Сунгарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сунгарі
42°43′40″ пн. ш. 127°13′26″ сх. д. / 42.72777777780577679° пн. ш. 127.22388888891778436° сх. д. / 42.72777777780577679; 127.22388888891778436
Витік Небесне озеро
• координати 42°43′40″ пн. ш. 127°13′26″ сх. д. / 42.72777777780577679° пн. ш. 127.22388888891778436° сх. д. / 42.72777777780577679; 127.22388888891778436
Гирло Амур
• координати 47°42′21″ пн. ш. 132°31′03″ сх. д. / 47.70606388891677341° пн. ш. 132.517661111137755370° сх. д. / 47.70606388891677341; 132.517661111137755370
Басейн басейн Амуру
Країни:  КНР
Регіон Хейлунцзян
Довжина 1434 км
Площа басейну: 524 000 км²
Середньорічний стік 2470 м³/с
Притоки: Нуньцзян, Mudan Riverd, Huifa Hed, Hulan Riverd, Shaoling Hed, Chalin Hed, Yinma Riverd, Lalin Hed, Second Songhua Riverd, Nemor Riverd, Tangwang Hed, Mayid, Ashi Riverd і Q22101445?
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Сунгарі (кит. 松花江, пін. Sōnghuā jiāng, букв. річка Сунхуа) — річка на північному сході Китаю, найбільша притока Амуру по водності, впадає в нього справа за течією. Річка Сунгарі протікає 1434 км по території провінцій Цзілінь і Хейлунцзян, зарегульована гідроелектростанціями. На берегах Сунгарі розташовані великі міста Гірин, Харбін, Цзямуси. Сточище — 557 180 км²[1][2], Середньорічний стік — 2,463 м³/с[3].

Географія[ред. | ред. код]

Верхів'я Сунгарі — у горах Чанбайшань поблизу корейського кордону, неподалік від їх головної вершини, вулканічної гори Пектусан. Безпосередньо витоком Сунгарі вважається місце злиття річок Тоудаоцзян і Ердаоцзян, які беруть початок на кордоні КНР і КНДР неподалік від головної вершини плоскогір'я — вулканічної гори Пектусан. Озеро Чхонджу, що лежить в кратері гори, живить річку Ердаоцзян через її притока Ердаобайхе.

У верхній течії Сунгарі перетинає Чанбайшань та має дуже швидку течію. Далі загальний напрямок річки — з південного сходу на північний захід. Досягнувши міста Гірин, після впадіння лівої притоки Нуньцзян річка різко змінює напрямок на північний схід і виходить на рівнини Сунляо і Саньцзян. Тут річка помітно уповільнює течію, починає меандрувати й утворює безліч окремих рукавів. Водночас Сунгарі, протікаючи рівнинними територіями, збирає багато піску та мулу, стає каламутною.

У нижній течії приймає велику праву притоку — річку Муданьцзян і тече уздовж південних відрогів Малого Хінгану, і далі низовиною Саньцзян, поки не зливається з Амуром за 288 км вище Хабаровська.

Сунгарі і її притоки живляться переважно дощами, що падають по всьому її сточищу. З одного боку, це добре для заповнення зрошувальних каналів. З іншого — влітку, в період весняно-літньої повені, це призводить до катастрофічних повеней, особливо в середині літа, коли спостерігається основний підйом води.

У середині осені Сунгарі замерзає, крига скресає у квітні.

Каскад ГЕС[ред. | ред. код]

На річці розташовано ГЕС Байшань, ГЕС Hóngshí, ГЕС Финмань.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ), National Geographic Society (U.S (2008). National Geographic Atlas of China, p. 36. ISBN 9781426201363. 
  2. [[https://web.archive.org/web/20190907213106/http://www.riversnetwork.org/rbo/index.php/river-blogs/north-asia/item/4614-amur-river-basin-watersheds-map Архівовано 7 вересня 2019 у Wayback Machine.] Amur river basin at Rivers Network
  3. National Conditions: Main Rivers [Архівовано 13 березня 2012 у Wayback Machine.] accessed October 21, 2010.