Тьєррі Прюньо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тьєррі Прюньо
Народження 5 травня 1956(1956-05-05) (67 років)
Пуатьє
Країна  Франція
Звання chief warrant officerd
Нагороди
Військова Медаль Médaille de la Gendarmerie nationale Кавалер ордена Почесного легіону

Тьєррі Прюньо (фр. Thierry Prungnaud; нар. 1956) — ветеран антитерористичного підрозділу Французької жандармерії GIGN. Особливо відзначився 26 грудня 1994 року в ході операції зі звільнення заручників, захоплених терористами в літаку A300 в Алжирі.

Аджюдан-шеф у відставці. Кавалер ордена Почесного легіону.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в 1956 році в місті Пуатьє, Франція. Після закінчення початкової школи, отримав сертифікат автомеханіка (фр. Certificat d'aptitude professionnelle, CAP).

У 1976 році був призваний на військову службу в 57-й піхотний полк на військовій базі Комп де Сож (недалеко від Бордо). Повернувшись з армії у званні сержанта, Тьєррі Прюньо продовжив свою трудову діяльність. У 1977 році він вирішив пройти конкурс, щоб вступити в жандармерію, що йому в підсумку успішно вдалося. Після стажування в школі жандармерії в Шарантоні був направлений в 1-й піхотний полк Республіканської гвардії в Келлерман. У цьому підрозділі він закінчив кілька спеціальних курсів (курси десантника, командира і снайпера).[1]

У 1981 році Тьєррі Прюньо був переведений в спеціальну Групу втручання французької жандармерії (GIGN). За час своєї служби брав участь у ряді операцій, в тому числі, в формуванні президентської гвардії у Руанді в 1992 році.

Після початку геноциду у Руанді влітку 1994 року Тьєррі Прюньо брав участь в операції «Бірюза» французьких збройних сил. Пізніше в співавторстві з французькою журналісткою Лорою де Вюльпен написав книгу «Silence Turquoise» про ці події.[2]

Особливо відзначився 26 грудня 1994 року в ході операції зі звільнення заручників, захоплених терористами в літаку A300 в Алжирі. Airbus A300B2-1C авіакомпанії Air France з 12 членами екіпажу і 220 пасажирами на борту повинен був почати виконувати рейс 8969 з Алжиру в Париж, коли був захоплений чотирма озброєними терористами з Озброєної ісламської групи, які потім вбили трьох пасажирів. Метою терористів було направити авіалайнер на Париж і підірвати його над Ейфелевою вежею, тим самим висловивши протест французькому уряду. 26 грудня на шляху в Париж літак здійснив посадку в Марселі для дозаправки, де його і штурмували бійці GIGN.[3]

Тьєррі Прюньо першим вбіг всередину салону літака, і двома пострілами убив одного терориста і поранив іншого, перш ніж сам впав від трьох черг з автоматів. Отримавши 7 кульових поранень і будучи контужений гранатою, яка вибухнула, він залишився живий. Через 17 хвилин штурму всі четверо терористів були мертві, при цьому жоден із заручників не загинув. Сам літак отримав критичні пошкодження і був списаний.[4]

Тьєррі три місяці провів у госпіталі, де, за його словами, переніс 19 загальних анестезій, зупинку серця. Лікарі двічі хотіли провести ампутацію, але все обійшлося.[5] Кілька куль від автомата Калашникова так і залишилися в його тілі, і за його словами, «тепер коли я проходжу через рамку металошукача, все починає дзвеніти».[6] Після одужання 4 роки служив інструктором зі стрільби в GIGN, вийшовши у відставку в 49 років.[7][8] Аджюдан-шеф у відставці.

У культурі[ред. | ред. код]

У 2010 році за мотивами викрадення літака A300 в Алжирі був знятий французький фільм «Штурм» (режисер Жульєн Леклерк), в якому роль Тьєррі Прюньо зіграв актор Венсан Ельбаз. За оцінкою Тьєррі Прюньо, який подивився фільм шість разів, він знятий дуже реалістично; на його думку, це документальний фільм про нього самого.[9]

Нагороди[ред. | ред. код]

Французькі державні нагороди:[10][11][12]

  • Кавалер ордена Почесного легіону
  • Військова Медаль
  • Хрест Військової доблесті з бронзовою зіркою
  • Хрест Бійця
  • Медаль Національної жандармерії з Гренадою
  • Медаль заморських територій
  • Срібна медаль Національної оборони
  • Золота почесна медаль «За мужність і самовідданість»
  • Срібна почесна медаль «За мужність і самовідданість» 1-го ступеня
  • Медаль Поранених
  • Тюремна медаль

Іноземні нагороди:

  • Національний орден Миру (фр. Ordre national de la Paix, Руанда)[13][14][15]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Michel Maria (Septembre 2011). Thierry Prungnaud, heroes de la prise d'otages de l'Airbus de Marignane (PDF) (фр.). Avenir et Gendarmerie. с. P. 6. Процитовано 30 листопада 2014. {{cite web}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  2. ↑ Jeune Afrique (31.10.2012). Génocide rwandais : Thierry Prungnaud, un "héros" censuré (фр.). Jeune Afrique. Процитовано 30 листопада 2014.
  3. ↑ Missions : Marignane - 12/1994 (фр.). GIGN historique. 2 грудня 2010. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 31 січня 2014.
  4. ↑ ASN Aircraft accident Airbus A300B2-1C F-GBEC Marseille-Marignane Airport (MRS) (англ.). Aviation Safety Network. Процитовано 31 січня 2014.
  5. ↑ Nicolas Crousse (16.03.2011). « Tout ce qui ne vous tue pas ne vous rend pas forcément plus fort » (фр.). Le Soir. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
  6. ↑ Rencontre avec Thierry P. (фр.). gign.org. Процитовано 2 грудня 2014.
  7. ↑ Rencontre avec Thierry P. (фр.). gign.org. Процитовано 2 грудня 2014.
  8. ↑ Thierry Prungnaud - Les Grands Nomes (фр.). gign.org. Процитовано 30 листопада 2014.
  9. ↑ Nicolas Crousse (16.03.2011). « Tout ce qui ne vous tue pas ne vous rend pas forcément plus fort » (фр.). Le Soir. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
  10. ↑ Toulouse : "C'est de l'amateurisme de bout en bout" (фр.). La Nouvelle République France-Monde. 23.03.2012. Процитовано 30 листопада 2014.
  11. ↑ Thierry Prungnaud - Les Grands Nomes (фр.). gign.org. Процитовано 30 листопада 2014.
  12. ↑ Rencontre avec Thierry P. (фр.). gign.org. Процитовано 2 грудня 2014.
  13. ↑ Thierry Prungnaud - Les Grands Nomes (фр.). gign.org. Процитовано 30 листопада 2014.
  14. ↑ Toulouse : "C'est de l'amateurisme de bout en bout" (фр.). La Nouvelle République France-Monde. 23.03.2012. Процитовано 30 листопада 2014.
  15. ↑ Rencontre avec Thierry P. (фр.). gign.org. Процитовано 2 грудня 2014.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тьєррі_Прюньо&oldid=38395576