Нижня Кринка
| смт Нижня Кринка | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Донецька область | ||
| Район/міськрада | Макіївка, Совєтський район | ||
| Рада | Нижньокринська селищна рада | ||
| Код КОАТУУ: | 1413566500 | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1778 [1] | ||
| Колишня назва | Ханжонків-Нижньокринський, Ханжонкове | ||
| Статус | з 1938 року | ||
| Площа | км² | ||
| Населення | ▼ 13 677 (01.01.2017)[2] | ||
| Поштовий індекс | 86184-86188 | ||
| Телефонний код | +380 6232 | ||
| Географічні координати | 48°06′52″ пн. ш. 38°09′38″ сх. д. / 48.11444° пн. ш. 38.16056° сх. д.Координати: 48°06′52″ пн. ш. 38°09′38″ сх. д. / 48.11444° пн. ш. 38.16056° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 124 м | ||
| Водойма | р. Кринка | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Нижньокринка | ||
| До станції: | 4 км | ||
| До райцентру: | |||
| - автошляхами: | 20 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - фізична: | 30,3 км | ||
| - автошляхами: | 34,9 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 86185, Макіївська міськрада, смт Нижня Кринка, вул. Центральна, 18; 3-86-50 | ||
| Голова селищної ради | Котова Тамара Василівна | ||
| Карта | |||
  Нижня Кринка | |||
 Нижня Кринка | |||
|
| |||
Ни́жня Кри́нка (в минулому — Ханжонкове) — селище міського типу Донецької області, підпорядковане міській раді Макіївки, розташоване на річці Кринка (притока Міусу) за 35 км від Донецька. За 4 км від селища знаходиться залізнична станція Нижньокринка. Центр Нижньокринської селищної ради. У селищі народився один із піонерів кінематографу Олександр Ханжонков.
Зміст
Історія[ред. | ред. код]
Засноване запорозькими козаками у XVII ст. Відоме у письмових згадках із 1788 року, коли полковник Ханжонков, отримав від царського уряду землю та об'єднав декілька козацьких хуторів у слободу й назвав її Ханжонків-Нижньокринський. Сучасну назву селище перейняло від річки Кринка, на якій воно розташоване. Існує також село Верхня Кринка, що лежить вище за течією цієї річки.
За даними на 1873 рік у селищі Зуївської волості Міуського округу Області Війська Донського мешкало 1664 особи, існувало 252 дворових господарства та 3 окремих будинки, у господарствах налічувалось 84 плуги, 160 коней, 600 пар волів, 1409 овець[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2010 осіб (1024 чоловічої статі та 986 — жіночої), з яких 1991 — православної віри[4].
Видобуток кам'яного вугілля у селищі розпочато у XIX столітті. У 1897 році московський купець Пєшков скупив всі навколишні рудники і заснував неподалік селища Ясинівський рудник. Через два роки рудник був придбаний німецьким акціонерним товариством «Монтаж». Згодом тут був побудований коксо-бензольний завод, механічні майстерні, залізнична гілка на станцію Монахове, електростанція. Завод поставляв продукцію 11 компаніям. Тут у березні 1900 року підприємцями — інженером Горяїновим, французькими підданими Біанкі та Горже було засновано акціонерне товариство Нижньої Кринки, яке 1903 року збанкрутувало, а його рудники були придбані промисловцем Фоміним[5].
На початок 1912 року в селищі мешкало близько 3500 осіб, налічувалось 470 дворових господарств[6].
Війна на сході України[ред. | ред. код]
17 серпня 2014 року під Нижньою Кринкою в бою під час обстрілу з БМ-21 «Град» при проведенні пошуково-ударних дій загинули старший лейтенант Сергій Шевчук та молодший сержант Сергій Маковей.
17 вересня 2014-го у часі з 8:45 до 11:40 терористи із «Градів» безперервним вогнем обстріляли Нижню Кринку, загинуло понад 10 мешканців, десятки поранених, зруйновано 9 житлових будинків[7].
В часі російсько-української війни 21 вересня 2014 року українські війська змушено відійшли з Нижньої Кринки.
Сучасний стан[ред. | ред. код]
В селищі розташовані підприємства видобування кам'яного вугілля (шахта «Ясинівська-Глибока»), підприємства побутового обслуговування. 4 загальноосвітні школи, лікувальний комплекс.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
При в'їзді в селище розташований із боку Харцизька встановлено пам'ятник 118 розстріляним комунарам, захисникам Ясинівського рудника, що загинули в ніч на 1 січня 1918 р.
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року населення селища становило 14813 осіб, із них 33,29 % зазначили рідною мову українську, 65,96 % — російську, 0,2 % — білоруську, 0,04 % — молдовську, 0,01 % — болгарську, вірменську, польську та циганську мови[8].
Постаті[ред. | ред. код]
- Антонов Афанасій Устинович (1866 — 1 травня 1933)[9] — голова Нижньокринської ради робітничих депутатів (1917), на його честь названа вулицю в селищі[10]. Афанасія Антонова відправили для підпільної роботи на Ясинівський рудник, який був відкритий купцем Пєшковим 1887 року. Для підпільників він був просто «Устинич», для інших — господарем пивної. Саме там і перебувала підпільна друкарня. Вечорами, в питному закладі збиралися поліцейські і все рудничне начальство, а в підвалі в цей час друкувалися свіжі номери «Іскри» і листівки. Саме Антонова вважають першим будівником радянської влади в селі. У 1905 році в селищі була створена організація РСДРП Опанас став керівником організації[11][12]. У 1917 році в селищі була створена рада з 7 осіб, головою став Антонов[13]. У 1926 році він був організатором відкриття в селищі дитячого будинку імені Ворошилова, де виховувалися 300 сиріт. Тривалий час Афанасій Устинович був головою сільради.
- Дорошенко Юрій Олегович — заслужений журналіст України.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.[1]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Области Войска Донскаго по переписи 1873 года. Изданъ Областнымъ войска Донскаго Статистическимъ Комитетомъ, подъ редакціею секретаря комитета А.Савельева. Новочеркаскъ. 1875 г. — 275 с., (стор. 255)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-54)
- ↑ Ценные бумаги промышленных предприятий донбасса до 1917 года
- ↑ рос. дореф. По Екатерининской жел.дорогѣ. Выпускъ ІІ-й. Донецкій угольный Бассейнъ. Типо-Литографія Екатерининской желѣзной дороги. 1912. — 336 с.
- ↑ Бойовики з «Градів» обстріляли Нижню Кринку. Загинуло 10 людей
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
- ↑ Кладбище поселка Нижняя Крынка (рос.)
- ↑ Улица Антонова поселка Нижняя Крынка. (рос.)
- ↑ http://500ru.ru/pamyat/istoriya3/index.php
- ↑ http://imsu-doneck.info/mista-i-sela-doneckoi-oblasti/makiivka/nyzhnja-krynka.html
- ↑ http://500ru.ru/pamyat/istoriya3/index.php
Джерела[ред. | ред. код]
- Нижня Кринка — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
- Сайт селища Нижня Кринка (рос.)
| |||||||||||||||||||
| ||||||||||||||
| |||||||||||||
_(1808).png)
| ||||||||||||||||||||||||||
