Торберніт
| Торберніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1980 s.p. |
| Абревіатура | Tor[2] |
| Хімічна формула | Cu(UO₂)₂(PO₄)₂·12H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 8.EB.05[3] |
| Dana 8 | 40.2a.13.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тетрагональна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Торберн Улаф Берґман[4] |
| Типова місцевість | Йоганнгеоргенштадт[3] |
 Торберніт у Вікісховищі | |
Торберніт — мінерал сімейства уранових слюдок, водний уранофосфат міді та урану шаруватої будови з групи отеніту. Синоніми: мідна уранова слюдка, купроураніт, ураніт мідний, уранофіліт.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Названий за ім'ям шведського хіміка Торберна Бергмана (T.Börgman), A.G.Werner, 1793.
Торберніт був вперше знайдений на шахті Георга Вагсфорта поблизу Йохангеоргенштадта в Рудних горах у Саксонії. Вперше його згадав у 1772 році австрійський мінералог і металург Ігнац фон Борн (1742-1791) у своїй праці Lythophylacium Bornianum, назвавши його «mica viridis crystallina, ibid». (зелена кристалічна слюда з Йохангеоргенштадта). У 1780 році німецький геолог Авраам Ґотлоб Вернер (1749 — 1817) використовує роботу Борна й описує мінерал більш детально, спочатку називаючи його «grüner Glimmer» (зелена слюда), пізніше назвавши його «торбернітом» на честь шведського мінералога та хіміка Торберна Улофа Бергмана (1735–1784).
Опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: Cu[UО2|PО4]2∙(8-12)H2О. Р заміщується As. Містить (%): CuO — 8,4; UО3 — 61,2; P2O5 — 15,1; H2O — 15,3. Сингонія тетрагональна. Дитетрагонально-дипірамідальний вид. Утворює таблитчасті, пластинчаті і листуваті кристали та аґреґати. Спайність досконала по (001). Густина 3,22-3,60. Тв. 2-3. Колір синювато-зелений, смарагдово-зелений, цибулево-зелений. Просвічує до прозорого. Блиск скляний до перламутрового. Риса блідо-зелена. Сильно радіоактивний. Крихкий. Добре розчиняється у мінеральних кислотах. На повітрі переходить у метаторберніт. Походження гіпергенне.
Супутні мінерали: отеніт, уранова вохра, уранініт, гетит, гематит, кварц, сульфіди міді.
Поширення[ред. | ред. код]
Зустрічається в ґранітних пегматитах і родовищах міді, також в ґранітних пегматитах (в зоні гіпергенезу). Пошукова ознака на уранові руди. Рідкісний. Продукт вивітрювання уранових мінералів, поширений в зонах окиснення урановорудних родовищ.
Торберніт відносно поширений, і до 2022 року в усьому світі відомо понад 1100 задокументованих місць.[5] У Німеччині він відомий не лише зі свого типового місцезнаходження Йоганнгеоргенштадт, але й з інших районів Рудних гір, а також із Шварцвальду, гір Фіхтеля, Баварського лісу, Тюрингського лісу. Інші регіони знаходяться в Аргентині, Австралії, Австрії, Бельгії, Болівії, Бразилії, Канаді, Чилі, Китаї, Чехії, Демократичній Республіці Конго, Франції, Габоні, Ірландії, Італії, Японії, Мадагаскарі, Мексиці, Намібії, Норвегії, Польщі , Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Південна Африка, Швейцарія, Таджикистан, Узбекистан, Великобританія та США.[6]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (November 2022) — 2022.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Вернер А. Г., Дітріх Людвіг Густав Карстен, Leske N. G. та ін. Frenmüthige Gedanken über Herrn Inspector Werners Verbesserungen in der Mineralogie: nebst einigen Bemerkungen über Herrn Assessor Karstens Beschreibung des vom sel. Leske hinterlassenen Mineralien-Cabinetts — Відень: 1790.
- ↑ Localities for Torbernite". mindat.org. Hudson Institute of Mineralogy.
- ↑ Torbernite // Mineralienatlas - Fossilienatlas
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Торберніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Торберніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana's system of mineralogy, (7th edition), v. II, 980—984.
- Torbernite. In: John W. Anthony, Richard A. Bideaux, Kenneth W. Bladh, Monte C. Nichols (Hrsg.): Handbook of Mineralogy, Mineralogical Society of America. 2001. https://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/Torbernite.pdf
- Metatorbernite. In: John W. Anthony, Richard A. Bideaux, Kenneth W. Bladh, Monte C. Nichols (Hrsg.): Handbook of Mineralogy, Mineralogical Society of America. 2001. https://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/Metatorbernite.pdf
- BERGMAN, T. (1780): Opuscula, Physica et Chemica, pleraque serosim antea edita, jam ab auctore collecta, revisa et aucta, Vol. II. — Upsaliæ, Litteris Direct Johan Edman, 510 p. (p. 431—432)
- BORN, Ignatz Edler von (1772): Index Fossilium, quae collegit, et in Classes ac Ordines disposuit Ignatius Eques a Born (Lithophylacium Bornianum).- Prag, bei Wolfgang Gerle, p. 42.
