Успенський Гліб Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гліб Іванович Успенський
Глѣбъ Ивановичъ Успенскій
Uspenskiy GI.jpg
Псевдоніми, криптоніми Б—н М.; Братья Гипподромовы; Брызгин Г.; …въ; Г. И.; Г. У.; Г....в; Гл. У.; Г—ский; Гусев Ив.; И—в Г.; Иванов; Иванов Г.; Макаров; —ский; Троицкий С.; У.; У—ий Гл.; Ус—кий Г.
Народження 13 (25) жовтня 1843(1843-10-25)
  Тула, Тульська губернія, Російська імперія
Смерть 24 березня (6 квітня) 1902(1902-04-06) (58 років)
  Новгород, Новгородська губернія, Російська імперія
Поховання Санкт-Петербург, Волкове кладовище
Національність росіянин
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Мова творів російська
Рід діяльності письменник
Роки активності: 18621890-ті
Жанр нарис, розповідь, повість
Magnum opus: «Нравы Растеряевой улицы»
Автограф: Автограф
CMNS: Успенський Гліб Іванович на Вікісховищі

Глі́б Іва́нович Успе́нський (нар. 13 (25) жовтня 1843(18431025), Тула — пом. 24 березня (6 квітня) 1902, Петербург) — видатний російський письменник, народник.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в Тулі у родині дрібного чиновника Івана Яковича Успенського.

З 1853 року навчався у Тульській чоловічій гімназії. З 1856 по 1861 рр., коли родина переїхала до Чернігова — у Чернігівській класичній чоловічій гімназії. Навчаючись у Чернігові брав участь у виданні рукописного журналу «Молодые побеги» (рос.), де вмістив запис пісні про Івана Грозного та оповідання «Богомолка» (1860, № 4) — фактично свої перші літературні твори. У цей час активно спілкується з Л. І. Глібовим.[1]

У 1861 році вступає до Петербурзького університету на юридичний факультет, однак був відрахований через несплату за навчання. 1862 року вступає на юридичний факультет Московського університету, проте й звідти відрахований з тієї ж причини.

Влітку 1862 року розпочинає літературну діяльність: під псевдонімом Г. Брызгин (рос.) друкується у журналі Л. М. Толстого «Ясная Поляна» (рос.).[2] Тоді ж з'являється у журналі «Зритель» (рос.). Впродовж 18631867 рр. твори Успенського виходять друком у часописах (рос.): «Библиотека для чтения», «Русское слово», «Будильник», «Женский вестник», «Искра», «Дело» та ін. У 18641865 роках співпрацює з журналом «Северное сияние» (рос.) як автор анотацій до літографій. У 18621865 роках, будучи змушеним піклуватись про родину після смерті батька, у літній час приїздить до Чернігова, де мешкає у передмісті Лісковиця.[1] З 1866 по 1868 роки активно співпрацює з часописом «Современник» (рос.).

У 1868 році розпочав співпрацю на постійній основі з журналом «Отечественные записки» (рос.) під редакцією М. Є. Салтикова-Щедріна та М. О. Некрасова (співпрацював до закриття журналу у 1884 році). У цьому часописі вміщено практично всі твори письменника за вказаний період.

У 1872 році Г. І. Успенський вирушає в подорож Європою: побував у Німеччині та Франції. У січні 1875 знову поїхав за кордон (Париж, Лондон) де пробув до кінця літа. У цей час зближується з представниками «Народної волі».

Після повернення з-за кордону вступає на службу до управління Сизрано-Вяземської залізниці. Проживає у селі Сябреницях Новгородскої губернії. Восени 1879 року перебирається до Петербурга, тоді ж зводить дім у селищі Чудово Новгородської губернії.

Восени 1889 року у письменника починаються перші прояви психічного розладу. У 1892 році він вимушений лягти до психіатричної лікарні у Новгороді, де з перервами й провів останні десять років свого життя. Тут його відвідував народник М. С. Тютчев. Про ці деталі біографії письменника розповідається у повісті Ю. В. Давидова «Вечера в Колмове» (рос.).[3]

Помер Г. І. Успенський 24 травня (6 квітня) 1902 року у Новгороді. Тіло було перевезене до Петербурга й поховане на Волковому кладовищі.

Родина[ред.ред. код]

  • Сестра Г. І. Успенського Олександра Іванівна проживала у Чернігові. Письменник відвідував її у 1870 та 1891 роках.[1]
  • Син Г. І. Успенського Олександр у 1898 році був засланий на Чернігівщину за участь у справі Лахтинської підпільної друкарні (загинув 1907 року).[1] Брав участь у створенні найбільш повного видання творів батька у 19031904 роках.
  • Донька Г. І. Успенського Віра з 1899 по 1908 роки була одружена з есером Б. В. Савінковим.[4]
  • Мав також сина Бориса.

Твори[ред.ред. код]

Найбільш відомі цикли нарисів (рос.):

  • «Нравы Растеряевой улицы» (18661868);
  • «Разоренье» (1869);
  • «Из деревенского дневника» (18771880);
  • «Крестьянин и крестьянский труд» (1880);
  • «Власть земли» (1882);
  • «Из разговоров с приятелями» (1883)

та інші.

Повні видання творів (рос.):

  • Полное собрание сочинений: в 9-ти томах. — К.: Изд. Б. К. Фукса, 19031904 (вважається найбільш повним)
  • Полное собрание сочинений: в 6-ти томах / Сост. Н. Рубакин. — Изд. шестое. — СПб.: Изд. А. Ф. Маркса, 1908
  • Полное собрание сочинений: в 14-ти томах. — М.–Л., 19401954
  • Собрание сочинений: в 9-ти томах / Под ред. В. П. Друзина. — М.: Гослитиздат, 19551957

та інші.

Пам'ять[ред.ред. код]

Іменем Гліба Успенського названо вулиці у містах:

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в г Успенського Гліба вулиця // Чернігівщина: Енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К.: Українська радянська енциклопедія., 1990. — С. 825
  2. Масанов И. Ф. Новые дополнения к алфавитному указателю псевдонимов. Алфавитный указатель авторов // Словарь псевдонимов русских писателей, ученых и общественных деятелей. — М.: Издательство Всесоюзной книжной палаты, 1960. — Т. IV. — С. 482
  3. Давыдов Ю. В. Вечера в Колмове. И перед взором твоим… . — М.: Книга, 1989.
  4. Серков А. И. Русское масонство. 1731—2000. Энциклопедический словарь. — М.: РОССПЭН, 2001
  5. Розпорядження міського голови "Про перейменування вулиць міста". www.chernigiv-rada.gov.ua. Процитовано 2016-04-02. 

Джерела[ред.ред. код]