Стус Дмитро Васильович

Дмитро Васильович Стус
	Дмитро Стус у 2014
Народився	15 листопада 1966 (54 роки); Київ
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	письменник, літературознавець, редактор
Відомий завдяки	син Василя Стуса
Alma mater	Філологічний факультет Київського університету[d]
Науковий ступінь	кандидат філологічних наук
Знання мов	українська
Нагороди
Сайт	day.kyiv.ua/en/article/history-and-i/dmytro-stus-i-tried-present-vasyl-stus-my-personal-perspective
	; ; ;

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Стус.

Дмитро́ Васи́льович Стус (нар. 15 листопада 1966, Київ) — український письменник, літературознавець, редактор. Кандидат філологічних наук (1995). Член Асоціації українських письменників (від 1997). Голова Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» (від 9 лютого 2013). Генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка (від січня 2012). Член гуманітарної ради при Президентові України (від 2010). Син поета Василя Стуса.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив філологічний факультет Київського університету (1987—1992). 1995 захистив кандидатську дисертацію «„Палімпсести“ Василя Стуса: творча історія та проблеми тексту».

Науковий працівник відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАНУ. Від 2001 — заступник головного редактора журналу «Книжник-Review».

Від 2001 — завідувач відділу критики та бібліографії журналу «Сучасність». Генеральний директор Благодійного фонду «Україна Інкоґніта».

Від лютого 2004 — віце-президент Асоціації українських письменників. Головний редактор літературно-критичного часопису «Київська Русь» з 2006 року. 9 лютого 2013 обрано головою Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України».

Родина[ред. | ред. код]

Батько — український поет, дисидент Василь Стус (1938—1985).

Мати — Валентина Василівна Попелюх (нар. 19 червня 1938).

Перша дружина Оксана Дворко. Сини: Ярослав (нар. 18 травня 1985), закінчив КПІ^[1]; Стефан (нар. 1991), закінчив КНЕУ імені Вадима Гетьмана^[2].

Друга дружина — Тетяна Стус (Щербаченко), у шлюбі з 2003 року. Доньки: Ївга, Орина.

Праці[ред. | ред. код]

Монографія «Життя і творчість В. Стуса» (1992).
Упорядник, автор коментарів, передмов до книжок Василя Стуса «Веселий цвинтар» (1990), «Вікна в позапростір» (1991), «Золотокоса красуня» (1992), «Листи до сина» (2001), «Палімпсест» (2003) та ін.
Василь Стус: життя як творчість. — К.: Факт, 2004. — 368 с. Автор майстерно поєднує об'єктивні біографічні відомості про життя Василя Стуса з власними спогадами і спостереженнями про батька, парадоксально зіставляє контексти, змішує науковий та белетристичний стилі. Книга — це Василь Стус очима дослідника й сина на тлі «запізнілого націєтворення».

Громадянська позиція[ред. | ред. код]

У липні 2018 року підтримав відкритий лист українських діячів культури до ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова^[3]

Скандали[ред. | ред. код]

У 2013 році Дмитро Стус брав участь у заходах, організованих «Українським вибором». Організацію очолює Віктор Медведчук, проросійський політик, який брав участь у судовому процесі над Василем Стусом, батьком Дмитра. Через це Дмитра Стуса піддали критиці різні культурні діячі, громадські активісти й політики.^[4]^[5]

Примітки[ред. | ред. код]

Премії[ред. | ред. код]

Національна премія України імені Тараса Шевченка (2007) за книгу «Василь Стус: життя як творчість».

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Дмитро Стус: «Тут немає традиції хабарництва» // Український тиждень

[1] ttps://www.facebook.com/yaroslav.stus

[2] ttps://www.facebook.com/stefan.stus

[3] ttps://www.facebook.com/boris.yeghiazaryan/posts/1777162262320609

[4] Скандал на поетичному конкурсі Медведчука: в журі виявився Дмитро Стус (ВІДЕО). Вголос. 01.04.2013

[5] Ганьба! Дмитро Стус продався Медведчуку! Відсіч. 27.03.2013

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]