Троїцький собор Почаївської лаври
| Собор Святої Троїці Почаївської лаври | |
|---|---|
 | |
| 50°00′17″ пн. ш. 25°30′25″ сх. д. / 50.00472° пн. ш. 25.50694° сх. д.Координати: 50°00′17″ пн. ш. 25°30′25″ сх. д. / 50.00472° пн. ш. 25.50694° сх. д. | |
| Тип споруди | собор |
| Розташування |
 Україна, Почаїв, Тернопільська область |
| Архітектор | Олексій Щусєв |
| Початок будівництва | 1906 |
| Кінець будівництва | 1912 |
| Стиль | новгородсько-псковська архітектура |
| Належність | Українська православна церква (Московський патріархат) |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Епонім | Трійця |
  Троїцький собор Почаївської лаври (Тернопільська область) | |
 | |
 Троїцький собор Почаївської лаври у Вікісховищі | |
Свято-Троїцький собо́р (Собо́р Святої Троїці) — соборний храм Почаївської лаври. Збудований у модернізованих формах новгородсько-псковської архітектури. Дисонує з бароковим комплексом Почаївського монастиря.
Історія[ред. | ред. код]
До побудови Троїцького собору у монастирі вже існував Троїцький храм, побудований у XVII столітті на кошти Феодора та Єви Домашевських, але його знесли під час будівництва Успенського собору у XVIII столітті. Довгий час після цього Троїцька церква розміщалася в прибудові до братського корпусу, де знаходилася друкарня.
Наприкінці ХІХ століття запропонували відновити Троїцький храм у вигляді собору. Тому новий собор був закладений у 1899 році, але тільки в 1906 році за ініціативою священноархімандрита лаври архієпископа Антонія (Храповицького) відновилися будівельні роботи. В результаті собор був зведений у 1912 році за проектом архітектора Олексія Щусєва за взірцями новгородсько-псковської архітектури[1] (також вживають визначення «у давньоруському стилі»). Після побудови собор розписував лаврський художник ієродиакон Дамаскін (Малюта). Але через Першу світову війну розписав тільки притвор, вівтар храму, частково південну і західну стіни. У 1970-х роках місцеві іконописці за ескізами художників Щербакова і Фролова завершили розпис храму. У 1990-і роки храм відреставрували та позолотили купол[2].
Архітектура. Інтер'єр[ред. | ред. код]
Троїцький собор має триапсидний тип з хрєщатобаневим і тринавним видом. Перехрестя вінчає шоломоподібна баня, що встановлена на циліндричному підбаннику. До рівноширокого з навами притвору з півночі прилягає циліндрична вежа, що має сходи, які ведуть на хори. Мозаїки порталів (за ескізами Олексія Щусєва та Миколи Реріха) оживляють стриманий декор собору на західному і південному фасадах[3]. Також, у Святих воротах знаходиться мозаїчна ікона Спаса Нерукотворного з князями, що схилилися перед образом. Західний вхід собору прикрашений мозаїчним зображенням Почаївської ікони Божої Матері, навколо якої ангели у славі парять, а внизу благоговійно предстоять Волинські святі. З північної сторони храм прикрашається зображенням Новозавітної Троїці з Голгофою в центрі. Важкі й монолітні стіни будівлі прикрашені мало (тільки таємничий орнамент, викладений цеглою на висоті хорів)[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вортман Д., Мицик Ю. Троїцький собор… — С. 470.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 5 лютого 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ about-ukraine.com›index.php?text=1691
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 5 лютого 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела[ред. | ред. код]
- Вортман Д., Мицик Ю. Троїцький собор // Почаївська Свято-Успенська лавра / Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 468—470. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.