Сівоконь Дмитро Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сівоконь Дмитро Володимирович
 Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження 14 вересня 1982(1982-09-14)
Токмак
Смерть 23 липня 2021(2021-07-23) (38 років)
(помер від поранень)
Псевдо «Фантом»
Військова служба
Роки служби 2014—2021
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Дмитро Володимирович Сівоконь (14 вересня 1982(19820914) — 23 липня 2021) — старший лейтенант 17-го окремого мотопіхотного батальйону Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.


Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 14 вересня 1982 року на Херсонщині, мешкав у Скадовську.

2014 року, фактично з перших днів війни, пішов добровольцем у зону АТО. Служив у ЗСУ на посаді головного сержанта взводу в спецпідрозділі ВСП «Сармат». Згодом отримав офіцерське звання (молодший лейтенант).

Після трьох контузій і поранення у 2017 році перевівся у військкомат Скадовська. Але зрештою все одно повернувся на передову, вже у званні старшого лейтенанта 17-го окремого мотопіхотного батальйону «Кіровоград» 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка.

13 липня 2021 року о 17:30 командно-спостережний пункт батальйону в районі села Причепилівка Новоайдарського району на Луганщині (фактично тилові позиції ЗСУ) був обстріляний 152-мм снарядами. Від вибуху одного зі снарядів загинув головний сержант Андрій Бєляєв, а п'ятеро інших військовослужбовців отримали поранення різного ступеня важкості. У командира взводу Дмитра Сівоконя були дуже серйозні поранення: посічені осколками ноги, осколки у шиї та в легенях, пневмоторакс. У реанімації Військово-медичного клінічного центру Північного регіону в Харкові, куди терміново евакуювали Дмитра, його стан стабілізували, наступного ранку він навіть прийшов до тями. Однак дуже швидко його стан різко погіршився, його знову під'єднали до апарату штучної вентиляції легень, ввели у медикаментозний сон, провели кілька операцій. Десять днів Дмитро боровся за життя, однак 23 липня близько 16:00 серце офіцера зупинилось.

Поховали Дмитра на Алеї героїв нового кладовища у Скадовську.

Залишилися батьки, дружина та троє дітей.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 576/2021 від 15 листопада 2021 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
  • 17 вересня 2021 року на фасаді Токмацької ЗОШ № 6 відкрито меморіальну дошку[2].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]