Трельяж (садівництво)
Трелья́ж (від фр. treillage < treille < лат. trichila — «альтанка з витких рослин»[1]) — легкі, в основному дерев'яні ґрати для виткої зелені[2]. Також трельяжами називають берсо — тунелі із рослин на металевому каркасі.
Форми трельяжів[ред. | ред. код]
Спочатку трельяжі були простими загорідками-ширмами, по яких пускались пагони рослин. Згодом трельяжі отримували прямокутні, аркові, конусні та інші форми. Інколи мали величезні розміри та виконувались у вигляді палацових фасадів та збагачувались колонами, вазами і скульптурами. Переважно прикрашали регулярні парки й сади.
Історія[ред. | ред. код]
Спочатку шпалера призначалася для підтримки виноградної лози - звідси і походить її назва: лат. Trichila (зелена альтанка). Хоча невідомо, коли і де була винайдена шпалера, вона згадується в літературі та ботанічних працях протягом всієї історії. Пліній Молодший, в першому і другому століттях, писав про шпалери в деяких своїх листах про сади. У 19 столітті Волт Вітмен також згадував шпалеру у своєму вірші "Подаруй мені чудове, тихе сонце".[3]
Решітки використовували для підтримки кущів у шпалерах, а також для відокремлення доріг від заростей і різних ділянок городів. Такі огорожі робили садівники. Коли садівниче мистецтво вдосконалили Андре Ле Нотр та Жюль Гардуен-Мансар, шпалера стала об'єктом декору, і її виготовлення довірили окремим майстрам, яких називали шпалерниками. Вони працювали індивідуально до 1769 року, коли приєдналися до корпорації теслярів. Трельяжист повинен був володіти хоча б елементарними поняттями і принципами архітектури та мистецтва рисунка.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
- ↑ Simpson, Rick. History of the Trellis. Pergola Kits USA. Процитовано 18 January 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Садово-парковые опоры [Архівовано 7 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)