Ібрагім (пророк)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іслам

теч

Історія ісламу

Основи Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МагометПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазгабШаріатІджтигад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридизмМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава
Словник ісламських термінівТермінологія


Ібрагім (араб. ‎ ابراهيم‎‎), (біблійний Авраам) — один з найбільших мусульманських пророків (расул, улу-л-азм). Проповідник єдинобожжя, спільний предок арабів і євреїв. Найпоширеніші прозвища Ібрагіма в ісламі — «халіл Аллах» (друг Аллаха), крім того, його називають «імам» (глава общини), «садик» (правдивий), «ханіф» (той, що сповідую єдинобожжя). В Корані є термін «міллат Ібрагім» (релігія Ібрагіма). З його іменем пов'язані священні тексти — «сухуф» (сувої) і «кітаб» (писання).

Історія Ібрагіма в Корані[ред. | ред. код]

В Корані досить докладно викладена історія життя Ібрагіма. Ще маленьким хлопчиком він зрозумів, що ідолопоклонство немає жодного сенсу. Ідолів шанували його одноплемінники, зокрема батько Азар. Ібрагім шукав істинного бога в сонці, місяці, зорях, та згодом йому відкрилася віра в єдиного Аллаха. Ібрагім безуспішно намагався проповідувати свою віру батькові та своєму народові; потім, проникнувши до святилища, він пошкодив там кілька ідолів, а людям, що прийшли, оголосив, що це зробив головний ідол. Йому не повірили і привели до царя, який наказав його спалити. Аллах, однак, врятував свого пророка, — він переніс Ібрагіма, разом з Лутом, що повірив йому, до Палестини, там вони поселились у різних місцях. Одного разу Ібрагіма відвідали ангели, що прямували щоб покарати нечестивих жителів міста, в якому мешкав Лут. Вони передрекли Ібрагіму, що його дружина народить сина, незважаючи на їх похилий вік.

Османська мініатюра, на якій зображено, як Джабраїл стримує руку Ібрагіма, що готовий принести у жертву свого сина Ісмаїла

Ібрагім зі своїм сином Ісмаїлом відбудував Каабу в Мецці. Якось йому приснилося, що Аллах вимагає від нього принести у жертву сина. Сам Ібрагім зі своїм сином були готові до цього, та Аллах, випробувавши їх, скасував жертвопринесення. Ібрагім попросив у Аллаха доказів його здатності оживлювати. Йому було наказано розкласти рештки чотирьох птахів на чотирьох горах, на заклик вони злетілись до нього живими і неушкодженими. Аллах всіляко сприяв Ібрагімові та дарував йому нащадків, серед яких було декілька пророків.
В Корані міститься чимало текстів вкладених в уста Ібрагіма, що є досконалими художніми гімнами на честь Аллаха. Це його молитви, в яких він просить дарувати йому сина, заступається за грішників, серед яких жив Лут, просить благословення для своєї землі і свого народу. Після порятунку з вогню він просить Аллаха змилоститись у майбутньому над його невіруючим батьком, та отримує категоричну відмову. Таке ствердження про неминучість покарання для невіруючих предків було одним із важливих принципових елементів коранічної проповіді і часто погіршувало стосунки Мухаммеда навіть з доброзичливо налаштованими до нього людьми (див. Абу Таліб).
З позицій Корану Ібрагім посідає особливе місце в історії людства. Він був першим, хто навчав людей істинної релігії — єдинобожжя. За мусульманськими уявленнями він не був ні юдеєм, ні християнином, а був ханіфом і улюбленцем Аллаха. Саме його релігію у чистому вигляді покликаний був відродити на землі Мухаммед. Ханіфською релігією мусульмани називають і релігію Ібрагіма, та іслам Мухаммеда.

Післякоранічні передання про Ібрагіма[ред. | ред. код]

Післякоранічні передання деталізували історію Корану у двох напрямках. З одного боку, черпаючи матеріал з юдейських та християнських передань та інших джерел, коментатори докладно розповідали про те, що Ібрагім і його батько жили в Іраку за царя Німруда. Попереджений про пророцтво Ібрагіма, Німруд наказав убивати немовлят в утробі матері, та Ібрагім уник загибелі. Його батько був не лише ідолопоклонником, але й виготовляв ідолів та змушував сина їх продавати. Ібрагім багато подорожував, зокрема побував у Єгипті, де фараон намагався відняти у нього його вродливу дружину Сару, та Аллах захистив його гідність. Існують розповіді про його життя в Палестині, відкриття ним джерел, боротьбу з місцевими мешканцями.
З іншого боку, широкого поширення набуло передання, що пов'язує Ібрагіма з Аравією. Основною ідеєю цього передання є те, що він був предком євреїв і арабів. Після того як Сара прогнала його невільницю Хаджар (Агар) з сином Ісмаїлом, Ібрагім привів їх до Мекки, де залишив самих у пустелі, та потім регулярно їх відвідував. Під час однго з таких відвідань він разом з Ісмаїлом відновили зруйновану потопом Каабу. На горах, що обмежували «заповітну територію» Мекки, були розкладені рештки птахів, за допомогою яких Аллах доводив Ібрагіму свою здатність воскрешати. Неподалік Мекки Ібрагім приносив у жертву свого сина, ім'я якого в Корані не згадується, а у переданні майже завжди це Ісмаїл, на противагу юдейському переданню, де фігурує Ісаак (араб. Ісхак).
Іменем Ібрагіма освячується не лише поклоніння Каабі, але й увесь ритуал хаджу, який є своєрідним відтворенням різних епізодів життя Ібрагіма і його родини — пошуки води Хаджар для немовляти Ісмаїла між пагорбами Сафа і Марва, знахідка джерела Замзам, відновлення Кааби, боротьба з Шайтаном і принесення у жертву ягняти замість сина у долині Міна і т. д. Особа Ібрагіма стала одним з головних засобів поєднання вселенського характеру нової релігії з її аравійським корінням.

Джерела формування коранічного образу Ібрагіма[ред. | ред. код]

Коранічний образ Ібрагіма має різні витоки і зазнав низки змін впродовж укладення Корану. Коранічні тексти мають чимало паралелей як в юдейських, так і в християнських переказах про Авраама, частіше переважають християнські впливи. Спільний характер оповідей свідчить про те, що особа Ібрагіма була відомою в Аравії. Мухаммед використовував добре відомі сюжети. Спочатку Ібрагім не посідав чільного місця в коранічній проповіді, був фігурою досить туманною. Його сином називався не лише Ісхак, але й Якуб (Яків), а Ісмаїл згадувався як пророк, та не пов'язувався з Ібрагімом. Пізніше з'являються оповіді про Ібрагіма, що складаються за стандартною для Корану фабулою історій про пророків: пророк проповідує своєму народові, до нього не дослухаються і переслідують, Аллах рятує пророка і карає невіруючих. У цих оповідях чимало паралелей з історією самого Мухаммеда. Наприкінці мекканського періоду особа Ібрагіма відтісняє на задній план образи інших пророків. В Медині ж після розриву з юдеями і формуванні уявлення про іслам, як про окрему релігію, Ібрагім проголошується духовним попередником Мухаммеда й ісламу. Релігія Ібрагіма набуває особливого значення, а сама його особа віддаляється від юдаїзму і християнства. Особливої ваги набуває і особа Ісмаїла, його ім'я так і не згадується в історії з жертвопринесенням сина, та в наступних аятах йдеться про дарування Ібрагіму сина Ісхака, що дозволяло вважати, що жертвопринесення відбувалося до його народження, тобто «жертвою» був Ісмаїл.
Коранічні та післякоранічні передання про Ібрагіма досить широко розповсюдились; вони, можливо, мали вплив і на юдейські середньовічні оповіді, де деякі мотиви циклу про Авраама зустрічаються пізніше, ніж вони з'явились і поширились в мусульманському середовищі.

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]