Стремигород

село Стремигород
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Коростенський район
Громада	Коростенська міська громада
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1591
Населення	532
Площа	2,587 км²
Густота населення	205,64 осіб/км²
Поштовий індекс	11545
Телефонний код	+380 4142
Географічні дані
Географічні координати	50°54′38″ пн. ш. 28°50′19″ сх. д. / 50.91056° пн. ш. 28.83861° сх. д.Координати: 50°54′38″ пн. ш. 28°50′19″ сх. д. / 50.91056° пн. ш. 28.83861° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	177 м
Місцева влада
Адреса ради	11545, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Стремигород, вул. Центральна, 25
Карта
	Стремигород
	Стремигород
Мапа

Стреми́город^[1] (пол. Strzemigród^[2], Stremihorod albo Strymhorod) — село в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Населення становить 532 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Власником села був, зокрема, Целестин Чаплич, який 1788 року відступив свою частину маєтку тут своїм небожам — Феліксові, Анні та Францисці Чапличам, дітям овруцького мечника, житомирського підстолія, мстиславльського скарбника Михайло Чаплича^[2].з дружиною Йоанною Любанською, лівонською графинею.Вона народила йому сина Фелікса та дочок Анну і Францішку, яким їхній дядько Целестин у 1788 році відступив свою частку маєтку Святої Анни.1788 р. його частина в Стремигороді.

син писаря Якуба Багриновського, в заповіті Павла, де він називає себе сином Григорія, внуком Олександра, і правнуком писаря Якуба.

Їх предки володіли частиною Стремигорода і частиною села Шкурати, який їм, як я зрозумів, дістався у спадок через шлюб родича зі Скуратівською.

Приблизно в 1750 Павло Григорович Багриновський продав свою частину Стремигорода Йосипу Багриновському, і перебрався в Малі Єрчики. Звідти його сини (а може і він) переїхали в Самгородок.

В 1880-х роках Стремигород був чеською колонією.

Фестиваль льону 2018 р. 16 вересня, відбувся черговий Фестиваль льону, який щороку проходить в Коростенському районі і вважається одним з наймасштабніших, ідейних заходів, присвячених аграрному розвитку країни, сучасним тенденціям в агросекторі, поєднуючи сучасні технології і збереження традицій, духовності української культури від минулого часу до наших днів