Тітаренко Сергій Валерійович
| Тітаренко Сергій Валерійович | ||
|---|---|---|
 Майор | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
4 жовтня 1984 (39 років).svg){kind=small} Українська РСР, Ромни | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Alma Mater | ХНУПС ім. Кожедуба | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Армійська авіація | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Сергі́й Вале́рійович Тітаре́нко (нар. 4 жовтня 1984, м. Ромни, Сумська область Українська РСР) — український військовий льотчик, миротворець, майор Збройних сил України, штурман 16-ї окремої бригади армійської авіації, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
1999—2001 — навчання у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.
2001—2005 — навчання у Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Микитовича Кожедуба.
2005 розпочав службу в авіаційній бригаді у м. Броди на Львівщині. 2012 брав участь у миротворчій операції в Конго.
Майор, штурман вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних сил України, в/ч А2595, м. Броди.
У зв'язку з російською збройною агресією проти України 8 березня 2014 вирушив на Схід, у складі екіпажу вертольоту виконував завдання із доставлення вантажів та особового складу в зоні проведення антитерористичної операції.
4 червня 2014 року два вертольоти Мі-24 вилетіли на бойове завдання з ліквідації терористичного кубла за 4 км від Слов'янська, що обстрілювало місто і позиції сил АТО. Був штурманом в екіпажі підполковника Валентина Цигульського, терористи поцілили у вантажну кабіну. Після того пролунав другий вибух — обстрілювали із ПЗРК та великокаліберних кулеметів. Вертоліт впав з висоти 100 метрів на дерева, вогонь охопив кабіну, де перебував Тітаренко, вибратися не зміг — не відчував ані рук, ані ніг, був зламаний хребет. Витягнув його, обгораючи, підполковник Цигульський.
Тяжко травмованого штурмана доставили у Харків, де надали першу допомогу, далі — у Київський військовий клінічний госпіталь, в реанімаційне відділення. Понад місяць був підключений до апарату штучної вентиляції легенів. За гроші, зібрані родичами, волонтерами та благодійниками поїхав на лікування в Німеччину. Після операції Сергію допомагали українці з діаспори, — доглядали, придбали візок. Упродовж року дружина Наталя майже не відходила від прикутого спочатку до ліжка, а потім до інвалідного візка чоловіка. Він вижив, а от Наталі не стало, син Юрчик, який народився навесні 2014 року, залишився без матері.
Сергій каже, що зробить все можливе, аби стати на ноги, облаштувати власний дім й виховувати у ньому дітей.
Здобув спеціальність військового психолога, допомагає бійцям, які повертаються з фронту[1].
Нагороди[ред. | ред. код]
20 червня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня[2].
24 серпня 2012 року — за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету, забезпечення конституційних прав і свобод громадян, зміцнення економічної безпеки держави, зразкове виконання службового обов'язку та з нагоди 21-ї річниці незалежності України, — нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня[3].
Факти з життя[ред. | ред. код]
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
 ПісніВійни: Сергій Тітаренко та Аничка – Настане Мирний Час (офіційне аудіо) на YouTube
|
Ще в дитинстві навчився вишивати. Це вміння допомогло під час лікування — розробляв пальці.
Разом з Аничкою Чеберенчик написав пісню для соціально-мистецького проекту «Пісні війни», яка має назву «Настане мирний час». Аничка мешкає в США, дала десятки благодійних концертів та зібрала понад сто тисяч доларів для реабілітації українських захисників[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ці пісні — немов оголені нерви: вони болять… // «Волинь», 2 жовтня 2017
- ↑ Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 24 серпня 2012 року № 501/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Поранений пілот Сергій Тітаренко написав пісню про пережите на війні [Архівовано 2017-10-15 у Wayback Machine.] // ZIK, 4 січня 2017
Джерела[ред. | ред. код]
- Український вертолітник посадив підбиту бойовиками машину, незважаючи на зламаний хребет(рос.) // «Факти», 10 липня 2014
- Леся Федів. Неостанній бій майора Тітаренка // «Свобода», 3 липня 2015
- Майори (Україна)
- Народились 4 жовтня
- Народились 1984
- Військовики 16-ї окремої бригади армійської авіації
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Уродженці Ромен
- Випускники Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба
- Українські військові льотчики
- Українські миротворці