Старолюбарська сільська рада
| Старолюбарська сільська рада | |||
|---|---|---|---|
|
| |||
| Основні дані | |||
| Країна |  СРСР— УРСР
| ||
| Область | Житомирська округа Бердичівська округа Вінницька область Житомирська область | ||
| Район | Любарський район Дзержинський район | ||
| Адм. центр | с. Старий Любар | ||
| Утворена | 1923 року | ||
| Ліквідована | 7 січня 1963 року | ||
| Склад | |||
| Кількість членів | |||
| Голова ради | |||
| Територія та населення | |||
| Населення | 3 726 (1926) | ||
| Населені пункти | 2 (1946) | ||
| Контактні дані | |||
| Адреса | с. Старий Любар, Дзержинський р-н, Житомирська обл., Українська РСР | ||
| |||
Старолюбарська сільська рада — колишня адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування у Любарському і Дзержинському районах Житомирської і Бердичівської округ, Вінницької та Житомирської областей Української РСР з адміністративним центром у селі Старий Любар.
Сільській раді на час ліквідації були підпорядковані населені пункти:
- с. Громада;
- с. Старий Любар.
Кількість населення ради, станом на 1923 рік, становила 2 726 осіб, кількість дворів — 642[1].
Відповідно до перепису населення СРСР, станом на 17 грудня 1926 року чисельність населення ради становила 3 726 осіб, з них, за статтю: чоловіків — 1 729, жінок — 1 997, етнічний склад: українців — 3 454, росіян — 39, євреїв — 105, поляків — 121, чехів — 5, інші — 2. Кількість господарств — 171, з них несільського типу — 2, володінь — 603[2].
Створена 1923 року в складі Старо-Мейської частини містечка Любар, яку виокремлено у окрему адміністративну одиницю Старий Любар, та хуторів Бите Озеро, Германа, Голуба, Граново, Грощина, Грузинського, Грузько, Данців, Дубини, Дяків, Запуст, Іванківці, Марків, Менюхів, Міньковського, Перетік, Піщане Троїцької церкви Любарської волості Полонського повіту Волинської губернії. 7 березня 1923 року включена до складу новоутвореного Любарського району Житомирської округи. Після 1923 року х. Грузинського не значився на обліку населених пунктів. Станом на 17 грудня 1926 року га обліку значився х. Лямчика. У 1941 році х. Бите Озеро підпорядковано Глезненській сільській раді, хутори Данців та Марків — Казенно-Громадській сільській раді Любарського району. На 1 жовтня 1941 року хутори Германа, Голуба, Гранова, Грощина, Грузька, Дубини, Дяків, Запуст, Лямчика, Менюхів, Міньковського, Піщане, Троїцької церкви не значилися на обліку населених пунктів[3].
Станом на 1 вересня 1946 року сільська рада входила до складу Любарського району Житомирської області, на обліку в раді перебували с. Старий Любар та х. Перетік[4].
11 серпня 1954 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про укрупнення сільських рад по Житомирській області», до складу ради приєднано с. Казенна Громада та хутори Данців, Кватичів, Марків та Цілиново (Цілинова Видра, на момент приєднання не значився на обліку) ліквідованої Казенно-Громадської сільської ради Любарського району Житомирської області. 26 березня 1956 року, відповідно до рішення Житомирського ОВК № 298 «Про перечислення села Перетік Старолюбарської сільської ради до складу Глезненської сільської ради Любарського району», с. Перетік передане до складу Глезненської сільської ради Любарського району. 30 грудня 1962 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про укрупнення сільських районів до розмірів територій виробничих колгоспно-радгоспних управлінь», сільську раду включено до складу Дзержинського району Житомирської області. 29 червня 1960 року, відповідно до рішення Житомирського ОВК № 683 «Про об'єднання деяких населених пунктів», хутори Данців, Цілинова Видра та с. Казенна Громада об'єднано в один населений пункт с. Громада.
Ліквідована 7 січня 1963 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 16 «Про об'єднання та ліквідацію деяких сільських і селищних рад», територію та населені пункти приєднано до складу Стрижівської сільської ради Дзержинського району Житомирської області[3].
- ↑ Материалы по административно-териториальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Издание Волынского губернского отдела управления, 1923. с. 157. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2023.
- ↑ Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). Інститут історії України НАН України. Бердичів. 1927. с. 52. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 22 жовтня 2023.
- ↑ а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 179, 243, 247, 252, 254, 255, 260, 270, 273, 286, 304, 348, 357, 361, 366, 387, 406, 456, 474, 511, 550, 555, 567, 576, 578. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2023.
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. Видання перше. Інтернет-архів. Київ: Українське видавництво політичної літератури, 1947. с. 178. Процитовано 22 жовтня 2023.
|
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |