Перейти до вмісту

Стівен Фрай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фрай.
Стівен Фрай
Stephen Fry
Стівен Фрай
Ім'я при народженніангл. Stephen John Fry Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився24 серпня 1957(1957-08-24) (68 років)
Гемпстед, Лондон (англ. Hampstead, London)
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Місце проживанняWest Bilneyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьактор, письменник, телевізійний ведучий і режисер
Alma materКуїнз-колледжd, Uppingham Schoold, Paston Colleged, City College Norwichd і College of West Angliad Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладBBC Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творіванглійська
Роки активності1982 — дотепер
Magnum opusStephen Fry: The Secret Life of the Manic Depressived, Створюючи історію, The Hippopotamusd, Moab Is My Washpotd, The Stars' Tennis Ballsd, The Liard, The Ode Less Travelledd, Mythosd і A Bit of Fry & Lauried Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяЛейбористська партія Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяатеїзм Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоAlan John Fryd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиMarianne Eve Newmand[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зElliott Spencerd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди
Сайт: stephenfry.com
CMNS: Стівен Фрай у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Сті́вен Джон Фрай (англ. Stephen John Fry, нар. 24 серпня 1957) — британський комедійний актор, письменник, сценарист, телевізійний ведучий, режисер, директор футбольного клубу Норвіч Сіті. Популярність здобув передусім своїми ролями у телевізійних серіалах, таких як «Чорна гадюка» (1985—1989) та «Дживс і Вустер» (1990—1993), які були одними з багатьох робіт творчого тандему Фрая та Лорі. За межами Великої Британії Фрай найкраще відомий за роллю Оскара Вайлда у фільмі «Вайлд» (1997).

В одному з інтерв'ю Стівена Фрая назвали власником мозку розміром із графство Кент.[7] 2003 року газета Обзервер назвала його в числі 50 найсмішніших людей, коли-небудь народжених у світі, а двома роками пізніше те саме зробили фахівці-комедіанти. Номінувався на «Золотий глобус», фільми за його участю здобували премії «Оскар», а книги ставали бестселерами.

Стівен Фрай знаний як представник еталонного англійського духу та класичної англійської мови. Окрім роботи у кінематографі він веде свої шпальти у газетах і журналах та має у своєму доробку чотири романи й три частини автобіографії.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився в Гампстеді[en] (Лондон),[8] у сім'ї англійського фізика та винахідника Алана Джона Фрая та історикині Маріанни Єви Фрай (уродженої Нойман).[9][10][11] Має старшого брата Роджера і молодшу сестру Джоанну.[12] Родичі за материнською лінією були угорськими євреями,[13] багато з яких загинули під час Голокосту, зокрема, тітка матері Фрая Регіна Ламм зі своїми дітьми та чоловіком загинули в Аушвіці.[11] Батьки матері, Мартін та Роза Нойман (Neumann),[11] переїхали з Шурані (сучасна Словаччина) до Англії, що й урятувало їх від Голокосту.

«Хлопчаком я своїм єврейством особливо не цікавився… Мама могла бути чистокровною єврейкою, проте прізвище я носив рішуче англійське, а тільки воно й визначало, цілком і повністю, те, ким я себе вважав. Для англійців усе це означало, що я англієць із трохи екзотичними обертонами; для євреїв — що я єврей з одним невеличким недоліком. <…> Я використав мою змішану кров як невиразний додатковий елемент екзотичності, яким я міг би й похвалитися, оскільки відчутного антисемітизму в „Аппінгемі“ не було — лише звично бездумне використання слів „жид“ і „жидитися“ на адресу тих, хто був скупуватим щодо грошей.»[14]

Дитинство Фрая пройшло в селі Бутон[en] у графстві Норфолк, куди родина переїхала з Чешема[en] (Бакінгемшир).

Після навчання в початковій школі вирушив у підготовчу школу в Стаутс-Гілл[en], а звідти до закритої приватної школи «Аппінгем»[en], де його розподілено у Феркрофт-хауз (англ. Fircroft house) з характеристикою «майже астматичний геній».[15] У 14 років за крадіжку грошей його відправили до батьків на триместр, а в п'ятнадцять років виключили з «Аппінгема»[16] за спізнення з Лондона (4 дні дивився кіно), а потім і зі школи Пастон.

У 17 років, покинувши Норфолкський коледж мистецтв і технологій[en],[17] проваливши іспити і спробувавши накласти на себе руки,[18] Фрай втік з дому, прихопивши кредитні картки друга сім'ї.[19] Його заарештували в Свіндоні і він провів три місяці в тюрмі Паклчерч[en] у попередньому ув'язненні, був засуджений до умовного ув'язнення терміном на два роки[джерело?] і виданий на поруки рідним. Фрай постійно говорив про контрастні стосунки з батьком та матір'ю. Поки він був ув'язнений, його мати вирізала кросворди з кожної газети, що Фрай назвав «чудовим актом доброти». Пізніше він заявив, що ці кросворди були єдиною річчю, яка допомогла йому пройти це випробування.

Особисте життя

[ред. | ред. код]
Стівен Фрай на Всесвітньому прайд-параді[en] в Лондоні, 2012

Фрай — відкритий гей.[20][21] У січні 2015 року він одружився з коміком Еліоттом Спенсером.

Його найкращий друг — актор Г'ю Лорі, якого він зустрів під час навчання в Кембриджському університеті. Він був шафером на весіллі Лорі, а також є хрещеним батьком трьох його дітей.[22] Фрай також є другом короля Чарльза III, Ровена Аткінсона, а також був другом покійного актора Джона Міллза[en].[23]

Захоплення, дозвілля

[ред. | ред. код]
  • Фанат Шерлока Холмса.
  • Любить гольф і з юності пише вірші, проте не має наміру їх публікувати.
  • Особистий автомобіль — колишній лондонський кеб Austin FX4.
  • Пристрасний шанувальник творчості композитора Ріхарда Вагнера.
  • У серпні 2010 року увійшов до ради директорів футбольного клубу «Норвіч Сіті». Шанувальник «канарок» і постійний відвідувач «Карроу Роуд», по призначенні на посаду він сказав: «Істинно, це один із найяскравіших днів у моєму житті; я пишаюсь і радий, наскільки можу».[24]

«Твіттер»

[ред. | ред. код]

У жовтні 2008 року Фрай став користувачем соціальної мережі «Твіттер».[25][26] 16 травня 2009 року його сторінка набрала 500 000 читачів, на що Фрай сказав:

О, Боже мій. 500 тисяч читачів. І я люблю вас усіх. Якщо не рахувати того, хто дурний. І це не ти.

У «Твіттері» Стівен часто просить сприяти розвитку різних благодійних організацій, що нерідко призводить до падіння їхніх сайтів через наплив відвідувачів.[27] Фрай також використовує свій вплив, щоб рекомендувати маловідомих музикантів та авторів,[28][29] а також для підвищення поінформованості про сучасні проблеми у сфері ЗМІ та політики.[30][31]

За даними на вересень 2023, «Твіттер» Фрая читає більше 12 мільйонів людей.[32]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Після звільнення з ув'язнення Фрай продовжив навчання в Нориджському міському коледжі[en]. Потім успішно склав вступні іспити в Кембридж і вступив у знаменитий Квінз-коледж[en].[33] У Кембриджі приєднався до студентського театру Footlights[en], з'явився в ігровому шоу University Challenge[en],[34] і вивчав англійську літературу, з якої здобув ступінь бакалавра з відзнакою другого ступеня (second class honours, upper division[en])[35][36] У Кембриджі Фрай також познайомився зі своїм майбутнім партнером за комедіями Г'ю Лорі і виступав разом із ним у театрі Footlights.[37]

Стівен Фрай відвідує будинок для літніх людей Найтінґейл Хауз[38] у боро Вондзверт (Великий Лондон) у грудні 2009[39]

Телебачення

[ред. | ред. код]

Кар'єра Стівена Фрая на телебаченні почалася 1982 року з показу ревю The Cellar Tapes, щорічного ревю Cambridge Footlights Revue[en] 1981 року,[40] яке написали Фрай, Г'ю Лорі, Емма Томпсон і Тоні Слеттері[en]. Ревю здобуло першу в історії премію Perrier[en] на фестивалі «Единбурзький Фріндж»[en] 1981 року.[41] Ревю привернуло увагу телекомпанії Granada Television[en], яка, прагнучи повторити успіх BBC зі скетч-шоу Not the Nine O'Clock News[en], запросила Фрая, Лорі й Томпсона разом із Беном Елтоном[en] у телесеріал There's Nothing to Worry About![en]. Друга і третя частини серіалу, перейменовані в Alfresco[en], показані в 1983 і 1984 роках, закріпили за Фраєм і Лорі репутацію комічного дуету[en]. 1983 року телекомпанія BBC запропонувала Фраю, Лорі й Томпсону власне шоу — The Crystal Cube[en], суміш наукової фантастики і мок'юментарі, закрите після першого епізоду. Не боявшись провалу, Фрай і Лорі зіграли 1984 року в епізоді серіалу The Young Ones[en],[42] а Фрай також з'явився 1985 року в серіалі Бен Елтона Happy Families[en]. У 1986 і 1987 роках Фрай і Лорі виконували скетчі на каналі LWT/Channel 4[en] в шоу Saturday Live[en].

1987 року на екрани вийшов перший випуск гумористичної передачі Стівена Фрая та Г'ю Лорі «Шоу Фрая та Лорі[en]». Від 2003 року Фрай веде гумористичну вікторину QI (Quite Interesting). Брав участь і у створенні серйозних телепередач, як от присвячених біполярному розладу та СНІДу.[43]

Двічі брав участь у телепередачі Top Gear, рубрика «зірка в бюджетному автомобілі» (2003 року — сезон 3, епізод 2; 2009 року — сезон 13, епізод 2).

Кіно

[ред. | ред. код]

Фрай — бажаний гость телебачення і один з найзатребуваніших британських кіноакторів.

Фрай неодноразово висловлював захоплення Пеламом Вудгаузом та Дугласом Адамсом (з яким він дружив). Зіграв головну роль у фільмі «Вайлд», а також Дживса в серіалі «Дживс і Вустер»;[44] записав аудіокнигу «Гаррі Поттер» (7 частин), а також аудіокнигу «Путівник по Галактиці» і читає текст за кадром в однойменному фільмі. Крім того, у перших п'яти частинах відеогри про Гаррі Поттера він читає текст від автора.

Радіо

[ред. | ред. код]

Від серпня 2008 року на BBC Radio 4 виходить програма Fry's English Delight[en], яка в захопливій для слухача манері розповідає про особливості англійської мови.[45]

Театр

[ред. | ред. код]

1984 року Стівен Фрай переробив популярний мюзикл 1930-х років з музикою Ноела Ґея[en] «Я і моя дівчина»[en]. Прем'єра відбулася в театрі Геймаркет[en] у Лестері. Від 1985 року мюзикл ішов у театрі Адельфі[en] у Вест-Енді. Мюзикл закрито 1993 року, після восьми років і 3303 вистав.[46]

Аудіокниги

[ред. | ред. код]

Як читець аудіокниг він відомий насамперед завдяки озвученню семи томів книг про Гаррі Поттера.[47] Також Фрай записав багато власних книг, твори Алана Мілна, Роальда Дала, А. П. Чехова та ін. 2013 року з'явився аудіоваріант роману у віршах «Євгеній Онєгін»[48] у прочитанні Стівена Фрая.

Анімація

[ред. | ред. код]

Стівен Фрай озвучує закадровий текст англійської версії дитячого освітнього мультиплікаційного серіалу «Покойо[en]».[49][50]

Здоров'я

[ред. | ред. код]

Стівен Фрай відкрито заявив про наявність у нього біполярного афективного розладу[51][52] і навіть зняв документальний фільм з цієї теми — Stephen Fry: The Secret Life of the Manic Depressive[en].[53] Для фільму він узяв інтерв'ю в інших хворих, серед них Керрі Фішер, Річард Дрейфус і Тоні Слеттері[en]. В лютому 2016 року зняв продовження The Not So Secret Life of the Manic Depressive: 10 Years On[en]. Бере участь у благодійному товаристві психічного здоров'я Stand to Reason[en][54] і є президентом благодійного товариства Mind.[55] В інтерв'ю Річарду Геррінгу[en] 2013 року Фрай розповів, що минулого року під час зйомок за кордоном намагався вчинити самогубство. Він сказав, що прийняв «величезну кількість таблеток і запив їх горілкою». Після цього Стівен бився в конвульсіях і зламав чотири ребра.[56][57]

У 1980-1990-х роках активно вживав кокаїн разом з алкоголем, про що детально розповів у третій книзі мемуарів More Fool Me[en]. Він визнав, що вживав кокаїн, серед іншого, в Букінгемському палаці, у британському парламенті і в телецентрі Бі-бі-сі.[58]

На програмці Top Gear 2009 року Фрай з'явився, втративши значну вагу, що спонукало ведучого програми Джеремі Кларксон жартома запитати: «Де решта тебе?». Фрай пояснив, що втратив загалом 6 стоунів (84 фунти, 38 кг) і приписав втрату ваги тому, що багато ходить, слухаючи аудіокніги.[59] Зріст Фрая становить близько 1,95 м.[60][61]

2018 року Стівен Фрай оголосив, що хворіє на рак простати. У січні того ж року пережив операцію, внаслідок якої видалено простату і 11 лімфатичних вузлів.[62]

Погляди

[ред. | ред. код]
  • Довгий час був активним прихильником Лейбористської партії, але розчаровався в ній через відступ від лівих установок у прийнятому Тоні Блером центристському курсі «Третього шляху». У листопаді 1993 року Стівен Фрай і Г'ю Лорі з'явилися в агітаційних роліках за лейбористів. Не голосував на парламентських виборах 2005 року на знак протесту проти того, що обидві провідні партії — лейбористська і консервативна — підтримували війну в Іраку.
  • Підтримує GNU і Фонд вільного програмного забезпечення.[63][64]
  • Атеїст, разом із Крістофером Гітченсом брав участь у дебатах, де висловив незгоду з твердженням, що католицька церква позитивно впливає на суспільство.[65] Також виступав із підтримкою атеїстичної кампанії у Великій Британії.[66]
  • 2012 року підтримав російських обвинувачених із гурту Pussy Riot, написав у своєму твітері: «Я прошу всіх вас допомогти Pussy Riot і натиснути на Путіна».[67]
  • Підтримує самовизначення палестинського народу, входить у групу «Євреї за справедливість для палестинців».[68]
  • Виступив за повернення Греції «мармурів Елгіна» — античних барельєфів з Парфенону, вивезених у XIX столітті в Британію.[69]
  • Підписав міжнародну петицію, яка вимагає припинити масове стеження АНБ і британської розвідки за громадянами. Пояснив своє рішення так: «Приватне життя і свобода від урядових вторгнень важливі для всіх. Не можна просто кричати „терроризм“ і використовувати його як привід для стеження за Орвеллом».[70]
  • 2019 року підписав «Вікритий лист проти політичних репресій у Росії».[71]
  • 2021 року підписав відкритий лист президенту Росії Володимиру Путіну, в якому, разом з іншими всесвітньо відомими діячами культури, закликав забезпечити надання медичної допомоги опозиціонеру Олексію Навальному.[72]

ЛГБТ-активізм

[ред. | ред. код]

Підтримав міжнародну кампанію проти російського закону про гей-пропаганду[ru]. У своєму мікроблогу Фрай написав:

Будь ласка, прочитайте це[73] і зробіть усе, что можете, щоб люди усвідомили весь жах ситуації.
Оригінальний текст (англ.)
Please read this and do everything in your power to make people realise the terrible truth of it.

— Стівен Фрай[74][75]

7 серпня 2013 року на своєму сайті звернувся з відкритим листом до Міжнародного олимпийського комітету і прем'єр-міністра Великої Британії, де закликав відмовитися від проведення Зимових Олімпійських ігор 2014 року в Сочі і перенести їх в інше місто[76]. В листі дуже різкого змісту порівняв ставлення до сексуальних меншин у Росії з гоніннями на євреїв у гітлерівській Німеччині.

Путін зловісно повторює цей самий божевільний злочин, тільки цього разу стосовно російських ЛГБТ-меншин.
Оригінальний текст (англ.)
Putin is eerily repeating this insane crime, only this time against LGBT Russians.

— Стівен Фрай[76][77]

Нагороди та посади

[ред. | ред. код]
  • Обирався 1992 року на два терміни поспіль (до 1998) ректором університету Данді. 1995 року, на посаді ректора, здобув ступінь доктора права цього університету.[78]
  • 2004 року здобув Золоту премію асоціації коледжів і занесений до їхньої Зали слави.[79]
  • 2006 року посів 6-е місце в номінації «Топ живих ікон ВВС».
  • 2007 року Індепендент назвала Фрая найвпливовішим геєм року.
  • 2007 року здобув довічну нагороду за досягнення в номінації «Британські комедії».
  • 2010 року став почесним членом Кардіффського університету. Того ж року відмовився від лицарства[80]
  • 2011 року здобув почесний докторський ступінь в університеті Сассексу.[81]
  • 2021 року нагороджений командорським класом грецького ордена Фенікса.[82]

Стівена Фрая також називають національним надбанням Великої Британії.[83][84][85][86][87].

25 березня 2025 року у Віндзорському замку Король Великої Британії Чарльз III посвятив Стівена Фрая в лицарі-бакалаври.[88]

Підтримка України

[ред. | ред. код]

Після початку повномасштабного вторгнення в Україну Стівен Фрай включився до збору донатів на користь України.

2 серпня 2024 Стівен Фрай представив документальний фільм про Україну «Stephen Fry into Ukraine»[89]. Фільм було знято у вересні 2023 року під час візиту актора до України на запрошення першої леді Олени Зеленської, щоб провести Саміт перших леді та джентльменів.[90][91]

Телебачення та кінематограф

[ред. | ред. код]

У 1987 році на екрани вийшов перший випуск гумористичного скетч-шоу Фрая та Лорі «Трохи Фрая та Лорі» (A bit of Fry & Laurie), яке проіснувало 8 років. З 2003 року веде гумористичну вікторину «QI» (Quite Interesting). Фрай брав участь і у створенні серйозних телепередач, зокрема присвячених депресії та СНІДу.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2016 ф Кохання та дружба Love & Friendship містер Джонсон
2018 ф Завзяті шахраї The Con Is On Сідні
2021 с Це гріх It's a Sin Артур Ґаррісон
2021 с Пісочний чоловік The Sandman Гілберт

Режисер

[ред. | ред. код]

Сценарист

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

В 1991 році вийшов його перший роман «Брехун» (англ."The Liar"), який отримав схвальні відгуки читачів і критиків, та поклав успішний початок діяльності на літературному терені.

  • 1991 : (англ. «The Liar»)
  • 1994 : (англ. «The Hippopotamus»)
  • 1997 : «Створюючи історію» (англ. «Making History»)
  • 1997 : (англ. «Moab Is My Washpot: An Autobiography»)
  • 2000 : (англ. «The Stars’ Tennis Balls»)
  • 2003 : (англ. «Revenge: A Novel»)
  • 2005 : (англ. «The Ode Less Travelled: Unlocking the Poet Within»), посібник з поезії
  • 2005 : (англ. «Stephen Fry’s Incomplete and Utter History of Classical Music»), комічний виклад історії західноєвропейської музики
  • 2009 : (англ. «The book of general ignorance»)
  • 2009 : (англ. «Last Chance to See»), спільно з Марком Карвардайном
  • 2010 : (англ. «The Fry Chronicles: An Autobiography»)
  • 2014 : (англ. «More Fool Me: A Memoir»)

Відеоігри

[ред. | ред. код]

Радіо

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ CONOR.Sl
  3. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  6. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  7. ↑ Stephen Fry: Guided Tour. Poetry Archive (брит.). Процитовано 24 жовтня 2025.
  8. ↑ Fry, Stephen John, (born 24 Aug. 1957), writer, actor, comedian. Who's Who. 2007. doi:10.1093/ww/9780199540884.013.16544.
  9. ↑ «Alan John Fry obituary». The Times. Retrieved 30 July 2019
  10. ↑ Bunbury, Stephanie (26 червня 2010). All or nothing for Stephen Fry. The Sydney Morning Herald.
  11. ↑ а б в BBC - Family History - WDYTYA? Series Two: Celebrity Gallery. BBC.
  12. ↑ Jeffries, Stuart (4 червня 2009). A bout of Fry v Laurie. The Guardian.
  13. ↑ Smith, David (5 червня 2005). I saw hate in a graveyard – Stephen Fry. The Observer. London. Процитовано 7 червня 2013.
  14. ↑ Луч Дживса в темном царстве. ИСРАГЕО (рос.). 2 серпня 2025. Процитовано 24 жовтня 2025.
  15. ↑ Fry and Laurie Reunited, 2010 (Gold)
  16. ↑ Fry, Stephen (2015). More Fool Me. Penguin Books. с. 46. ISBN 9781405918831.
  17. ↑ Roberts, Jem (2018). Soupy Twists! The Full Official Story of the Sophisticated Silliness of Fry and Laurie. Unbound. с. 69. ISBN 9781783524518.
  18. ↑ Стивен Фрай: «Однажды снова выглянет солнце». Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 7 серпня 2019.
  19. ↑ Fry, Stephen (1997). Moab Is My Washpot – An Autobiography. London: Hutchinson[en]. с. 305–335. ISBN 978-0-09-180161-8.
  20. ↑ Stephen Fry: A restless soul. — Independent.co.uk, . Архівовано з джерела 5 грудня 2008.
  21. ↑ Stephen Fry Biography — TV.com. Архів оригіналу за 7 квітня 2010. Процитовано 27 березня 2010. [Архівовано 2010-04-07 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Smith, David (23 квітня 2005). Doctor Hugh. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 25 січня 2019.
  23. ↑ Acting legend Sir John Mills dies. BBC (англ.). 24 квітня 2005. Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 25 січня 2019.
  24. ↑ Stephen Fry joins Norwich City board. BBC News. 13 серпня 2010.
  25. ↑ A portrait of the decade. BBC News. 14 грудня 2009. Процитовано 24 травня 2010.
  26. ↑ Hornby, Gill (16 жовтня 2009). Don't laugh – Stephen Fry is giving the orders now. The Daily Telegraph. London. Архів оригіналу за 19 жовтня 2009. Процитовано 17 жовтня 2009.
  27. ↑ Fry, Stephen (26 серпня 2009). Servers with a Smile " The New Adventures of Stephen Fry. Stephenfry.com. Процитовано 17 жовтня 2009.
  28. ↑ Stephen Fry's Twitter posts on David Eagleman novel sparks 6000% sales spike. The Daily Telegraph. London. 11 вересня 2009. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 17 жовтня 2009.
  29. ↑ Fry's Twitter lift for singer, 16. BBC News. 14 жовтня 2009. Процитовано 17 жовтня 2009.
  30. ↑ Rusbridger, Alan (13 травня 2009). The Trafigura fiasco tears up the textbook. The Guardian. London. Процитовано 17 жовтня 2009.
  31. ↑ Jacobson, Seth (13 жовтня 2009). Twitter claims another scalp as Trafigura backs down. The First Post. Архів оригіналу за 16 жовтня 2009. Процитовано 17 жовтня 2009.
  32. ↑ Sir Stephen Fry. X (formerly Twitter) (англ.). Архів оригіналу за 1 вересня 2023. Процитовано 7 вересня 2023.
  33. ↑ Fry, Stephen (2011). C is for Cigarettes. The Fry chronicles: an autobiography. London: Penguin Books. с. 39. ISBN 978-0-14-103980-0. Архів оригіналу за 14 березня 2024. Процитовано 14 березня 2024.
  34. ↑ University Challenge (англ.). UKGameshows. Архів оригіналу за 5 січня 2010. Процитовано 15 серпня 2013.
  35. ↑ Stephen Fry. About Us > Our People > Distinguished Supporters (англ.). British Humanist Association[en]. Архів оригіналу за 10 липня 2013. Процитовано 15 серпня 2013.
  36. ↑ Stephen Fry. Writers (англ.). British Council Literature. Архів оригіналу за 13 травня 2013. Процитовано 15 серпня 2013.
  37. ↑ Fry And Laurie Reunited. UK Gold. Архів оригіналу за 20 червня 2022. Процитовано 21 червня 2022.
  38. ↑ The History of Nightingale & Hammerson. About Us (англ.). Nightingale Hammerson. Архів оригіналу за 7 вересня 2013. Процитовано 18 вересня 2013.
  39. ↑ Stephen Fry visits care home in London. Hot Topics (англ.). citizenside.com. 23 грудня 2009. Процитовано 18 вересня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  40. ↑ The Cambridge Footlights Revue - BBC Two England - 20 May 1982. Radio Times. № 3053. 13 травня 1982. с. 63. Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 24 травня 2021.
  41. ↑ Reviews for Latin!. Архів оригіналу за 17 липня 2011.
  42. ↑ The Young Ones – Bambi. Transcription of the "Young Ones" episode "Bambi" as it aired on American MTV in the mid-'80s. Архів оригіналу за 9 березня 2007. Процитовано 10 лютого 2007.
  43. ↑ Walton, James (3 жовтня 2007). Last night on television: Stephen Fry: HIV and Me (BBC2) – Great British Journeys (BBC2). The Daily Telegraph. London. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 23 травня 2012.
  44. ↑ BFI Screenonline: Jeeves and Wooster (1990-93). www.screenonline.org.uk. Процитовано 24 жовтня 2025.
  45. ↑ BBC Radio 4 – Program Guide for Fry's English Delight. BBC. 8 вересня 2008. Процитовано 4 лютого 2009.
  46. ↑ Me and My Girl. London Archive (англ.). thisistheatre.com. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 14 серпня 2013.
  47. ↑ Stephen Fry – Harry Potter Audiobooks. hpaudiobooks.com. Процитовано 8 серпня 2022.
  48. ↑ Для аудіокниги використано англійський переклад Джеймса Фалена[en].
  49. ↑ Let's Go, Pocoyo. IMDb. 22 листопада 2019. Процитовано 22 листопада 2019.
  50. ↑ Umbrella!. pocoyo.com. Zinkia Entertainment, S.A. 25 травня 2018. Процитовано 22 листопада 2019.
  51. ↑ Comedian Fry reveals suicide bid. Entertainment & Arts (англ.). BBC News. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 7 серпня 2013.
  52. ↑ Jonathan Owen (17 вересня 2006). Stephen Fry: My battle with mental illness. Life > Health & Families > Health News (англ.). The Independent. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 7 серпня 2013.
  53. ↑ Mike Owen (16 жовтня 2008). Stephen Fry unveiled as Patron. Neuroscience & Mental Health Research Institute (англ.). Кардіффський університет. Архів оригіналу за 19 вересня 2013. Процитовано 7 серпня 2013.
  54. ↑ “Evening reception with Stephen Fry”. News (англ.). Stand to Reason[en]. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 7 серпня 2013.
  55. ↑ Stephen Fry announced as new President of Mind. Latest > News (англ.). Mind. 27 червня 2011. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 7 серпня 2013.
  56. ↑ Актёр Стивен Фрай рассказал о попытке самоубийства. Лента новостей. Русская служба Би-би-си. 6 червня 2013. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 7 серпня 2013.
  57. ↑ Stephen Fry reveals he attempted suicide in 2012. Entertainment & Arts (англ.). BBC News. 6 червня 2013. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 7 серпня 2013.
  58. ↑ Стивен Фрай рассказал о 15 годах жизни на кокаине. Русская служба Би-би-си. 26 вересня 2014. Архів оригіналу за 28 вересня 2014. Процитовано 27 вересня 2014.
  59. ↑ Stephen Fry drives out Reasonably Priced Car again part 1 (series 13, episode 2) (англ.). BBC Top Gear. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 7 серпня 2013.
  60. ↑ QI Season 7, Episode 10
  61. ↑ QI Season 4 ep. 11 of 13
  62. ↑ Nadia Khomami (23 лютого 2018). Stephen Fry has prostate cancer surgery. The Guardian. Архів оригіналу за 5 червня 2021.
  63. ↑ Thank GNUs 2008 — GNU Project — Free Software Foundation (FSF). Архів оригіналу за 5 червня 2009. Процитовано 13 липня 2009.
  64. ↑ Stephen Fry — Happy birthday to GNU. Архів оригіналу за 8 липня 2009. Процитовано 13 липня 2009.
  65. ↑ Intelligence Squared debate: Catholics humiliated by Christopher Hitchens and Stephen Fry. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 23 лютого 2011.
  66. ↑ Atheist bus campaign spreads the word of no God nationwide. Архів оригіналу за 12 жовтня 2010. Процитовано 23 лютого 2011.
  67. ↑ За Pussy Riot вступился Стивен Фрай: я прошу вас надавить на Путина Архівна копія на сайті Wayback Machine. // «Газета. Ru», 31.07.2012 04:50..
  68. ↑ Signatories. jfjfp.com. Процитовано 8 листопада 2009.
  69. ↑ Sanderson, David (30 травня 2022). Stephen Fry: Be classy and return the Elgin Marbles. The Times (англ.). ISSN 0140-0460. Процитовано 31 травня 2022. He said the return of the statues from Britain "would be an act that uses a word that we haven't been able to use of Britain's acts lately, much: it would be classy".
  70. ↑ Стивен Фрай требует положить конец массовой слежке АНБ. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 2 травня 2020.
  71. ↑ Открытое письмо против политических репрессий в России. Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019.
  72. ↑ On Alexei Navalny’s detention // The Economist. — 2021. — 16 квітня. — ISSN 0013-0613. Архівовано з джерела 18 квітня 2021.
  73. ↑ When History Repeats… (англ.). Блог Funny Odd Thing, Life…. 28 липня 2013. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 7 серпня 2013.
  74. ↑ Stephen Fry (1 серпня 2013). Please read this and do … (англ.). Twitter. Архів оригіналу за 3 вересня 2013. Процитовано 7 серпня 2013.
  75. ↑ Стивен Фрай выступил против закона о гей-пропаганде в РФ. Лента новостей. Русская служба Би-би-си. 1 серпня 2013. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 7 серпня 2013.
  76. ↑ а б Stephen Fry (7 серпня 2013). An Open Letter to David Cameron and the IOC (англ.). Сайт Стівена Фрая. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 7 серпня 2013.
  77. ↑ Наталья Райбман (7 серпня 2013). Стивен Фрай призвал МОК отменить Олимпиаду в Сочи. Власть. «Ведомости». Архів оригіналу за 8 серпня 2013. Процитовано 7 серпня 2013.
  78. ↑ Michael (15 лютого 2010). Rectorial elections. Archival Education, Masters degrees Archives and Records Management, Archive, Records Management and Museum Services - Archives, Records and Artefacts. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 17 листопада 2018.
  79. ↑ Hall of Fame 2004. 24 серпня 2013. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 17 листопада 2018.
  80. ↑ Deacon, Michael (2010). Would Stephen Fry want to be a 'national treasure'? (англ.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2018. Процитовано 17 листопада 2018.
  81. ↑ Stephen Fry made honorary doctor. BBC News (англ.). 2011. Архів оригіналу за 18 листопада 2018. Процитовано 17 листопада 2018.
  82. ↑ Stephen Fry awarded with Medal of Grand Commander of the Order of the Phoenix Архівовано серпень 9, 2021 на сайті Wayback Machine.(англ.)
  83. ↑ British National Treasures You Should Know: Stephen Fry | Telly Visions. tellyvisions.org (англ.). Архів оригіналу за 24 травня 2023. Процитовано 24 травня 2023.
  84. ↑ An evening with Stephen Fry: Your chance to meet a national treasure. www.theurologyfoundation.org (брит.). Архів оригіналу за 24 травня 2023. Процитовано 24 травня 2023.
  85. ↑ Who decides that someone should become a 'national treasure'?. The Guardian. 2 листопада 2016. Архів оригіналу за 24 травня 2023. Процитовано 24 травня 2023.
  86. ↑ Стивен Фрай: 21 факт о национальном достоянии Великобритании. www.soyuz.ru (рос.). Архів оригіналу за 24 травня 2023. Процитовано 24 травня 2023.
  87. ↑ Национальное достояние Великобритании - Стивен Фрай. IsraLove. Архів оригіналу за 24 травня 2023. Процитовано 24 травня 2023.
  88. ↑ Король Чарльз III посвятив Стівена Фрая в лицарі. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 26 березня 2025.
  89. ↑ Planet Fry (31 липня 2024), Stephen Fry into Ukraine, процитовано 8 серпня 2024
  90. ↑ Стівен Фрай зняв фільм про Україну. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 8 серпня 2024.
  91. ↑ Легендарний британський комік Стівен Фрай представив фільм про Україну (ВІДЕО) — DSnews.ua. www.dsnews.ua (укр.). 2 серпня 2024. Процитовано 8 серпня 2024.
  92. ↑ ‘Vile desecration’: new version of The Snowman axed after composer’s criticism. The Guardian. 16 листопада 2021. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Стівен Фрай
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Стівен Фрай
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стівен_Фрай&oldid=47282395