Сідло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сідло кавалерійського типу:
1. передня і задня луки (облуки)
2. ліва і права полиці
3. сидіння
4. крила
5. попруги (троки)
6. путлиці з стременами
7. підперсник (нагрудник)
8. пітник з пітниковим дахом
9. перемітні суми
10. в'ючний ремінь

Сідло́ — спорядження для зручного з'єднання вершника з конем. Ремісники, що виготовляли сідла називалися сідельниками.

Короткі відомості[ред.ред. код]

Перші сідла у Середземноморському світі з'явилися у 385 році в часи царювання Феодосія. Це були поштові сідла.

Лицарське сідло в Середньовічній Європі майструвалося так, аби вершник мав у ньому міцну посадку для бою. Нижня частина тулуба і стегна упиралися в сідло. Воно було складним за конструкцією і громіздким.

Англійці, добиваючись найменшої ваги у конструкції сідла для кінських перегонів, дійшли до винаходу найпростішого пристрою вагою 0,5 кг.

Головними функціями сідла є забезпечення зручної їзди та захисту спини коня. Досягнення цих завдань різниться залежно від традиції конярства, що породило велике різноманіття сідлових конструкцій. В Європі 20 століття найпоширенішими з них були:

  • англійське сідло
  • козацьке сідло
  • мадярське сідло
  • німецьке сідло
  • французьке сідло

Усі сідла, за винятком козацького, різняться структурою арчаків (ленчиків). Козацьке і англійські сідла мають м'яке сидіння і подушку.

Козацьке сідло[ред.ред. код]

Сідло козацького типу:
1. крила (тебеньки)
2. подушка
3. підперсник
4. пакви (підхвісник)
5. путлиці зі стременами
6. попруги
7. трок сідельний
8. пітник

Сідло козацького типу складається з твердої основи — арчака і крил, високих лук, м'якої подушки, підперсника, підхвісника, путилиць зі стременами, попруг, сідельного троку, підкладки під лавки полиць, що тримають сідло на спині коня, а також пітник. Додатково до сідла можуть кріпитися сумки та в'ючні ремінці.

У сідлі козачого типу прорізи для путлиць зміщені трохи назад, тому за способом сидіння і їзди на ньому воно сильно відрізняється від сідла кавалерійського зразка. Вершник під час їзди риссю на сідлі кавалерійського зразка гасить поштовхи свого тіла — він вільно опускається у сідло і підводиться на стременах в такт руху коня через темп. На противагу цьому, під час їзди риссю в сідлі козачого типу вершник стоїть на стременах із витягнутим вперед корпусом, а поштовхи його тіла передаються спині коня в кожному з темпів руху. Сідло козачого типу має більш короткі полиці й, відповідно, меншу площу дотику зі спиною коня і високий ступінь її травмування, особливо під час їзди із важкими перекидними сумками.

Див. також[ред.ред. код]

  • Вуздечка — спорядження для голови коня.
  • Вальтрап — підстилка на кінське сідло чи пітник.
  • Чепрак — підстилка під кінське сідло, поверх пітника.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]