Облога Слов'янська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Протистояння у Слов'янську
Російсько-українська війна 2014—
Слов'янськ блокпости.png
Карта околиць Слов'янська з блокпостами ЗСУ
48°52′11″ пн. ш. 37°37′30″ сх. д. / 48.86999999999999744° пн. ш. 37.62500° сх. д. / 48.86999999999999744; 37.62500
Дата: 12 квітня5 липня 2014
Місце: Україна Слов'янськ, Донецька область
Результат: Вихід проросійських сил зі Слов'янська, звільнення міста українською армією
Сторони
Україна Україна ДНР
Росія Росія
Командувачі
Україна Валентин Наливайченко
Україна Василь Крутов
Росія Ігор Стрєлков
Військові формування
Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська

Emblem of Airmobile troops of Ukraine.svg ВДВ України

Emblem of the Ukrainian Air Force.svg Повітряні сили

Security Service of Ukraine Emblem.svg Служба безпеки

Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія

Емблема внутрішніх військ МВС України.svg ВВ МВС України

National Police of Ukraine emblem.svg Спеціальна міліція

Незалежні формування:

Emblem of the GRU.svg ГРУ РФ
FSB wide.png ФСБ РФ
Self defense of Donbass emblem.png «НОД»
  • Угруповання Гіркіна
    • Загін «Мотороли»
    • Загін «Мачете»
    • Загін «Кепа»
    • Батальйон «Царя»
    • Батальйон «Червоний міст»
    • Рота «Мінера»

Інші:

Військові сили
Дані української сторони:
на 05.07.14:
1800 чол.
Дані російської сторони:

30 тис. чол.
загін вторгнення (12.04.14):
52 чол.
Дані української сторони:
під час виходу (05.07.14):
1000-1824 чол.
3 танки
Втрати
70 загиблих під час виходу:
470 загиблих
3 танки
Запит «Бої за Слов'янськ» перенаправляє сюди; див. також Бої за Слов'янськ (значення).

Облога Слов'янська — бойові дії навколо міста Слов'янськ Донецької області, що точилися у квітні—липні 2014 року під час війни на сході України.

Перехід до бойових дій став ескалацією проросійських виступів в Україні12 квітня 2014 року контроль над містом був встановлений російськими загонами вторгнення, до яких приєдналися бойовики самопроголошеної Донецької народної республіки. Комендантом міста був призначений «народний мер» В'ячеслав Пономарьов.

Російські керівники підрозділів вторгнення розраховували на повторення «кримського сценарію».[вин 1][вин 2][вин 3]

Для відновлення контролю над північною частиною Донецької області та містом Слов'янськом зокрема, 13 квітня українська влада розпочала антитерористичну операцію.[4]

Захоплення міста проросійськими формуваннями[ред.ред. код]

Бойовики з автоматами та РПГ-26 біля слов'янської міськради, 14 квітня 2014

Близько 9 ранку 12 квітня до будівлі Слов'янського міського управління МВС України під'їхали 2 автобуси, що доставили близько 20 озброєних невідомих чоловіків, які захопили установу. Під час штурму бойовики використали димові шашки та сльозогінний газ, стріляли у повітря.[5] Метою захоплення міліцейського відділку було заволодіння вогнепальною зброєю: бойовики захопили 20 автоматів та 400 пістолетів Макарова.[6][7] Під час захоплення троє правоохоронців зазнали легкого отруєння сльозогінним газом та були госпіталізовані до місцевої лікарні.[8] Інших правоохоронців невідомі взяли у заручники.[6] Під будівлею міського відділку міліції з підручних матеріалів (мішків з піском, шин, міліцейських щитів тощо) бойовики побудували барикади,[9] біля установи активісти закликали місцевих жителів провести мітинг на підтримку проросійських сил.[10][11]

Блокпост, 20 квітня 2014.

З озброєними людьми зустрілася міський голова міста Неля Штепа, після чого заявила, що невідомі у міліцейському відділку є народними ополченцями, яких у будівлі близько 1000 осіб, а їхньою метою є захист жителів міста від «київської влади», та висловила підтримку вимогам сепаратистів провести референдум про статус Донецької області[12] та відмову «воювати з Росією».[13][14] У ЗМІ повідомлялося, що захоплення міського відділку МВС здійснювалося за участі особового складу спецпідрозділу «Беркут».[15] Пізніше було ідентифіковано багатьох учасників захоплення — серед них були російські «козаки» та мешканці Криму.[16][17]

Близько полудня проросійські бойовики почали відпускати з захопленої будівлі правоохоронців.[18]

Існують повідомлення журналістів про перешкоджання їх діяльності. Так, журналісти Hromadske TV та Лента.Ру свідчили про те, що їх затримали кримські «зелені чоловічки», обшукали, заборонили висвітлювати події у Слов'янську,[19] а один з диверсантів похвалився, що відділ міліції Слов'янська захопила «самооборона Криму», а сам він — з Підмосков'я.[19] Свідчення про участь людей з Криму в сепаратистських акціях підтвердили й самі сепаратисти.[20][21]

Станом на ранок 13 квітня диверсанти контролювали усі виїзди з міста.[22]

Участь РФ[ред.ред. код]

Українська сторона заявила, що їм протистоїть загін з диверсантів російського ГРУ під командуванням офіцера Ігоря Стрєлкова[23]. Українські ЗМІ з посиланням на СБУ спочатку повідомили про затримання цього російського офіцера без уточнення його звання[24], а потім оголосили його в розшук[25]. 14 квітня СБУ опублікувало аудіозапис, на якому, чутно, як перемовляються кілька невідомих, які обговорюють блокування доріг у Слов'янську. Крім того, наводиться розмова якогось «Олександра», що дзвонить з російського номера, та невідомого з кличкою «Стрєлок». Вони обговорюють ситуацію в Слов'янську, що склалася на 13 квітня, під час якої загинув офіцер СБУ і п'ять осіб отримали поранення. За повідомленням «Української правди», номер телефону Олександра, який вказаний в записі, належить російському політологу Олександру Бородаю.[26]

24 квітня в інтерв'ю американському журналу «Тайм» розташований в Слов'янську боєць Олександр Можаєв на прізвисько Бабай підтвердив присутність в рядах ополченців іноземних громадян[27][28]. 26 квітня Ігор Стрєлков, Командувач повстанцями Слов'янська, в інтерв'ю заявив про те, що його група прийшла з Криму і в її складі були росіяни.[29]

Також українська сторона наводила докази наявності у ополченців зброї та приладдя з Росії.[30][31]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg 1. Штурм райвідділку Слов'янська 12 квітня 2014.
Nuvola apps kaboodle.svg 2. Телефонні перемови терористів, що захопили Слов'янськ, з очільниками ГРУ Росії.

Перехоплення телефонних розмов[ред.ред. код]

Служба безпеки України перехопила 13 квітня телефонні розмови терористів у Слов'янську із їхнім російським керівництвом[32] і офіційно повідомила 14 квітня, що[33]

« Документально підтверджені матеріали Служби безпеки України свідчать про те, що у Східній частині України відбувається широкомасштабна військова агресія Російської Федерації, яка здійснюється силами розвідувально-диверсійних груп ГРУ генштабу збройних сил РФ.  »

По результатам аналізу перехоплених телефонних розмов Служба безпеки України встановила особу керівника російської диверсійної терористичної групи у Слов'янську, яким виявився громадянин РФ, офіцер спецназу ГРУ Генштабу збройних сил Російської Федерації, Ігор Стрєлков.[34]

Сили сторін[ред.ред. код]

Українські сили[ред.ред. код]

На початкових етапах сили українського угрупування мали приблизно 300 бійців підрозділів Нацгвардії «Омега», «Вега», «Ягуар», понад 100 бійців СБУ «Альфа», роту десантників 80 ОАеМБр.[35]

15 квітня до Слов'янська було відправлено 1-й резервний батальйон оперативного призначення НГУ у складі 300—350 чоловік.[36][37]

24 квітня 2014 року російська сторона оцінила розмір задіяних в операції українських сил у 11 тис. чоловік, 160 танків, 230 БМП і БТР, 150 гармат і мінометів.[38]

6 травня 2014 року російська сторона оцінила розмір задіяних в операції українських сил у 30 тис. чоловік.[39]

2 червня 2014 року до Слов'янська був відправлений 2-й батальйон Національної гвардії, сформований «Самообороною Майдану».[40]

Станом на момент виходу проросійських сил з міста 5 липня, за матеріалами інтерв'ю з Генштабом, особовий склад військовослужбовців, що блокували Слов'янськ налічував 1800 чоловік.[вин 4]

Проросійські сили[ред.ред. код]

На момент вторгнення до Слов'янська 12 квітня 2014 року, російський загін «Крим» налічував 52 чоловіка.[42][вин 5]

24 квітня 2014 року російська сторона оцінила розмір проросійських сил у 2 тис. чоловік, що озброєні 100 одиницями автоматичної зброї.[38]

З 12 червня 2014 року і до виходу з міста, угруповання проросійських сил у Слов'янську отримало з Росії щонайменше 5 танків.[44]

На момент виходу зі Слов'янська 5 липня 2014 року, за різними даними, угруповання проросійських бойовиків нараховувало від 1000 до 1824 чоловік. За матеріалами інтерв'ю з Генштабом, кількість бойовиків у Слов'янську на момент виходу складала понад 1000 чоловік.[вин 6] За словами радника президента Юрія Луценка, у колонах проросійських бойовиків, що відступали з оточеного Слов'янська, було 1,5 тис. чоловік.[45] За словами розвідника, що діяв під прикриттям в угрупуванні Ігоря Гіркіна, чисельність всього угрупування, що діяло у Слов'янську, складала 1824 чоловіка.[вин 7]

За даними дослідників-блогерів, загін бойовиків у Слов'янську налічував 160 чоловік станом на 1 травня, 400 чол. — на 1 червня, і порядка 1500—1800 чол. на 1 липня 2014.[47]

Антитерористична операція[ред.ред. код]

У ніч з 12 на 13 квітня 2014 року на засіданні РНБО було ухвалено рішення про проведення антитерористичної операції з метою нормалізації ситуації на сході України.[48]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Обстріл автомобіля «Явір-2000» під Слов'янськом.

О 4:53 ранку 13 квітня 2014 року на трасі «Харків—Ростов на Дону» поблизу Слов'янська озброєні терористи зупинили автомобіль Renault Logan охоронної фірми «Явір-2000» з двома охоронцями, які супроводжували вантаж феросплавів, що транспортувався залізницею.[49] Після того терористи ув'язнили охоронців, а авто викрали.[50][вин 8] Помітивши відхилення GPS-приладу автомобіля від курсу і втрату зв'язку з екіпажем,[вин 9] приблизно о 6:00 ранку на пошук першого викраденого автомобіля фірмою «Явір-2000» було відправлено другий автомобіль — мікроавтобус Volkswagen Transporter.[52] Під час пошуку мікроавтобус був обстріляний поблизу Слов'янська. Водій отримав 5 кульових поранень, проте охоронець прийняв у пораненого кермо і на пробитих колесах зумів доправити водія до лікарні.[53] О 7:20 того ж дня компанія звернулася із заявою про викрадення до Слов'янського відділення МВС.

Близько 9:00 13 квітня мала розпочатися спецоперація українських підрозділів у рамках спланованої антитерористичної операції; Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков закликав мешканців Слов'янська залишатися у своїх помешканнях.[54]

Перший бій війни на Донбасі[ред.ред. код]

13 квітня відбувалось розгортання українського угруповання у рамках антитерористичної операції — до Слов'янська мав прибути на вертольотах підрозділ спецпризначення «Омега», а їм на підсилення командування високомобільних десантних військ мало надати роту десантників 80-ї аеромобільної бригади на 6 одиницях БТР. Через погану координацію, БТРи не прибули до «Омеги», і стояли на галявині неподалік магістралі під Семенівкою (район Слов'янська).[55][вин 10]

Близько 9:00 група полтавської СБУ «Альфа» у складі 6-ти чоловік випадково помітила БТРи, що стояли біля дороги, і зупинилася біля них. На галявині вже перебували командувач ВДВ Олександр Швець, і 2 заступники голови СБУ — Віктор Ягун і Віталій Циганок. Бійці «Альфи» вийшли з автомобілів, і через деякий час з дороги раптово з'їхали 3 автомобілі, звідки з'явилися озброєні бойовики і відкрили вогонь на ураження бійців СБУ. Із лісопосадки почала вести вогонь друга група проросійських формувань. Десантники завантажились до БТРів, проте вогонь не відкривали через наказ. Наказ порушив командир 3-ї роти 80 ОАеМБр, старший лейтенант Вадим Сухаревський, що відкрив вогонь з крупнокаліберного кулемета БТРа, підтримавши бійців «Альфи». Після цього проросійські бойовики відступили. З української сторони бій вели лише шість бійців «Альфи» і один БТР Вадима Сухаревського.[56]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Славянск Место боя 13 04 2014

У бою загинув капітан СБУ «Альфа» Геннадій Біліченко,[57] були важко поранені полковник Геннадій Кузнєцов, полковник Кукса і співробітник МВС Селіхов.[50][58][59] У аудіозаписі телефонних розмов від 13 квітня 2014 року, що був оприлюднений СБУ 14 квітня, Ігор Гіркін звітує про вдалу засідку на «дуже серйозну групу».[32]

Один з автомобілів, з якого розстріляли співробітників СБУ, Renault Logan, мав на кузові символіку «Явір-2000» і був покинутий бойовиками на місці бою. Було встановлено, що цей автомобіль був викрадений того ранку у фірми «Явір-2000».[50] В салоні автомобіля було виявлено людину, на одежі якої були жовті пов'язки.[60] Чоловік перебував у напівпритомному стані, і повідомив що був викрадений на автотрасі під час ремонту власного автомобіля.

Російські медіа звинуватили у нападі «Правий сектор».[60]

За словами одного з керівників департаменту контррозвідки Віталія Найди, збройний напад вчинила російська розвідувально-диверсійна група під командуванням офіцера спецназу ГРУ Генштабу збройних сил РФ Ігоря Стрєлкова (Гіркіна).[61] Командиром групи, що влаштувала засідку, був Сергій Журіков (позивний «Ромашка»).[42]

Перший штурм Слов'янська[ред.ред. код]

Близько 11:00 спецпризначенці «Омеги» знищили 2 блок-пости сепаратистів: 1 з боку Краматорська, інший зі сторони Харкова.[62][63]

Операція 13 квітня фактично стала провальною, оскільки силовикам вдалося лише знищити кілька блок-постів сепаратистів, а самі військові відмовилися входити до міста без прикриття бронетехніки; на засіданні РНБО відмовилися від уведення надзвичайного стану.[64] Того ж дня до міста прибули спостерігачі ОБСЄ, щоб ознайомитися із подіями на місці і подати об'єктивну інформацію міжнародному співтовариству.[65]

Того ж дня у Слов'янську був обстріляний цивільний автомобіль Renault Logan, в машині було знайдено посвідчення журналіста на ім'я Андрія Мещерякова.[66][67] За словами місцевих, проросійські бойовики звинувачують «Правий сектор».[68]

13 квітня був убитий бойовик «Народного ополчення Донбасу» Рубен Аванесян, мешканець Донецька. За даними проросійських джерел, дві машини з НОДівцями рухалися з Донецька до Слов'янська, і були перехоплені «Правим сектором». Один з автомобілів зміг піти, а інший була обстріляний, внаслідок чого Аванесян загинув.[69]

Подальше протистояння[ред.ред. код]

Вдень 13 квітня на одному з блокпостів під Слов'янськом проросійськими формуваннями були затримані вантажівки КрАЗ з боєприпасами до реактивної установки «Град».[70][71][72] За словами Сергія Капліна, інцидент трапився на блокпості біля 750-го кілометру, що під Дебальцевим.[73]

15 квітня до Слов'янська було відправлено 1-й резервний батальйон оперативного призначення НГУ у складі 300—350 чоловік.[36]

Женевські угоди[ред.ред. код]

17 квітня над Слов'янськом обстріляли цивільний вертоліт України. З обстріляного вертольота розкидалися листівки з текстом Женевських угод від 17 квітня — про припинення вогню всіма сторонами[74]. Телевежі були захоплені терористами і була включена трансляція тільки російських телеканалів на частотах українських. Також було вимкнено інтернет. Журналістам забороняють знімати.

18 квітня призначений бойовиками комендант Слов'янська, названий ними народним мером, В'ячеслав Пономарьов зробив заяву, що «ніякі женевські домовленості їх не обходять і на переговори з хунтою вони не підуть, а стоятимуть поки не відбудуться референдуми».[75][76]

Взяття в полон активістів «Правого сектору»[ред.ред. код]

17 квітня відбулася подія, деякі деталі якої стали відомі від Віталія Ковальчука лише значно згодом. 16 квітня група активістів «Правого сектору» прибула з Києва до Харкова. У групі було 5 чоловік: 18-річний Юрій Поправка «Патріот», 25-річний Юрій Дяковський «Кірпіч», 23-річний Віталій Ковальчук «Вовк» і ще двоє членів групи з псевдонімами «Марк» і «Апостол». Група була озброєна 2 одиницями вогнепальної зброї і світлошумовими гранатами,[вин 11] і прямувала до Слов'янська, за словами їх друзів — з метою вивчення обстановки, «щоб побачити все на власні очі». З Харкова до Донецької області групу підвезли активісти місцевого Автомайдану, і 17 квітня зранку вони були за 30 кілометрів від Слов'янська. Частину шляху хлопці пройшли пішки, неподалік Слов'янська зупинили ВАЗ-2101 з трьома пасажирами. У нервовій обстановці, коли пасажири були перелякані, а хлопці теж на взводі, Юрій Поправка вистрілив в машину. Поранених не було, інцидент вдалося залагодити і водій відвіз хлопців під Слов'янськ, висадивши неподалік блокпоста. Після привалу у закинутому будинку, Юрій Поправка, Віталій Ковальчук і «Апостол» під вечір пішли на розвідку до блокпосту, де їх помітили озброєні люди з блокпосту і почали їх переслідування. Під час втечі Юрій Поправка відстав і був полонений, а четверо хлопців, що залишилися, після сварки розійшлися — Юрій Дяковський вирішив повертатися дорогою звідки вони прийшли, Віталій Ковальчук пішов ловити машину на дорогу, а «Марк» і «Апостол» зв'язалися з «Правим сектором» і домовилися про точку збору. В результаті, до полону бойовиків потрапив і Юрій Дяковський, і Віталій Ковальчук, машину якого зупинили озброєні люди. Усіх трьох полонених доправили до підвалу будівлі СБУ в Слов'янську, де спершу лупцювали, а потім піддали тортурам.[вин 12] За свідченням хлопців, вже тоді у підвалі було 2 мертвих тіла. 18 квітня увечері їх трьох із зав'язаними очима посадили у машину, але в останній момент Віталія висадили. За словами Ковальчука, Юрія Поправку і Юрія Дяковського стратили у той же день.[78][77]

Тіло Юрія Поправки було виявлене 19 квітня у річці разом з тілом місцевого депутата Володимира Рибака.[80][81][82][83]

25 квітня про подію розповів один з учасників.[79] Віталій Ковальчук був звільнений з полону 30 травня 2014 року.[84]

Бій під Билбасівкою[ред.ред. код]

За словами Дмитра Яроша, намір здійснити першу наступальну операцію був затверджений після жорстокого вбивства бойовиками двох учасників Майдану — Юрія Поправки і Юрія Дяковського, разом з якими був убитий депутат Горлівської міськради Володимир Рибак.[85] 19 квітня «Правий сектор» отримав два джипи «Мітсубісі» і два пікапи «Ніссан», з озброєння мали автомати АКСУ, АКС, мисливські карабіни «Сайга», дві снайперські гвинтівки і югославський кулемет М53 під патрони 7,92 мм.[85] Планом операції було вивести з ладу трансформатор для телевізійної вежі на горі Карачун біля Слов'янська, щоб обмежити ворожу пропаганду по телевізору.[85]

20 квітня о 1:00—2:20 ночі на блокпосту селища Билбасівка на західному в'їзді в Слов'янськ відбулася перестрілка. Колона «Правого Сектору», прямуючи вночі до Карачуна, раптово натрапила на блокпост бойовиків, зупинившись у 50 метрах від нього, оскільки на карті АТО блокпост був позначений на два кілометри далі. Бойовики одразу відкрили вогонь, миттєво загинув водій «Правого Сектору», а решта бійців розсипалися по обидва боки від дороги і відкрили вогонь у відповідь.[85] Блокпост вдалося зачистити, за словами Дмитра Яроша там було 6 трупів, проте бій не закінчився — частина бойовиків відступила, перегрупувалася і викликала підмогу, збоку по машинах почав бити кулемет. 2 позашляховики були вщент розстріляні, на одному з яких був встановлений кулемет. 19 бійців «Правого Сектору» завантажилися до двох понівечених автомобілів і на пробитих колесах відійшли.[85]

Сепаратисти Слов'янська захопили два з чотирьох автомобілів, які до ранку згоріли. В машинах була виявлена символіка «Правого сектора», карти на основі аерофотозйомки і велику кількість зброї, включно з такою, якої нема на озброєнні української армії.[джерело?] ДНР і МЗС Росії звинуватили в зіткненні «Правий сектор»,[86] сам «Правий сектор» і РНБО у квітні 2014 року заперечували ці звинувачення,[87] проте у інтерв'ю у лютому 2015 року Дмитро Ярош підтвердив свою участь у бою.[88] За даними проросійських джерел, раніше стрілянина з білих позашляховиків велася по блокпостах ще 16 квітня, але тоді обійшлося без жертв.[джерело?]

Внаслідок бою загинув Михайло Станіславенко, вояк бойової групи силового крила «Правого сектору», що був за кермом пікапу,[89] а також троє бойовиків з блокпосту, за даними видання «Подробности» всі були місцевими жителями.[90]

У ДНР стверджували, що нападників було десятеро, двоє з яких в ході зіткнення були вбиті, четверо поранені, а один був спійманий після бою на трасі, коли намагався покинути район зіткнення[91]. За спійманого бойовика «Правого сектору» видавали Віталія Ковальчука, якого схопили ще 17 квітня разом з Юрієм Поправкою і Юрієм Дяковським, за два дні до перестрілки під Билбасівкою.[вин 13][вин 14]

Другий штурм Слов'янська[ред.ред. код]

24 квітня 2014 року відбулася друга спроба зачистки Слов'янська від проросійських формувань. Бійці Нацгвардії підрозділу «Омега» за підтримки БТРів і вертольотів знищили кілька блокпостів проросійських формувань, проте до середини дня наступ зупинився і проросійські сили відновили контроль над деякими втраченими блокпостами.[92][93]

Загострення протистояння[ред.ред. код]

27 квітня 2014 року Ігор Гіркін оголосив, що у Слов'янську утримуються троє бійців підрозділу СБУ «Альфа». Під час допиту ті дали показання, що були захоплені під час виконання операції із захоплення командира проросійських формувань Ігоря «Бєса» Безлера у Горлівці.[94]

2 травня 2014 року в небі над Слов'янськом проросійськими формуваннями було збито 2 військові гелікоптери Мі-24 16-ї бригади Збройних сил України за допомогою переносних зенітно-ракетних комплексів.[95] Застосування зенітного комплексу, на думку фахівців СБУ, свідчить про те, що на боці сепаратистів «діють підготовлені, висококваліфіковані іноземні військові фахівці, а не місцеві мирні громадяни»[96] Того ж дня Росія скликала екстрене засідання Ради Безпеки ООН[97] На цьому засіданні абсолютна більшість членів Радбезу від різних країн світу виступила зі словами підтримки антитерористичної операції, котру проводить Україна на своїй території[98].

2 травня на мосту через річку Сухий Торець на південній околиці міста у районі Андріївки колону українських військових 95-ї аеромобільної бригади було заблоковано цивільними особами та бойовиками. Під час проведення мирних переговорів, які вів майор Ілля Хоменко, о 22:15 терористи відкрили вогонь з-за спин жінок і дітей, обстрілявши військовослужбовців. Від вибуху гранати з підствольного гранатомета загинув солдат Петро Коваленко, старший солдат запасу Сергій Панасюк загинув від кулі снайпера, 7 десантників дістали поранення.[99][100]

Спільно з підрозділами Національної гвардії цієї ночі десантники відбили у терористів телевежу у Краматорську. Після «зачистки» та дослідження території об'єкту, з'ясувалося, що тут перебувало близько 200 бойовиків — по всіх напрямках були обладнані вогневі точки та здійснено відповідну інженерну підготовку місцевості для тримання оборони. Також вночі було здійснено маневр однією з бронегруп Збройних Сил України. В ході рейду взято під контроль міст на дорозі між Краматорськом та Слов'янськом. Інженерні підрозділи ЗСУ почали розмінування мосту, оскільки диверсійна група противника встигла фахово замінувати споруду[101]. Було ліквідовано ряд блокпостів сепаратистів, на їх місці українські військовики встановили свої. Спротив сепаратистів був неорганізованим, багато так званих бойовиків просто розбігалися. Проте опорні пункти в містах противник утримував надійно, крім того, почали працювати ворожі диверсійно-розвідувальні групи. На нові українські блокпости заступили добровольці 1-го батальйону Нацгвардії[102].

Бій біля Семенівки[ред.ред. код]

5 травня 2014 року, вранці, два розрахунки по 10 військовослужбовців калинівського оперативного полку «Ягуар» з бійцями спецпідрозділу СБУ «Альфа» та десантниками Збройних сил на БТРах рушили в напрямку Слов'янська, та в районі залізничного мосту біля Семенівки (мкр в околиці Слов'янська) українські військові потрапили у засідку. На допомогу побратимам висунулася тактична група, що складалася з гвардійців загону спецпризначення, «омегівців» та спецпризначенців київської бригади охорони. Загальна чисельність українських сил складала до 90 військовослужбовців. Бій із терористами тривав близько двох годин. Ворог вів вогонь, зайнявши позиції у житлових будинках. Противник вів інтенсивний обстріл зі стрілецької зброї, великокаліберних кулеметів, снайперські гвинтівки били з даху заводу, який знаходився неподалік. Та завдяки вмілим діям спецназівців вдалося зберегти життя десятків мирних мешканців, які перебували в населеному пункті і відбити атаки, бойовики зазнали значних втрат і відступили до промзони Слов'янська. В бою, рятуючи поранених, загинули офіцери «Альфи» Олександр Аніщенко і Руслан Лужевський, прапорщик НГУ Віктор Долинський, важких поранень зазнав капітан Андрій Рєзнік. Втрати терористів вбитими — до 40 осіб[102].

9 травня 2014 року самопроголошений мер Слов'янська Пономарьов заявив, що проросійські бойовики більше не братимуть полонених серед військовослужбовців української армії, а будуть натомість «валити усіх». Вже наступного дня він зробив чергову заяву, зажадавши виведення українських військ та обміну військовополоненими[103]. Того ж дня бойовики здійснили напад на телевежу на горі Карачун, що біля у Слов'янська, контрольовану українськими силовиками, але після бою бойовики відступили[104]. 9 травня зник безвісти, коли повертався до зони бойових дій з відпустки, старший лейтенант НГУ Ігор Гейсун. Востаннє телефонував 9 травня командирові роти, встигнув повідомити, що машину, якою він їхав до Слов'янська, потрапила у засідку. Потім в трубці було чутно постріли, зв'язок обірвався. Після визволення Слов'янська від терористів тіло Ігоря з трьома вогнепальними пораненнями (стріляли у голову, серце й живіт) та слідами знущань виявлено у одному з безіменних поховань.

Засідка під Жовтневим[ред.ред. код]

13 травня колона із супроводом 95-ї аеромобільної бригади потрапила у засідку на околиці села Жовтневе (іноді назване Октябрським, нині Маячка) Слов'янського району. Колона складалася з двох БТР-80 і трьох вантажівок ГАЗ-66 з мінометами, водою та продуктами в кузові, для забезпечення блокпостів. Засідка була влаштована силами близько 20 проросійських бойовиків біля мосту перед Краматорським водосховищем. Бій тривав протягом години. В результаті засідки було підбито обидва БТРи 95-ї бригади, згоріла одна вантажівка, загинуло 6 військовослужбовців — Віталій Дульчик, Вадим Заброцький, Віталій Рудий, Олег Славіцький, Сергій Хрущ, Олександр Якимов, 8 поранені та контужені, серед них — капітан Володимир Бехтер, знаходився у другому БТРі з кінця колони, молодший сержант Сергій Сідлецький, старший солдат Денис Білявський, молодший сержант Тарас Ткаліч. Молодший сержант Ярослав Голяченко зазнав чотирьох кульових поранень, але відстрілювався і викликав підмогу.[105][106][107][108][109][110][111] Після зачистки території з'ясувалося, що терористи атакували військовослужбовців з підствольних гранатометів, стрілецької зброї. На місці засідки виявлено заздалегідь обладнані позиції, контейнери від гранатометів РПГ-22, РПГ-26 та гільзи від снайперських гвинтівок. Переміщувалися бойовики кількома мікроавтобусами та легковими авто.[112][113] Кілька терористів під час бою також зазнали поранень, про що свідчать сліди крові та рештки бронежилетів. За даними Міноборони України, нападники втратили щонайменше 5 бійців: один загинув, 4 важко поранені та перебувають у першій міській лікарні у Слов'янську.[114]

Наступної ночі бойові зіткнення стались поблизу села Староварварівка[115].

15 травня 2014 року «заступник головнокомандувача військ ДНР» Сергій Здрилюк висунув ультиматум українським силовикам щодо погрози почати через 24 години силову операцію, якщо за цей час українські підрозділи разом з бронетехнікою не полишать блокпости у Донецькій області[116]. Але вже 17 травня у відеозверненні він заявив, що захопить Київ та дійде до Львова[117].

Вночі 18 травня проросійські терористи обстріляли 4 блокпости та базовий табір поблизу Слов'янська, під час яких двоє українських військових[118] та один боєць Національної гвардії[119] були поранені, а також вбито одного та поранено ще одного бойовика, якого взято під варту[120].

У ніч з 20 на 21 травня 2014 року близько 40 бойовиків здійснили напад на один з блокпостів поблизу Слов'янська, обстрілявши його з мінометів, але українські військовослужбовці відбили цей напад. Тієї ж ночі близько 20 бойовиків намагались здійснити напад на колону українських сил антитерористичної операції, але дії українських військових змусили нападників відступити[121].

24 травня близько 17:00 на північній околиці Слов'янська біля села Карпівка в районі перехрестя автошляхів E40М03 та Т 0513 проросійськими бойовиками з використанням мінометів та гранатометів вчинено напад на блок-пост Національної гвардії України. В результаті двогодинного збройного протистояння загинув боєць Національної гвардії України, 4 нацгвардійця поранено.[122][123] В ході обстрілу бойовиками були пошкоджені житлові будинки та психіатрична лікарня в Слов'янську, від чого вона зайнялась.[124][125] Того ж дня під с. Андріївка під час обстрілу загинув італійський журналіст разом з перекладачем-росіянином.[126]

2 червня міліціонери супроводжували колону по зачистці Слов'янська та потрапили у засідку, довелося відступати, поранили водія та 3 міліціонерів, з них — Валерія Коваленка, Олега Лозу, Руслана Турбабу[127]. 10 червня на розтяжці під Слов'янськом смертельно поранений прапорщик 80-ї бригади В'ячеслав Пелехатий.

4 червня проросійськими бойовиками пошкоджено водогін, внаслідок чого без води тимчасово залишилися Слов'янськ, Дружківка, Дзержинськ, Костянтинівка і Краматорськ.[128][129]

6 червня під Слов'янськом проросійськими бойовиками з території церкви з мінометів обстріляно блок-пост МВС України. Загинула одна особа, ще двоє співробітників міліції отримали важкі поранення.[130]

13 червня за півтора кілометра від Слов'янська проросійськими бойовиками обстріляна колона українських військових. Загинули 2 бійці 25-ї повітряно-десантної бригади ВДВ ЗС України[131][132][133]

23 червня під час ротації біля Слов'янська внаслідок ДТП загинув прапорщик Одеського прикордонного загону Майданюк Тарас Валерійович.

28 червня в районі перехрестя автошляхів E40М03 та Т 0513 біля села Карпівка проросійськими бойовиками здійснений повторний мінометний обстріл блок-пост Збройних сил України. Загинули 3 бійці 95-ї аеромобільної бригади: солдат Петро Боднар, молодший сержант Леонід Ординський, сержант Олександр Закусіло, ще четверо зазнали поранень.[134]

Визволення міста[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Освобождение Славянска. Подъем флага на мерии (05.07.14) — відео «Військового телебачення України»

Під час боїв 2 липня поблизу району Семенівка у Слов'янську, під обстріл пострапила насосна станція каналу «Сіверський Донець — Донбас», внаслідок чого загинув електрослюсар, а сама станція була знеструмлена, і канал припинив роботу[135]

3 липня 2014 року силами АТО було заблоковано місто Миколаївка, де знищено 6 опорних пунктів проросійських бойовиків, знищено склади боєприпасів у Миколаївці та у районі Семенівка м. Слов'янська, а також вийшли до автотраси «Харків — Довжанський»[136]. У боях загинув один та поранено 4 українських військових, а в той же час, за даними РНБО, втрати терористів сягнули понад 150 осіб[137]. А 4 липня 2014 року Миколаївка була повністю звільнене від проросійських бойовиків та взято під контроль силами АТО, яким здалось у полон більше понад 50 терористів на чолі із ватажком на прізвисько «Скорпіон», частина з яких знаходилась у приміщенні місцевої лікарні[138][139]. Також 4 липня було обстріляно низку блокпостів поблизу Слов'янська, аеродром у Краматорську[140].

В ніч на 5 липня терористи організовано залишили Слов'янськ[141]. За твердженням ватажка терористів І. Гіркіна таке рішення було прийнято задля того, щоб «зберегти сили», натомість основні сили терористи передислокували у Горлівку та Донецьк[142]. Відступ терористів дозволив українським військам увійти до міста, встановити державний прапор над міськадміністрацією, та розпочати місію з надання гуманітарної допомоги мешканцям міста[143]. У підвалах та приміщеннях Слов'янська, які російські бойовики обладнали під склади для зберігання амуніції, було виявлено і взято як трофеї 12 ПЗРК «Ігла», 42 вогнеметів «Шмель», а також протитанкові ракетні комплекси «Фагот», числені гранатомети РПГ-18 «Муха», РПГ-26 «Аглень», протипіхотні і протитанкові міни, снаряди та набої різних калібрів, радіо-обладнання, тощо.[144]

За інформацією військовослужбовця, що діяв під прикриттям в угрупуванні Ігоря Гіркіна, чисельність всього угрупування, що вийшло зі Слов'янська, складала 1824 чоловіка. Ця цифра була у відомості на забезпечення, документ випадково потрапив до рук розвідника.[46]

Відхід терористичного угруповання Гіркіна дозволив протягом 5-6 липня встановити український контроль над містами Краматорськ[145], Артемівськ, Дружківка та Костянтинівка, силовики розпочали відновлення життєдіяльності міст[146]

Ситуація в окупованому місті[ред.ред. код]

Бойовики патрулюють Слов'янськ, 18–20 квітня 2014
Барикади у Слов'янську, 18–20 квітня 2014

Терор проти місцевого населення[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Женщина Славянска: «Нам нужна помощь»
Nuvola apps kaboodle.svg Жители Славянска: «Они думают, что мы скот»
Nuvola apps kaboodle.svg Женщина Славянска: «Мы ждём, чтобы Россия нам помогла»
Nuvola apps kaboodle.svg Интервью у местных жителей: «Вы сепаратисты?»

13 квітня 2014 року терористи обстріляли машину з журналістами, був поранений випадковий перехожий.[147][67] Повідомлялося про 1 або 2 загиблих.[148]

18 квітня в місті були заборонені політичні партії «Батьківщина», УДАР і «Свобода». Також В'ячеслав Пономарьов попросив городян повідомляти «народній дружині» про всіх підозрілих осіб у місті, «особливо тих, що розмовляють українською мовою»[149]. У другій декаді квітня 2014 року з'явилася інформація про циганські погроми у Слов'янську[150]

19 квітня 2014 року в річці Казенний Торець біля смт. Райгородок Слов'янського району Донецької області місцевими рибалками було знайдено тіла депутата горлівської міськради Володимира Рибака і студента Юрія Поправки зі слідами численних тортур.[80][81][82][83][151][152][153] Володимир Рибак був викрадений бойовиками у Горлівці 17 квітня з мітингу після його спроби зняти прапор ДНР і повернути український на будівлю міськради.[154] а 28 квітня — тіло Юрія Дяковського, з ідентичними ознаками насильницької смерті як у Володимира Рибака і Юрія Поправки[155].

18 травня 2014 року місцеві ЗМІ повідомили, що у селі Сергіївка під Слов'янськом бойовики вбили місцевого 68-річного фермера за те, що він допомагав продуктами українській армії.[156][157][158]

8 червня 2014 р. на свято П'ятидесятниці після богослужіння в приміщення церкви християн віри євангельської «Преображення Господнє» увірвались бойовики Російської православної армії й заарештували дияконів Володимира Величка та Віктора Брадарського, а також двох дорослих синів старшого пастора — Рувима і Альберта Павенків. Сам пастор Олександра Павенко разом із молодшими дітьми виїхав із міста. Терористи звинуватили християн у злочинах проти «ДНР» і підтримці українського війська. Понад місяць родини полонених (дружина і вісім дітей В.Величка, дружина і троє дітей В. Брадарського і дружина Павленка) сподівались на звільнення своїх чоловіків. Але, як згодом з'ясувалось, бойовики ще 9 червня вбили християн після тортур.[159][160][161]

Захоплення у полон[ред.ред. код]

Терористи захоплюють «підозрілих» на їх думку людей у полон, а для ув'язнення полонених використовували захоплену будівлю СБУ. За свідченням вінницького журналіста, щодо полонених застосовували тортури[162].

Протягом трьох місяців у полоні сепаратистів побувало 40 українських та іноземних журналістів. Серед них — журналіст польського фонду «Відкритий діалог» Сергій Лефтер (захоплений 17 квітня[163]), журналістка «Комсомольської правди в Україні» Євгенія Супричева, громадський журналіст Артем Дейнега, журналіст з Коломиії Євген Гапич[164].

Серед полонених були й іноземці. 21 квітня терористи пограбували та затримали двох італійських журналістів — Поля Гого та Коссімо Аттанасіо, а також кореспондента білоруської газети «Новы час» Дмитра Галка[165]. 25 квітня терористи захопили у полон спостерігачів від ОБСЄ[166], й тримали їх у підвалі захопленого приміщенні СБУ із зав'язаними очима і руками[167] і були звільнені лише 3 травня після втручання представника В. Путіна Володимира Лукіна.

2 травня терористи захоплювали в полон журналіста американського видання BuzzFeed Майкла Джигліо з волонтером з Донецька Оленою Глазуновою, а також знімальні групи телеканалів SkyNews і CBS[168], проте ввечорі того ж дня відпустили[169]

Заручники[ред.ред. код]

Мер Слов'янська Неля Штепа, яка раніше активно підтримувала дії терористів у місті[170], заявила 15 квітня, що російські диверсанти захопили будівлю виконкому та утримують там заручників. Вона закликала терористів-диверсантів негайно звільнити приміщення міської ради і заявила в ефірі каналу «112 Україна»:[171][172]

« Той, хто сьогодні проголосив себе мером, я не знаю, хто це, що це. Вони й правда сьогодні захопили виконком… Дійсно, там сьогодні «зелені чоловічки», вони не приховують, що вони із Криму, з Росії.  »

Також вона сказала, що до заручників ставляться агресивно:[173]

« Вони були агресивно налаштовані до заручників, яких вони упіймали. Я не соромлюся того, що я зробила. Я в цих умовах зробила все для того, щоб звільнити заручників, яких вони спіймали. І те, що ви можете мені інкримінувати — мені все одно. Я тоді оцінила, коли побачила, що там дуже серйозні хлопці.
Оригінальний текст (рос.)

Они были агрессивно настроены к заложникам, которых они поймали. Я не стыжусь того, что я сделала. Я в этих условиях сделала все для того, чтобы освободить заложников, которых они поймали. И то, что вы можете мне инкриминировать — да, мне все равно. Я тогда оценила, когда увидела, что там очень серьезные ребята.

 »

Ввечері 15 квітня російські терористи захопили в полон під Слов'янськом українського офіцера розвідки та одного солдата.[174]

16 квітня до Слов'янська увійшла колона бронетехніки у складі 6 машин[175] Сепаратисти заявляли про перехід на їх бік частин української армії, втім Міноборони України визнало, що БМД були захоплені у Краматорську в ході невдалої спроби звільнення цього міста.[176]

Самопроголошений мер[ред.ред. код]

13 квітня мером міста проголосив себе В'ячеслав Пономарьов, в той час як Неля Штепа покинула місто[177] 19 квітня самопроголошений мер заявив про заборону партій «Батьківщина», «Удар» та «Свобода», а також звернувся з проханням повідомляти «народні дружини» про підозрілих осіб, «особливо тих, які розмовляють українською мовою»[178], введення комендантської години у Слов'янську з півночі до шостої години ранку і звернувся до Росії з проханням ввести миротворчі війська до Донецької та Луганської областей, оскільки місто знаходиться в облозі «Правого сектора»[179][180].

Побутові труднощі[ред.ред. код]

Після перестрілки 20 квітня, в місті була введена комендантська година з півночі до шостої години ранку.[181] Також в Слов'янську ввели заборону на продаж алкоголю з 10 години вечора до 10 години ранку. Заборона мала діяти на час неспокою.[182]

Після захоплення Слов'янська терористами з міста надходили свідчення про численні побутові проблеми: відсутність грошей в банкоматах[183][184], спорожнілі крамниці[185], випадки мародерства[186], призупинення роботи дитсадків, шкіл,[187] а також призупинення залізничного сполучення з іншими містами України.[188]

4 червня 2014 року місто залишилось без води через пошкодження водогону, відновлення якого утруднюється проведенням в цьому районі антитерористичної операції, а час проведення його ремонту невідомий[189][190]. В результаті місто залишилося без електропостачання і водопостачання[191], мешканці міста вимушені стояти в чергах за водою[192]

Випадкові жертви[ред.ред. код]

За свідчення прес-секретаря АТО В. Селезньова терористи практикують обстріли житлових кварталів, в результаті чого гинуть мирні мешканці[193][194]. 8 червня, зазнавши осколкового поранення, загинула восьмирічна дівчина[195].

Втрати[ред.ред. код]

Українська сторона[ред.ред. код]

Проросійська сторона[ред.ред. код]

12 липня 2014 року радник президента Юрій Луценко зробив заяву, що з 1,5 тис. терористів, що відступали автомобільними колонами з оточеного Слов'янська, було знищено 470.[45]

Наслідки[ред.ред. код]

За підрахунками фахівців, збитки від руйнування житлових будинків у Слов'янську становлять 1,5 млрд грн[196]. Пошкоджено 34 будинки та споруди, в тому числі — 4 школи[197].

Оцінки[ред.ред. код]

До третьої річниці визволення Слов'янська Юрій Бутусов опублікував свої підсумки щодо військово-політичної ситуації станом на літо 2014 і факту виходу бойовиків зі Слов'янська до Донецька. За його словами, повністю однозначна оцінка події неможлива. З виключно позитивних наслідків, що отримала українська сторона, можна зарахувати:[198]

  • спростування російського пропагандистського міфу про «слов'янський Сталінград», згідно якого «повстанці» і «російські добровольці» успішно стримують числені непрофесійні атаки всієї української армії.
  • взяття під контроль надзвичайно важливого логістичного вузла, утримання якого дає можливість до проведення подальших українських операцій на Донбасі; у випадку ж утримання його російськими силами, мова йшла б про захист українськими військами центральної України.
  • уникнення вуличних боїв, на які українським командуванням було накладено заборону; бойовики у Слов'янську мали потенціал триматися довгий час, відбиваючи спроби штурму, і вуличні бої беззаперечно призвели б до великих руйнувань міста, жертв цивільного населення і українських бійців, а також дали б російській стороні пропагандистську картинку як для внутрішнього вжитку, так і для зовнішньополітичного тиску на європейські країни, що підтримували Україну, яка під час ведення бойовий дій більше вдавалася до мирних, демонстративних акцій.

Негативними наслідками від можливості бойовиків Гіркіна вийти до Донецька Бутусов називає:[198]

  • російська армія змогла і надалі використовувати димову завісу «повстанських загонів», при цьому багатократно збільшила їм допомогу і свою власну участь у бойових діях.
  • бойовики зі Слов'янська були добре треновані, і надалі використовувалися у боях у секторі «Д», під Шахтарськом, тощо.

Відзначення[ред.ред. код]

5 липня 2015 р. Президент Порошенко привітав українців з нагоди першої річниці звільнення Слов'янська, Краматорська, Дружківки та Костянтинівки від російських військ[199].

2 лютого 2016 року постановою Верховної Ради України прийнято, що День звільнення Слов'янська (5 липня) має бути урочисто відзначено на державному рівні у 2016 році (друга річниця)[200].

Реакція[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

14 квітня 2014 року з'явилося відео, де цивільне населення зупиняє український танк Т-64,[202] яке помилково трактується як подія, що відбулася під Слов'янськом.[203] Цей інцидент насправді трапився біля міста Родинське, за 80 кілометрів від Слов'янська.[204][205]

Матеріали[ред.ред. код]

  • «История первого боя АТО 13 апреля 2014-го под Славянском глазами подполковника „Альфы“ Андрея Дубовика»[56] // censor.net, 13 квітня 2016 р.
  • «Первый офицер ВСУ, открывший огонь по российским агрессорам»[206] // censor.net, 14 квітня 2016 р.
  • «Первый бой АТО 13 апреля 2014-го»[42] // censor.net, 17 липня 2016 р.
  • «Российские спецназовцы расстреливали нас из автоматов практически в упор»[51] // fakty.ua, 18 квітня 2014 р.
  • «5 мая 2014-го — история первого боя спецназа российско-украинской войны. Часть первая»[35] // censor.net, 7 травня 2015 р.
  • «5 мая 2014-го — история первого боя спецназа российско-украинской войны. Часть вторая»[207] // censor.net, 7 травня 2015 р.
  • Интервью с Игорем Ивановичем Стрелковым[2][208] // russlovo.today, 9 жовтня 2015 р.
  • «Кто ты, „Стрелок“?»[43] // zavtra.ru, 20 листопада 2014 р.
  • «Семнадцать километров мы шли маршем через границу»[1] // svpressa.ru, 11 листопада 2014 р.
  • Бородай: «Стрелков по факту уже воюет на стороне противника»[3][209] // expert.ru, 27 лютого 2015 р.
  • «Славянск. Побег гиркинцев»[41] // petrimazepa.com, 22 липня 2015


Виноски[ред.ред. код]

  1. Ігор Гіркін: "Допустим, когда начиналась славянская эпопея, я планировал сделать все как в Крыму, и надежда была, что все будет по крымскому сценарию. То есть планировалось помочь местным лидерам и ополченцами установить народную власть, провести референдум, присоединиться к России, а это было нашей общей целью и их целью в первую очередь."[1]
  2. Ігор Гіркін: "Более того, люди видели в нас авангард регулярных частей России, они ждали, что все пойдет по «крымскому» сценарию, и никто не предполагал, что будет такая кровопролитная и масштабная война. Люди ждали русских солдат и, увидев нас, радовались, что ожидания сбываются."[2]
  3. Олександр Бородай: "К тому же, поймите, что Игорь, как и все мы, изначально рассчитывал на спринтерский забег. [..] Я, когда стал премьером ДНР, тоже думал: ну, сколько это премьерство будет продолжаться: пять дней, неделю или целых две недели?"[3]
  4. «Славянск. Побег гиркинцев»:
    "У нас [ЗСУ та НГУ - примітка] насчитывалось где-то 1800 человек личного состава"[41]
  5. Ігор Гіркін: "Поэтому я собрал неразъехавшихся бойцов роты, набрал добровольцев. Собралось 52 человека. На Славянск вышли совершенно случайно. Нам нужен был средний город. 52 человека — это сила в более-менее небольшом населённом пункте."[43]
  6. «Славянск. Побег гиркинцев»:
    "В Славянске у него было более 1000 человек."[41]
  7. «У лігві Стрєлкова. Сповідь розвідника»:
    "расположение войск, численность и время выхода группировки из Славянска — собирал и передавал постепенно. Численность — 1824 человека — узнал случайно, из-за их некомпетентности: ведомость на довольствие выбросили в мусорник."[46]
  8. Вадим Онищенко: ".. Километров через пять нас заблокировали два «жигуля» 99-й модели. Из них выскочили шестеро с автоматами, повалили нас в лужу на асфальте. Надели наручники и затолкали в нашу же машину. Меня — в багажник, Сергея — на пол под задним сиденьем, да еще и приставили к спине, как он позже рассказывал, пистолет. Привезли в штаб ополчения, который располагался в захваченном горотделе милиции Славянска. Приковали к железным опорам в оружейной комнате. Под дулом автомата стали допрашивать."[51]
  9. В'ячеслав Діденко: "Зная о ситуации на Донбассе, заподозрил, что ребята попали в какую-то передрягу. Их машина, оборудованная GPS-навигатором, хаотично перемещалась по Славянску, я это видел на экране компьютера. Понял, что ее захватили."[51]
  10. Віктор Ягун: "В восьми километрах от Славянска остановились пообщаться с жителями села Семеновка."[51]
  11. Друзі Юри Поправки: "у группы было огнестрельное оружие, но не гранаты и пулеметы, как это подавали СМИ, а пара пистолетов."[77]
    Віталій Ковальчук «Вовк»: "в целях самозащиты у нас было с собой оружие. [..] пара винтовок и несколько самодельных свето-шумовых гранат."[78]
    Член групи: "На руках у нас залишилось 2 обрізи"[79]
  12. Віталій Ковальчук «Вовк»: "Патриот сказал, что у него проколота щека и что ему пробили ножом ногу. Кирпичу вытащили пару зубов, у него были поломаны ребра."[78]
  13. Дмитро Ярош: "Російська пропаганда робила сюжети ніби вони захопили в полон у бою киянина Віталія Ковальчука. Це відверта брехня. Ковальчука вони захопили раніше, він був разом з Поправкою та Дяковським. Катували хлопця та змусили сказати, що їм необхідно, на камери."[85]
  14. "22-летний фитнес-тренер Виталий Ковальчук, который, как утверждают ополченцы, участвовал в нападении на блокпост."[77]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б «Семнадцать километров мы шли маршем через границу»
  2. а б Интервью с Игорем Стрелковым
  3. а б Бородай: «Стрелков по факту уже воюет на стороне противника»
  4. У Слов'янську почалася Антитерористична операція - Аваков. Українська правда. 13 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  5. Терористи у Слов’янську роздають зброю та облаштовують блокпости. 5 канал. 12 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  6. а б Сепаратисти у Слов'янську взяли міліцію у заручники. Будують барикади. Newsru.ua. 12 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  7. Донбас: кількість нападів на адміністративні будівлі зростає. Euronews. 12 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  8. Бойовики-"проросисти" готуються у Слов'янську до штурму. Укрінформ. 12 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  9. У Слов'янську вже звели барикади. Канал новин 24. 12 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  10. Мер Слов'янська підтримала сепаратистів іконою, а терористів - добрим словом. Факти ICTV. 12 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  11. Сепаратисти на Донбасі захопили облпрокуратуру та міськвідділ міліції. Українська правда. Процитовано 2016-12-23. 
  12. "Ці люди зі зброєю прийшли до нас з миром" - мер Слов'янська про сепаратистів. Gazeta.ua. 12 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  13. Мэр Славянска вышла в эфир российского телеканала: «Я позвонила начальнику милиции и сказала: "Весь город встал щитом, защищая ребят, захвативших здание». slavgorod.com.ua. Процитовано 2016-09-10. 
  14. Мер Слов'янська Неля Штепа підтримала сепаратистів, які "прийшли з миром". Espreso.tv. 12 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  15. У Слов’янську СБУ і МВС захоплювали колишні «беркутівці» – джерело. Радіо Свобода. 12 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  16. Insurgents Identified: The Green Men of VKontakte | Ukrainian Policy. 2016-03-05. Процитовано 2016-09-09. 
  17. Insurgents Identified: The Green Men of VKontakte | Ukrainian Policy. archive.is. Процитовано 2016-09-09. 
  18. Із захопленої будівлі міліції у Слов'янську почали випускати правоохоронців. Корреспондент.net. 12 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  19. а б У Слов'янську кримські «зелені чоловічки» захопили журналістів і заборонили працювати Українська правда. 12.04.2014.
  20. У Слов'янськ на вантажівках привезли «зелених чоловічків» із Криму Українська правда, 14 квітня 2014 р.
  21. До Слов'янська прибули «зелені чоловічки» з Криму. Slavgorod.com.uaб 14 квітня 2014 р.
  22. У Слов'янську перекриті всі в'їзди в місто. РБК Україна. 13 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  23. СБУ обвинила российских разведчиков в расстреле своего бойца в Славянске
  24. СБУ задержала офицера российского спецназа
  25. СБУ объявила в розыск офицера ГРУ, который руководит диверсантами
  26. СБУ опубликовала прослушку разговоров сотрудников российского ГРУ в Славянске, обвинив Россию в терроризме
  27. Simon Shuster/Slavyansk. . Архівовано з джерела 3 травня 2014.
  28. Боевик в Славянске рассказал, что является наемником и приехал воевать "от нечего делать". УНИАН. 24.04.2014 | 18:18. Архів оригіналу за 2014-05-03. Процитовано 2014-05-03. 
  29. Итоги третьей недели донбасского бунта. Взгляд с востока Украины
  30. В Донецкой области пророссийские террористы получают оружие из-за границы
  31. АРСЕН АВАКОВ ПРОДЕМОНСТРИРОВАЛ ДОКАЗАТЕЛЬСТВА ПРИСУТСТВИЯ РОССИЙСКИХ ВОЕННЫХ НА ВОСТОКЕ СТРАНЫ (ФОТО)
  32. а б Служба безпеки України (2014-04-14). ГРУ Славянск 14 04 14. Процитовано 2016-09-10. 
  33. СБУ ПЕРЕХОПИЛА РОЗМОВУ СЕПАРАТИСТІВ ІЗ ЇХНІМ РОСІЙСЬКИМ КЕРІВНИЦТВОМ Українська правда, 14 квітня 2014 р.
  34. СБУ встановила, хто керує диверсантами у Слов'янську Українська правда, 15 квітня 2014 р.
  35. а б Цензор.НЕТ. "- ГЕНЕРАЛ, НА ТВОИХ РУКАХ КРОВЬ! – ДА, КРОВЬ, ПОТОМУ ЧТО ЭТО ВОЙНА!" - 5 МАЯ 2014-ГО – ИСТОРИЯ ПЕРВОГО БОЯ СПЕЦНАЗА РОССИЙСКО-УКРАИНСКОЙ ВОЙНЫ. ЧАСТЬ ПЕРВАЯ (ru-RU). Процитовано 2016-09-19. 
  36. а б У Слов'янськ відправили резервний батальйон Національної Гвардії. Процитовано 2016-09-09. 
  37. Вони були першими: батальйон імені Кульчицького – ЧЕline. 2016-09-04. Процитовано 2016-09-09. 
  38. а б Міністр оборони РФ оголосив про початок навчань біля українського кордону. Процитовано 2016-09-20. 
  39. Народное ополчение Донбасса оценило численность участников карательной операции в 30 тысяч. Процитовано 2016-09-10. 
  40. Нацгвардію у Слов'янську підсилено Другим батальйоном, сформованим "Самообороною Майдану". 5 канал (uk-UA). Процитовано 2016-10-08. 
  41. а б в Славянск. Побег гиркинцев
  42. а б в Цензор.НЕТ. ПЕРВЫЙ БОЙ АТО 13 АПРЕЛЯ 2014-ГО (ru-RU). Процитовано 2016-09-10. 
  43. а б «Кто ты, „Стрелок“?»
  44. feldherrnhalle (2016-05-08). Синяя десятка.. Обитель цивилизатора. Процитовано 2016-09-10. 
  45. а б Луценко: уничтожено 470 из 1,5 тыс. террористов, находившихся в Славянске
  46. а б У лігві Стрєлкова. Сповідь розвідника
  47. Jerry24_itwrote, 2017-06-13 00:07:00 Jerry24_it Jerry24_it 2017-06-13 00:07:00. Славянск, июль 2014 [АРХИВ]. Процитовано 2017-07-10. 
  48. На РНБО обговорили антитерористичні заходи. Українська правда. 13 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  49. У «Яворі-2000» заявили про викрадення автомобіля, із якого потім стріляли в людей. Процитовано 2016-09-27. 
  50. а б в Диверсанти у Слов'янську викрали авто охоронної фірми та розстріляли її охоронця Українська правда, 15 квітня 2014 р.
  51. а б в г «Российские спецназовцы расстреливали нас из автоматов практически в упор». Процитовано 2016-09-21. 
  52. Гендиректор "Явір 2000" прокоментував ситуацію з викраденим автомобілем поблизу Слов"янська . Новини Полтави та області.. bastion.tv. Процитовано 2016-09-27. 
  53. Водій підприємства «Явір-2000» отримав п’ять кульових поранень. Процитовано 2016-09-27. 
  54. СБУ почала антитерористичну операцію у Слов’янську. 5 канал. 13 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  55. Карта Слов'янська
  56. а б Цензор.НЕТ. ИСТОРИЯ ПЕРВОГО БОЯ АТО 13 АПРЕЛЯ 2014-ГО ПОД СЛАВЯНСКОМ ГЛАЗАМИ ПОДПОЛКОВНИКА "АЛЬФЫ" АНДРЕЯ ДУБОВИКА (ПОЗЫВНОЙ ПРАВОСЕК): "БОЕВИК ВЫСКОЧИЛ В ПЯТИ МЕТРАХ, Я УВИДЕЛ, КАК ВХОДЯТ В НЕГО МОИ ПУЛИ, И ТУТ ЖЕ ПУЛЯ ОТБРОСИЛА МЕНЯ" (ru-RU). Процитовано 2016-09-10. 
  57. У Слов'янську загинув капітан СБУ Генадій Біличенко, - Турчинов. РБК Україна. 13 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  58. Під час антитерористичної операції у Слов'янську постраждали 9 людей. ТСН. 13 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  59. Вовочка Познер (2014-04-14). Новое Славянск Место боя 13 04 2014. Процитовано 2016-09-10. 
  60. а б Assir Don (2014-04-13). Семёновка.Славянск.Провокация правосеков не удалась!Репортаж L.News 13 04 2014. Процитовано 2016-09-28. 
  61. СБУ: «Альфівців» в Слов'янську розстріляли 30 російських розвідників на чолі зі Стрєлковим УНІАН, 16 квітня 2014 р.
  62. Цензор.НЕТ. Украинский спецназ разблокировал один из блок-постов на въезде в Славянск. ФОТОрепортаж (ru-RU). Процитовано 2016-09-10. 
  63. Правоохоронці ліквідували два блокпости сепаратистів на в’їзді до Слов’янська – ЗМІ. Радіо Свобода. 13 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  64. Антитерористична операція у Слов'янську провалилася, РНБО відмовилася запроваджувати надзвичайний стан - джерело. Факти ICTV. 13 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  65. У Слов'янськ прибули представники ОБСЄ — ЗМІ УНІАН, 13 квітня 2014 р.
  66. В Славянске по улице Шевченко возле магазина «20» был расстрелян автомобиль. Двое убитых, один, случайный прохожий, в тяжёлом состоянии. slavgorod.com.ua. Процитовано 2016-09-28. 
  67. а б У Слов'янську терористи розстрілюють людей. Українська правда. 13 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  68. К расстрелянной машине подъехал "народный мэр", меня прогнали. Говорят, "правый сектор" ездит и стреляет, но это конечно едва ли : Ілля Азар on Twitter. Процитовано 2016-09-28. 
  69. Украинские наци расстреляли защитника Донбасса Рубена Аванесяна | Центр Льва Гумилёва. www.gumilev-center.ru (ru-RU). Процитовано 2017-05-29. 
  70. Під Слов'янськом самооборона роззброїла авто з боєкомплектами для "Града". Українська правда. Процитовано 2016-09-18. 
  71. Соцмережа: біля Слов'янська захоплене авто з боєкомплектами для "Града". ukranews_com. Процитовано 2016-09-18. 
  72. У Слов'янську сепаратисти захопили вантажівку з боєкомплектами для "Граду". www.newsru.ua. Процитовано 2016-09-18. 
  73. Dmitriy. На трассе Славянск-Донецк федералы захватили два грузовика с ЗРК "Игла". allpravda.info. Процитовано 2016-09-18. 
  74. Над Слов'янськом обстріляли вертоліт — журналіст. 
  75. Intell-Sol.com. В Славянске запретили деятельность партий УДАР, «Батькивщина» и «Свобода». www.7or.am. Процитовано 2017-01-13. 
  76. В Славянске запретили деятельность "Батькивщины", "Свободы" и УДАРа. Искра-Ньюз. Процитовано 2017-01-13. 
  77. а б в Парень из Правого сектора: "Мы ездили в Славянск на разведку" (ru). 2014-04-29. Процитовано 2017-03-20. 
  78. а б в Исповедь выжившего в Славянске пленника (ru). 2014-06-02. Процитовано 2017-03-20. 
  79. а б Gazeta.ua (2014-04-25). "Ніякого розстрілу 20 квітня не було" - друзі вбитого Юрія Поправки. Gazeta.ua (uk-UA). Процитовано 2017-04-17. 
  80. а б У МВС підтвердили смерть викраденого депутата Рибака. ukr.segodnya.ua. Процитовано 2016-09-09. 
  81. а б До вбивства депутата з Горлівки причетні сепаратисти - МВС. Українська правда. Процитовано 2017-04-17. 
  82. а б 24tv.ua. Закатованих поблизу Слов’янська людей топили ще живими - Телеканал новин 24. Телеканал новин 24. Процитовано 2017-04-17. 
  83. а б МВС: дані слідства вказують на причетність сепаратистів до вбивства депутата Горлівської міської ради Володимира Рибака (ФОТО, ВІДЕО). Міністерство внутрішніх справ України. Процитовано 2017-04-17. 
  84. Із полону Слов'янська звільнили Віталія Ковальчука. 33kanal.com. Процитовано 2017-04-17. 
  85. а б в г д е Цензор.НЕТ. ДМИТРО ЯРОШ: "ПЕРШИЙ НАСТУПАЛЬНИЙ БІЙ ВІЙНИ ВІДБУВСЯ 20 КВІТНЯ 2014-ГО - ДОБРОВОЛЬЦІ АТАКУВАЛИ БЛОКПОСТ ПІД СЛОВ`ЯНСЬКОМ". Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 2017-05-29. 
  86. Заявление МИД России о провокации в районе г.Славянск (русской). 
  87. МИД РФ ищет предлог для отмены перемирия - СНБО. 20 апреля 2014 в 14:37. 
  88. Дмитро Ярош: нам ще Крим повертати. BBC Україна. Процитовано 2017-07-24. 
  89. На фасаді школи № 259 Деснянського району відкрито меморіальну дошку захиснику України Михайлу Станіславенку
  90. Кто и как погиб на Донбассе: Список жертв противостояния (фото, видео). podrobnosti. 2014-04-30. Процитовано 2017-05-29. 
  91. Омельянчук, Ольга (25 апреля 2014, 8:17). «Не понимаю, чего Правый сектор открещивается» (русской). 
  92. Штурм Слов'янська онлайн: хроніка подій. 
  93. Відео - У Слов’янську триває штурм блокпостів. Процитовано 2016-09-20. 
  94. Сепаратисти взяли в полон трьох офіцерів СБУ - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Процитовано 2016-09-27. 
  95. Міноборони: у Слов'янську збито 2 вертольоти, діють озброєні професійні диверсійні групи. Українська правда. Процитовано 2016-09-20. 
  96. Вертоліт під Слов'янськом збили підготовлені іноземні військові фахівці, — СБУ
  97. Росія через АТО у слов'янську скликає екстрене засідання радбезу ООН
  98. ООН підтримали АТО, яку проводить Україна. 
  99. Вони загинули за нас. Вони загинули за нас. Процитовано 2016-12-28. 
  100. Десантники відбили атаку озброєних терористів // Міністерство оборони України, 3 травня 2014
    Співчуття Керівництва Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України рідним та близьким загиблих військовослужбовців 95 оаембр високомобільних десантних військ Збройних Сил України // Міністерство оборони України, 4 травня 2014
  101. Десантники відбили атаку озброєних терористів // Міністерство оборони України, 3 травня 2014
  102. а б Битва під Семенівкою: хронологія подій // «Галінфо», 5 травня 2016
  103. Самопроголошений «мер» Слов'янська: полонених не брати, знищувати всіх. Радіо Свобода. 10.05.2014.
  104. В Славянске силовики отбили новую атаку террористов на телевышку. Ліга.net. 09.05.2014. (рос.)
  105. Бій під Октябрським // «Народна Армія», випуск за 12-17 травня 2014, с.2 (PDF)
  106. Перша велика кров: загибель житомирських десантників 13 травня 2014-го під Жовтневим. www.ukrmilitary.com. Процитовано 2016-09-27. 
  107. Жирохов Михайло (Квітень 01, 2017). Історія однієї зради: атака на колону під Жовтневим. 
  108. Внаслідок атаки терористів під Краматорськом загинуло 6 військовослужбовців Збройних Сил України // Міністерство оборони України, 13 травня 2014
  109. Під Краматорськом силовики потрапили в засідку. Є загиблі // «Українська правда», 13 травня 2014
  110. Генштаб: поранених під Краматорськом добивали снайпери. Українська служба Бі-бі-сі. 14 травня 2014. 
  111. Під Краматорськом через атаку терористів загинуло шість військових INSIDER. 13.05.2014.
  112. На місці засідки терористів під Краматорськом виявлено заздалегідь обладнані позиції, контейнери від гранатометів «Муха», гільзи від снайперських гвинтівок. Міністерство Оборони України. 13 травня 2014. Архів оригіналу за 2014-05-14. 
  113. У Міноборони розповіли про бій під Краматорськом. Укрінформ. 13 травня 2014. 
  114. Бій під Краматорськом: Міноборони розповіло про втрати терористів. Українська Правда. 14 травня 2014. 
  115. Під Краматорськом розпочався фінальний етап АТО. Дзеркало Тижня. 15 травня 2014. 
  116. Сепаратисти висунули українським військовим ультиматум. Дзеркало тижня. Україна. 15.05.2014.
  117. Терорист «Абвер» погрожує українській владі дійти до Львова. ТВі. 17.05.2014.
  118. Міноборони: На Донбасі дали відсіч терористам, повномасштабних боїв не було. Українська правда. 18.05.2014.
  119. Бойовики біля Слов'янська атакували базовий табір сил АТО, є поранені. УНН. 18.05.2014.
  120. Ніч у Слов'янську минула без втрат — Аваков. Українська правда. 18.05.2014.
  121. Силовики відбили атаки бойовиків на блокпост і колону військовослужбовців. Українська правда. 21.05.2014.
  122. У суботу під Слов'янськом один військовий загинув, двоє поранені, — Нацгвардія // «ZIK», 25 травня 2014
    Непоправна втрата // «Національна гвардія України», 25 травня 2014
    В останній путь провели героя // «Національна гвардія України», 28 травня 2014
    На Київщині попрощалися із загиблим бійцем Нацгвардії // ТСН, 27 травня 2014
  123. Бойовики штурмували блокпост сил АТО під Слов'янськом: 2 загиблих і 4 поранених. ТВі. 24.05.2014.
  124. Після артилерійського обстрілу біля Слов'янська зайнялася лікарня (фото). ТВі. 24.05.2014.
  125. Під Слов'янськом убили італійського журналіста і його перекладача, — ЗМІ ТВі. 24.05.2014.
  126. Під Слов'янськом убили італійського журналіста і його перекладача, — ЗМІ. ТВі. 24.05.2014.
  127. [http://myrgorod.pl.ua/news/tjazhkoporanenyj-myrgorodskyj-militsioner-chekaje-na-operatsiju Тяжкопоранений миргородський міліціонер чекає на операцію
  128. Слов'янськ залишився без води Українська правда. 04.06.2014.
  129. Мешканці п'яти великих міст Донбасу залишились без води ТСН.ua. 04.06.2014.
  130. Під Слов'янськом сепаратисти обстріляли блокпости українських силовиків // МВС України, 6 червня 2014
    Стало відоме прізвище спецпризначенця з Прикарпаття, який загинув у Слов'янську // «Коломия», 6 червня 2014
  131. Не пришедший с войны // «Пульс», 17 червня 2014(рос.)
    Похорон Антона Ігнатченко // Телерадіокомпанія «Рудана», 17 червня 2014
  132. Прощання з військовослужбовцем 95-ї окремої аеромобільної бригади Олександром Михайловичем Голяченком
  133. Завтра на Черняхівщині поховають десантника Олександра Голяченка, який помер після поранення в ході АТО
  134. Терористи знову стріляють під Слов'янськом. Є жертви // «Українська правда», 28 червня 2014
  135. У Семенівці знову обстріляли насосну станцію, загинув слюсар. Українська правда. 02.07.2014.
  136. Сили АТО звільнили Миколаївку. Є загиблі. Українська правда. 03.07.2014.
  137. Силы АТО взяли под контроль трассу Харьков — Ростов-на-Дону. Лига.net. 04.07.2014. (рос.)
  138. Аваков: Сили АТО підбираються до Слов'янська. Українська правда. 04.07.2014.
  139. Разом зі звільненням Миколаївки на волю вийшли 150 заручників. Українська правда. 04.07.2014.
  140. Аваков: Миколаївка під контролем українських силовиків. Українська правда. 04.07.2014.
  141. Терористи утекли зі Слов'янська в Краматорськ. 
  142. Терорист "Стрілок" оголосив себе військовим комендантом Донецька. 
  143. Слов'янськ знову наш: встановлено український прапор. 
  144. Цензор.НЕТ. «Они Там… БЫЛИ!»-2. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 2016-11-08. 
  145. Краматорськ — наш. У Слов'янську — російська військова форма і зброя
  146. Яценюк дав Таруті день на відновлення Слов'янська та Краматорська
  147. У Слов'янську терористи розстрілюють людей Українська правда, 13 квітня 2014 р.
  148. У Слов'янську відновилась стрілянина — є загиблий, — ЗМІ. Канал новин 24. 13 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  149. Сепаратисти оголосили сафарі на україномовних людей
  150. В Славянске вооруженные люди грабят ромов. Сегодня.ua. 2014-04-23. Процитовано 2014-05-13. 
  151. Под Славянском обнаружили тело мужчины, похожего на похищенного сепаратистами депутата Горловского горсовета. Процитовано 2016-09-09. 
  152. У річці на Донеччині знайшли тіло чоловіка, схожого на зниклого депутата з Горлівки - ЗМІ. Процитовано 2016-09-09. 
  153. Жена опознала тело горловского депутата Рыбака, - «Батькивщина» (ДОПОЛНЕНО) - Новости Донбасса. ura.dn.ua. Процитовано 2016-09-09. 
  154. новостей, Независимое бюро. Незалежне бюро новин | У Горлівці викрадений депутат міськради. nbnews.com.ua. Процитовано 2017-05-04. 
  155. На Донеччині в річці знайшли ще одне тіло чоловіка. На Донеччині в річці знайшли ще одне тіло чоловіка. Процитовано 2016-09-09. 
  156. Терористи розстріляли фермера за "зв'язок з Правим сектором". Ще одного полонили. Українська правда. Процитовано 2016-09-10. 
  157. InfoResist.org. Подробности того, как на глазах у семьи, расстреляли фермера, зачитав «смертный приговор ДНР». InfoResist (ru-RU). Процитовано 2017-04-17. 
  158. Під Слов'янськом розстріляли фермера за допомогу українським військовим - ЗМІ. Процитовано 2016-09-10. 
  159. Боевики замучили в Славянске двух дьяконов и двух сыновей пастора. — 2014. — 17 07.
  160. Боевики в Славянске замучили двух служителей и двух сыновей пастора
  161. Восхождение. Кто убил четырёх христиан в осаждённом Славянске
  162. Вінницький журналіст розповів про полон у Слов'янську, катування та про вбитих «співкамерників»
  163. У Слов'янську сепаратисти захопили в полон українського журналіста УНІАН, 18 квітня 2014 р.
  164. Євген Гапич: "Мене затримали і направили у Слов'янськ за вказівкою «Бєса»
  165. http://tyzhden.ua/News/108121 У Слов'янську сепаратисти викрали трьох іноземних журналістів]
  166. Лідер сепаратистів Слов'янська підтвердив захоплення в полон місії ОБСЄ
  167. Інспектори ОБСЄ розповіли про свій полон у Слов'янську
  168. Сепаратисти у Слов'янську збили 2 вертольоти, вбили двох військових. Там зникають люди
  169. Ополченцы освободили репортеров CBS и BuzzFeed в Славянске
  170. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок .D0.A8.D1.82.D0.B5.D0.BF.D0.B0 не вказаний текст
  171. Російські диверсанти у Слов'янську захопили заручників — Штепа Українська правда, 15 квітня 2014 р.
  172. В Славянске действуют пророссийские митингующие из Крыма и России, - Штепа. 112 Україна. 15.04.2014. Процитовано 15.04.2014. 
  173. Неля Штепа заявила, что в Славянске "очень серьезные ребята" захватывали заложников. 112 Україна. 15.04.2014. Процитовано 15.04.2014. 
  174. ЗМІ: Український офіцер розвідки та солдат узяті в полон в районі Слов'янська Українська правда, 15 квітня 2014 р.
  175. Шість захоплених українських БТРів увійшли в Слов'янськ під прапором Росії. 
  176. Міноборони визнало, що сепаратисти захопили шість БМД Українська правда, 16 квітня 2014 р.
  177. У Слов’янську з’явився самопроголошений "мер". 
  178. У СЛОВ'ЯНСЬКУ ОГОЛОСИЛИ «ПОЛЮВАННЯ» НА УКРАЇНОМОВНИХ. Українська правда. 18.04.2014.
  179. У Слов'янську сепаратисти вирішили запровадити комендантську годину й закликали миротворців із Росії. Тиждень.ua. 20.04.2014.
  180. «Народний мер» Слов'янська просить Путіна ввести миротворців. Українська правда. 20.04.2014.
  181. Из-за перестрелки сепаратисты вводят в Славянске комендантский час
  182. Сидоренко Л. (2014-04-30). В Славянске вводят сухой закон. Комсомольская правда в Украине. Процитовано 2014-05-12. 
  183. У Слов'янську жителі витрушують гроші з банкоматів: стоять черги
  184. Жизнь в Славянске: пустые банкоматы, опасные таксисты и полная готовность к бою
  185. На полицях в магазинах Слов'янська порожньо
  186. У Слов'янську озброєні люди почали мародерствувати
  187. Вокзал зачинено. Я просто не маю змоги поїхати з міста — студентка зі Слов'янська
  188. «Укрзалізниця» закрила продаж квитків на 17 поїздів через перекриття колії у Слов'янську і Краматорську
  189. Слов'янськ залишився без води. Українська правда. 04.06.2014.
  190. Мешканці п'яти великих міст Донбасу залишились без води. ТСН.ua. 04.06.2014.
  191. У Слов'янську немає води, електрики та мобільного зв'язку. 
  192. Гуманитарная катастрофа на Юго-Востоке Украиньі. 
  193. У Слов'янську від рук терористів гинуть мирні жителі — Селезньов. 
  194. В.Селезньов: терористи обстрілюють із гранатометів школу у Слов'янську, є постраждалі. 
  195. В зоні АТО у Слов'янську загинула восьмирічна дитина. 
  196. http://www.unian.ua/society/940387-zbitok-vid-ruynuvannya-jitlovih-budinkiv-u-slovyansku-otsinili-v-15-mlrd-grn.html
  197. У Слов'янську пошкоджено 34 будівлі
  198. а б Цензор.НЕТ. ОСВОБОЖДЕНИЕ СЛАВЯНСКА И КРАМАТОРСКА И УСПЕШНОЕ БЕГСТВО ГИРКИНА 5 ИЮЛЯ - ПОБЕДА ИЛИ ПОРАЖЕНИЕ?. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 2017-07-06. 
  199. Вітання з нагоди першої річниці звільнення міст Слов'янська, Краматорська, Дружківки та Костянтинівки від російсько-терористичних збройних формувань
  200. Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2016 році
  201. Ярема: На Донеччині розташований 45-й полк повітряно-десантних військ РФ Українська правда, 16 квітня 2014 р.
  202. Zhitel UA (2014-04-14). Народ остановил танк голыми руками по дороге на Славянск. Процитовано 2016-09-18. 
  203. Под Славянском сепаратисты остановили танк (осторожно, ненормативная лексика) (видео). www.segodnya.ua. Процитовано 2016-09-18. 
  204. У місті Родинське Донецької області місцеві жителі зупинили танк, 14.04.2014 (18+ нецензурна лексика). Процитовано 2016-09-18. 
  205. В інтернеті з'явилося відео, як неподалік від Слов'янська люди спинили танк. Процитовано 2016-09-18. 
  206. Цензор.НЕТ. ПЕРВЫЙ ОФИЦЕР ВСУ, ОТКРЫВШИЙ ОГОНЬ ПО РОССИЙСКИМ АГРЕССОРАМ: ВАДИМ СУХАРЕВСКИЙ НАРУШИЛ ПРИКАЗ НЕ СТРЕЛЯТЬ И СПАС СОТРУДНИКОВ СБУ ПОД СЛАВЯНСКОМ 13 АПРЕЛЯ 2014-ГО (ru-RU). Процитовано 2016-09-21. 
  207. Цензор.НЕТ. СТАРШИЙ ОФИЦЕР ИЗ "АЛЬФЫ": "ЭТО БЫЛ НАШ ПЕРВЫЙ БОЛЬШОЙ БОЙ. НИКТО НЕ ДРОГНУЛ", - 5 МАЯ 2014-ГО ГОДА - ИСТОРИЯ ПЕРВОГО БОЯ СПЕЦНАЗА РОССИЙСКО-УКРАИНСКОЙ ВОЙНЫ. ЧАСТЬ ВТОРАЯ (ru-RU). Процитовано 2016-09-19. 
  208. Интервью с Игорем Стрелковым
  209. Бородай: «Стрелков по факту уже воюет на стороне противника»