги | |
---|---|
Historic Centre of Riga [1] | |
Світова спадщина | |
56°56′54″ пн. ш. 24°06′29″ сх. д. / 56.9485000000277779° пн. ш. 24.108200000028° сх. д. | |
Країна | Латвія |
Тип | історичний центр містаd і міська територія |
Критерії | і, іі |
Об'єкт № | 852 |
Регіон | Європа і Північна Америка |
Зареєстровано: | 1997 (21 сесія) |
| |
Старе місто у Вікісховищі |
Старе місто (латис. Vecrīga, нім. Altstadt von Riga, також відоме як Стара Рига, Вецрига) — найстаріша частина міста на правому березі річки Даугави, знаменита своїми соборами й історичними будівлями. Належить до Центрального району Риги.
Опис[ред. | ред. код]
Історична частина міста обмежена Набережною 11 листопада, вулицею 13 січня, бульваром Зігфріда Анни Мейєровіца і бульваром Аспазія, а також вулицею Крішьяна Валдемарса.
У 1967 році Старе місто отримало статус території, що охороняється, з 1983 р. — місто-пам'ятник, в 1997 році історичний центр Риги (Старе місто) включений ЮНЕСКО до списку Світової спадщини.
У 80-х роках ХХ століття влада міста за рідкісними винятками заборонили транспортний рух на території Старої Риги.
Історія[ред. | ред. код]
На думку В. Неймана (1911) заснована 1201 року єпископом Альбертом давня Рига перебувала на перехресті вулиць Шкюню і Калькю. Тут розташовувався головний храм Риги ( Собор Петра), орденський замок, резиденція єпископа, можливо, міський торг, тут перетиналися головні вулиці Риги. Поступово місто вбирало у себе прилеглі території — селище лівів, територію нового ринку, передмістя та до 1300 року формування обнесеної фортечними стінами території Риги завершилося.
У 1936 році Я. Страуберг висунув гіпотезу про існування двох центрів древньої Риги — поселення лівів, можливо укріпленого, у гавані на березі Рідзіні, в районі вулиць Марсталь, Кунг і поселення лівів біля берега Даугави в районі Домського собору. Основною, ймовірно, була дорога по лінії сучасних вулиць Смілшу, Шкюню і Марсталь. При єпископі Альберті будівництво велося вже на вільних територіях.
У 1961 році свою роботу про походження Риги опублікував Ф. Бенінгхофен, що знайшов свої аргументи на користь моноцентрістської концепції Неймана.
Галерея[ред. | ред. код]
Панорама[ред. | ред. код]
Культові споруди[ред. | ред. код]
- Собор Святого Петра (Рига)
- Домський собор
- Порохова вежа
- Собор Святого Якова
- Церква Святого Іоанна
- Англіканська церква
- Церква Скорботної Богоматері
- Реформатська церква
- Церква Марії Магдалини
Література[ред. | ред. код]
- Генрих Латвийский. Хроника Ливонии. Под ред. С. А. Аннинского. М-Л. 1938.[2]
- Эргле З., Циелава С. О чём рассказывают дома и улицы Старой Риги. Рига: Лиесма, 1971
- Васильев Ю. М. Рига, памятники зодчества. Рига, «Лиесма», 1971. 285 с.
- Neumann W. Der Stadtplan als geschichtliche Urkunde. Mitteilungen aus der livländischen Geschichte. XXI, 1911
- Benninghoven F. Rigas Entstehung und frühhansische Kaufmann. Norg- und osteuropäische Geschichtsstundien. Bd. 3. Hamburg, 1961.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
Це незавершена стаття з географії Латвії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |