Амур (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Амур
Heilongjiang (Amur) shore.jpg
Амур біля міста Хейхе (Китай)
Amur watershed.png
Басейн Амуру
53°06′00″ пн. ш. 140°43′59″ сх. д. / 53.100000000000001421085471520200° пн. ш. 140.73333299999998758° сх. д. / 53.100000000000001421085471520200; 140.73333299999998758
Витік злиття Аргуні і Шилки
Координати витоку 53°20′00″ пн. ш. 121°28′53″ сх. д. / 53.33333° пн. ш. 121.48139° сх. д. / 53.33333; 121.48139
Висота витоку, м 304 м
Гирло в районі Ніколаєвська-на-Амурі
Координати гирла 52°59′28″ пн. ш. 141°02′48″ сх. д. / 52.99111° пн. ш. 141.04667° сх. д. / 52.99111; 141.04667
Висота гирла, м 0
Країни басейну Flag of the People's Republic of China.svg КНР, Росія Росія, Монголія Монголія
Площа басейну, км² 1 855 000 км²
Прирічкові країни Flag of the People's Republic of China.svg КНР, Росія Росія
Довжина, км 4 444 км
Середньорічний стік 12 800 м³/сек
Притоки Анюй, Сунґарі, Уссурі (праві)
Амазар, Зея, Бурея, Амгунь (ліві)
ідентифікатори та зовнішні посилання
код ДВР Росії 20030300112118100000012
У проекті OpenStreetMap r5754139
CMNS: Амур на Вікісховищі

Аму́р (злиття крові) (рос. Амур), Хейлунцзян або Хейлун (кит. трад. 黑龍江, нов. 黑龙江, піньїнь Hēilóngjiāng, «річка Чорного дракона») — сьома за довжиною річка Землі, що протікає на кордоні Російської федерації, Китаю. Утворюється злиттям річок Аргунь і Шилка, впадає в Амурський лиман Охотського моря. Гирло в районі Ніколаєвська-на-Амурі має ширину 16 км. Довжина від витоку Аргуні — 4 444 км, площа басейну — 1 855 тис. км².

Найбільші міста на Амурі: Благовєщенськ, Хабаровськ, Комсомольськ-на-Амурі, Ніколаєвськ-на-Амурі.

Опис[ред.ред. код]

За гідрографічними особливостями Амур поділяють на 3 частини. Верхня частина до гирла річки Зеї (до міста Благовєщенська, довжина 897 км) має гірський характер. Амур тече переважно поміж високими скелястими берегами в горах Великого Хінгану, що поступово відходять від річки. У середній частині (1 003 км — від Благовєщенська до Хабаровська) Амур тече Зейсько-Буреїнською рівниною. Течія спокійна, у руслі багато островів; береги то високі, круті, то низькі, пологі. Нижче гирла Буреї Амур прорізує Буреїнський хребет та Малий Хінган, протікає вузькою долиною. Від села Катерино-Нікольського Амур виходить з гір і далі до Хабаровська тече широкою Амуро-Сунгарійською рівниною. Береги тут переважно низькі, пологі. Ширина русла — 1 км і більше. У нижній частині (близько 950 км) Амур — могутня річка, шириною 1—2 км, тече Нижньо-Амурською низиною, що має багато озер, з'єднаних з Амуром протоками.

Живлення переважно дощове. Влітку та восени звичайно буває декілька паводків. Весняна повінь незначна через малі снігові запаси. Пересічна річна витрата води Амуру в гирлі 11 000 м³/сек, що дає стік води за рік 347 км³. Льодостав з початку листопада до початку травня у верхів'ях та з кінця грудня до кінця квітня в пониззі. Каламутність Амуру порядку 105–1102 г/м³. За хімічним складом вода Амуру належить до гідрокарбонатного класу і має малу мінералізацію.

Амур багатий на рибу. Видова різноманітність риб Амуру ставить його на перше місце серед річок Росії. Основні промислові риби — лососеві (кета, горбуша — близько 50% річного улову на Амурі), коропові (карась, сазан, товстолоб, верхогляд), амурський сом і щука.

Амур судноплавний на 3 212 км, це — головна водна магістраль Далекого Сходу Росії. Основні пристані: Благовєщенськ, Хабаровськ, Комсомольськ-на-Амурі, Ніколаєвськ-на-Амурі. Вздовж Амуру на протязі 900 км тягнеться державний кордон Росії з Китаєм.

Освоєння Амуру росіянами почалося з 16441651 років (походи загонів Пояркова та Хабарова). Найвідомішим дослідником Амура був Г. І. Невельський (Амурська експедиція 1849—1855).

Гідрографія[ред.ред. код]

Середньомісячний стік Амура (м³/с), який вимірювався на гідрометричної станції в Комсомольську-на-Амурі.
Дані розраховані за період з 1933 по 1990 рік.[1]

За площею басейну (1 855 000 км²) Амур займає четверте місце серед річок Росії (після Єнісею, Обі і Лени) і десяте місце серед річок світу. Басейн Амуру розташований в межах трьох держав — Росії (995 тисяч км², близько 54 % території), також Китаю (44,2 %) і Монголії (1,8 %). Середньорічна витрата води в районі Комсомольска-на-Амурі — 9 819 м³/с, в районі гирла — 11 400 м³/с.

За особливостями долини річка розділяється на три основні ділянки: Верхній Амур (до гирла річки Зея; довжина — 883 кілометра, швидкість течії 5,3 км/год), Середній Амур (від гирла річки Зея до гирла річки Уссурі включно; довжина — 975 кілометрів, швидкість течії 5,5 км/год) і Нижній Амур (від гирла річки Уссурі до Ніколаєвська-на-Амурі; довжина — 966 кілометрів, швидкість течії 4,2 км/год).

Найважливіша особливість гідрологічного режиму Амура — значні коливання рівня води, обумовлені майже виключно літньо-осінніми мусонними дощами, які дають до 75 % річного стоку. Коливання рівня в руслі річки щодо межені становлять від 10-15 метрів в Верхньому і Середньому і до 6-8 метрів на Нижньому Амурі. При цьому під час найбільш сильних злив розливи на Середньому та Нижньому Амурі можуть досягати 10-25 кілометрів і триматися до 70 днів. Після будівництва гідровузлів на основних притоках (Зея, Бурея і Сунгарі), літньо-осінні паводки на річці менш виражені і в нижній течії річки зміни рівня становлять 3-6 м.

Галерея[ред.ред. код]

Панорама Амура у Хабаровську

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Річка Це незавершена стаття про річку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Китай Це незавершена стаття з географії Китаю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Росія Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.