Сура Аль-Анам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Сура Аль-Анам (араб. سورة الأنعام‎) або Худоба — шоста сура Корану. Мекканська сура, що містить 165 аятів.

Пізня сура, більша частина якої викладена у зв’язному вигляді. У ній вчення ісламу протиставляється аравійському язичництву. Назва зумовлена суєвірними уявленнями доісламських часів, згідно з якими араби приносили у жертву тварин численним ідолам.

Короткий зміст[ред.ред. код]

Пояснюється сутність Аллаха та спосіб, у який він себе відкриває. Також розкривається хибність та слабкість багатобожності (1-30).

Порожнеча життя у цьому світі протиставляється свідченню про чудесний божественний промисел Аллаха в усіх його творіннях. У нього ключі від невидимого та всіх таємниць, які може сприймати людина (31-60).

Божественний промисел Аллаха, його постійна опіка та керівництво вказують на те, що він є єдиним Богом. Саме це твердження відстоював Ібрагім у суперечках з язичниками (61-82).

Низка пророків після Ібрагіма зберігала живу істину Аллаха й привела до Корану (83-110).

Вперті та непокірні люди самі вводять себе в оману — слід їх уникати. Хоча вони і підтримують один одного, їх не мине заслужена кара (111-129).

Наперекір усім злочинам та забобонам нечестивих, замисел Аллаха здійсниться (130-150).

Краще рухатись прямим шляхом Аллаха, тим, що вказаний у Корані, в єдності, поклонінні та повній жертовності (151-165).

Джерела[ред.ред. код]


Попередня сура:
Сура Аль-Маїдда
Сура 6 Наступна сура:
Сура Аль-Араф
Арабський текст

123456789101112131415161718192021222324252627282930313233343536373839404142434445464748495051525354555657585960616263646566676869707172737475767778798081828384858687888990919293949596979899100101102103104105106107108109110111112113114