Тепленко-Дідик Марина Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тепленко-Дідик Марина Володимирівна
Народилася 5 грудня 1962(1962-12-05) (59 років)
Нижня Кринка, Макіївська міська рада, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність журналістка
Alma mater ВДПУ
Членство Національна спілка журналістів України
Нагороди
Медаль «За сприяння Збройним Силам України»
Заслужений журналіст України
Золота медаль української журналістики Нагрудний знак «За самовіддану працю у Збройних Силах України»

Мари́на Володи́мирівна Тепле́нко-Ді́дик (нар. 5 грудня 1962(19621205), смт Нижня Кринка в колишньому Макіївському районі, нині селище підпорядковане міській раді Макіївки, Донецької області) — українська журналістка. Заслужений журналіст України (2017).

Член Національної спілки журналістів України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася на Донеччині. Здобула вищу освіту на філологічному факультеті Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, який закінчила 2002 року за фахом вчитель російської мови та зарубіжної літератури. Має сертифікати Українського інституту підвищення кваліфікації працівників телебачення та радіомовлення Держкомтелерадіо України: «диктор-ведучий та радіотележурналіст» (2000), «режисура телебачення та радіо» (2001), «правові, економічні та творчі особливості функціонування засобів масової інформації в період реформування» (2016).

Трудову діяльність розпочала 1978 року оператором Вінницької машинолічильної станції. З січня 1997-го — редактор радіомовлення Вінницької державної телерадіокомпанії. З липня 2001-го — редактор телебачення. Згодом започаткувала цикл телепрограм «Бастіони»[1] й «Лідер. Лідер? Лідер!».

З посади завідувача редакції військово-патріотичних програм філії ПАТ «НСТУ» «Вінницька регіональна дирекція „ВІНТЕРА“» звільнилася 2018 року.

З листопада 2018 року головний спеціаліст пресцентру Командування Повітряних Сил Збройних Сил України.

Захоплення — поезія, мандри.

Творчість[ред. | ред. код]

Спеціалізація в журналістиці — військово-патріотична тема, лідерство в усіх аспектах життя. Авторські телепроєкти з життя Збройних сил України та інші неодноразово здобували призові місця на міжнародних, всеукраїнських та обласних фестивалях і конкурсах.

Автор збірки поезії «Я себе перекую…», виданої 1999 року в м. Софія (Болгарія).

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Член Ревізійної комісії НСЖУ (з травня 2017 року). Член правління Вінницької обласної організації НСЖУ, очолювала первинний журналістський осередок філії ПАТ «НСТУ» «Вінницька регіональна дирекція „ВІНТЕРА“».

Керівник представництва у Вінницькій області, з 2021 року також заступник голови наглядової ради Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива»[2]. Учасниця низки акцій Фонду з 2001 року: всеукраїнських пресклубів, журналістських автопробігів «Дорога до Криму: проблеми та перспективи», «Схід — Захід: разом назавжди», «Пам'ять батьківського подвигу — в серцях наших», всеукраїнських семінарів для журналістів «Культура мови — культура нації» та інших.

Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]

Відзначена грамотами Держкомтелерадіо України, Вінницької обласної державної адміністрації, має відзнаки МО України «За сприяння Збройним Силам України», головнокомандувача ВПС України «Вишкіл. Злітаність. Відвага», головнокомандувача ЗС України «За самовіддану працю у Збройних Силах України» та ін. Перемагала в творчих конкурсах Національної спілки журналістів України в номінації «Кращий журналістський матеріал про події на сході України» (2018), та неодноразово — на найкраще висвітлення міжнародних журналістських автопробігів «Дорога до Криму: проблеми та перспективи» (конкурс ВБФ «Журналістська ініціатива»).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Шевченко С. В. Золоте перо. Людмила Мех. — Київ: Експрес-Поліграф, 2012.
  • Лисенко В. Тепленко Марина Володимирівна // Вінниччина журналістська: журналісти нашого краю в засобах масової інформації і не тільки… /авт.-упоряд. В. Лисенко. — Вінниця, 2010. — С. 219 : портр.

Посилання[ред. | ред. код]