Тужанівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Тужанівці
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Стрийський район
Рада Новороздільська міська рада
Код КОАТУУ 4623087405
Облікова картка с. Тужанівці 
Основні дані
Засноване 1650
Населення 385
Площа 0,676 км²
Густота населення 569,53 осіб/км²
Поштовий індекс 81657[1]
Телефонний код +380 3241
Географічні дані
Географічні координати 49°26′26″ пн. ш. 24°10′26″ сх. д. / 49.44056° пн. ш. 24.17389° сх. д. / 49.44056; 24.17389Координати: 49°26′26″ пн. ш. 24°10′26″ сх. д. / 49.44056° пн. ш. 24.17389° сх. д. / 49.44056; 24.17389
Середня висота
над рівнем моря
264 м
Водойми річка Дністер
Місцева влада
Адреса ради 81659, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Станківці, тел. 2-17-23, вул. Ходорівська, буд. 11а
Староста Зінченко Наталія Іванівна
Карта
Тужанівці. Карта розташування: Україна
Тужанівці
Тужанівці
Тужанівці. Карта розташування: Львівська область
Тужанівці
Тужанівці
Мапа

Тужа́нівці — село в Україні, в Стрийському районі, Львівської області, Новороздільської ОТГ, розташоване неподалік річки Дністер. Від 2020 року село Тужанівці входить до складу Новороздільської міської громади. Населення становить 385 осіб. Орган місцевого самоврядування - Новороздільська міська рада. Староста сіл: Станківці, Тужанівці, Підгірці.

Розташування

Населений пункт вздовж дороги з м. Новий Розділ до м. Ходорів, неподалік від лівого берега річки Дністер.

Топоніми

Назва села походить від слова тужити, сумувати.

Історія

Перша згадка про село відноситься до 1497 року. Представник короля Йоган Сенявський записав своїй дружині Барбарі борг в 400 гривень, на своїх маєтках де було розташоване село Тужанівці.

Пам'ятки

Скульптурне зображення Пресвятої Богородиці Діви Марії

Життя людини дуже цікаве і багатогранне. Кожного дня на неї чекає прекрасне, нове й незнане. Але наскільки людина сприймає все це, залежить від неї самої. Я вважаю, що людина, багата духовно, завжди може знайти своє місце в нашому суспільстві, життя відкриватиме для неї всі свої таємниці і красу. Людина, яку цікавлять тільки гроші, одяг, прикраси, тобто якісь матеріальні цінності, швидко губить сенс свого існування. Адже духовність безмежна і вічна, а матеріальні цінності дуже мінливі. Дбаючи про матеріальне, не забувати про духовні цінності - сенс життя Коник Катерини Миколаївни. Адже саме вона була ініціатором того, щоб у селі Тужанівці було поставлено скульптурне зображення Пресвятої Богородиці Діви Марії.

Могила воїнам УПА

Ми віддаємо шану безсмертному подвигу воїнів УПА з с. Тужанівці, організатору – Пилипіву Йосипу Гавриловичу, Островському Михайлу Дмитровичу з с. Станківці.

В організацію входили і дівчата

Парадочин Марія Федорівна 1923р.н.,

Пундор Анна Михайлівна 1922р.н.,

Пундор Анастасія Василівна 1920р.н.,

Пундор Анастасія Степанівна 1921р.н.,

Пилипів Ольга Григорівна 1923р.н.,

Хоманчук Стефанія Герасимівна 1926р.н.

Винничак Марія Федорівна 1923р.н.,

Коник Катерина 1926р.н.

Зв’язкові, санітари, кур’єри, всі вони були свідками тих недалеких подій.

Перша зрада криївки була в 1944р. в с. Піддністрянах. З села Станківці загинуло два повстанці: Млюзан Василь і Ковальський Григорій; з села Тужанівці – Ратич Петро, Івах Микола облава прибула з Ходорова.

У 1945 році в с. Тужанівці біля старої школи відбувся бій, в якому загинув більшовик Панасюк, і було поранено Щепного Василя.

У лютому 1946 року було видано криївку  на подвір’ї Медвецького Гаврила в с. Станківці. Облава приїхала з Ходорова. Вони обступили криївку в якій було  близько 15 чоловік. Коли відкрили криївку, з неї вийшов Пилипів Йосип Григорович (кущовий) і попросив, щоб підійшов до них "старший" для переговорів. Коли "старший" з облавівців наблизився до криївки, Пилипів його вбив. Йосип Григорович попросив хлопців, які були без зброї, залишити криївку і здатись. Тих, що не вийшли, облавівців закидали гранатами і підпалили криївку.

Там загинули:

  Пилипів Йосип Григорович 1922р.н. – 1946р.

  Медвецький Гаврило Іванович 1921р.н.

  Дяків Микола Семенович 1916р.н.

  Пундор Роман Олександрович 1928р.н.

  Озарко Михайло Григорович 1925р.н.

   Парадочин Василь Миколайович 1926р.н.

   Кохан Йосип Гаврилович 1898р.н.

   Головчак  Дмитро Йосипович 1926р.н.

   Кунчак Іван 1920 р.н.

   Кохан Василь Григорович 1928р.н.

   Головчак Йосип Гаврилович 1900р.н.

"Хрест свободи на честь скасування панщини"

Унаслідок революційно-демократичних подій цісар Фердинанд I 16 квітня 1848 року підписав патент (закон) про знесення панщини, 22 та 23 квітня, на Великдень, він був оголошений народові: з 15 травня "всі панщинні роботи і підданські данини скасовуються", а лісами і пасовищами, які ще залишилися у поміщиків, селяни користуватимуться на основі "добровільної угоди". На відзначення цієї події і  у наших селах було поставлено пам’ятні знаки: "Хрест свободи на честь скасування панщини".

Легенди, перекази рідного краю

Найкрасивіша  річка – Дністер!

Дністер  (молд. Nistru; антична назва — грец.  Τύρας,  лат. Tyras) -  річка  на південному заході  України та в Молдові (частково на кордоні обох країн). При впадінні до Чорного моря утворює Дністровський лиман. Третя за довжиною в межах України (після Дніпра й Південного Бугу) та 9-та — в Європі.

Від Галича до Хотина річка утворює  Дністровський каньйон, який з 2008 року внесено до списку семи природних чудес України.

Дністер у середній течії слугує історичним кордоном між давніми культурно-етнографічними регіонами Буковиною  та  Галичиною, у середній та нижній – між Поділлям та  Бессарабією.

Довжина річки 1 362 км (в Україні — 705 км), площа басейну 72 100 км²

Річка Дністер

Походження назви остаточно не з'ясовано. Існує вона з давніх давен. Різні народи і племена, пересуваючись у басейні річки, по-новому сприймали назву й щоразу її видозмінювали.

Річка вперше згадується Геродотом у V ст. до н. е. як прикордонна зі Скіфією річка під назво "Тіра" (Tyras). Таку ж назву мало давньогрецьке місто (Тірас, Тіра) в гирлі Дністра, на західному березі його лиману (від цього античного гідроніма  походить також назва міста Тирасполь). Пізніше Страбон і Птоломей називали її скіфською назвою Тірас. Цей давній термін походить від іранського прикметника "швидкий" (курдськог "дикий, неприборканий").

Сучасна назва вперше згадується в IV ст. Амміаном Марцелліном як Danastius. У нижній течії річка мала назву Дон у значенні "вода", "ріка"; пор.: Дон, Донець, Дніпро  (Данапріс),  Дунай (нім. Donau), а в верхній — Стрий, що означає "швидкий". Таке тлумачення підтримує більшість дослідників. У стародавній Русі річка спочатку була відома як Дьністрь. Ця назва, як первинна, зайшла і в Україну. Згодом тут вона стала відома як Дністр, Дністер, паралельна під молдавським впливом — Ністр. Отже, назва Дністер не скіфська, як це тлумачили деякі дослідники, а доскіфська. Сучасний фонетичний вигляд Дністер належить мові слов'ян. У місцевого (у вузькому розумінні) населення Дністер відомий ще під назвою Берег.

Є кілька версій, звідки походить назва Дністер (Дністро). Найбільш імовірна основана на тому, що в назві сполучаються два річкових терміни. Перший староіранський, скіфсько-сарматський, пізніше осетинський (дан, дон, дун, дн), що означає "ріка". Другий – фракінський – "істрос", що означає "сильна водна течія, потік", або "швидка вода".

Українська народна етимологія пов'язує назву ріки зі словосполученням "дні  стер ".

І.

Існує легенда, за якою на місці ріки був невеликий  струмок, уздовж якого жили люди. Вони вели свій календар, позначаючи дні на прибережному піску.

Але одного разу струмок розлився й затопив береги. Коли зранку вода зійшла, вийшли люди на берег, а їхніх позначок на піску нема.

— Хто дні стер? — бідкались люди, і самі відповідали:

— Та хто?! Струмок дні стер.

З того часу так і стали називати струмок, який дні стер — Дністер.

ІІ.

Кажуть, десь далеко в Карпатах є такий дід, що керує підземними водами. Він їх тримає під землею і випускає лиш скільки треба, бо якби всі вирвалися на волю, то наробили б великої шкоди. А так ходять вони підземними льохами, дають поживу лісам, травам і навіть на високі гори просочуються.

Якось бігав там попід землею прудкий потічок, заглядаючи у кожний куточок, натрапив на вузеньку щілину в землі, визирнув на білий світ і аж очі затулив — світло так його вразило, що мало не осліп. Але згодом, коли очі звикли до сонячного світла, замилувався потічок на зелену землю і синє небо, а потім побіг до діда і став проситися нагору, на білий світ.

Дід посварив пустуна, а коли побачив, що той не жартує, став відраджувати, аби не йшов туди, бо на світі зле — взимку студено, а влітку душно, що люди будуть над ним збиткуватися. Але потічок так просився, що дід зрозумів: його вже ніяка сила не спинить.

—Як так, то йди, — сказав йому, — але про нас не забувай. Хто звідси виходить — назад не вертається, вода догори не тече. І ти будеш бігти, бігти вниз, доки не добіжиш до моря. А як добіжиш, то воно тебе прийме до себе і вже не пустить.

Потічок уже зібрався вибігати, та дід притримав його і каже:

— Зачекай. Ось, візьми собі два камінці, сховай добре. Як добіжиш до моря, покажеш йому, аби воно знало, з якого ти роду і звідки.

Потічок вхопив камінці і побіг, аж зашуміло.

Дорогою почав людям служити. Вони ставили млини, і він їх крутив, бо ж оминути їх не міг. Жінки приходили зі шматтям, і він мусив їм його полоскати. Чоловіки приходили ловити рибу, і він уже не боронив, звикся з ними.

Так він добіг аж до моря. Привітався з тими величезними хвилями, передав поклін від свого діда і став проситися, аби море прийняло його до себе.

Море зашуміло і каже:

—    Гаразд, я тебе прийму, та скажи ж, як називаєшся.

—    Не знаю.

—    Ти не знаєш, але я маю знати, кого беру до себе.

—    Дід дав мені два жовтенькі камінчики, щоб показати тобі.

—    Покажи.

Потічок — лап-лап довкола себе, а камінців нема.

—    Ви знаєте, я їх дорогою на дні стер.

—    На дні стер, то на дні стер, — відказало море.

— Якщо так, то відтепер будеш називатися Дністер.

А в другій легенді розповідається, що давним-давно в Карпатах жив добрий і мудрий дідусь. Він лікував людей і давав їм добрі поради. Одного разу в горах вирвався з-під каменя струмок і потік до Чорного моря. З кожним роком струмок ставав усе більшим і повноводнішим. Тож люди прийшли до дідуся порадитись, як назвати річку. Він запропонував їм кинути в річку камінь. Люди так і зробили, і сильною течією камінь понесло по дну річки. Коли він дійшов до моря, то майже весь стерся. Тому річку було названо Дністер.

ІІІ.

Дністер витікає з урочища Старе поле невеличким потічком. І що далі тече, то більшим робиться, бо в зливу вимиває собі глибоке дно. Люди після кожної зливи казали, що потік "дно стер". Від того й назвали його Дністер.

ІV.

В той час, коли не було календарів, люди пристосовувалися до сонця. Вдовж річки берегом люди випасали худобу. Один хлопчик пас худобу у пана. На піску, скільки вижене корову, ставив паличку. Вода прибула і замулила пісок, і всі дні стерла. Прийшов додому і засумував, що не може порахувати дні, і говорить що хтось дні стер. З тих пір річку назвали Дністер.

V.

Жив собі у Хотині пан, і був у нього гарний син. Хлопець покохав бідну дівчину. А батько не хотів, щоб вони одружувалися, та й каже синові: "Іди, сину, в світ, все побачиш, та повертайся. Ось тобі родинні черевики."

Поклонився син батькові й пішов прощатися з дівчиною: "Прощай, я буду тебе чекати біля цього струмочка."

Кожного дня виходила до струмочка дівчина і лила сльози, виглядаючи хлопця. Зверталась до вітру, до місяця, до зір з проханням передати милому, що вона його чекає.

Незабаром хлопець повернувся: "Чи це моє місто видно на горі?" - запитав він рибалку. "Твоє" - відповів той. "А де ж моя дівчина, вона мала мене чекати?" - запитав хлопець. "Від її сліз утворилась річка, і по дну цієї річки вона пішла тебе шукати" - розповів рибалка.

Батько благав, щоб син не відправлявся на пошуки коханої. Син не послухав. Тоді батько наказав своїм слугам, щоб вони пішли і повернули сина. Впізнати його слуги мали по дерев'яних родинних черевиках.

Згодом слуги повернулися і сказали, що син не хоче повертатися і черевики теж не віддасть, тому що він стер їх на дні. Засумував батько, а потім сказав: "На дні стер! Дністер - так буде називатися ця річка у пам'ять про мого сина і дівчину, про їхнє велике і вірне кохання."

Установи, організації

Староста сіл Станківці, Тужанівці, Підгірці

Львівська обл., Стрийський р-н., с. Станківці, вул. Ходорівська, 11а, (81659)

Тел.: 2-17-23

Староста: Зінченко Наталія Іванівна

Діловод: Залуцька Ольга Павлівна

Тужанівська ЗОШ І-ІІст.

Львівська обл., Стрийський р-н., Вул. Наддністрянська, 23, (81659)

Директор школи: Мельник Іванна Михайлівна

Заступник директора : Кардаш Галина Іванівна

Народний дім с. Тужанівці

Львівська обл., Стрийський р-н., Вул. Наддністрянська, 1 ,(81659)

Керівник Народного дому: Колібек Ярина Степанівна

Бібліотека - філіал №41, с.Тужанівці

Львівська обл., Стрийський р-н., Вул. Наддністрянська, 1 ,(81659)

Бібліотекар: Томчук Марія-Роксолана Олегівна

Вулиці села

  • Наддністрянська
  • Підгірна

Примітки

Посилання