Стефан Міхнік
| Стефан Міхнік | |
|---|---|
| пол. Stefan Michnik | |
 | |
| Народження | 28 вересня 1929 (95 років) Дрогобич |
| Смерть | 27 липня 2021[1] (91 рік) Гетеборг |
| Країна |  Республіка Польща |
| Приналежність | Польща |
| Рід військ | воєнна юстиція |
| Освіта | Faculty of Law and Administration, University of Warsawd |
| Роки служби | 1951—1956 |
| Партія | Польська робітнича партіяd і Польська об'єднана робітнича партія |
| Звання | капітан |
 Стефан Міхнік у Вікісховищі | |
Стефан Міхнік (пол. Stefan Michnik; 28 вересня 1929, Дрогобич, Польща (нині — Львівська область) — 27 липня 2021) — польський комуніст, військовий суддя ПНР в 1952—1953 роках. Активний учасник політичних репресій, виносив смертні вироки антикомуністичним активістам. Після антисемітської кампанії 1968 року перебрався до Швеції, зблизився з польською опозиційної еміграцією. Незважаючи на зміну позиції, звинувачується в комуністичних злочинах. Єдиноутробний брат Адама Міхніка, польського дисидента, одного з провідних радників Солідарності.
Народився 1929 року в сім'ї єврейської комуністичної інтелігенції. Його батьки — вчителька Гелена Міхнік і юрист Самуел Розенбуш — були активістами Компартії Західної України і Компартії Польщі (батько в 1937 році розстріляний в СРСР). З дитинства Стефан Міхнік виховувався в ідеології комунізму і сталінізму[2].
Після Другої світової війни Стефан Міхнік вступив до молодіжних комуністичних організацій Союз боротьби молодих і Союз польської молоді. Працював лаборантом на електростанції у Варшаві. Був секретарем молодіжної комуністичної осередку за місцем роботи. З 1947 — член ППР, з 1948 — член Польської об'єднаної робітничої партії (ПОРП).
У 1949 році за партійною рекомендацією вступив до училища військових юристів. Був членом партбюро ПОРП. З 1950 року — інформатор держбезпеки (під псевдонімом Казимерчак). Співпрацював також з армійським Головним управлінням інформації. Відрізнявся особливою відданістю польській комуністичній владі та Радянському Союзу, вимагав від однокурсників уважного вивчення і прославлення успіхів СРСР[3].
Закінчивши військово-юридичне училище в 1951 році, Стефан Міхнік у званні підпоручика став чиновником військового суду Варшави[2]. До червня 1953 року залишався таємним резидентом-інформатором інформаційного департаменту Варшавського гарнізону, однак був відсторонений від цієї діяльності, оскільки не виявляв належних агентурних якостей. При звільненні одержав допомогу в розмірі 1000 злотих[3].
У 1952—1953 роках 23-річний поручик Міхнік працював суддею Варшавського військового округу (при цьому він так і не здобув вищої юридичної освіти). Вів процеси антикомуністичних повстанців і підпільників (серед яких були й учасники антинацистського Опору). Виніс дев'ять смертних вироків — п'ять з них були приведені у виконання два не були, двоє підсудних загинули під тортурами[4]. Брав участь у суді над генералом Станіславом Татаром. При розстрілі майора Армії Крайової Анджея Чайковського (учасника Варшавського повстання) Стефан Міхнік був присутній особисто[2].
У листопаді 1953 року Стефан Міхнік перейшов на посаду викладача Військової політичної академії. З 1955 року займався підготовкою корпусу військових суддів. У 1956 році Стефану Міхніку було присвоєно військове звання капітана.
В процесі польської десталінізації Стефан Міхнік був притягнутий до відповідальності за «порушення соціалістичної законності». Перед судом він не з'явився, але давав пояснення спеціальній міжвідомчій комісії. Свої дії пояснював «наївністю юності»[4].
У 1957 році був звільнений з лав збройних сил Польщі. Рік працював адвокатом у Варшаві, потім десять років редактором у видавництві міністерства оборони.
Антисемітська кампанія 1968 року справила на Стефана Міхніка гнітюче враження. Він вирішив емігрувати з ПНР. Звернувся за візою до США, але отримав відмову. У 1969 році виїхав до Швеції[4], влаштувався в невеликому містечку Сторврета поблизу Уппсали. Працював бібліотекарем.
У 1970-х роках Стефан Міхнік радикально змінив свою політичну позицію. Він зблизився з польської опозиційної еміграцією, співпрацював з польською редакцією Радіо Вільна Європа), публікувався в журналі" Kultura, виступав на підтримку дисидентів ПНР та інших активістів демократичної опозиції[5].
Однак зміни позиції Стефана Міхніка далеко не на всіх справили враження. Багато поляків, особливо правих націоналістичних поглядів, сприймають його як комуністичного злочинця і «сталінського суддю». Зміна суспільно-політичного ладу в Польщі на рубежі 1980-1990-х років не змінила цього сприйняття.
У 2016 році Стефан Міхнік дав інтерв'ю польському виданню, в якому висловив підтримку організації Комітет захисту демократії, яка виступає проти правоконсервативної партії «Право і справедливість» (PiS). Міхнік закликав повалити уряд PiS[6]. Це виступ спровокувало політичний скандал у Польщі, який було сприйнято як компрометація противників уряду.
У 1999 році міністр юстиції Польщі Ганна Сухоцька почала процедуру висунення звинувачень проти Стефана Міхніка і вимоги його екстрадиції. У 2000 році Інститут національної пам'яті поставив питання про видачу Стефана Міхніка для піддання його суду в Польщі. У лютому 2010 році військовий суд Варшави видав ордер на арешт. На цій підставі восени того ж року був виданий європейський ордер на арешт Стефана Міхніка[7]. Однак суд Уппсали відмовився екстрадувати Міхніка до Польщі, оскільки за законодавством Швеції, строк давності щодо інкримінованих злочинів закінчився[8].
Стефан Міхнік проживає в гетеборзькому будинку престарілих[2]. У 2012 році група місцевої молоді жителів провела пікет протесту проти проживання в Швеції «комуністичного ката Стефана Міхніка»[9].
Зведений брат Стефана Міхніка по материнській лінії — Адам Міхнік, відомий дисидент ПНР, один з провідних стратегів опозиції, радник профспілки Солідарність, засновник і головний редактор популярного видання «Gazeta Wyborcza». Спорідненість зі Стефаном являє собою серйозну проблему для Адама, оскільки створює привід для постійної критики.
Адам Міхнік ставиться до Стефана Міхніка з великою часткою поблажливості, також говорить про його «юнацьку наївність». Він вважає, ніби вимога видачі Стефана являє собою політичну помсту йому самому[10]. Це викликає у польських правих колах різку критику[4]. Така позиція розглядається в контексті так званої «міхнікивщини» — як змови опозиційної еліти з колишньою комуністичною[11].
- ↑ https://www.wirtualnemedia.pl/artykul/stefan-michnik-brat-adam-michnik-zmarl-zbrodnie-stalinowskie
- ↑ а б в г Stefan Michnik — sędzia śmierci
- ↑ а б Agent Michnik
- ↑ а б в г Stefan Michnik, czyli «bezwiedne narzędzie terroru». Kim jest brat Adama Michnika, o którym lubi przypominać prawica?
- ↑ Stefan Michnik. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 22 листопада 2020.
- ↑ Video: Publikujemy fragment nagrania Stefana Michnika
- ↑ Czy Stefan Michnik pójdzie siedzieć?
- ↑ Военного судью времен ПНР могут экстрадировать в Польшу
- ↑ Video: Aktion mot den kommunistiska bödeln Stefan Michnik
- ↑ How Communism Morphed into NWO — Poland's Role
- ↑ Валенса предупреждает: революция опасна. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 22 листопада 2020.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль | Freebase: /m/0g9wpfc · ISNI: 0000000112992228 · J9U: 987007431266505171 · LCCN: no2018080474 · MAK: 9810699230305606 · NUKAT: n2006083505 · SUDOC: 20171552X · VIAF: 164861671 |