Тепленко-Дидик Марина Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марина Володимирівна Тепленко-Дидик
Народилася 5 грудня 1962(1962-12-05) (55 років)
смт Нижня Кринка, Донецька область, Українська РСР, СРСР СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Проживання Вінниця
Діяльність журналістика
Alma mater Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
Нагороди
Заслужений журналіст України

Мари́на Володи́мирівна Тепле́нко-Ди́дик (нар. 5 грудня 1962(19621205), смт Нижня Кринка в колишньому Макіївському районі, нині селище підпорядковане міській раді Макіївки, Донецької області) — українська журналістка. Заслужений журналіст України (2017).

Член Національної спілки журналістів України.

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася на Донеччині. Здобула вищу освіту на філологічному факультеті Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, який закінчила 2002 року за фахом вчитель російської мови та зарубіжної літератури. Має сертифікати Українського інституту підвищення кваліфікації працівників телебачення та радіомовлення Держкомтелерадіо України: «диктор-ведучий та радіотележурналіст» (2000), «режисура телебачення та радіо» (2001), «правові, економічні та творчі особливості функціонування засобів масової інформації в період реформування» (2016).

Трудову діяльність розпочала 1978 року оператором Вінницької машинолічильної станції. З січня 1997-го — редактор радіомовлення Вінницької державної телерадіокомпанії. З липня 2001-го — редактор телебачення. Згодом започаткувала цикл телепрограм «Бастіони»[1] й «Лідер. Лідер? Лідер!».

Нині завідувач редакції військово-патріотичних програм філії ПАТ «НСТУ» «Вінницька регіональна дирекція „ВІНТЕРА“».

Захоплення — поезія, мандри.

Творчість[ред.ред. код]

Спеціалізація в журналістиці — військово-патріотична тема, лідерство в усіх аспектах життя. Авторські телепроекти з життя Збройних сил України та інші неодноразово здобували призові місця на міжнародних, всеукраїнських та обласних фестивалях і конкурсах.

Автор збірки поезії «Я себе перекую…», виданої 1999 року в м. Софія (Болгарія).

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Член Ревізійної комісії НСЖУ (з травня 2017 року). Член правління Вінницької обласної організації НСЖУ, голова первинного журналістського осередку філії ПАТ «НСТУ» «Вінницька регіональна дирекція „ВІНТЕРА“».

Керівник представництва у Вінницькій області Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива». Учасниця низки акцій Фонду з 2001 року: всеукраїнських прес-клубів, журналістських автопробігів «Дорога до Криму: проблеми та перспективи», «Схід — Захід: разом назавжди», «Пам'ять батьківського подвигу — в серцях наших», всеукраїнських семінарів для журналістів «Культура мови — культура нації» та інших.

Нагороди, відзнаки[ред.ред. код]

Відзначена грамотами Держкомтелерадіо України, Вінницької обласної державної адміністрації, має відзнаки МО України «За сприяння Збройним Силам України», головнокомандувача ВПС України «Вишкіл. Злітаність. Відвага», головнокомандувача ЗC України «За самовіддану працю у Збройних Силах України» та ін. Неодноразово перемагала в творчих конкурсах на найкраще висвітлення міжнародних журналістських автопробігів «Дорога до Криму: проблеми та перспективи».

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вінницькі «Бастіони» — програма, яка вже 15 років розповідає про будні українського війська. Офіційний веб-сайт Міністерства оборони України. 29 серпня 2014. Процитовано 21 листопада 2017. 
  2. Указ Президента України від 16 листопада року № 369/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників радіо, телебачення та зв’язку»

Джерела[ред.ред. код]

  • Шевченко С. В. Золоте перо. Людмила Мех. — Київ: Експрес-Поліграф, 2012.

Посилання[ред.ред. код]