Гельмут Карл Бернхард фон Мольтке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гельмут Карл Бернхард фон Мольтке
Helmuth Karl Bernhard von Moltke
Генерал-фельдмаршал
Generalfeldmarschall Helmuth Graf von Moltke.JPG
Загальна інформація
Народження 26 січня 1800(1800-01-26)
Пархім, Велике герцогство Мекленбург-Шверін
Смерть 24 квітня 1891(1891-04-24) (91 рік)
м. Берлін, Німецька Імперія
Національність німець
Псевдо Великий мовчун нім. Der große Schweiger
Військова служба
Роки служби 18221888
Приналежність Flag of Prussia (1892-1918).svg Королівство Пруссія
Німецька імперія Німецька Імперія
Війни / битви Турецько-єипетська війна
Друга війна за Шлезвіг
Австро-прусська війна
Франко-прусська війна
Нагороди та відзнаки
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден дома Гогенцоллернів
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Орден Корони (Пруссія)
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону
Орден Серафимів
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Георгія
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла
Орден Святої Анни
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого Хреста Савойського військового ордена

Commons-logo.svg Матеріали до статті на Вікісховищі

Ге́льмут Карл Бе́рнхард фон Мо́льтке, Мо́льтке Ста́рший (нім. Helmuth Karl Bernhard von Moltke; 26 жовтня 1800 — 24 квітня 1891) — граф (1870), німецький генерал-фельдмаршал (16 червня 1871), російський генерал-фельдмаршал (1872), військовий теоретик. Поряд з Отто фон Бісмарком і Альбрехтом фон Рооном вважається одним із засновників Німецької імперії. Дядько начальника німецького Генерального Штабу генерал-полковника Гельмута фон Мольтке (Мольтке-молодшого).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Мекленбурзі в Пархімі, закінчив кадетський корпус в Копенгагені, був офіцером датської армії.

У 1822 році перейшов на прусську службу. У 1826 році закінчив Берлінську військову академію, в 1828 році зарахований до прусського Генеральному штабу. У 1833 році — переведений в Генеральний штаб, працював в його топографічному бюро.

Пам'ятник Мольтке в парку Великий Тіргартен (Берлін)

Османська кампанія[ред. | ред. код]

Мольтке вже бував на півдні Німеччини та північної Італії, а в 1835 році, після отримання рангу капітана, мав шестимісячний від'їзд у південно-східну Європу. Після короткого перебування в Константинополі султан Махмуд II попросив його модернізувати армію Османської імперії. Отримавши дозвіл у Берліні, він прийняв пропозицію. Він провів два роки в Константинополі, навчав турецьку армію. Він мав багато подорожей по обидві сторони Босфору, також відвідував Валахію, Болгарію та Румелію.

У 1838 році Мольтке був направлений як радник генерал-полковника Османської імперії в Анатолію, який повинен був вести похід проти Мухаммеда Алі. За ці роки, Мольтке зробив великі розвідки земель Османської імперії, об'їздив кілька тисяч кілометрів під час подорожі (Таврські гори, пустелі Месопотамії), також плавав по Євфрату, він створив багато карт цих країв. У 1838 році він взяв участь у кампанії проти курдів.

У 1839 році війська вирушили на південь, щоб боротися з єгиптянами, але перед прибуттям ворога генерал відмовився слухати пораду Мольтке. Консультант пішов у відставку з посади офіцера і взяв на себе командування артилерією. У битві під Незібом (сучасний Нісібіс) 24 червня 1839 року османська армія була розгромлена, але команда Мольтке була останньою, яка відступила з поля битви. Мольтке повернувся до Константинополя. Султан Махмуд II більше не був живий, тому здоров'я Мольтке погіршилося, і він повернувся до Берліну у грудні 1839 року.

Після повернення додому, Мольтке опублікував деякі з листів в Листах про умови і події в Туреччині в період з 1835 до 1839. Книга була добре сприйнята. Одна з його сестер вийшла заміж за англійського вдівця Яна Хайлігера Берта, який оселився в Гольштейні. У 1841 році Мольтке одружився з молодою шістнадцятирічною донькою Яна Берта від колишнього шлюбу Марією Бурт (Мольтке був майором у день весілля). Це були щасливі стосунки, хоча у них не було дітей. Листи до дружини є одним із найцінніших джерел для його біографії.

Служба в Німеччині[ред. | ред. код]

У 1855 році повернувся до Пруссії, став першим ад'ютантом кронпринца Фрідріха-Вільгельма, в 1858 році призначений начальником прусського (з 1871 — німецького) Генерального штабу.

У 1864 році брав участь в Другій війні за Шлезвіг, результатом якої стала поразка Данії і відторгнення від неї провінцій Шлезвіг-Гольштейн, пізніше увійшли до складу Пруссії.

У 1866 році спільно з генералом Альбрехтом фон Рооном розробив план кампанії блискавичної війни проти Австрії. Завдяки цьому плану прусська армія провела швидку мобілізацію, в результаті чого австрійська армія зазнала ряд поразок в Богемії та Моравії.

У 1866-1870 роках займався розробкою плану війни з Францією. У 1870 році очолив штаб Вільгельма у війні з Францією: фактично, Мольтке був командувачем військами німецьких держав, які воювали з Францією. Керував переможним для німців битвою при Седані, в результаті якої в полон здався імператор Франції Наполеон ІІІ і 110 000 французьких солдатів. Восени-взимку 1870 року керував облогою Парижа. Брав участь в підготовці проголошення Німецької імперії в січні 1871 року й умов мирного договору з Францією.

27 грудня 1870 року російський уряд нагородив його орденом Св. Георгія II ступеня. Почесний член СПбАН з 03.12.1871. 8 квітня 1871 року одержав звання генерал-фельдмаршала Німецької імперії.

30 серпня 1872 призначений шефом 69-го піхотного Рязанського полку, залишаючись ним до своєї смерті. У тому ж році отримав звання генерал-фельдмаршала Російської імперії. З 1867 по 1891 рік був депутатом Рейхстагу від консерваторів.

Мольтке був прихильником строгої дисципліни, точності виконання всього, що становило програму виховання і освіти війська. Він засновував всю мирну підготовку на суворому розрахунку, передбачливості, що доходила до дрібниць, на усунення можливих випадковостей. Він запозичив зразки у великих полководців, але разом з тим він категорично висловлювався, що досвідом колишніх воєн можна користуватися лише остільки, оскільки вони відповідають умовам сучасності. Він проводив невпинно серед підлеглих ідею, що перший бій є іспит всіх міркувань і розрахунків, і не витримати цей іспит — значить провалити всі ці міркування, а разом з тим і довести неспроможність вищого персоналу армії.

У прагненні досягти більшої готовності армії він спростив перехід армії з мирного на воєнний стан скороченням потрібного на це часу (територіальна система укомплектування). Саме акуратне постачання кожної військової частини всієї необхідної для військового часу матеріальної частини, найретельнішим чином розрахована військово-кінська і військово-підводна повинність і, нарешті, педантичний по годинах розрахунок всіх військових мобілізаційних робіт — ось чого домагався і домігся Мольтке. Але, якщо в зазначеному вище дещо і було зроблено до призначення його начальником генерального штабу, то в питанні про зосередження армії йому довелося створювати все знову. Розуміючи, що домогтися точності в перевезеннях мобілізованих військ можна тільки тоді, коли залізні дороги будуть в руках уряду, Мольтке домігся не тільки викупу всіх залізниць в казну, а й того, що в прокладанні нових ліній домінуючою умовою повинен бути задум війни; він не допускав прокладки ліній комерційного значення раніше, доріг стратегічного значення. Досягнувши цього, він спрямував роботу генерального штабу до складання планів перевезень по корпусам, і домігся того, що згодом мав повне право сказати по оголошенні війни Франції: «я можу, нарешті, відпочити».

Написав кілька книг по військовому мистецтву і військової історії, найбільш значущі з яких «Військові повчання» і «Історія франко-німецької війни 1870—1871 рр.».

Поряд з К. Клаузевіца і А. Шліффеном є найбільшим військовим теоретиком XIX століття, основоположником німецької військової думки. Військові кампанії, проведені Гельмутом Мольтке, були покладені в основу «Плану Шліффена».

Пам'ять[ред. | ред. код]

У 1935 р. Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Мольтке кратера на видимій стороні Місяця.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]