Географія Латвії
Латвія — країна у балтійському регіоні, на північному сході Європи. Латвія займає 64,589 км² території. На півночі межує з Естонією (загальний кордон — 339 км), на сході — з Росією (217 км), на півдні — з Білоруссю (141 км) і Литвою (453 км). На заході омивається Балтійським морем. Латвія розташована на крайньому заході Східно-Європейської рівнини.
Назва країни "Латвія" (латис. Latvija) походить від назви регіону Латгалія, спочатку Lettigalli. Корінь let- пов'язаний з декількома балтійськими гідронімами; можливо назви країн Латвія і Литва мають спільне походження. Gale балтійського походження і означає земля або сухопутний кордон.
- Північ: 58°05′07.3″ пн. ш. 25°11′58.1″ сх. д. / 58.085361° пн. ш. 25.199472° сх. д.G O
- Руїенський край, на кордоні з Естонією[1],
- Південь: 55°40′29.2″ пн. ш. 26°35′48.5″ сх. д. / 55.674778° пн. ш. 26.596806° сх. д.G O
- Даугавпілський край, на кордоні з Литвою[2],
- Захід: 56°20′38.5″ пн. ш. 20°58′14.8″ сх. д. / 56.344028° пн. ш. 20.970778° сх. д.G O
- заповідна територія Бернаті, Ніцький край
- Схід: 56°16′47.5″ пн. ш. 28°14′26.4″ сх. д. / 56.279861° пн. ш. 28.240667° сх. д.G O
- Зилупський край, на кордоні з Росією[3].
Геологія Латвії формувалася протягом сотень мільйонів років і є типовою для Балтійського регіону Північної Європи. Територія країни лежить у межах Балтійського осадового басейну, який перекриває давній кристалічний фундамент Східноєвропейської платформи. Цей фундамент, складений гранітами та гнейсами докембрійського віку (понад 1,5 млрд років), залягає на глибині кількох кілометрів і не виходить на поверхню.
На поверхні переважають осадові породи палеозойського віку, передусім девонські. Саме девонські пісковики, алевроліти та глини формують основу геологічної будови більшої частини Латвії. У цих відкладах добре збереглися викопні рештки давніх риб і рослин, що свідчать про існування в девонський період теплого мілководного моря. Відомі пісковикові відслонення вздовж річок Гауя, Салаца та Даугава, які мають не лише наукове, а й рекреаційне значення.
Четвертинний період відіграв ключову роль у формуванні сучасного рельєфу. Під час плейстоценових зледенінь територія Латвії неодноразово вкривалася льодовиком. Внаслідок цього утворилися моренні рівнини, пагорби, ози, ками та численні озера. Льодовикові й водно-льодовикові відклади — піски, супіски, суглинки — майже повсюдно покривають корінні породи.
Сейсмічна активність у країн Балтії, в тому числі і Латвії, дуже незначна, для регіону вкрай нетипові землетруси магнітудою понад 3 бали. Перед цим останній землетрус неантропогенного походження фіксували на півночі Естонії у 2022 році, його магнітуда складала 2,3 бали за шкалою Ріхтера[4].
Більша частина території Латвії — моренна горбиста рівнина з висотами 200–300 м над рівнем моря. Вища точка рельєфу гора Гайзінькалнс (у Відземе) має висоту 312 м над рівнем моря. Фізіографія Латвії та сусідніх областей була утворена, значною мірою, під час льодовикового періоду плейстоцену, коли ґрунт і сміття були відтиснені льодовиками в насипи і пагорби. Холмисті рівнини вкривають 75 % території Латвії; 25 % території лежить в нагір'ях пагорбів невеликих розмірів.
 | Цей розділ потребує доповнення. (травень 2024) |
Клімат країни перехідний від морського до континентального.
Великі річки — Даугава, Лієлупе, Вента, Гауя. Загалом же на території Латвії понад 700 річок; всі вони належать до басейну Балтійського моря. Головна річка — Даугава (в Росії зветься Західна Двіна), 357 км тече територією Латвії; її довжина від джерела в Росії (Тверська область) до гирла в Ризькій затоці становить 1020 км.
Озера займають 1,5 % території країни, найбільші: Лубанас, Резнас і Буртнієку.
Близько 10 % території Латвії складається з торф'яників і боліт, деякі з яких затримують ріст лісів. Дуже заболочений район озера Лубанас та нижньої течії річки Айвіексте.
Ліси є помітною рисою Латвії, вкриваючи 42 % її території. Лісопромисловість і деревна продукція належить до числа найважливіших галузей експорту країни. Уздовж узбережжя переважають (67 % площі всіх лісів) хвойні ліси (сосна, ялина), в інших районах (33 % площі всіх лісів) — листяні (береза, осика, чорна і біла вільха). Одно з найпоширеніших занять населення збирання чорниці, журавлини, грибів.
По річкових долинах і на пагорбах зустрічаються (7,5 % площі країни) луки, здебільшого суходільні.
Сільськогосподарські земельні угіддя перемежено заболоченими місцевостями, озерами (особливо в Латгале) і мішаними лісами (біля морського узбережжя — сосновими). Близько 27 % загальної території країни — посівна земля. Центр Земгальської рівнини на південь від Риги є найродючішим. Три основні підвищені області, в провінціях Курземе (західна Латвія), Відземе (центральна Латвія, Відземська височина і височина Алуксне), і Латгалія (східна Латвія), забезпечують мальовничий візерунок полів, які перемежовуються з лісами та численними озерами та річками. У цій області, розлогі льодовикові морени, ози і друмліни обмежили рентабельність сільського господарства, адже фрагментують поля і загрожують серйозними проблемами череї ерозію.
Впродовж тривалого часу, деревина була основним джерелом енергії в країні. Використання деревини як палива, різко зросла в 1990-ті роки, навіть у містах, це було зв'язано з великим подорожчанням цін на інші види енергії. Деревина також є важливим ресурсом для целюлозно-паперової промисловості та для спеціалізованої фанери і меблевих виробників. Велику заклопотаність сьогодні представляють нерегульовані рубки для зовнішнього ринку. Ціни, сплачувані європейськими покупцями деревини феноменально високі за місцевими мірками, і є багато тиску, щоб використовувати цю можливість для накопичення грошей, навіть без законних дозволів. До 1992 року проблема стала настільки серйозною, що латвійським чиновникам лісових господарств було надано право на носіння вогнепальної зброї.
- Атлас вчителя : Географічний атлас для вчителя / В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін. / відп. ред. В. В. Молочко. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 328 с. — ISBN 978-966-475-506-8
- Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7
- Географія Європи: Підручник / За ред. І. П. Савчука. — К. : Освіта, 2021. — 512 с. — ISBN 978-617-656-123-0
- Геологія материків і океанів / За ред. В. Г. Крочака. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 392 с.
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0
- Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с.
- Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
- Довгань Г. Д., Сиротенко А. И., Стадник А. Г. Страноведение: Справочник. — Харьков : Веста: Изд-во «Ранок», 2007. — 480 с. — ISBN 978-966-08-1737-1 (рос.)
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8
- Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7
- Заставецький Ю. С. Регіональна фізична географія світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2000. — 480 с.
- Костів Л. Я. Регіональна фізична географія. Євразія : Навч. посібник. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2022. — 336 с. — ISBN 978-617-10-0374-3
- Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — Т. 2. Європа. — 280 с. — ISBN 978-966-580-325-7
- Энциклопедия стран мира : Справочник / Гл. ред. Н. А. Симония. — М. : Экономика, 2004. — 1238 с. — ISBN 5-282-02318-0 (рос.)
- Latvia: Physical Geography and Environmental Geology / M. Bērziņš, L. Ozols. – Amsterdam : Elsevier, 2019. – 256 p. – ISBN 978-0-12-809123-5
- Огар В. В. Регіональна геологія: Навч. посібник. К., 2017
- A Country Study: Latvia Library of Congress Call Number DK502.35 .E86 1996. (англ.)
- Geology of Latvia | Latvian National Museum of Natural History
- Geology of Latvia | Meer
- Geology of mineral resources
