Географія Латвії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мапа Латвії
Латвія з космосу, 2003 рік

Латвія — країна у Прибалтиці, на північному сході Європи. Латвія займає 64,589 квадратних кілометрів території. На півночі межує з Естонією (загальний кордон — 339 км), на сході — з Росією (217 км), на півдні — з Білоруссю (141 км) і Литвою (453 км). На заході омивається Балтійським морем. Латвія розташована на крайньому заході Східно-Європейської рівнини.

Назва[ред. | ред. код]

Назва країни Латвія (латис. Latvija) походить від назви регіону Латгалія, спочатку Lettigalli. Корінь let- пов'язаний з декількома балтійськими гідронімами; можливо назви країн Латвія і Литва мають спільне походження. Gale балтійського походження і означає земля або сухопутний кордон.

Розташування[ред. | ред. код]

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Геологія[ред. | ред. код]

Докладніше: Геологія Латвії

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Докладніше: Корисні копалини

Рельєф[ред. | ред. код]

Топографічна карта Латвії
Докладніше: Рельєф Латвії

Більша частина території Латвії — моренна горбиста рівнина з висотами 200–300 м над рівнем моря. Вища точка рельєфу гора ГайзінькалнсВідземе) має висоту 312 м над рівнем моря. Фізіографія Латвії та сусідніх областей була утворена, значною мірою, під час льодовикового періоду плейстоцену, коли ґрунт і сміття були відтиснені льодовиками в насипи і пагорби. Холмисті рівнини вкривають 75% території Латвії; 25% території лежить в нагір'ях пагорбів невеликих розмірів.

Узбережжя[ред. | ред. код]

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Латвії

Клімат країни перехідний від морського до континентального.

Гідрографія[ред. | ред. код]

Річки[ред. | ред. код]

Панорама річки Лієлупе, що впадає в Ризьку затоку, в той час як її притока Бульупе тече до Даугави на захід
Докладніше: Річки Латвії

Великі річки — Даугава, Лієлупе, Вента, Гауя. Загалом же на території Латвії понад 700 річок; всі вони належать до басейну Балтійського моря. Головна річка — Даугава (в Росії зветься Західна Двіна), 357 км тече територією Латвії; її довжина від джерела в Росії (Тверська область) до гирла в Ризькій затоці становить 1020 км.

Озера[ред. | ред. код]

Озеро Саукас
Докладніше: Озера Латвії

Озера займають 1,5% території країни, найбільші: Лубанас, Резнас і Буртнієку.

Болота[ред. | ред. код]

Докладніше: Болота Латвії

Близько 10% території Латвії складається з торф'яників і боліт, деякі з яких затримують ріст лісів. Дуже заболочений район озера Лубанас та нижньої течії річки Айвіексте.

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Латвії

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Латвії

Ліси є помітною рисою Латвії, вкриваючи 42% її території. Лісопромисловість і деревна продукція відноситься до числа найважливіших галузей експорту країни. Уздовж узбережжя переважають (67% площі всіх лісів) хвойні ліси (сосна , ялина), в інших районах (33% площі всіх лісів) — листяні (береза ​​, осика , чорна і біла вільха). Одно з найпоширеніших занять населення збирання чорниці , журавлини , грибів.

По річкових долинах і на пагорбах зустрічаються (7,5% площі країни) луки, здебільшого суходільні.

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Латвії

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

Докладніше: Екологія Латвії

Охорона природи[ред. | ред. код]

Впродовж тривалого часу, деревина була основним джерелом енергії в країні. Використання деревини як палива, різко зросла в 1990-ті роки, навіть у містах, це було зв'язано з великим подорожчанням цін на інші види енергії. Деревина також є важливим ресурсом для целюлозно-паперової промисловості та для спеціалізованої фанери і меблевих виробників. Велику заклопотаність сьогодні представляють нерегульовані рубки для зовнішнього ринку. Ціни, сплачувані європейськими покупцями деревини феноменально високі за місцевими мірками, і є багато тиску, щоб використовувати цю можливість для накопичення грошей, навіть без законних дозволів. До 1992 року проблема стала настільки серйозною, що латвійським чиновникам лісових господарств було надано право на носіння вогнепальної зброї.

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

Земельний фонд[ред. | ред. код]

Сільськогосподарські земельні угіддя перемежаються заболоченими місцевостями, озерами (особливо в Латгале) і мішаними лісами (біля морського узбережжя — сосновими). Близько 27% загальної території країни — посівна земля. Центр Земгальської рівнини на південь від Риги є найбільш родючим. Три основні підвищені області, в провінціях Курземе (західна Латвія), Відземе (центральна Латвія, Відземська височина і височина Алуксне), і Латгалія (східна Латвія), забезпечують мальовничий візерунок полів, які перемежовуються з лісами і численними озерами та річками. У цій області, обширні льодовикові морени, ози і друмліни обмежили рентабельність сільського господарства фрагментуючи поля і представляючи серйозні проблеми ерозії.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]