Коран

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Частина серії статей на тему:
Іслам
Аллах
Аллах
ЄдинобожністьІсторіяТермінологія
Шаблон ШаблониКатегорія КатегоріяAllah-green.svg Портал

Коран (араб. القرآن, al-Qurʾān [alqurˈʔaːn], «декламація») — центральний релігійний текст Ісламу, який мусульмани вважають одкровенням від Бога (Аллаха). Його вважають найкращим твором у класичній арабській літературі[1][2][3][4]. Він складається з 114 глав (сур), які складаються з віршів (аятів).

Мусульмани вірять, що Коран був усно відкритий Богом останньому пророку Мухаммеду через архангела Гавриїла (Джібріла)[5][6] поступово протягом приблизно 23 років, починаючи з місяця Рамадан, коли Мухаммеду було 40; і закінчується в 632 році, році його смерті[7]. Мусульмани вважають Коран найважливішим чудом Мухаммеда; доказ його пророцтва; і кульмінація серії божественних послань, починаючи з тих, що були відкриті Адаму, включаючи Тауру (Тору), Забур (Псалми) та Інджіл (Євангеліє). Слово Коран зустрічається приблизно 70 разів у самому тексті, а інші назви та слова також кажуть, що посилаються на Коран.

Мусульмани вважають Коран не просто богонатхненним, а буквальним словом Бога[8]. Мухаммед не написав цього, оскільки не вмів писати. Згідно з традицією, кілька супутників Мухаммеда служили переписувачами, записуючи одкровення[9]. Невдовзі після смерті пророка сподвижники склали Коран, які записали або запам’ятали його частини[10]. Халіф Усман створив стандартну версію, тепер відому як Усманський кодекс, який зазвичай вважається архетипом Корану, відомого сьогодні. Однак існують різні варіанти читання, переважно з незначними відмінностями у значенні[9].

Коран передбачає знайомство з основними оповідями, переказаними в біблійних і апокрифічних писаннях. У ньому підсумовуються деякі, докладно зупиняються на інших і, в деяких випадках, представлені альтернативні виклади та інтерпретації подій. Коран описує себе як книгу керівництва для людства (2:185). У ньому іноді пропонуються детальні розповіді про конкретні історичні події, і часто наголошується на моральному значенні події над її оповідною послідовністю. Доповнюючи Коран поясненнями деяких загадкових оповідань Корану та постановами, які також забезпечують основу шаріату (ісламського права) у більшості конфесій ісламу, є хадиси — усні та письмові перекази, які, як вважається, описують слова та дії Мухаммед. Під час молитви Коран читається лише арабською мовою.

Того, хто запам'ятав весь Коран, називають хафізом. Аят (вірш Корану) іноді читається зі спеціальним видом промови, призначеним для цієї мети, який називається таджвідом. Протягом місяця Рамадан мусульмани зазвичай завершують декламацію всього Корану під час молитви тараві. Щоб екстраполювати значення конкретного вірша Корану, мусульмани покладаються на екзегезу, або тафсир (коментар), а не на прямий переклад тексту.

Етимологія терміну[ред. | ред. код]

Існує декілька думок про походження назви. Згідно з однією думкою, вона є похідним від дієслова спільносемітського походження «кара'а» (однокореневого самоназві народу «карай» себто караїми або «читачі» себто «читачі Тори»), яке означає «читати». Згідно з іншою — воно походить від дієслова «іктарана», яке означає «зв'язуватися». За третім тлумаченням, воно походить від слова «кору», що означає «частування»[11]. Богослови вважають, що Коран отримав таку назву, оскільки є даром Божим для віруючих.

У самому Корані використані різні імена останнього одкровення, з яких найпоширенішими є:

  • Фуркан (розрізнення добра і зла, істини і брехні, дозволеного і забороненого)[12]
  • Китаб (Книга)[13]
  • Зікр (Нагадування)[14]
  • Танзіль (Послання)[15]

Словом «мусхаф» називають окремі сувої або примірники Корану.

Історія Корану[ред. | ред. код]

Згідно з мусульманським віровченням, оригінал Корану зберігається на небі, звідки його було низпослано в світ від Аллаха в повному вигляді в ніч Кадр, але ангел Джабраїль передавав його Мухаммеду частинами протягом 23 років[16].

Коран під ультрафіолетом (рукописи Сани). За допомогою УФ та рентгенівських променів можна виявити підтексти, які неможливо побачити неозброєним оком, і зміни, внесені до тексту.

Мекканський період низпослання[ред. | ред. код]

У мекканський період послання Корану іслам не був державною релігією, і в мекканських сурах більша увага приділяється доктринальним, есхатологічним, духовним, а також етичним проблемам. Найважливішим постулатом і лейтмотивом усього змісту Корану є доктрина Єдинобожжя, яка відкидає існування інших богів, крім істинного Творця всього сущого буття, і наказує обов'язковість служіння тільки Йому.

Мединський період низпослання[ред. | ред. код]

В посланнях мединського періоду більше значення відводиться соціальним, економічним питанням, проблемам війни і миру, права, сімейним стосункам тощо. Коранічні вказівки з'являлися поступово, від більш легких форм до складніших, наприклад, спочатку мусульмани молилися два рази на день, а потім прийшло веління про п'ятиразову молитву. Згідно з реальними обставинами Аллах міг послати одкровення, яке носило тимчасовий характер (мансӯх̣), а потім скасувати його і замінити новим (на̄сіх), за аналогією з юриспруденцією використовується термін аброгація. Послання Корану по частинах сприяло кращому сприйняттю його народом[17], полегшувало вивчення та практичне застосування Корану в повсякденному житті.

Канонізація Корану[ред. | ред. код]

За розпорядженням Мухаммеда послані йому аяти відразу ж записувалися (сам пророк був неписьменним). Для цього у нього було близько 40 секретарів. Зейд ібн Сабіт говорив, що після того як секретар записував послання, Мухаммад змушував його ще раз прочитати аяти і тільки після цього дозволяв читати їх народу. При цьому він наполягав, щоб сподвижники заучували одкровення напам'ять, бо таке знання буде винагороджено Аллахом. Таким чином, частина мусульман знали напам'ять весь Коран, решта — фрагментарно. Досі існує традиція зберігання Корану в усній формі, коли люди запам'ятовують його напам'ять цілком.

Коранічний текст записувався на фінікових листях, шматках плоского каменю, шкіри, тканини. Записи робилися поступово, але були змішаними. Тільки після послання групи аятів Мухаммад оголошував, в яку саме суру і в якому порядку вони повинні бути записані. Були й послання, які не повинні були увійти в Коран, а носили тимчасовий характер і пізніше були скасовані Аллахом.

Всі аяти Корану, але у вигляді окремих записів, були зібрані за рішенням першого праведного халіфа Абу Бакра[18][19]. Цю роботу виконав Зайд ібн Сабіт[20] і це зібрання зберігалося в одної з дружин пророка на ім'я Хафса та відоме як Коран Хавси.

Через дванадцять років після смерті Мухаммеда, при третьому праведному халіфі Османі текст Корану був оформлений як рукописна книга, яка вважається першим виданням Корану[20]. До того в ходу були різні варіанти Корану, зроблені зокрема Абдаллахом ібн Масудом і Убаййей ібн Каабом. Через сім років після того, як Осман став халіфом, він наказав зробити копії Корану і розіслати в різні мусульманські країни.

Зібрані воєдино, зведені в один список у період правління халіфа Османа (644—656 рр.), ці Одкровення склали канонічний текст Корану, який дійшов до наших днів в незмінному вигляді. Перший повний такий список датується 651-м роком.

Переклади Корану[ред. | ред. код]

Коран з перським перекладом

Богослови вважають, що переклад смислів Корану повинен спиратися на достовірні хадиси Мухаммада, відповідати принципам арабської мови і загальноприйнятим положенням мусульманського шаріату. Деякі вважали, що при виданні перекладу обов'язково вказувати на те, що він є простим роз'ясненням смислів Корану. Переклад не може служити заміною Корану під час намазів[21].

Фахівці поділяють переклади Корану на дві великі групи: буквальні і смислові. У зв'язку зі складністю перекладу з арабської мови іншими, зокрема українською, і неоднозначністю тлумачення багатьох слів і фраз, найбажанішими вважаються саме смислові переклади. Однак потрібно розуміти, що тлумач може помилятися, як і автор перекладу.

Видатні художні достоїнства Корану визнані всіма знавцями арабської словесності[22]. Однак багато з них втрачаються при буквальному перекладі. Неповторну мову, різнобічний зміст і красу[23] коранічного стилю неможливо зберегти і передати у процесі перекладу Корану іноземними мовами.

Переклади українською[ред. | ред. код]
Історія українських перекладів[ред. | ред. код]
Сторінка з перекладу Абранчака-Лисенецького (1913), набрана латинським шрифтом.

Перші спроби перекладу Корану староукраїнською (старобілоруською) мовою були здійснені в XVІ ст. у Великому князівстві Литовському, Руському та Жемайтійському. Після приєднання до ВКЛ Великим князем Вітовтом Криму в Литву переселилася значна група татар. Саме вони й здійснили перші спроби перекладу Корану офіційною мовою ВКЛ[24].

Питання, пов'язані з Кораном, вивчалися в XVI—XVII ст. в Острозькій та Києво-Могилянській академіях. А Йоаникій Галятовський, який, щоправда, не був знайомий із самим Кораном, видав 1683 року в Чернігові полемічний трактат «АльКоран Мухамедів».

Власне українських перекладів Корану на той час не існувало. Замість них в українських землях були поширені латинські переклади Корану (зокрема переклад Петра Пошановського, примірник якого з передмовою Филип Меланхтона виданий в Базелі в 1550 році, з численними коментарями на полях грецькою та латиною зберігається в Острозі). В пізніші часи їх заступили польські та російські переклади.

Відомий український вчений-сходознавець Агатангел Кримський не ставив своїм завданням повний переклад Корану, проте в його роботах можна знайти переклади окремих сур, переважно російською мовою, хоча окремі фрагменти присутні і в україномовних роботах.

Існують непрямі свідчення про існування на початок XX ст. перекладу Володимира Лезевича, проте ані надійно встановити особу перекладача, ані віднайти рукопис досі не вдалося.

У 19131914 Коран переклав львівський поліглот Олександр Лисенецький. Як показало дослідження цього тексту, праця базується на німецькому перекладі Корану М. Геннінґа (Лейпциг, 1901) [1] [Архівовано 11 липня 2012 у Wayback Machine.]. На жаль, текст залишився неопублікованим.

Пізніше частковий переклад Корану публікували Ярема Полотнюк (1990) та Валерій Рибалкін (2002).

У 2010 в Сімферополі вийшла книга під назвою «Коран. Переклад смислів українською мовою». Автор, письменник Валерій Басиров, який, за власним зізнанням, не володіє арабською, спирався виключно на російські тексти. Як наслідок, це призвело до появи значної кількості неприпустимих помилок, неточностей та відступів від мусульманського вчення. У 2011 Валерій Басиров випустив друге та третє видання книги, у яких чимало помилок та неточностей були виправлені. У 2013 вийшло четверте видання Корану.

У 2013 році вийшло перше видання повного перекладу з арабської мови смислів Корану українською мовою з урахуванням автохтонної екзегетики (тафсир) виконав острозький науковець Михайло Якубович. Цей текст перекладу схвалила до друку Комісія Центру імені Короля Фагда з друку Преславного Сувою, що знаходиться у Медині (Короліство Саудівська Аравія). Друге видання — у 2015 році в місті Києві, у видавництві «Основи»[25]. Третє видання цього перекладу випустило 2016 року Державне управління у справах релігій Туреччини (Türkiye Diyanet Vakfı), передмову до якого написав муфтій Духовного управління мусульман України Саїд Ісмагілов. Михайло Якубович зазначив, що права на це видання передав турецькій структурі Діянет[26].

Список[ред. | ред. код]

Повні переклади:

  • Коран. Переклади смислів українською мовою. Переклад з російської Валерій Басиров, Сімферополь: Видавництво Доля, 2010 (перевидання 2011, 2011, 2013).
  • Коран. Переклад смислів українською мовою. Пер. з арабської Михайла Якубовича. Медіна: Центр імені Короля Фагда з друку Преславного Сувою. 2013. 991 стор. ISBN 978-603-801-095-2
    • (друге видання) Коран. Переклад смислів українською мовою. Пер. з арабської Михайла Якубовича; редактор: Людмила Таран. Київ: Основи. 2015. 448 стор. ISBN 978-966-500-361-8
    • (аудіо-книга) Коран. Переклад смислів українською мовою. Пер. з арабської Михайла Якубовича; редактор: Людмила Таран; текст читає: Євген Підгорний. Київ: Асоціація мусульман України. Вересень 2016.[27]
    • (третє видання) Коран. Переклад смислів українською мовою. Пер. з арабської Михайла Якубовича; редактор: Вікторія Назарук; передмова: Саїд Ісмагілов. Ankara: Türkiye Diyanet Vakfı. січень 2017. ? стор. ISBN ?[28]
    • (четверте видання) Коран. Переклад смислів українською мовою. Пер. з арабської Михайла Якубовича. Київ: Дніпро; Асоціація мусульман України. лютий 2017. ? стор. ISBN ?[29]
    • (п'яте видання) Коран. Переклад смислів українською мовою / Пер. з арабської Михайла Якубовича. — Київ: ДУМУ «УММА», 2017. — 608 с. ISBN 978-966-7927-45-5[30]

Значення в ісламі[ред. | ред. код]

Star and Crescent.svg Шаріат

ДЖЕРЕЛА
ТИП ВЧИНКІВ

В ісламі Коран розглядають як священну книгу — конституція, послана Мухаммаду Аллахом, щоб кожна людина могла налагодити взаємини з ним, з самим собою і суспільством, виконати свою життєву місію так, як цього бажає Аллах[31]. Саме факт послання Корану Мухаммаду визначає виняткове місце останнього в ісламі, де він розглядається як Пророк і Посланник.

Той, хто повірив у Коран, позбавляється від рабства перед творіннями, стає рабом Аллаха і починає нове життя, оскільки його душа ніби народжується заново для того, щоб служити Аллаху і заслужити його милість[32]. Для цього мусульмани дотримуються божественного керівництва, слідують його приписам, підкоряються його велінням, уникають його заборон і не переступають його обмежень. Дотримання коранічного шляху розглядається як запорука щастя та успіху, тоді як віддалення від нього — причина нещастя[33]. Коран виховує мусульман в дусі праведності, богобоязливості і доброзвичайності[34].

Згідно з ісламом, найкращим із людей є той, хто вивчає Коран і навчає йому інших людей[35].

Вивчення Корану[ред. | ред. код]

Перша і остання глави Корану разом

Джерела оповідань Корану[ред. | ред. код]

Корабель Ноя, Зубдетют-Теварі. На думку ліберальних учених, міф про повені Гільгамеша запозичений у бабілонян і переосмислений у Торі та Корані.[36]

Джерелом оповідань Корану, відповідно до ісламу, є тільки Всевишній. На це вказує безліч сур священної книги: «Ми послали Коран у ніч Могутності»[37], «Якби зібралися люди і джини, щоб зробити подібне до цього Корану, вони б не створили подібного, хоча б одні з них були іншим помічниками»[38].

Мусульмани вірять, що Коран був даний Всевишнім для виправлення викривлень, які були внесені людьми в ранні божественні писання — Тору і Євангеліє. Тому послідовники ісламу вважають, що саме в Корані існує заключна версія Божественного закону[39]. Це ж констатують сходознавці: «Причину соціального неблагополуччя Мухаммад знайшов у помилковому культі, в порушенні заповіданих перше установлень, тому формулюючи нові релігійні та соціально-правові ідеї, Мухаммад бачив у них відновлені в первинному вигляді старі»[40].

Йона і риба. Головний персонаж однойменної Книги пророка Йони, в якій описано, що його викинули з корабля в Середземному морі де його проковтнула риба і викинула на берег у Ніневії. Біблійна історія Йони з незначними відмінностями також повторюється і в Корані.
Серед аятів, висунутих як доказ дива Корану; Народження Марії наближається і трясе пальму для отримання свіжих плодів фінікової пальми, тема взята з Фальшивого Євангелія від Матвія.[41]

Літературна структура Корану[ред. | ред. код]

У теперішньому вигляді Коран має 114 сур які поділяються на аяти (вірші). Сури розташовані так: найдовші — на початку, найкоротші — в кінці. Для Корану характерна своєрідна стилістика: це проповідь, пряма мова і розповідь від третьої особи.

Існує консенсус серед арабських вчених у використанні Корану щодо стандарту, за яким оцінюється інша арабська література. Мусульмани стверджують, що Коран за змістом і стилем не має аналогів. Майкл Селлс оцінює своєрідну організацію Корану, його «розсіяний або фрагментарний режим», як літературним прийомом, здатний справляти «глибокий вплив». Таким же чином він бачить стиль «багаторазового повторення» в Корані, вбачаючи в ньому літературний прийом.

Зміст Корану[ред. | ред. код]

Мусульмани вважають, що Коран був посланий не тільки арабам, але і всьому людству: «Ми направили тебе тільки як милість до мешканців всіх світів»[42].

У той же час Коран не містить у собі принципово нового, не відомого раніше. У ньому розповідається про древніх пророків (Адам, Лут, Ібрагім, Юсуф, Муса, Іса тощо) та про різні події їхнього життя. Коран розповідає й про події, які повинні відбутися в майбутньому, наприклад, пророкує реванш візантійців у війні з персами[43]. Дійсно, через кілька років після дати, за якої за словами мусульман це було сказано, в кінці 620-х рр., Імператор Іраклій зумів завдати персам ряд поразок і повернути втрачені провінції. Проте варто пам'ятати що дата письмового фіксування тексту та його унифікації була вже після згаданих подій.

У Корані розповідається також про проблеми походження і сутності буття, з точки зору ісламу, різних форм життя, про космологію і космогонії, містяться різні вказівки про обряди. Таким чином, в Корані містяться загальні принципи різних аспектів індивідуального та суспільного буття.

Тлумачення Корану[ред. | ред. код]

Так дослідники Корану очікують знайти в ньому завершений літературний твір з єдиною композиційною схемою, але Коран — це писання з багатоплановим змістом, в якому пасажі, веління і заборони розташовані, з людського погляду, хаотично. І його текст потрібно не просто читати, а ретельно і наполегливо досліджувати, збираючи уривки, розташовані в різних сурах, для того щоб отримати єдину картину. Звісно, що Коран став першоджерелом для дуже багатьох коранічних наук, але найважливішим завданням відносно змісту самого Корану залишається правильне розуміння змісту аятів. І для розв'язання цієї проблеми було важливо розробити вірні наукові методи та підходи.

Коранічні науки

Причини дарування аятів (асбаб ан-нузуль). Теологи-суніти стверджують, що аяти Корану можна поділити на дві великі групи:

— аяти, причини дарування яких відомі;

— аяти, причини дарування яких не вказуються.

2. Скасовані та ті, що скасовують аяти Корану (насіх ва мансух). Обидва ці терміни походять від одного арабського дієслова — «переписувати, скасовувати». Насіх означає скасування одного божого приписання й підпорядкування іншому, котре було послане після нього. Більшість мусульман визнають насіх і вважають, що його види можуть бути наступними:

— аяти, в яких релігійне приписання скасоване (мансух), але їхній текст залишається в силі;

— аяти, в яких скасований текст, але релігійне приписання залишається в силі;

— аяти, в яких скасовані як релігійне приписання так і текст;

Також дослідники вказують, що насіх може бути й іншого роду — насіх Корану Сунною, Сунни Кораном і Сунни Сунною.

3. Ясні та неясні за змістом аяти (аль-мухкам і аль-муташабіх);

Неповторність Корану (іджаз Аль-Куран);

Вживання слів Корану в прямому та переносному значенні (хакіка і маджаз);[44]

Для розуміння й інтерпретації Корану треба було створити традицію тафсіра, тобто тлумачення його тексту. Коран як джерело віровчення доповнюється іншим, не менш важливим для мусульман джерелом — суною, зафіксованою в хадісах, що є переказами про життя пророка та його сподвижників[20].

Бездоганність Корану[ред. | ред. код]

«Ми нічого не втратили в Писанні», — сказано в Корані, і мусульмани вірять, що священний Коран — бездоганний. «Якщо б він був не від Аллаха, то вони знайшли б у ньому багато суперечностей»[45].

Мусульманські вчені вважають, що всі знайдені «помилки» Корану — це спроба судити про арабську мову в Корані без знання арабської мови. Опоненти через свою упередженість готові позбавити коранічну мову поетичної образності, художності і просто причепитися до слів[46].

Коран вміщає в собі закони, які повністю регулюють особисте і суспільне життя людей. Цей звід законів, на думку ісламських вчених, є найбільш правильним і остаточним[47].

У культурі[ред. | ред. код]

Сторінка з Корану

Традиційні етичні вимоги[ред. | ред. код]

Для більш як мільярда[48] мусульман Коран — священна книга, що вимагає до себе особливого ставлення. Мусульмани ставляться до Корану з благоговінням. Багато мусульман запам'ятовують принаймні частину Корану напам'ять. Як правило це вірші, потрібні для виконання молитов. Ті, хто вивчив весь Коран, носять звання Хафіза.

За шаріатом, мусульманин несе такі обов'язки перед Кораном:

  • Вірити в те, що Благородний Коран є Словом Всевишнього Аллаха, і вчитися читати його відповідно до правил вимови.
  • Брати Коран в руки лише в стані обмивання.
  • Коран треба читати в чистих місцях.
  • Тримати Коран на високих місцях. Не можна класти Коран на підлогу.
  • Суворо виконувати всі розпорядження, зазначені у Корані. Все своє життя будувати згідно з моральними принципами Священного Корану.

При читанні Писання мусульмани проявляють смиренність і покірність, розмірковуючи над його словами і замислюючись над їх змістом. У цьому полягає мета читання Корану: «Невже вони не замислюються над Кораном? Або ж на їхніх серцях замки?»[49].

Текст Корану легко доступний в інтернеті арабською мовою, а також у вигляді переказів смислів Корану на інші мови.

Коран та філософія[ред. | ред. код]

Коран і наука[ред. | ред. код]

Всесвіт, орієнтований на Землю або надземний. (C. Flammarion, Holzschnitt, Paris 1888) Існує думка, що Всесвіт визначається як орієнтована на Землю (надземна) модель Всесвіту в Корані[50]

Дехто стверджує, що Коран заохочує розвиток науки і наукового знання[51]. Мусульманські богослови заявляють, що Коран, безумовно, не є науковою працею, проте згадані в ньому факти, пов'язані з різними сферами знань, вказують на те, що науковий потенціал Корану багаторазово перевершував той рівень знань, який людство досягло до моменту появи Корану[52].

Цей конкордизм намагається узгодити коранічне сказання про світоутворення з даними сучасної науки. Через деякі, часто поетичні і розпливчасті вірші, прихильники цієї концепції «пророкують» тектоніку плит, швидкість світла тощо. Однак слід підкреслити, що більшість цих віршів можуть так само описати відомі вже під час створення Корану спостережувані факти або поширені теорії (наприклад, теорія Галена).

Найпопулярнішим прихильником коранічного конкордизму є турецький публіцист Аднан Октара, відоміший під псевдонімом Харун Яхья. У своїх книгах він однозначно відкидає теорію еволюції, тим самим залишаючись на позиціях креаціонізму[53].

У сучасному ісламському світі широко поширене переконання, що Коран передбачив багато наукових теорій та відкриттів[54]. Мусульманський проповідник Ідріс Галяутдін в одній зі своїх книг перерахував імена сучасних вчених, які прийняли іслам після того, як зробивши чергове відкриття, бачили, що воно було відображено в Корані 14 століть тому[55]. Одним з них був академік Моріс Бюкай (fr:Maurice Bucaille), член Французької медичної академії[56]. Однак подібні списки можна розглядати обачно: попри те, що часто зазначено, М. Бюкай, мабуть, не був членом французької Медичної Академії. Інші списки включають так само Жак-Ів Кусто, хоча спростування про його навернення було опубліковано його фондом ще у 1991.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Patterson, Margot (2008). Islam Considered: A Christian View (англ.). Liturgical Press. ISBN 978-0-8146-1915-5. Архів оригіналу за 31 жовтня 2018. Процитовано 21 березня 2022. 
  2. Ali, Mir Sajjad; Rahman, Zainab (2010). Islam and Indian Muslims (англ.). Gyan Publishing House. ISBN 978-81-7835-805-5. 
  3. Rodwell, J. M. (2001). The Koran. London: Phoenix. ISBN 1-84212-609-1. OCLC 59390838. 
  4. Arberry, A. J. (1996). The Koran interpreted : a translation (вид. First Touchstone edition). New York, NY. ISBN 0-684-82507-4. OCLC 36047393. 
  5. Lambert, Gray (2013). The Leaders Are Coming!. WestBow Press. p. 287. ISBN 978-1-4497-6013-7.
  6. Roy H. Williams; Michael R. Drew (2012). Pendulum: How Past Generations Shape Our Present and Predict Our Future. Vanguard Press. p. 143. ISBN 978-1-59315-706-7.
  7. Fisher, Mary Pat (19 листопада 2013). Religions Today. doi:10.4324/9781315800080. Процитовано 21 березня 2022. 
  8. Quran & Hadith. www.world-religions-professor.com. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 21 березня 2022. 
  9. а б Donner, Fred M. The historical context. The Cambridge Companion to the Qur'an. Cambridge: Cambridge University Press. с. 23–40. 
  10. Campo, Juan Eduardo (2009). Encyclopedia of Islam. New York: Facts On File. ISBN 978-0-8160-5454-1. OCLC 191882169. Архів оригіналу за 30 травня 2020. Процитовано 21 березня 2022. 
  11. Ельміра Кулієв, «На шляху до Корану», стор 31
  12. Коран, 25:1
  13. Коран, 18:1
  14. Коран, 15:1
  15. Коран, 26:192
  16. Коран, 17:106
  17. Коран, 25:32
  18. аль-Бухарі. Фадаілю'ль-Кур'ан. 3, 4; тафсир. Тауба. 20; Ахкам. 37
  19. ат-Тірмізі. Тафсир. Тауба. 3102
  20. а б в Релігієзнавчий словник / За ред. проф. А. Колодного і Б.Лобовика. — К.: Четверта хвиля, 1996. — 392 с. — С. 168
  21. Саїд Ісмаїл Сині. Тарджумат Маан аль-Куран аль-Карим. С.9
  22. Bernard G. Weiss «The spirit of Islamic law» стор 70-72
  23. Ельмір Кулієв, «На шляху до Корану»
  24. Е. В. Кулинич. Познание запредельного (амер.). Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021. 
  25. Український переклад Корану. Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 19 лютого 2013. 
  26. Новини мистецтва та культури України і світу. artnews.in.ua. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 18 грудня 2016. 
  27. Коран: аудіопереклад українською мовою — Асоціація мусульман України, 22 вересня 2016
  28. У Туреччині видали Коран українською. www.ukrinform.ua. 19 грудня 2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 3 серпня 2020. 
  29. «Асоціація мусульман України» видала переклад смислів Корану українською мовою [Архівовано 27 лютого 2017 у Wayback Machine.] — «Асоціація мусульман України», 20 лютого 2017
  30. Коран. Переклад смислів українською мовою | Духовне управління мусульман України. umma.in.ua. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 3 серпня 2020. 
  31. Коран, 2:185
  32. Ас-Сааді. Тайсір аль-Карім ар-Рахман. С.708
  33. Коран, 6:155
  34. «Коран». Ісламський енциклопедичний словник.
  35. Ібн Хаджар. Фатх аль-Барі. Т.9, С.93.
  36. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 3 лютого 2021. 
  37. Коран, 97:1
  38. Коран, 17:90
  39. Коран, 2:135
  40. Іслам. Енциклопедичний словник. Москва. 1991.
  41. Leirvik 2010, pp. 33–34.
  42. Коран, 21:107
  43. Коран, 30:2-5
  44. Саід Ісмагілов. Священний коран та коранічні науки в ісламі // Аль-Калям / головний редактор Бородіна В.В. — 3. — Донецьк : Донбас, 2014. — С. 12-24. — (Бібліотека ісламознавства) — 300 прим. — ISBN 978-617-638-293-5.
  45. Коран, 4:82
  46. А. В. Полосін «Іслам не такий! А який?», Стор 76
  47. Аллам Табатабаї. Коран в ісламі. — ISBN 0-7103-0265-7.
  48. Islam [Архівовано 22 грудня 2007 у Wayback Machine.].Encyclopedia Britannica. 2008. Encyclopedia Britannica Online.
  49. Коран, 47:24
  50. https://web.archive.org/web/20150712102135/http://wikiislam.net/wiki/The_Geocentric_Qur'an
  51. Ахмад Далляль. «Коран і наука», «Енциклопедія Корану».
  52. М. Якубович. «Коран і сучасна наука».
  53. Харун Яхья. «Крах теорії еволюції».
  54. Ахмад Далляль. «Енциклопедія Корану», «Коран і наука».
  55. Ідріс Галяутдін. «Відомі люди, що прийняли Іслам». — Казань, 2006.
  56. «Люди, що прийняли Іслам». Архів оригіналу за 1 липня 2009. Процитовано 18 листопада 2010. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • М. Кирюшко. Коран // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.365 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання[ред. | ред. код]