Тодор Ікономов

Тодор Ікономов
болг. Тодор Поппетров Икономов
Народився	10 вересня 1835(1835-09-10) Жеравна, Koteld, Сливенська область, Болгарія
Помер	9 листопада 1892(1892-11-09) (57 років) Шумен, Болгарія
Діяльність	політичний діяч
Членство	Болгарська академія наук
Посада	депутат Народних зборів Болгарії, депутат Народних зборів Болгарії, депутат Народних зборів Болгарії, депутат Народних зборів Болгарії, депутат Народних зборів Болгарії і Minister of Interior of Bulgariad
Партія	Болгарська консервативна партія (1883), Ліберальна партія (Болгарія) (1884) і Прогресивна ліберальна партія
Медіафайли у Вікісховищі

Тодор Ікономов (болг. Тодор Поппетров Икономов; 10 вересня 1835, Жеравна, Болгарія — 9 листопада 1892 Шумен, Болгарія) — болгарський політичний діяч, письменник, публіцист, видавець та релігійний діяч. Випускник Київської духовної академії РПЦ, один із організаторів незалежного Болгарського Екзархату. Один з лідерів Консервативної партії Болгарії після окупації Російською імперією частини територій Османської імперії. Автор мемуарів.

Біографія

Народився в місті Жеравна у сім'ї священника. Початкову освіту отримав у Жеравні, потім навчався у Розграді та Русе (1848–1850). Згодом продовжив навчання в Софії. У 1861 році переїхав до Цариграду, де працював учителем і дияконом уніатського архієпископа Йосифа Сокольського. У 1865 році закінчив Духовну академію у Києві. Після повернення до Болгарії працював учителем у Шумені (1865–1869) і Тулчі (1869–1871), потім секретарем єпархіальної ради в Тулчі (1872–1878).

Політична діяльність

При Олександрі I Баттенберзі був міністром внутрішніх справ (1879). У 1881 році, після призупинення Тирновської конституції, був призначений головою державної ради, до якої пе--рейшла вся законодавча діяльність знищеного парламенту.

Тут Ікономов спочатку беззаперечно виконував волю князя, але згодом приєднався до опозиції і в своєму виданні «Слов'янин» надрукував протест проти нового закону про вибори. У 1883 році, після примирення між консерваторами і радикалами, отримав в міністерстві Цанкова портфель міністра громадських робіт. У 1884 році все його міністерство подало у відставку.

Творчість

• Нова българска читанка, 1867
• Читанка за приготвяне към граматиката, 1867.
• Пространна българска читанка за приготвяне към българската граматика, 1868.
• Пълна числителница, 1868.
• Воскресник, или черковно восточно песнопение, 1872.
• Избирането на българския екзарх, 1872.
• Ръководство за словосъчинение на българский язик. Наредил Т. Икономов. Издава книжарницата на Хр. Г. Данов в Пловдив, Русчук, Велес, 1875. (Българската печатница на Янко С. Ковачев, Виена)
• Писма за Сърбия. Русе, 1883.
• Протестантската пропаганда у нас и нейните ползи за България, 1885.
• Кой ще бъде най-виновний. Русе, 1886.
• Логиката на лицата пред логиката на нещата. Русе, 1886.
• Самохвалствата на патриотите и истинското положение на България, 1886.
• Читанка за първите два класа, 1886.
• Що трябва да правим, а що правим. Шумен, 1886.
• Кратка всеобща история за долните класове, 1887.
• Елементарна практическа граматика, 1891.
• Мемоари. Шумен, 1896.

Джерела

• Ташев, Ташо. Министрите на България 1879—1999. София, АИ «Проф. Марин Дринов» / Изд. на МО, 1999. ISBN 978-954-430-603-8 / ISBN 978-954-509-191-9.
• Икономов, Тодор. Моята биография. Мемоари. София, В: Икономов Тодор, 1973.
• Жечев, Тончо. Тодор Икономов. Очерк из историята на българската обществена мисъл. С. с. 1975.
• Блъсков, Ил. Горчиви въспоминания за последните дни от живота на Т. Икономов // Българска сбирка. 1894, № 8.
• НБКМ — БИА, ф. 19, Тодор п. Петров Икономов, а.е. 52, л. 1 — 2
• Цураков, Ангел. Енциклопедия на правителствата, народните събрания и атентатите в България. София, Изд. на «Труд», 2008. ISBN 954-528-790-X.