Туніське озеро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Туніське озеро
البحيرة, El Bahira
Туніське озеро
Судноплавний канал крізь озеро
36°49′ пн. ш. 10°15′ сх. д. / 36.817° пн. ш. 10.250° сх. д. / 36.817; 10.250Координати: 36°49′ пн. ш. 10°15′ сх. д. / 36.817° пн. ш. 10.250° сх. д. / 36.817; 10.250
Розташування
Країна Flag of Tunisia.svg Туніс
Регіон Туніс
Прибережні країни Туніс
Розміри
Площа поверхні 37  км²
Довжина 10  км
Ширина 5  км
Туніське озеро. Карта розташування: Туніс
Туніське озеро
Туніське озеро
Туніське озеро (Туніс)

Туніське озеро у Вікісховищі?

Туніське озеро (араб. البحيرة, El Bahira‎) — солона лагуна природного походження, розташована між столицею Тунісу і Туніською затокою Середземного моря. Площа цього мілководного озера, яке колись було морською гаванню, становить 37 км ².

За часів Римської імперії на озері була побудована дамба, що розділила його на дві частини. В даний час дамба використовується як дорога для автомобілів і потягів, що з'єднують гавань Ла-Ґулєт і прибережні міста Сіді-Бусаїд і Ла-Марса. У північній частині озера розташований острів Чиклі, що був колись іспанським фортом, а з 1993 року оголошений заповідником.

Через триваючі процесів седиментації[1] в XIX столітті французькі колоніальні сили прорили вздовж дамби канал довжиною 9,7 км, шириною 46 м і глибиною 6,1 м, що веде до старої гавані Тунісу. На південному березі озера в даний час ведеться будівництво великого туристичного центру. На північному березі озера розташований міжнародний аеропорт Туніс-Карфаген.

Природа[ред. | ред. код]

Супутниковий знімок Туніса, видно 5 з 7 озер комплексу, 2017 рік

Озеро (2,2 тис. га площі водної поверхні й заболочених берегів) входить до складу водно-болотних угідь туніської столиці, які охороняються в рамках Рамсарської конвенції і є важливою частиною природної екосистеми столиці й загалом Північної Африки[2][3]. Озеро Туніс — місце гніздування для декількох видів птахів, особливо пірникози великої (Podiceps cristatus) і широконіски (Anas clypeata), та зимівлі 6% палеоарктичної популяції рожевого фламінго (Phoenicopterus roseus)[2][3]. На озері велика кількість гризунів і кажанів. Води озера використовують в якості розплідника для кількох видів риб. Основною діяльністю людини на озері є рибальство, яке регулюється відповідно з його охоронним статусом[3][2]. Інше озеро цього комплексу угідь, Себха-Сежумі — найбільше водосховище, що захищає столицю від повені. Розташоване на захід від озера Туніс. Воно не пересихає впродовж цілого року, тому особливо важливе для дикої природи влітку, коли інші себхи висихають[3]. Площа під охороною 2,9 тис. га[4]. Невеличкі Гдір-ель-Голла і Барраж-Морнагуя на західних околицях міста; на північ від міста, поряд з узбережжям лежить Себха-Ар'ана, яке пересихає влітку[5][3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sedimentation in the Lake of Tunis: A lagoon strongly influenced by man
  2. а б в Complexe Lac de Tunis : [арх. 8 лютого 2018 року] : [англ.] // Ramsar Sites Information Service. — . — Дата звернення: 8 лютого 2018 року.
  3. а б в г д Space in Images — 2018 — 02 — Tunis wetlands : [арх. 8 лютого 2018 року] : [англ.] // European Space Agency (ESA). — 2018. — 2 February. — Дата звернення: 8 лютого 2018 року.
  4. Sebkhet Sejoumi : [арх. 8 лютого 2018 року] : [англ.] // Ramsar Sites Information Service. — Дата звернення: 8 лютого 2018 року.
  5. Complexe des zones humides de Barrage Ghdir El Goulla et Barrage El Mornaguia : [арх. 8 лютого 2018 року] : [англ.] // Ramsar Sites Information Service. — Дата звернення: 8 лютого 2018 року.

Посилання[ред. | ред. код]