Теміргалі Нуртазін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Теміргалі Нуртазін
Народився16 (29) грудня 1907
Kurgansky Uyezdd, Тобольська губернія, Російська імперія
Помер10 квітня 1977(1977-04-10) (69 років)
Алма-Ата, Казахська РСР, СРСР
Країна СРСР
Діяльністьписьменник, поет, літературний критик
Alma materЛенінградський державний інститут журналістики імені Вацлава Воровськогоd
ЗакладКазахський національний педагогічний університет
Мова творівказахська
ПартіяКПРС

Теміргалі Нуртазін (каз. Темірғали Төлемісұлы Нұртазин; 16 грудня [29 грудня] 1879(18791229), Курганський повіт, Тобольська губернія — 10 квітня 1977, Алмати) — казахський радянський літературознавець, письменник, літературний критик, перекладач. Доктор філологічних наук (1963). Професор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї робітника олійного заводу на займанщині Ф. К. Соколова Малочаусівської волості Курганського повіту Тобольської губернії (займанщина була розташована за 10 верст від міста Курган), нині місто — адміністративний центр Курганської області[1][2].

Разом із батьком працював на олійних заводах.

З 1916 до 1925 року навчався спочатку у татарському медресе, а потім у середній школі Кургана. У 1920 році померла мати, а у 1923 році — батько[3].

Переїхав Тонкерейський район Північноказахстанської області, у 1927—1929 роках працював учителем, потім головою колгоспу «Жанатурмыс» Тонкерейського району[4].

У 1930 році вступив до Петропавлівського педагогічного технікуму.

З 1930 року член ВКП(б), яку у 1952 році перейменували на КПРС[5].

У 1932 році його обрали членом бюро Петропавлівського міськкому ВКП(б).

У 1933 році вступив й у 1936 році закінчив Комуністичний інститут журналістики ім. В. В. Воровського у місті Ленінград.

У 1936 році працював редактором карагандинської обласної газети «Карағанды пролетариаты», у 1937 році очолив Казахський академічний театр драми імені М. Ауезова (Алмати).

Теміргалі Нуртазін піддав жорсткій критиці одну з книг Абдільди Тажибаєва. Пізніше його спіймали як небезпечний елемент[6].

28 серпня 1937 року НКВС Казахської РСР заарештував Нуртазін. Засуджено Військовою колегією Верховного суду СРСР 1 березня 1938 року за статтями 58-8, 58-11 КК РРФСР до 10 років ВТТ. У 1942 році звільнений.

З 1943 року викладав у Педагогічного інституту імені Абая та Казахського держуніверситету ім. С. Кірова.

З 1945 року член Спілки письменників СРСР.

Реабілітовано 13 серпня 1955 року Прокуратурою ТуркВО за відсутністю складу злочину.

У 1963 році став доктором філологічних наук, тема дисертації — доповідь за книгою «Письменник і життя».

Помер 10 квітня 1977 року у місті Алмати Казахської РСР, нині місто республіканського значення Республіки Казахстан.

Наукова та творча діяльність

[ред. | ред. код]

Перша збірка поезій «Машиніст» вийшла у 1932 році. З 1943 року займався літературною критикою. Писав казахською та російською мовами.

Автор оповідань, повістей і нарисів про сучасність.

Вибіркові твори

[ред. | ред. код]

Проза

[ред. | ред. код]
  • Нуртазин Т. Испытание / пер. с каз. авт и З. Николаевой. Илл. Б.А. Шляпугин. — М. : Сов. писатель, 1969. — 247 с. — 30000 прим.[7]
  • Нуртазин Т. Испытание / пер. с каз. З. Николаевой. — Алма-Ата : Жазушы, 1972. — 224 с. — 100000 прим.[8]
  • «Мурат» («Випробування»), 1958
  • «Адам бекерге жасамайды» («Людина живе недарма»), 1967
  • «Ауыл тынысы», 1973 та ін.

Літературознавчі праці

[ред. | ред. код]
  • «Письменник і життя» (лікарська дисертація, 1960)
  • Нуртазин Т. О творчестве С.М. Муканова. — Алма-Ата : Казах. гос. изд. худож. лит, 1951. — 338 с. — 10000 прим.[9]
  • Нуртазин Т. Сабит Муканов (Библиогр. очерк). — Алма-Ата : Казахстан, 1958. — 26 с. — 1000 прим.[10]
  • Нуртазин Т. Сабит Муканов (Критико-биогр. очерк). — Алма-Ата : Казгослитиздат, 1958. — 200 с. — 6000 прим.[11]
  • Нуртазин Т., Суюншадиев Х.Ж. Беимбет Майлин Указатель литературы / Ред. А.А. Кобычевой и Б. Нухупбековой. — Алма-Ата, 1968. — 181 с.[12]
  • «Народний письменник» («Хали жазушыси», 1960),
  • «Думки про майстерність» (збірник критичних статей, «Шеберлік трали ойлар», 1968) та ін.

У 1966 році вийшла друком велика монографія Т. Нуртазіна про життя та творчість одного із зачинателів казахської радянської літератури Беімбета Майліна.

У перекладі Т. Нуртазіна казахською мовою видано роман А. Авдєєнко «Я люблю», повість М. Гоголя «Тарас Бульба», однотомник обраних статей В. Бєлінського, нариси та «Нравы Растеряевой улицы» Г. Успенського, з казахської російською переклав першу книгу роману М. Ауезова «Абай» (у співавт.).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ТЕМИРГАЛИ НУРТАЗИН. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 7 березня 2015.
  2. ↑ Жертвы политического террора в СССР. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 березня 2015.
  3. ↑ Нұртазин және Мұқановтану ілімі мәселелері.
  4. ↑ Нуртазин Темиргали. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
  5. ↑ НУРТА́ЗИН, Темиргали. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 7 березня 2015.
  6. ↑ 30.03.2017. Бағашар Тұрсынбайұлы. Сын керуені, ой серуені. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 4 листопада 2020.
  7. ↑ Российская национальная библиотека, Санкт-Петербург
  8. ↑ Российская национальная библиотека, Санкт-Петербург
  9. ↑ Российская национальная библиотека, Санкт-Петербург
  10. ↑ Российская национальная библиотека, Санкт-Петербург
  11. ↑ Российская национальная библиотека, Санкт-Петербург
  12. ↑ Российская национальная библиотека, Санкт-Петербург

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Теміргалі_Нуртазін&oldid=39135112