Товариство «Просвіта» (1868—1939)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Товариство «Просвіта»)
Перейти до: навігація, пошук

Товариство «Просвіта» (1868—1939) — громадська організація, утворена 1868 у Львові з метою культурного розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу.

«Просвіта» поширила діяльність на всі українські землі (найпотужніші мережі — у Галичині, на Буковині, Поділлі, Київщині, Волині, у Закарпатській Україні). Створена організаційна структура (філії—читальні) в західноукраїнських землях підпорядковувалася Львівському товариству «Просвіта». У підросійській Україні «Просвіти», утворені 1905—07 в губернських містах, координували роботу осередків, що з 1917 діяли за власними статутами.

19101922 роки «Просвіта» діяла на території Зеленого Клину і стала поштовхом до створення Української Далекосхідної Республіки.

«Просвіта» почала з науково-освітньої діяльності, переймаючи цю царину у Галицько-руської матиці. При товаристві працювали спеціально створені термінологічна та з підготовки підручників комісії.

Товариство відкривало бібліотеки, друкарні, книгарні, народні театри, кінотеатри, музеї, здійснювало постановку спектаклів на українську тематику, відзначення ювілеїв відомих українських діячів, визначних подій національного значення, організацію публічних читань, упорядкування українських шкіл.

Деякі діячі товариств, починаючи з 1860-х рр., представляли інтереси українського народу в Галицькому крайовому сеймі та австрійському парламенті. Парламентські представництва за участю членів «Просвіти» в 1860—80-х рр. відстоювали надання дотацій на видавництво, забезпечення окремих видів економічної діяльності, навчання українською мовою, відкриття українських гімназій, семінарій, заснування кафедри української історії у Львівському університеті, згодом — українського університету у Львові.

У 1880—90-х рр. діячі «Просвіти» активізували парламентську діяльність, участь у маніфестаціях, національних святах, вічах, стали засновниками перших політичних партій (див. Партії політичні).

Усі генеральні секретарі, міністри освіти Української Народної Республіки та державні секретарі освітніх справ Західноукраїнської Народної Республіки у період 1917—20 (окрім П.Христюка та А.Артимовича) були членами «Просвіти» До Української Центральної Ради входили 122 члени «Просвіти». У виконавчих органах влади першої УНР представництво діячів «Просвіти» складало від 30 до 56 %, в Українській Державі — від 6 до 38 %, у другій УНР — від 24 до 56 %. У ЗУНР члени західноукраїнських осередків «Просвіти» складали від 36 до 47 % складу уряду — Державного секретаріату Західноукраїнської Народної Республіки, 44 представники «Просвіти» були в Українській національній раді ЗУНР.

На початку 1920-х рр. в Галичині, на Волині, Закарпатті товариства провадили активну культурно-освітню діяльність. На Київщині, Катеринославщині, Поділлі діяльність «Просвіти» провадилася до початку 1920-х рр., у серед. 1920-х рр. частина їх була реорганізована, інші самоліквідовувалися. На Волині «Просвіта» функціонувала до 1929 в Рівному, до 1934 — у Луцьку, осередки товариства, підпорядковані Львівській «Просвіті», до середини 1930-х рр. могли працювати в інших місцевостях Волині.

Найплідніше в 1920—30-ті рр. «Просвіта» працювала в Галичині та на Закарпатті. 1939, з окупацією угорськими і радянськими військами українських земель, діяльність товариств на Закарпатті та в Галичині була припинена.

Джерела та література[ред.ред. код]